10-Дизайн-одягу. Лекція 10 Дизайн одягу
 Скачать 2.33 Mb.
|
|
ЛЕКЦІЯ 10 Дизайн одягу Добре вдягнена людина — та, яка поважає себе та інших. П'єр Карден, французький модельєр Історія дизайну одягу почала формуватися з давніх часів, оскільки люди завжди прагнули створювати гарні, теплі та зручні речі. Залежно від культури, виготовляли спеціальні наряди й аксесуари. Одяг поділяв народи за майновим і кастовим становищем (воїни, чиновники, торговці, селяни тощо). Активний розвиток моди розпочався після появи тканин, ниток і швейних машин. Дизайнер одягу – це фахівець, що розробляє, проектує та виготовляє моделі одягу, винаходить нові технології створення одягу. Він займається пошуком художнього образу моделі та безпосереднім моделюванням і конструюванням деталей одягу, має справу з технологіями виробництва, знаходить не тільки образотворчі, а й технічні та економічні вирішення. Проектування одягу — це створення нового зразка із заданими властивостями, що передбачає дослідження, створення ескізів, макетів, моделей, розрахунок та побудову креслень виробів, виготовлення дослідних зразків. Результатом проектування одягу є об'ємна модель виробу і комплект проектної документації. Костюм (фр. costume від іт. costume, буквально — звичай) — певна система предметів і елементів одягу, об'єднаних єдиним задумом і призначенням, яка відображає соціальну, регіональну, національну належність людини, її стать, вік, професію. У людському житті вбрання відіграє низку функцій, і в залежності від епохи надається перевага котрійсь із них. На ранніх етапах існування людської спільноти одяг був покликаний захищати свого власника від холоду, спеки, вітру, дощу тощо. Саме з цією метою наші пращури одягалися в шкури диких тварин. Щоб захиститись від надмірного холоду, і в наш час мешканці Крайньої Півночі одягаються в хутряне вбрання. Функції одягу: Захисна функція (захищає від несприятливих погодно-кліматичних умов; від механічних ушкоджень, опіків, травм, укусів комах тощо; від несприятливого впливу виробничого середовища: надлишкового тепла, агресивного середовища, забруднення, електричного струму, радіоактивного впливу тощо); Екологічна функція (виконує фізіолого-гігієнічну роль, створюючи певний мікроклімат на шкірі людини; впливає на рухову активність індивіда; регулює фізіологічний, фізичний, емоційно-почуттєвий стани людини, створюючи умови для відпочинку і відновлення сил, праці та гри, задовольняючи прагнення новизни предметного оточення); Соціально-іміджева функція (демонстрація своєї належності до певної соціальної групи; завдяки костюму людина самоутверджується або набуває в очах громадськості певного іміджу; створює умови для самовираження, персоніфікації особистості); Естетична функція (людина прагне отримати насолоду від силуету, кольору, деталей вбрання тощо). У сучасному одязі розрізняють кілька основних стилів (класичний, спортивний, романтичний, етнічний) та безліч їх різновидів.  Зразки одягу класичного (а), спортивного (б) і романтичного (в) стилів Одяг за своїм призначенням буває найрізноманітнішим: повсякденним та святковим, фірмовим та діловим, робочим і фірмовим. Вимоги щодо його дизайну є різними в залежності від кожного конкретного різновиду вбрання. Фірмовий одяг - особливе убрання, що покликане виконувати функцію уніформи чи виступати робочим одягом, вирізняючи працівників цієї фірми від інших. При створенні фірмового одягу основне завдання дизайнера полягає в розробленні оригінального за силуетом, покроєм, оздобленням вбранням, котре несе в собі елементи фірмової символіки, і своєю самобутністю та естетичною привабливістю вирізняє працівників цієї фірми серед інших, справляє приємне враження на оточуючих.  Авторський костюм пов'язаний насамперед із працею відомих дизайнерів, художників-модельєрів, кравців. Він найчастіше створюється на ексклюзивних засадах, але у випадку наслідування його форми набуває популярності, і може з часом набути статусу класичного костюма. Або ж протягом тривалого часу будуть використовуватись його окремі деталі. Класичною стала, наприклад, "маленька чорна сукня для коктейлю" Коко Шанель. її силует, покрій, довжина часто використовуються відомими художниками-модельєрами при створенні ексклюзивного одягу.  Основні елементи композиції костюма Кожен костюм створюється на основі низки виражальних засобів, які використані за певними правилами. Тобто, він має власну композицію, основними елементами якої є силует, лінії, пропорції, колір, маса, оздоблення виробу, художні властивості матеріалу, з котрого він зроблений. Використовуючи їх, художник-модельєр організовує, формує, "будує" костюм. Іншими словами, композицією костюма є поєднання всіх елементів його форми в єдине гармонійне ціле, яке виражає певний образний, ідейно-художній зміст.  Обрис костюма називається його силуетом. Тобто, силует - це площинне зорове сприйняття об'ємних форм одягу, яке чітко обмежене його формою. Незважаючи на багатоманітність та неповторність убрання минулих часів і сьогодення, будь-який костюм "вписується" в одну з простих геометричних фігур, наближених за висотою і шириною до пропорцій людської фігури — прямокутник, трикутник, трапецію, овал. Мається на увазі, загальне враження, яке він викликає при розгляді його на людині в профіль або фас.  Геометрична форма костюма створюється певними лініями, зовнішніми та внутрішніми, котрі обумовлюють характер її розчленування. Силуетні лінії формують обрис убрання. Тобто, це зовнішні лінії, які обмежують силует костюма. Завдяки фасонним, або модельним, лініям підкреслюються його особливості, наприклад, лінія рукава "реглан" чи вточного рукава. Іншими словами, це внутрішні лінії костюма, які підпорядковані силуету, залежать від покрою одягу, підкреслюють загальну своєрідність убрання. Специфіку покрою костюма визначають конструктивні лінії - лінії, за допомогою котрих утворюється його форма в просторі, необхідна для окреслення силуету і правильної посадки одягу на фігурі людини. Від них залежать декоративні лінії костюма. Вони виділяють важливі для зорового сприймання елементи одягу, наприклад, кишені чи зборку. Тобто, це лінії, за допомогою яких оздоблюється костюм. Одним із важливих композиційних засобів костюма є його колір чи забарвлення його окремих деталей. При укладанні кольорового рішення вбрання має враховуватись низка чинників. Передусім, його відповідність: загальній композиції та покрою костюма; функціональному призначенню вбрання; індивідуальним характеристикам зовнішності людини, колір має гармонійно доповнювати і підсилювати відтінки її волосся, райдужної оболонки ока чи шкіри; вікові та роду занять людини; національно-культурним традиціям побутування кольору та його символічному, змістовому навантаженню; тенденціям моди, насамперед провідній колористичній гаммі сезону, силуету, покрою, що найчастіше використовується відомими кутюрьє. При створенні костюма слід пам'ятати також про здатність кольору надавати "легкості" чи "масивності" людській фігурі. Так світлі, чисті і теплі барви її, немов би, полегшують та одночасно розширюють. А темні і холодні, навпаки, роблять "важчою" та "звуженою". З цієї причини, наприклад, тендітній і невисокій жінці більше, ніж огрядній, пасуватимуть темна блузка й світла спідниця. В цьому ж випадку слід звернути увагу також на принт, який використано на одязі, адже один малюнок здатний оптично збільшувати масу тіла, а інший змешувати.  Використовуючи різноманітні, формоутворюючі та гармонізуючі, засоби композиції, художник-модельєр створює цілісний художньо-ідейний образ - костюм, у якому узгоджені між собою усі елементи, і котрий пасує своєму власникові. Геометричний вид форми, характер її розчленування лініями, художні властивості тканини та її забарвлення виступають у ньому формоутворюючими композиційними засобами. А пропорції, масштаб та масштабність, статичність чи динамічність форми, метроритмічні властивості, характер підпорядкованості усіх елементів костюма є чинником гармонізації його композиції. Знання, досвід, фантазія та інтуїція дизайнера допомагають йому створювати вбрання, в якому "відчуваються" смак і стиль. Праця сучасного художника-модельєра екстракласу є творчим процесом, внаслідок котрого з'являється особливий твір ужиткового мистецтва. Одяг "від кутюр" оцінюється як твір прикладного мистецтва, адже він створюється в одиничному екземплярі на засадах новизни, неповторності, унікальності виробу. Його поява грунтується не лише на технологічній майстерності дизайнера та його асистентів, а й на їх фантазії, уяві, натхненні, інтуїції, ерудиції. Від ексклюзивного одягу вимагається не тільки технологічна, конструктивна, стилістична досконалість, він повинен бути принципово новим хоча б в окремих своїх елементах. І найголовніше, модель категорії «від кутюр» випускається в одиничному екземплярі.  У моди «від кутюр» є своя особлива функція, вона задає «тон» масовій моді, для якої багато моделей коригуються, підганяються, прибирається зайве і «прет-а-порте» готове. Мода рret-a-porter - це вікно в світ fashion-індустрії, ідеальне уявлення нових дизайнерських ідей і самовиражень брендів. Це головний двигун моди, який задає напрямки і ритм. Одяг прет-а-порте розробляється відомими брендами, покази проходять восени і навесні на подіумах Мілана, Нью-Йорка, Парижа, Лондона і Токіо. На відміну «від кутюр», рret-a-porter має в наявності всі стандартні розміри, і випускається масово на фабриках в багатьох країнах.  Стилі одягу Розглянемо декілька основних стилей одягу. Етнічний стиль одягу —комплекти одягу відтворюють риси національного костюма певного народу (етносу). Головним у складанні комплекту є використання характерних для нарядів тієї чи іншої нації крою, матеріалів, відтінків, орнаментів, декору, аксесуарів.  В Україні етнічний стиль відображає самобутність українського народу та його культуру, тому він сьогодні на піку популярності. Цей стиль являє собою відображення минулого в інтерпретації сьогодення. Стародавні національні костюми набувають новий дизайн і адаптуються під гардероб сучасної людини.  Спортивний стиль найбільш поширений і популярний серед молоді. Одяг цього стилю використовують як для роботи, так і для активного відпочинку. Доречі, найпопулярніший сьогодні одяг — футболка, її носять 99 % людей.  Романтичний стиль гарно підкреслює мрійливий і загадковий настрій. Для створення виробів такого стилю зазвичай використовують повітряні та блискучі тканини. Найчастіше в цьому стилі шиють нарядні сукні та блузи.  Останнім часом особливого поширення й популярності набув стиль кежуал (casual), який передбачає сучасний (модний) і практичний повсякденний одяг. Цей стиль може поєднувати в собі елементи інших стилів, але його прикметною особливістю є комфортність, зручність одягу. Характерними є простота силуетів, невимушеність поєднань і багатошаровість. Існує кілька напрямків цього стилю: city casual (міський); street casual (вуличний); smart casual (елегантний), business casual (діловий); sport casual (спортивний); all-out casual (невимушений) тощо.  Класичний стиль - саме визначення «класичний» вже дає однозначне уявлення про те, як ви виглядаєте. Інша справа, що у кожного століття своя класика, і то, що було каноном двісті чи сто років тому, мало схоже на сучасний манер. Коротко суть класичного одягу можна передати трьома пунктами: строгий вигляд, практичність, простий фасон. дорогі якісні матеріали. непомітні тони і колірні рішення. Допустимий принт – клітина, ялинка, гусяча лапка або смужка, але в єдиному колірному полі.  Новаційність як основа формотворчості художника-модельєра Підґрунтям новаційної діяльності художника-модельєра може виступити багато чинників: ознайомлення зі зразками вбрання народів світу; вивчення історії костюма, передусім європейського; нове наукове відкриття, на основі якого виникає новий технологічний прийом; поява новітніх матеріалів; вивчення різних предметних форм природного середовища, які навіюють уявлення про новий силует чи кольорове поєднання; власна фантазія абощо. Новаційність творчості дизайнера може також виражатися в тому, що він вперше почав вживати певну тканину або матеріал для якогось елемента костюма, котрий раніше ніколи не використовувався до нього відомими європейськими кутюр'є. Дизайнер може створити незвичний костюм, застосувавши нові, оригінальні аксесуари чи способи оздоблення одягу, надавши незвичних форм дрібним елементам вбрання. Новаційний підхід дизайнера до формотворення в дизайні одягу також полягає у поєднанні різних стилів. Наприклад, через вживання елементів класичного і романтичного стилів можна досягти особливості виразності ділового костюма та підкреслити жіночість його власниці. Використання дизайнером незвичних матеріалів для аксесуарів чи деталей одягу, вживання незвичних форм або технології їх створення формують авангардний стиль у сучасній моді. Таким чином, можна сказати, що загалом у витоків новацій художника-модельєра стоять його власний життєвий досвід, рівень освіченості, здатність не по буденному оцінювати ті чи інші предмети костюма, котрими багата історія людського вбрання, політ фантазії, гра уяви, інтуїція, наукові та технологічні відкриття. І чим оригінальнішою та привабливішою буде його новинка, тим більшим стане його визнання у світі сучасної модної індустрії та дизайну одягу, за умови її практичної значущості. Домашнє завдання: обрати джерело натхнення (це може бути будь-яка епоха, тварина, комаха, твір мистецтва, фільм тощо) і створити повноцінний стилізований образ, техніку виконання обираєте самі. Формат А3. Зразки варіантів виконання завдання:             |