Латинська мова
 Скачать 4.37 Mb.
|
Синтаксис відмінків при числівникахПри числівниках у латинській мові вживаються відмінки з такими значеннями: 1. Ablatīvus tempŏris (аблятив часу) вказує на час виконання дії, відповідаючи на запитання коли?, у який час? Вживається без прийменника при словах: annus – рік; tempus – час; aetas – вік; aera – епоха; saecŭlum – сторіччя; mensis – місяць; dies – день; hora – година; ver – весна; nox – ніч та ін. Roma anno septingentesĭmo quinquagesĭmo tertio ante aeram nostram condĭta est. – Рим був заснований 453 р. до н.е. 2. Accusatīvus tempŏris (знахідний часу) вказує на час тривалості дії, а також вік, відповідаючи на питання як довго?, протягом якого часу? Інколи accusatīvus tempŏris вживається з прийменником per (протягом). Перекладається українською мовою знахідним або родовим відмінком зі словом «протягом»: Graeci decem annos Troiam expugnābant. – Греки здобували Трою протягом десяти років. Словотворення за допомогою латинських числівників
Римський календарУ Стародавньому Римі з початку республіки (510–509 рр. до н.е.) аж до часу Октавіана Авґуста (16 р. до н.е.) літочислення велося за списками консулів – fasti consulāres. З епохи Авґуста (16 р. до н.е.) поряд з датуванням за вибраними консулами, приймається літочислення від часу заснування Риму (ab Urbe condĭta), тобто від 753 р. до н.е. Після падіння Римської імперії, з поширенням християнства в Європі, церква запровадила літочислення від народження Христа. Так виникло поняття наша ера – aera nostra у християнському світі. Рік, місяціСпочатку римляни ділили рік на десять місяців, і першим місяцем року був березень (mensis Martius), присвячений Марсові, богові війни. Свідченням того, що Martius був першим місяцем року, є назви місяців, які походять від числівників: вересень – September (від septem – сім), жовтень – Octōber (від octo – вісім), листопад – November (від novem – дев’ять), грудень – December (від decem – десять). З кінця VII – початку VI ст.до н.е. з Етрурії був запозичений календар, в якому рік ділився на 12 місяців. У 46 р. до н.е. Юлій Цезар з допомогою грецьких і єгипетських астрономів та александрійського математика Сосігена провів реформу календаря. Це так званий юліанський календар. В основу реформи був покладений чотирирічний цикл (365-365-365-366=1461 день). Кількість днів кожного місяця збереглася досі (30 і 31день, у лютому – 28 днів протягом трьох років і 29 – у високосному). Ця система почала діяти з 1 січня 45 р. до н.е. Першим місяцем року став січень. Початок року Цезар переніс на 1 січня тому, що з цього дня консули вступали на свою посаду і починався римський господарський рік. У римо-католицькій церкві 1582 року юліанський календар був витіснений так званим григоріанським календарем папи Григорія ХІІІ. Назви перших шести місяців походять від імен богів або релігійних обрядів, а далі – від назв числівників: 1. Mensis Ianuarius – січень, від імені бога початку і входу Януса. 2. Mensis Februarius – лютий, від februa – очищення, релігійного свята. 3. Mensis Martius – березень, від імені бога війни Марса. 4. Mensis Aprīlis – квітень, місяць Венери. 5. Mensis Maius – травень, від імені богині родючості Майї. 6. Mensis Iunius – червень, від імені Юнони. 7. Mensis Quintīlis – липень, п’ятий, а з 44 р. до н.е. Iulius, від імені Гая Юлія Цезаря. 8. Mensis Sextīlis – серпень, шостий, з 8 р. до н.е. – Augustus, від імені імператора Авґуста. 9. Mensis September – вересень, сьомий місяць. 10. Mensis Octōber – жовтень, восьмий місяць. 11. Mensis November – листопад, дев’ятий місяць. 12. Mensis December – грудень, десятий місяць. У кожному місяці римляни виділяли три головні дні, які були встановлені відповідно до фаз місяця: 1. Kalendae, ārum, f – Календи, перше число місяця, «день плати». 2. Nonae, ārum, f – Нони, 5 або 7-е число місяця (сьомий день – у березні, травні, липні, жовтні і п’ятий день в інших місяцях). Свою назву цей день одержав від порядкового числівника nonus, a, um – дев’ятий, тому що Нони були дев’ятим днем перед наступною основною датою. 3. Idus, uum, f – Іди, «повний місяць», тринадцяте або п’ятнадцяте число місяця (15-й день у березні, травні, липні, жовтні і 13-й день в інших місяцях). Для визначення головної дати назви днів ставили в аblatīvus tempŏris: Kalendis Ianuariis – 1 січня; Nonis Februariis – 5 лютого; Idĭbus Martiis – 15 березня. День, який передував Календам, Нонам, Ідам позначався за допомогою слова pridie (напередодні) з accusatīvus tempŏris цих дат: pridie Kalendas Ianuarias – 31 грудня; pridie Nonas Martias – 6 березня; pridie Idus Aprīles – 12 квітня. Інші дати визначались залежно від того, скільки днів залишалось до найближчої головної дати. Ставилось словосполучення ante diem з порядковим числівником і accusatīvus tempŏris головного дня. Відповідний порядковий числівник рахувався від головного дня назад, причому зараховувався головний день і день, який визначався: 21 січня (31–21+2)=12–й день перед лютневими Календами – ante diem duodecĭmum Kalendas Februarias. 3 березня (7–3+1)=5–й день перед березневими Нонами – ante diem quintum Nonas Martias. 11 травня (15–11+1)=5–й день перед травневими Ідами – ante diem quintum Idus Maias. Дати позначались скорочено: a.d.V.Id.Mai, тобто 11 травня. Високосного року, коли у лютому 29 днів, після 24 лютого (a.d.VI. Kal. Mart.) вставляли ще один день (bis sextus) і позначали так: ante diem bissextum Kalendas Martias – повторний день перед березневими Календами. Дні тижняСтароримський тиждень налічував вісім днів. Дев’ятий день називався nundīnae, ārum, f. Цього дня відбувався торг, налагоджувались урядові справи. З часів Авґуста було запроваджено семиденний, так званий планетний тиждень, його узаконив імператор Констянтин 321 р. Імператор Констянтин Великий узаконив вільний від праці день – dies Solis (неділя). Назви днів тижня.
Доба ділилась на 24 години (hora): 12 годин день і 12 годин ніч. Тривалість години була різною, залежно від пори року, тому що день вважався від сходу і до заходу сонця, а ніч – відповідно від заходу до сходу сонця. Ніч ділилась на чотири варти (vigilia). Кожна варта складалась із трьох годин: prima vigilia – з 6 до 9 години вечора secunda vigilia – з 9 до 12 години ночі tertia vigilia – з 12 години ночі до 3 години ранку quarta vigilia – з 3 до 6 години ранку. Pимський календар
|