про рослини. Лекції. Лекція Теоретичні основи та прикладні аспекти інтродукції рослин. Методи інтродукції рослин Суть поняття інтродукція
 Скачать 490.5 Kb.
|
|
, маслини, гірчиця біла, спаржа); - ефіопський локальний (сорго, кава, рицина і інші культури); - середньоазіатський, включає області стародавнього землероботва в межах Серед-ньої Азії та Середнього Сходу і тісно пов'язаний з передньоазіатським осередком (горох, со-чевиця, нут, мак, коноплі, особливі групи сортів пшениці, винограду, абрикоса, груші яблу-ні); - східноазіатський, включає помірні та субтропічні райони Китаю, Кореї, Японії (соя, просо, хурма китайська, слива і піші культури); - індійський тропічний (рис, цукрова тростина, азіатські і групи сортів бавовни, цит-русові, огірки, баклажани, манго); - індонезійський (тропічні плодові та овочеві культури, банани, кокосова пальма, хлі-бне дерево, ямса, чорний перець та ін.); - центральноамериканський (Мексіканський) (кукурудза, довговолокнистий бавовник, квасоля, стручковий перець, батат, авокадо, махорка); - андійський (Перуанський) розташований у Південній Америці (картопля, томати, махорка); - західносуданський (голозерний рис, олійна пальма, горіх кола, деяких бобових). За результатами досліджень прогнозування успішності інтродукції М.В. Культіасов (1953 р.) звернув увагу на еколого-історичний аналіз умов зростання рослин на батьківщині і відбору тих видів, які мають певний історизм, в процесі чого вони пережили різні кліматичні та екологічні катаклізми. Такі види мають меншу консервативність, спадковість і швидше можуть пристосовуватися до нових умов. На його думку, інтегральним показником еколого-історичного розвитку є життєва форма рослин. Вибираючи матеріал для інтродукції, слід звертати увагу на їх життєві форми таким чином, щоб вони максимально відповідали новим умовам. Ним випробовано понад 3 тисяч видів рослин флори СРСР в результаті чого встано-влено, що рослини не розкривають в природних середовищах існування своїх потенційних можливостей. Він зробив важливий висновок про те, що сучасні умови їх зростання далеко не оптимальні для реалізації їх життєвого потенціалу. Такий підхід Культіасова М.В. дістав назву метод еколого-історичного аналізу флори, який дозволяє на основі ботаніко-геогра-фічних закономірностей диференціювати види роду з підрозділом їх на екологічні групи, різ-ні за своєю спадковістю і можливостями використання для інтродукції в різних за фізико-географічним умовам районах. Екогенетичний метод аналізу складається з чотирьох взаємо-пов'язаних розділів досліджень: таксономізації на морфологічній основі; походження від по-чаткових форм та екології цих форм; визначення шляхів еколого-історичного розвитку на ос-нові даних палеоботаніки, палеогеографії та інших наук із застосуванням методів морфоло-гії, генетики, цитології, біохімії і т. д .; аналізу пристосованої мінливості рослин того чи ін-шого виду в експериментальних умовах. Флорогенетичний метод вибору інтродуцентів запропонований К.А. Соболєвською (1963 р.) зводиться до того, що при введенні в культуру різних за екологію видів враховують не тільки умови, в яких він зростає в даний час, а й ті, в яких проходила його еволюція. Крім того, враховують й умови становлення всієї сучасної флори, в якій формувався даний вид. Однією з таких груп є «нагірні ксерофіти» - рослини, які в даний час зростають в більш по-сушливих місцях, але і в генотипі збережені мезофітні ознаки. Метод родових комплексів Ф.Н. Русанова полягає в тому, що випробування всіх або більшої частини представників одного роду в одному місці з метою виявлення загальної реа-кції рослин на інтродукцію. Він важав, що реакція рослин, зібраних з різних місць, розкриває філогенез виду. Сумарна оцінка успішності інтродукції всього родового комплексу дає мож-ливість оцінити перспективність залучення інших видів, які брали участь в інтродукційному експерименті. Метод геоботанічних едифікаторів Ф.Н. Русанова (1950р.) полягає в тому, що еди-фікатори - найбільш поширені види, які часто мають великі ареали в меридіальному і широт-ному напрямках, чим пояснюється їх висока екологічна пластичність до різних місць зрос-тання, тобто вони є найбільш підходящими об'єктами для інтродукції. Практичний досвід ін-тродукції показує, що це цілком відповідає дійсності. Метод врахування досвіду акліматизації за минулий час А.Н. Авроніна базується на тому, що успішніше інтродукуються види, вже інтродуковані з країн з подібними кліматич-ними умовами. Результати інтродукційного експерименту вказують на те, що порушення спадковості швидше відбувається у однорічних трав, а потім у дерев. Ним встановлено, що із 671 виду рослин, плодоносних в Хібінах, 72 % походять з країн з аналогічним кліматом і ті-льки 28 - з країн з іншими кліматичними умовами. При цьому дуже важлива роль відводить-ся агротехнічним заходам при інтродукції рослин. За спостереженнями Е.В. Кучерова (1979 р.), живокіст високий після весняного посіву розвивається по ярому типом, а після літнього - по озимому. Мордовник шароголовий в природних умовах є полікарпик, а в умовах культури стає монокарпик і т. д. Метод вивчення інтродуцентів в природі Є.В. Кучерова. По суті вся діяльність бота-нічних садів передбачає вивчення рослин в природі. Збір органів розмноження рослин в міс-цезростаннях з різною екологією і різних морфологічних форм дає нескінченний набір ком-бінацій властивостей рослин, з яких уважному досліднику залишається тільки вибрати необ-хідні форми. Системно-екологічний метод запропонований І.О. Байтуліним, М.А. Проськуряковим і СВ. Чекаліним (1992 р.) полягає в ранжируванні якості навколишнього середовища в пунк-тах інтродукції та інтерполяції поведінки рослин між пунктами інтродукції. Тобто, якщо рослину успішно інтродуковано поблизу, то можна бути впевненим, що воно буде успішно зростати в нових умовах в широтного напрямку. Ізоляція та самобутній розвиток осередків цивілізації продовжувались у різних краї-нах історично недовго. Розвиток мореплавства і торгівлі, міграція людей сприяли постійному обміну досягненнями матеріальної культури різних народів і, зокрема, обміну посівним та посадковим матеріалом рослин. У нових умовах багато рослин суттєво змінювались і ставали родоначальниками нових оригінальних видів та сортів. Географічні досліди організовані М.І. Вавіловим у 115 пунктах на території СРСР на 185 чистолінійних сортах, що належали 40 видам, вказали: які фактори середовища спричи-няють відповідні зміни рослин; продемонстрували, що закономірним змінам під впливом ге-ографічних факторів піддаються різні ознаки рослин та процеси, що в них протікають; з'я-сувалось, що пристосувальне значення виявлених змін може свідчити про виникнення цих ознак під впливом природного добору. Адаптивний характер змін, які відбуваються в росли-нах у зв'язку з грунтово-кліматичними умовами, чітко виражений в їх реакції на тривалість світлового дня. Польові та експериментальні дослідження продемонстрували спадкову закріпленість особливостей географічних та інших внутрішньовидових форм, підтверджено, що відмінності між популяціями одного виду, які зростають у різних частинах ареалу, закріплені спад-ково і що вони більшою мірою спрямовані на адаптацію рослин, ніж відмінності, що не закріплені спадково. Всі перераховані методи інтродукції рослин є традиційними і успішно використовуються при підборі інтродукційних рослин. |