ЭКОНОМИКА РЕФЕРАТ. Макроекономічні показники і методика їх обчислення
 Скачать 178 Kb.
|
|
§ повна (робота на умовах повного робочого дня); § неповна (робота на умовах скороченого дня, скороченої робочого чи тижня неповного робочого дня при скороченому робочому тижні); § робота вдома (коли особи працездатного віку з ряду причин не можуть працювати на виробництві). 2)Значимості для робітника: § первинна; § вторинна. 3) Стабільності: § постійна (з відносно стабільним місцем роботи); § тимчасова (з тимчасовим, епізодичним чи сезонним характером роботи). 4) Форми правового регулювання використання робочої сили: § основна (реалізується трудовим законодавством); § спеціальна (має потребу в спеціальному трудовому регулюванні, наприклад, зайнятість з режимом неповного робочого дня, на умовах виконання роботи вдома, гнучкого робочого часу, різновиду вторинної і тимчасової зайнятості). В умовах ринкових відносин зростання зайнятості має об’єктивно існуюча економічна межа. Досягнення повної зайнятості може бути стратегічною метою відповідної політики держави. Але при цьому повна зайнятість у відповідності зі стандартами Міжнародної організації праці (МАРНОТРАТ), розглядається не як загальна для працездатного населення в працездатному віці, а як забезпеченість пропозиції робочої сили в кількісному і якісному відношенні попитом на неї, тобто кожен бажаючий працювати й активно шукаючий роботу може задовольнити свою потребу в робочих місцях (посадах). Безробіття, її типи і форми Як відомо, для будь-якої роботи потрібний стимул. Він може бути позитивним і негативним. Позитивним стимулом називається розрахунок на матеріальну чи моральну винагороду. Негативні стимули можна умовно підрозділити на прямі і більш “витончені”, непрямі. До прямих негативних стимулів відносяться, наприклад, загроза голодування, фізична розправа і т.д. Тепер частіше використовується непрямий примус: працюю як здумається чи як зумію, але якщо з’явиться людина, здатна працювати краще, ти уступиш йому своє місце і підеш в чергу чи за допомогою по безробіттю. Цей негативний непрямий стимул діє безвідмовно. Негативні непрямі стимули особливо ефективні, коли сформований і достатнє розвитий ринок праці. Взагалі, проблема безробіття характерна ринковій економіці. Якщо в середині XIX століття західні ідеологи пояснювали наявність безробітних “поганим поводженням” самих робітників, то в нових умовах вони заговорили про “недосконалості” і цим пояснювали виникнення й існування “надлишкового” населення. Так з’явилася теорія “фрикційного” безробіття, “фрикції” (у перек. тертя, неполадки) на ринку праці. Виникнення й існування такого безробіття розуміється як невідповідністю між потребами, що змінилися, у робочій силі і сформованим її розподілом по окремих галузях і районам, а також недостатньою мобільністю робітників. Крім неї розвивалася теорія “добровільного” безробіття, відповідно до якої в безробітті нібито винні самі робітники, тому що вони вимагають підвищення заробітної плати і не хочуть працювати за плату, що відповідає граничній продуктивності. Разом з цим історія даної проблеми показує, що люди добровільно позбавляють себе заробітку, і безробітні виникають і існують тільки через “неполадки” на ринку. Добровільне безробіття викликане тим, що в будь-якому суспільстві існують прошарок людей, що по своєму психічному чи з інших причин не хочуть працювати. Також вона виникає в тих випадках, коли працівник звільняється за власним бажанням, якщо він незадоволений рівнем оплати його праці, умовами роботи, або іншими обставинами. Вивчаючи проблему безробіття, можна дійти до висновку що: фрикційне і структурне безробіття – явища нормальні і не представляють загрози длярозвитку країни. Більш того, без них розвиток просто неможливий. Адже якщо всі працівники зайняті, то як створювати нові фірми чи розширювати виробництво товарів, що користаються на ринку підвищеним попитом, крім того, наявність безробіття змушує людей побоюватися втрати свого робочого місця і спонукає їх трудитися більш продуктивно і якісно. З цих позицій безробіття цілком можна назвати стимулом до кращої роботи. От чому під повною зайнятістю в більшості розвитих країн світу розуміють відсутність циклічного безробіття, при існуванні безробіття фрикційного або структурного. Тобто коли безробіття в країні відповідають своїй природній нормі. Для кожної країни природна норма безробіття складається по-своєму, і єдиного виміру для неї не існує. Наприклад, у середині 70-х років американські економісти вважали, що для їхньої країни ця норма складає порядку 4%. Сьогодні цей рівень піднявся до 5-6% , що пов’язано зі зміною демографічного складу робочої сили й інституціональних змін. Не зайнятих у суспільному виробництві і не прагнучих одержати роботу осіб не враховують при визначенні чисельності робочої сили (тобто враховуються тільки економічно активне населення). Багато людей з цієї категорії можуть трудитися, але не роблять цього в силу тих чи інших причин. Це студенти денних відділень, пенсіонери, домогосподарки. Автоматично виключаються з категорії економічно активного населення діти у віці до 16 років і ув’язнені, що відбувають покарання у в’язниці. Особливу категорію представляють військовослужбовці. Число осіб, що проходять дійсну військову службу, входить у величину сукупної робочої сили, а при визначенні чисельності робочої сили, зайнятої в цивільному секторі економіки, ця категорія економічно активного населення не враховується. Що позначається в розрахунку загальної норми безробіття і норми безробіття для цивільного сектора. Проте, методологія Міжнародної організації праці не може перебороти деяких неточностей, зв’язаних з виміром рівня безробіття, у зв’язку з чим офіційне визначення норми безробіття можна критикувати як за зменшення числа безробітних, так і за його перебільшення. Також поняттями "непрацюючий" і "нездатний знайти роботу" теж мають різні значення. За такої обставини з’являється теорія, що пояснює безробіття недоліком сукупного попиту на товари і послуги. Її автор Джон Мейранд Кейнс показав, що крім “добровільного” і “фрикційного” безробіття існує “недобровільна” чи “змушена”. Незайнятість визначеної частини населення є результатом дії об'єктивних процесів: * нерівномірного розвитку виробничих сил; * суперечливого характеру НТП; * високих темпів модернізації виробництва. Кейнс затверджував, що 3-4% населення залишаються без роботи в силу суперечливого характеру економіки, її структурної перебудови, відновлення технології. За законом України “Про зайнятість населення “ від 1 березня 1991 р. “безробітними визнаються працездатні громадяни в працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність підходящої роботи, зареєстровані в державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Відповідно до визначення міжнародних організацій – Міжнародної організації праці (МАРНОТРАТ) і Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), безробітні – це люди, що не мають роботи, хто готовий приступити до роботи і шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів. Так, наприклад, у США безробітними, вважаються цивільні особи, що: § не мали зайнятості протягом тижня; § які почали шукати роботу протягом попередніх 4-х тижнів (звертаючись безпосередньо до наймача, за послугами державної служби зайнятості чи за допомогою до друзів); § особи, тимчасово звільнені чи особи, найняті на нову роботу, що повинні приступити до роботи протягом 30 днів. У Японії безробітним вважається той, хто не працював протягом тижня, у Великобританії – хто не має роботи протягом тижня і шукає роботу протягом цього ж строку. Органами працевлаштування і статистикою розвитих капіталістичних країн не розглядаються як безробітні особи, що проживають у важких районах, де немає і не передбачається вільних робочих місць. Якщо навіть люди, що проживають у цих районах, і починали пошуки роботи, вони швидко розчаровуються. По – різному в країнах відносяться до таких категорій населення, що вперше шукають роботу і повертаються на роботу після тривалої перерви. До першої групи відноситься насамперед молодь, до другого – жінки, що залишили роботу в зв’язку з народженням і вихованням малолітніх дітей. Основний же масив безробітних – це особи, звільнені з підприємств і роботи, що мають стаж. В цю категорію в основному входять працівники, що втратили роботу внаслідок структурних змін в економіці і виробництві, закриття підприємств і установ, модернізації виробництва, переходу на нові види продукції і т.д. Серед них люди різних кваліфікацій і професій, готові працювати по своїй спеціальності на інших підприємствах, пройти перепідготовку і підвищити свою кваліфікацію. Безробіття може існувати в різноманітних формах. Основні форми безробіття є: 1. фрикційна – тимчасова добровільна незайнятість, зв’язана з переходом з однієї роботи на іншу. Вона виникає через недосконалість у технічному функціонуванні ринку праці, відсутність інформації про наявність робочих місць, прагнення громадян краще застосувати свої здібності і носить короткостроковий характер; 2. структурна – вид змушеного безробіття, викликуваною структурною перебудовою економіки, ліквідація застарілих галузей, що змінює, у свою чергу, структуру загального попиту на робочу силу в професійному чи регіональному розрізі; 3. циклічна – безробіття, викликане спадом виробництва. Коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, а безробіття росте; 4. прихована – зайва кількість працівників, зайнятих у виробництві, хоча виробничий процес вимагає меншого числа працюючих; 5. “конверсійна” – безробіття, зв’язане зі скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях АПК; 6. молодіжне безробіття; 7. залишкова - безробіття, викликане обмеженням працюючих за стані здоров’я, за віком, більш низькою продуктивністю мобільністю, відсутністю прагнення до підвищення кваліфікацій у літніх людей. Крім того, існують сезонний, технологічний, регіональний, застійний і інший види безробіття. В даний час економісти вважають, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5-6%. Якщо поточна безробіття значно перевищує природну норму, то це свідчить про змушене безробіття. Безробіття, особливо змушена, - це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Депресія приводить до бездіяльності, а бездіяльність – до втрати кваліфікації, втраті самоповаги, занепаду моральних надбань, розпаду родини, самогубствам, соціальній напруженості. Історія переконливо показує, що масове безробіття приведе до швидким , а іноді і дуже швидким соціальним політичним змінам (згадаємо хоча б прихід Гітлера до влади). Тому держави намагаються знижувати рівні безробіття, щоб убезпечити себе і суспільство від соціальних вибухів і потрясінь. Проблеми безробіття Проблеми безробіття породжуються такими передумовами: По-перше, людина – економічний ресурс особливого типу. Загублений робочий час не відновлюваний, і той обсяг благ, що не був сьогодні зроблений через безробіття, вже не можна компенсувати в майбутньому. По-друге, навіть якщо людина не працює вона не може перестати споживати і їй все рівно потрібно годувати свою родину. Тому суспільство змушене шукати кошту для порятунку безробітних від голодної смерті. Але кошти, що направляються на це, не стають винагородою за виробництво нових благ, а виходять, тобто не ведуть до подальшого росту добробуту всіх громадян країни. По-третє, зростання безробіття скорочує попит на товари на внутрішньому ринку. Люди, що не одержують зарплату, змушені задовольнятися лише самим мінімумом засобів існування. В результаті збут товарів зменшується на внутрішньому ринку країни («ринок стискується»). Тим самим підйом безробіття загострює економічні проблеми країни і слугує поштовхом для подальшого скорочення зайнятості. По-четверте, безробіття загострює політичну ситуацію в країні. Причиною тому зростаюче озлоблення людей, що позбавилася можливості гідно жити. У західній економічній літературі причини безробіття досліджуються переважно на основі чисто економічного підходу. При цьому безробіття розглядається як макроекономічна проблема недостатньо повного використання сукупної робочої сили. Часто причини безробіття розуміються незбалансованістю ринку чи праці несприятливими змінами на цьому ринку. Найбільш відомою теорією, що пояснює причини безробіття, є теорія Дж. М. Кейнса, що змінила в середині 30-х років теорію класиків – економістів (А. Сміт, А. Маршалл), що пояснюють причину безробіття високим рівнем заробітної плати. По Кейнсу, безробіття є зворотна функція сукупного попиту. “Обсяг зайнятості, - писав Кейнс, - зовсім певним чином зв’язаний з обсягом ефективного попиту”. Недостатній обсяг ефективного попиту обумовлює млявість інвестиційного процесу і, отже, неможливість забезпечення зайнятості, що веде до росту безробіття. Вихід з цієї ситуації Кейнс бачив у підвищенні ролі держави у формуванні сукупного попиту за рахунок збільшення державних витрат, насамперед – на інвестиційні товари. Так, наприклад, Ф. Хайек вважав, що безробіття “є прямий результат короткозорої політики повної зайнятості, що проводили протягом останніх двадцяти п’яти років”. Зріст державних витрат, по думки Ф. Хайека, неминуче веде до інфляції, що, досягає критичної оцінки, сама стає причиною безробіття. Вихід з цього замкнутого кола один – припинити інфляційну політику повної зайнятості. Звичайно, на першому етапі це приведе до різкого стрибка безробіття, але саме це, по ідеї Хайека, дасть можливість виявити всі недоліки в розміщенні праці, розробити і здійснити не інфляційними методами програму забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості. Монетаристи на чолі з М. Фридменом висунули концепцію “природного” безробіття. До якої вони відносять так називане фрикційне безробіття. Фрикційне безробіття охоплює працівників, що змінюють по тим чи іншим причинам місце роботи, наприклад, у пошуках більш високого заробітку чи роботи з більшою престижністю, більш сприятливими умовами праці, чи мігруючих у зв’язку з необхідністю зміни місця проживання. До природного безробіття відносять також структурними, викликаними змінами в структурі суспільного виробництва під впливом науково – технічного прогресу й удосконалювання організації виробничих процесів. Цей тип безробіття також є тимчасовим (хоча і більш тривалим, чим фрикційне безробіття), тому що зникнення одних виробництв (галузей) супроводжується бурхливим зростанням інших. Проблема лише в тім, наскільки швидко безробітні зможуть пристосуватися до умов, що змінилися, на ринку праці. Таким чином, західні економісти визнають, що безробіття – невід’ємний атрибут ринкової системи господарства, воно неминуче, а у своєму “природному” варіанті навіть корисна для забезпечення необхідної гнучкості ринку праці. Усі наявні погляди на причини безробіття можна згрупувати в такий спосіб. По-перше, причиною безробіття може стати відносно надлишкове населення, “зайве” у порівнянні з досягнутим рівнем національного виробництва. Цей фактор безробіття особливо сильно позначається в країнах, що розвиваються. По-друге, безробіття може бути результатом змін у структурі економіки, у тому числі у технології (структурне безробіття). Це безробіття є тимчасовий, тому що на зміну старим галузям і виробництвам (технологіям) приходять нові. По-третє, безробіття може тимчасово збільшитися через природні бажання людей знайти роботу “по душі” і з кращими умовами праці й оплати (фрикційне безробіття). По – четверте, особливо сильне збільшення рівня безробіття відбувається в результаті циклічного спаду в економіці (циклічне безробіття). Цей вид безробіття є найбільш небезпечним, тому що виникає замкнуте коло: падіння виробництва – безробіття – зменшення загального рівня доходів – зниження сукупного попиту – падіння виробництва – безробіття і т.д. По-п’яте, у деяких випадках генератором безробіття може стати активне втручання держави і профспілок у відносини між найманим робітником і роботодавцем, що приводить до ринкової негнучкості заробітної плати і змушує підприємців вирішувати проблему досягнення максимального прибутку шляхом скорочення зайнятості. Усі ці причини безробіття являють собою скоріше фактори, що впливають на розмір і динаміку безробіття. Основними джерелами безробіття є не ринкові пропорції й умови, що складаються на ринку праці тому що ринок праці лише відображає існуючі в даний момент пропорції між попитом та пропозицією робочої сили, але особистої участі в їхньому формуванні не приймає. Ці пропорції залежать від процесів, що знаходяться за межами ринку праці. Ринок лише виявляє їх, виявляє безробіття, робить її видимою для суспільства. Шляхи подолання безробіття в Україні В даний час у світлі трансформації економічної системи в нашій країні склалася специфічна ситуація, коли традиційні методи мало ефективні чи не ефективні взагалі. Для з’ясування цього розглянемо традиційні заходи длявирішення проблеми безробіття: 1) Створення нових робочих місць паралельно з вже існуючими. 2) Розширення сфери послуг. Через значне падіння рівня життя попит на послуги скорочується. Ростуть лише послуги державного сектора, що є негативним явищем. 3) Дотації на створення робочих місць, пільги при найманні, допомога малому і середньому бізнесу. 4) Перенавчання або підвищення кваліфікації кадрів. Ці заходи допомагають, коли одні галузі вгасають, а інші розвиваються, тобто при структурній перебудові господарства. Зараз же йде спад у всіх галузях, що обумовлений суспільною кризою. 5)Інвестиційні фонди міністерств і відомств. Очевидно, що фінансова стабілізація, не підкріплена стабілізацією виробництва, тому що викликає катастрофічний зріст безробіття. Тому центральним елементом політики зайнятості повинна стати економічна політика, спрямована на пожвавлення ділової активності, проведена одночасно з придушенням інфляції, зміною фізично і морально застарілого виробничого апарата й усунення причин, що породили його низьку ефективність. Зазначені процеси по трансформації економіки України повинні проходити на тілі монетаристської політики, тому що в противному випадку інфляція зведе нанівець зусилля реформаторів. Цей висновок випливає з зазначеної вище специфіки нашої економічної системи. Варто врахувати, що перехід до ринкової економіки України буде здійснюватися при набагато більш глибокому падінні виробництва і більш відсталому виробничому апараті, чим у країнах, що раніш почали цей процес. Тому для України буде дуже актуальною проблема забезпечення самозайнятості населення (спрощений порядок виїзду за кордон, заохочення землеробство на невеликих ділянках землі і т.д.), організація суспільних робіт, підвищення рівня підтримки соціально незахищених верств населення. Традиційні методи подолання безробіття, використовувані при циклічній і структурній кризі економіки, для вирішення проблем зайнятості в Україні не знаходять свою підтримку. Вихід із кризи – можливий завдяки швидкої трансформації економічної системи і модернізації виробничого апарата. В силу специфіки цих рівнобіжних процесів в Україні можна чекати збереження високого безробіття, що зажадає заходам по захисту соціально вразливих верств населення. |