Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Словотворення іменників першої відміниІменники першої відміни утворюються від трьох основ: іменникових, прикметникових та дієслівних.
Від основи іменника за допомогою формантів: а) -ŭla, -cŭla, -ŏla, -ella утворюються іменники із зменшувальним значенням: lingua, ae, f – язик, мова – lingŭla, ae, f – язичок forma, ae, f – вид, зовнішність – formŭla, ae, f – формула pars, partis, f – частина – particŭla, ae, f – частинка cutis, is, f – шкіра – cuticŭla, ae, f – шкірочка arteria, ae, f – артерія – arteriŏla, ae, f – артерійка filia, ae, f – донька – filiŏla, ae, f – донечка capra, ae, f – коза – capella, ae, f – кізонька; б) за допомогою форманта -īna утворюються іменники, які означають мистецтво чи заняття: officīna, ae, f – аптека, doctrīna – вчення, наука.
Від основи прикметника за допомогою формантів -ia, -itia утворюються іменники із значенням властивості, прикмети: concors, concordis – згідний – concordia, ae, f – згода miser, ĕra, ĕrum – нещасний – miseria, ae, f – нещастя iners, inertis – бездіяльний – inertia, ae, f – бездіяльність potens, potentis – сильний – potentia, ae, f – сила avārus, a, um – жадібний – avaritia, ae, f – жадібність.
а) від основи інфекта із словотвірними формантами -(e)ntia, (a)ntia утворюються іменники із значенням якості чи стану: consistĕre – гуснути, застигати – consistentia, ae, f – стан рухомості високов’язких рідин і напівтвердих речовин differre – розрізняти – differentia, ae, f – різниця intellegĕre – розуміти – intellegentia, ae, f – розуміння, здатність сприйняття substāre – існувати – substantia, ae, f – суть, сутність; б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів (t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії: struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір. Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти: лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna; укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина; фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine; англ. nature, culture, doctrinе, medicine; нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin. Прийменники (Praepositiōnes)У латинській мові прийменники вживаються з акузативом, аблативом, акузативом і аблативом, рідко з ґенетивом. 1. Найуживаніші прийменники з акузативом: ad – до, біля, для; ante – перед, до; apud – в, біля, при; contra – проти, напроти; extra – ззовні, поза, за; infra – нижче, під, після; intra – всередині, протягом; inter – між; ob – перед, внаслідок; praeter – мимо, крім; per – через, крізь; post – після, позаду; trans – через, за, по той бік; supra – вище, над. 2. Найуживаніші прийменники з аблативом: a (ab) – від; de – з, про, по; pro – попереду, перед, за, замість; sine – без; cum – з; e (ex) – із, з; prae – перед, через. 3. Прийменники з акузативом і аблативом: in – в, на, до sub – під super – над чим, на чому, на що. На питання де? керують аблативом, на питання куди? – акузативом. Два прийменники causa, gratia – заради, для, із-за керують ґенетивом і вживаються постпозитивно. Синтаксис простого поширеного речення
а) підмет (subiectum) стоїть на першому місці; б) присудок (praedicātum) – переважно на останньому; в) прямий додаток стоїть тільки в акузативі без прийменника перед присудком; г) узгоджене означення стоїть переважно після означуваного слова.
|