1 Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки
 Скачать 0.54 Mb.
|
|
Еволюція функції грошей як засобу платежу. У процесі розвитку товарно-грошових відносин функції грошей як засобу обігу поступово звужуються і водночас розширюються функції грошей як засобу платежу. У кінцевому підсумку кредитні гроші, які виникають із функції платежу, стають найпоширенішими і найрозвинутішими грошовими формами. Еволюція світових грошей. У сучасних умовах золото безпосередньо не використовується як світові гроші. Функцію світових грошей виконують вільно конвертовані національні валюти розвинених країн і міжнародні грошові одиниці (євро). Однак золото виконує функцію централізованого резерву країни, зосередженого в центральних банках, і може використовуватися у міжнародних розрахунках опосередковано шляхом попереднього продажу на світових ринках золота й подальшого його обміну на національні валюти інших країн. Одночасно з еволюцією функцій грошей відбувається і процес еволюції форм грошей. Товарні гроші - Металеві гроші - Паперові гроші - Кредитні гроші 18. Грошовий обіг і його закони. Рівняння фішера. Грошові агрегати. Грошовий обіг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві. Між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом існує внутрішній зв'язок, який дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ = (сц-к + п-вп)/о, де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік. Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії рівняння грошової і товарної мас, запропонованої американським економістом І. Фішером: М* V = P*Q, де М — маса грошей в обігу; V — середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку. З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу: М=(P*Q)/ \/ Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповнюється попитом на гроші, зумовленим заощадженнями готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо позначити цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду: M = P*Q)/ \/ + L(r). Грошова маса — це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві. Залежно від рівня ліквідності грошові засоби ранжуються і зводяться у грошові агрегати М0, Мt, М2, M3, L. М0 — готівка: монети і банкноти, що перебувають в обігу М1 = М0 + поточні рахунки та інші безстрокові чекові депозити М2 = Мх + заощаджувальні й невеликі строкові депозити (внески) у банках М3 = М2 + внески у спеціалізованих установах і великі строкові депозити L = М3 + облігації, скарбничі векселі та інші аналогічні кредитні інструменти В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів (М0, М , М2, М3), 19. Грошова система, її елементи і типи.Формування і розвиток в україні. Грошова система — це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою. Елементи грошової системи: - Назва національної грошової одиниці - Порядок грошової емісії - Види та купюрність грошових знаків і характер їхнього забезпечення - Встановлення курсу національної валюти і порядок її обміну на іноземну - Наявність державних фінансових інститутів, які здійснюють регулювання грошового обігу в країні. Типи грошових систем: Металева система — це грошова система, в якій роль загального еквівалента і засобу обігу виконують металеві гроші із золота чи срібла. - Біметалізм – це система, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється одночасно на рівних правах за двома благородними металами — золотом і сріблом. - Монометалізм — це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом — золотом. Він поділяється на золотомонетний стандарт, золотозливковий стандарт, золотодевізний стандарт, золотодоларовий стандарт. Паперово-кредитна система - Кредитні гроші — це знаки вартості, які виникають і функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником. Є такі види кредитних грошей: вексель, банкнота, чек, кредитна картка, електронні гроші. - паперові гроші Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України "Про банк" і банківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Цим законом Національному банку України надавалося монопольне право здійснювати емісію грошей на території України та організовувати їх обіг, забезпечувати стабільність грошей, проводити єдину грошово-кредитну політику тощо. Перші практичні кроки щодо створення власної грошової системи були зроблені після виходу України зі складу СРСР, коли 10 січня 1992 р. були запроваджені українські купоно-карбованці багаторазового користування як доповнення до рублевої грошової маси. Тобто в обороті одночасно опинилися два види валюти - попередні рублі, емісія яких перейшла від союзного уряду до Російської Федерації, та купоно-карбованці, право емісії яких було закріплено за НБУ. Досить швидко виявилися значні недоліки двовалютної системи грошового обороту. Вона істотно ускладнювала управління внутрішнім готівковим обігом, організацію внутрішніх безготівкових розрахунків та зовнішніх розрахунків, насамперед з Російською Федерацією. Незабаром купоно-карбованець втратив свої початкові переваги перед рублем і став швидко знецінюватися. Виникли помітні перебої у внутрішніх і зовнішніх платежах. Щоб послабити негативні наслідки паралельного обігу двох валют, Президент України указом "Про реформу грошової системи України" від 12 листопада 1992 р. запровадив купоно-карбованець у сферу безготівкового обороту і вилучив з нього рублеві гроші. Нові гроші були названі "український карбованець", дістали статус тимчасових національних грошей і стали єдиним на території України засобом платежу. На другому етапі були такі основні результати розвитку грошової системи: - Розбудова власного емісійного механізму - Формування механізму регулювання НБУ пропозиції грошей - Розбудова національної платіжної системи, що охоплює: - створення системи електронних платежів на міжбанківському рівні; - Формування механізму валютного регулювання 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", згідно з яким з 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця - гривня та її сота частина - копійка. На третьому етапі відбулося прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону "Про Національний банк України". Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ "Грошово-кредитна політика", розділ "Управління готівковим грошовим обігом", розділ "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни. 20. Інфляція. ЇЇ сутність, причини, види, наслідки і шляхи подолання. Інфляція — це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги. Інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого — у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу. Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги. Але не кожне підвищення цін служить показником інфляції. Ціни можуть підвищуватися в результаті поліпшення якості продукції, погіршення умов видобутку паливно-сировинних ресурсів, змінюватися під впливом циклічних і сезонних коливань виробництва, стихійних лих і т. ін. Інфляція ж є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин причинами інфляції є: — порушення пропорцій суспільного виробництва — значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами; — надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу; — мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до недовироб- ництва товарів народного споживання — Недосконалість податкової системи; — випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці. Форми інфляції: Залежно від переважаючого впливу факторів - інфляція попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. - інфляція пропозиції — це зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. За темпами зростання - повзуча - ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10 % на рік). - галопуюча - ціни зростають швидко — на 10—100 % щорічно - гіперінфляція - ціни зростають дуже швидко — на 1—2 % щодня або сягають 1000 % і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні. За ступенем прогнозування - Очікувана інфляція —помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період. - Неочікувана інфляція - раптовий стрибок цін, зумовлений збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників — на сировину та засоби виробництва. За характером прояву - Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується. - Прихована інфляція — це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги, з од. боку, і доходів населення — з ін. За співвідношенням темпів зростання цін на товари - Збалансована інфляція — ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. - Незбалансована інфляція — співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по-різному на кожний вид тов. Економічні наслідки інфляції - порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. - капітали переливаються у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки. Зрост. спекуляція,тіньова економіка, корупція. - поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій. -підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Соціальні наслідки інфляції -знижує життєвий рівень усіх верств насел., особливо тих, які мають сталий дохід - посилює безробіття - знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту . Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає здійснення тактичних (короткострокових) заходів щодо зниження рівня наявної інфляції та стратегічних (довгострокових) заходів, спрямованих на недопущення інфляції у тривалій перспективі. До основних заходів антиінфляційної державної політики належать: — обмеження емісії грошей; — подолання дефіциту державного бюджету; — стимулювання нагромаджень та інвестицій; — скорочення ставок податків; —стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу; — збільшення безготівкового обігу; — регулювання валютного курсу; 21. Сутність ринку і його типи. Субєкти і обєкти ринкових відносин. Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. Суб'єктів ринкового господарства досить багато. Це виробники і споживачі, підприємці та наймані працівники, промислові капіталісти, банкіри і торговці, власники позичкового капіталу та власники цінних паперів Але основноми субєктами ринкової економіки є : - домогосподарства, які є основними постачальниками всіх економічних ресурсів і водночас основною видатковою групою в національному господарстві. - підприємства - це основна ланка народного господарства, яка забезпечує виробництво товарів і послуг та здійснює комерційну діяльність з метою одержання прибутку. - держава. Основними об’єктами ринкових відносин є: 1) товари і послуги, які постачені на ринок або які можуть бути постачені за певного рівня ціни. До товарів ми включаємо і капітальні блага, тобто засоби виробництва; 2) робоча сила, або праця; 3) земля та інші природні ресурси; 4) нерухомість: будівлі, споруди, житло. Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.З точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок. З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок даної країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний - ринок окремого територіального підрозділу (республіки, краю, області, району). Локальний - ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від національних, не мають чітко окреслених кордонів.Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших і системи в цілому. 22. Ф-ції і структура ринку. Ринок — система економічних відносин, пов'язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. До функцій ринку належать: Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами. Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП. Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл і споживання. Функція санації. Ринок очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, Функція інтеграції. Ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне ціле. Структура ринку за різними критеріями: в) за територіальною ознакою: — місцевий; — регіональний; — національний; — світовий; д) стосовно способу формування: — стихійний; — організований. а) за об'єктами обміну: => товарний ринок, який набуває форм: — ринку послуг; — ринку споживчих товарів; — ринку науково-технічних розробок та інформації; => ринок ресурсів, який набуває форм: — ринку землі та нерухомості; — ринку капіталу; — ринку праці; => фінансовий ринок, що набуває форм: — грошового ринку; — ринку цінних паперів; — валютного ринку; б) залежно від умов, в яких діють суб'єкти господарювання: — регульований (держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих суб'єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище); — вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців,багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна); — монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений); — монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід); г) стосовно відповідності чинному законодавству: — легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування); — тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків); |