1 Зародж та осн етапи розвитку екон теор як науки
 Скачать 0.54 Mb.
|
|
23. Закон попиту і пропозиції, сутність і механізм дії.Еластичність попиту і пропоз. Термін "попит" в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу, яку суб'єкт здатний оплатити. Із такого визначення випливає, що попит на той чи інший товар (послугу) залежить від ціни. Тобто із збільшенням ціни на будь- який товар зменшується величина попиту на нього, і, навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню попиту. Це і є закон попиту. Функціональна залежність попиту від ціни виражається рівнянням QD = f(P), де QD — величина попиту на товар; Р — ціна товару. Ціна — найважливіший чинник, що визначає обсяг попиту.Але існують і інші нецінові чинники, що впливають на нього. Наприклад, кількість покупців; доходи споживачів; кліматичні умови; очікування споживачів; місткість ринку. Пропозиція — це обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за різною ціною за певний проміжок часу. Сталий причинно-наслідковий зв'язок між ціною та обсягом товарів (послуг), який товаровиробник здатний поставити на ринок, виражається законом пропозиції. Він полягає в тому, що чим вища ціна (за інших однакових умов), тим більше товару за такою ціною товаровиробники готові запропонувати на ринок упродовж певного проміжку часу, і навпаки, чим нижча ціна, тим менше товарів виробник бажатиме і зможе поставити на ринок. До нецінових факторів впливу на пропозицію відносять технологічний процесс, очікування підприємців,зміна цін на ресурси. Здатність однієї економічної змінної реагувати на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній, називають еластичністю. Розрізняють еластичність попиту за ціною, доходом і перехресну еластичність. Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту, якщо ціна зміниться на один відсоток. Якщо EDp >1,то це свідчить про наявність еластичного попиту і доходи від продажу зростають. Якщо EDp,<1 - нееластичний попит, дохід від продажу зменшується. Якщо EDp=1 - одинична еластичність попиту, дохід від реалізації залишається незмінним. Якщо EDp =0 - абсолютно нееластичний попит. Якщо EDp-»оо - абсолютно еластичний попит. Перехресна еластичність попиту — це чутливість споживчого попиту на товар А до змін, що відбулися в ціні супутнього товару В. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту — це відношення відсоткової зміни попиту на товар А до відсоткової зміни ціни товару В. Еластичність попиту за доходом показує ступінь зміни попиту на товар, зумовлений зміною доходу споживача. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом визначається як відношення відсоткової зміни обсягу попиту на товар до відсоткової зміни обсягу доходу споживача. Еластичність пропозиції — це чутливість пропозиції до змін, що відбуваються в ціні товару, який підприємець готовий поставити на ринок. Вона визначається як відношення відсоткової зміни обсягу пропозиції до відсоткової зміни ціни товару. 24. Сутність та основні елементи інфраструктури ринку. Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку. Надзвичайно важливим і складним структурним утворенням ринкової економіки є ринкова інфраструктура. Існують такі підсистеми інфраструктури: 1. організаційно-технічна. - Аукціони форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аукціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користуються підвищеним попитом. Особливістю аукціонів є обмежена відповідальність продавця за якість пропонованих товарів. - Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціонуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Це об'єднання підприємств торгівлі, збуту, обміну, мета якої - укладання відповідних угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, впорядкування і полегшення товарообороту та обмінних операцій, представництво і захист інтересів членів біржі, вирішення спорів щодо операцій тощо. - Оптові ринки - Торгово-промислові палати це комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Торгові доми це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. - Сервісні центри - Опціони – договірне зобов’язання купити або продати певний вид цінностей чи фінансових прав за встановленими на момент підписання угоди ціною в межах певного періоду. - Ярмарки надзвичайно важливий елемент ринкової інфраструктури. Вони бувають всесвітні, міжнародні, регіональні, національні та місцеві. Ярмарки це торги, ринки товарів, які періодично організовують в установленому місці. З розвитком суспільного виробництва, розширенням торговельно-обмінних операцій, посиленням конкуренції з центрів привозу великих партій наявного товару ярмарки перетворилися на ярмарки-виставки зразків товарів, які можна замовляти. - Транспортні комунікації - Ріелтерські фірми – організації-посередники на ринку нерухомості. - Земельні аукціони. 2. Фінансово-кредитна: - банки – кредитно-фінансові установи, що акумулюють гроші і надають їх у формі кредитів своїм клієнтам і здійснюють грошові розрахунки. - Фондова біржа – організований ринок цінних паперів. - Валютні біржі – купівля-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. - Фінансові небанківські інститути - Страхові кампанії - Інвестиційні, пенсійні та інші фонди - Ощадні каси - Ломбарди 3. державно-регулятивна, законодавча: - ліцензування - оподаткування - митна система - державні фонди для сприяння діловій активності 4. науково-дослідне та інформаційне забезпечення: - науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем - консалтингові кампанії - інформаційні центри та агентства - рекламні агентства - спеціальні навчальні заклади - юридичні контори 25. Конкуренція, її суть, види і роль. Конкуренція (від лат. concurrere — "зіштовхуватися") — економічне суперництво, боротьба між суб'єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку. Види конкуренції: За галузево- територіальною ознакою — внутрішньогалузева - це боротьба між товаровиробниками однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутку. Наслідком внутрішньогалузевої конкуренції є впровадження досягнень науки і техніки, зниження витрат виробництва, підвищення якості продукції. Однак вонане усуває різниці у величині норм прибутку на однакові капітали, вкладені в різні галузі.; — міжгалузева - — це боротьба між товаровиробниками різних галузей економіки за найвигідніші умови (сфери) застосування капіталу.; — міжнародна - це конкуренція національних і транснаціональних економічних суб'єктів за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів та послуг на світовому ринку. Вона сприяє переливанню капіталів і товарів між різними державами, забезпечує збалансований розвиток світового ринку і світового господарства. За кількістю суб'єктів ринку та ступенем їх конкурентної сили — досконала (чиста) — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну.; — недосконала : Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за запропонованою ціною., монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції., олігополія – це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. За методами конкурентної боротьби — цінова; — нецінова; — чесна; — нечесна Роль Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача. 26. Основні типи ринкових структур досконалої і недосконалої конкуренції. Досконала (вільна) конкуренція — це така ринкова ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі контролювати ринкову ціну. Досконало конкурентний ринок характеризується такими рисами: — бар'єри для входу на ринок мінімальні або взагалі відсутні; — наявність великої кількості продавців і покупців, жодний з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі попиту і пропозиції; — кожний виробник випускає однорідний продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців; — кожний продавець і покупець володіє повною інформацією про попит, пропозицію і ціну товарів на ринку. Ринок повністю знеособлений. Усі конкуренти незалежні один від одного, дії підприємця залежать не від дій окремого конкурента, а від ринку загалом. У реальних умовах сучасної практики господарювання конкуренції в чистому вигляді майже не існує. Недосконала конкуренція виникає там, де не виконуються зазначені вище умови вільної конкуренції. Розрізняють три ринкові структури недосконалої конкуренції: - Абсолютна монополія — це така ситуація, за якої на ринку є лише один продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені купувати необхідний товар за апропонованою ціною. Перешкодою для входження нових фірм до певної галузі є наявність економічних, технічних або юридичних бар'єрів, тому фактично одна фірма представляє всю галузь. Продукція не диференційована і не має близьких замінників. Все це забезпечує монополісту отримання монопольного прибутку. ринок абсолютної монополії трапляється дуже рідко. - Монополістична конкуренція — це така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонує подібну, але не ідентичну продукцію, тобто вона базується на диференціації продукції. Диференціація виникає завдяки високій якості товарів, їх формі, дизайну, яскравій упаковці, фірмовим маркам і знакам. Все це надає певні переваги продавцям цих товарів, приваблює покупців, які платять більш високу ціну за такі товари. У цьому і полягає монопольність виробників на свою диференційованупродукцію. Найбільш поширеними ринками монополістичної конкуренції є ринки одягу, взуття, безалкогольних напоїв, парфумів. - Олігополістична конкуренція — це модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів. Для олігополії характерними є такі риси: — високі бар'єри для входження в галузь; — мала кількість підприємств у галузі, які можуть контролювати основну частину ринку, виробляючи як однорідну, так і диференційовану продукцію; — висока взаємозалежність підприємств-олігополістів один від одного за ціною і випуском продукції. Вихідною моделлю олігополістичного ринку є модель дуополії, коли на ринку діють і конкурують між собою тільки дві фірми. Є ще і така форма недосконалої конкуренції, як олігопсонія. Це такий тип ринкової структури, за якої функціонує невелика кількість покупців певного товару. Олігополія — провідна ринкова структура сучасної економіки, на частку якої у розвинених країнах припадає більша частина виробленої продукції. 27. Причини виникнення, суть і форми монополізму. Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Конкретною формою монополізму є монополія. Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності. Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку), яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку. За умовами функціонування монополізм поділяють на два типи — підприємницький, який пов'язаний із розвитком підприємств (фірм) на основі концентрації капіталу і виробництва та інституційний, який пов'язаний з нерівністю умов конкуренції, які надає держава для різних її учасників. За характером і причинами виникнення монополії поділяють на три типи: — монополія окремого підприємства; Це абсолютна монополія й існує вона рідко. — монополія як угода; Ппродавці виступають на ринку "єдиним фронтом", зводять нанівець конкурентну боротьбу, а покупець перебуває в безальтернативних умовах. — монополія, що ґрунтується на диференціації продукту. Створює ринок монополістичної конкуренції. За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють - природну виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує, коли попит на певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція не можлива або не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть. Має місце в таких сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв'язку і транспорту, послугах зв'язку. Їх діяльність, особливо цінова політика, регулюється держ. - адміністративну виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами: 1. Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності. Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією. 2. Це об'єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція. По суті, - це монополізована економіка, яка була в СРСР. - економічну монополію. Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:
28. Негативні наслідки монополізації ек.Антимоноп законодавство і політика Монополізація — це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища. Негативні наслідки: - практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскільки крупні компанії виготовляють переважну масу продукції. - гальмування науково-технічного прогресу. Це відбувається тому, що монополізація виробництва і збуту дає змогу крупним компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нових досягнень науки і техніки у виробничий процес; - монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну силу економічного прогресу; - монополізують засоби масової інформації (пресу, радіо, телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення у необхідному їм напрямку; - розорюють малий та середній бізнес; Антимонопольна політика — комплекс заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства. Перший антимонопольний (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана — був прийнятий у США у 1890 р. Однак американська і європейська антимонопольна політика мають свої особливості: — американська — спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці; — європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій. Антимонопольне законодавство — сукупність законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних структур і об’єднань (крім спеціально визначених державою). Воно сприяє свободі підприємництва, вільному і рівному для всіх праву вибору напряму виробничої чи торговельної діяльності, встановлення цін, одержання та розподілу прибутку. Антимонопольне законодавство, як правило, спрямоване не проти великих монополій взагалі, а проти монопольного розміщення їх на ринку певного товару, проти монополій, що створюються для поглинання слабших конкурентів, проти їхньої змови з метою розподілу сегментів — регіонів, монополії цін, ізоляції конкурентів. Антимонопольне законодавство передбачає такі заходи: - організаційні — диференціація та оптимальні сполучення організаційно-економічних форм і розмірів підприємств; - економічні — сприяння розвиткові конкуренції, диверсифікації діяльності, вільного утворення цін; - економічне стимулювання та підтримка розвитку зовнішньоекономічної діяльності; - адміністративно-правові заходи для боротьби з монопольними посяганнями, організація антимонопольного державного контролю, контроль за справедливим роздержавленням майна, сприяння конкуренції; - недопущення зловживання монопольним становищем на ринку. |