Модуль 2 зан. 15 (1).docx-1 (1). Методичні рекомендації для студентів для підготовки і проведення практичного заняття
 Скачать 53.58 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Запорізький державний медичний університет
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ для підготовки і проведення практичного заняття
Запоріжжя, 2022 Методичні рекомендації затверджені на методичній нараді кафедри мікробіології, вірусології та імунології ЗДМУ. протокол № ______________ від «_____» _______________________ 2022 р. Методичні рекомендації затверджені ЦМК кафедр медико-біологічного профілю ЗДМУ. Протокол № ______________ від «_____» _______________________2022 р. Голова ЦМК кафедр медико-біологічного профілю ЗДМУ Автори: Количева Н.Л.– к.мед.н., доцент ,в.о. зав.кафедри мікробіології, вірусології та імунології. Жеребятьєв О.С. – к.мед.н., доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології. Поліщук Н.М. – к.мед.н., доцент кафедри мікробіології, вірусології та імунології. Литвиненко О.С. –к. біол.н, асистент кафедри мікробіології, вірусології та імунології. Рецензенти: – Абрамов А.В., д.мед.н., професор кафедри патологічної ЗДМУ; – Приходько О.Б., д.біол.н., доцент, завідувач кафедри медичної біології, паразитології та генетики. Методичні рекомендації призначені студентам 3 курсу фармацевтичного факультету, які навчаються за спеціальностями «Фармація», «ТПКЗ» для активного вивчення і оптимального засвоєння теми «Ретровіруси. ВІЛ. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції. Онковіруси. Пріони». Відповідно до умов «Програми з мікробіології з основами імунології» складені питання для самостійного вивчення із врахуванням профілізації. У методичних рекомендаціях є тести для самоконтролю студентів. Методичні рекомендації розроблені відповідно до навчальної програми з мікробіології з основами імунології, містять план практичних занять, рекомендовану літературу, методику підготовки студентів до практичних занять за темою. Призначені для викладачів та студентів. Теми практичних занять Модуль № 2. Спеціальна та клінічна мікробіологія. Спеціальна вірусологія. Біозахист та біотероризм
Тема 15. Ретровіруси. ВІЛ. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції. Онковіруси. Пріони. Загальна мета. Вміти правильно призначати обстеження, інтерпретувати результати лабораторної діагностики для постановки діагнозу і вибору препаратів для лікування ВІЛінфекції/СНІД. Вивчення механізмів вірусного канцерогенезу і особливостей протипухлинного імунітету. Теоретична частина. ВІЛ-інфекція - антропонозне інфекційне захворювання, з гематогенним механізмом зараження, характеризується розвитком важкого імунодефіциту, який проявляється вторинними інфекціями, злоякісними новоутвореннями і аутоімунними процесами, з пандемічним розповсюдженням і 100% летальністю. ВІЛ - відкритий в 1983 р незалежно в двох лабораторіях: • - ВІЛ-1: Lai/LAV - в Інституті Пастера в Парижі Люком Монтаньє • Lai/IIIB - в Національному інституті раку в США Робертом Галло • Родина - Retroviridae • Рід - Lentivirus • Тип - ВІЛ = HIV 1 і 2 типів. МОРФОЛОГІЯ • сферична форма; • d = 100-120 нм; • тип симетрії – кубічний • СУПЕРКАПСИД: *ВІЛ-1 - gp120 и gp41 *ВІЛ-2 - gp125 и gp36 gp 120 локалізовані у суперкапсиді та взаємодіє з молекулами CD4+на мембранах клітин; gp 41 розташовуються усередині оболонки та забезпечують її злиття з клітинної мембраною. Між зовнішньою оболонкою та серцевиною - матриксний білок р17. Серцевину віріона (cor) утворюють: білки р18 та р24; РНК, пов'язана з внутрішніми білками р9 та р7; вірусні ферменти - зворотна транскриптаза (р66), протеаза (р11) та ендонуклеаза інтеграза (р32). Антигенна структура Групоспецифічні АГ (gag); Видоспецифічні АГ (серцевинні білки р24); Типоспецифічні АГ (оболонкові білки gp41 та gp120). Мішень ВІЛ - рецептор CD4 Патогенез 1. Період вірусемії. 2. Проникнення в клітину-мішень. Проникнення в клітини, що мають на ЦПМ рецептор CD4+- Т-хелпери, макрофаги (моноцити, дендритні клітини). 3. Стадія провірусу. Під дією зворотної транскриптази з РНК синтезується дволанцюжкова вірусна ДНК, яка проникає в ядро клітини та вбудовується в ДНК (відповідає періоду інкубації) - в стані провірусу ВІЛ може існувати тривалий час (до 15 років). Активація вірусного генома. - вплив зовнішніх факторів: інсоляція, радіація, токсичні речовини; – вплив імуномодуляторів; – активація ВІЛ вірусами гепатиту В, герпесу, аденовірусами; – гострі та хронічні інфекції, зумовлені внутрішньоклітинними паразитами; – вплив імуномодуляторів; – активація ВІЛ вірусами гепатиту В, герпесу, аденовірусами; – гострі та хронічні інфекції, зумовлені внутрішньоклітинними паразитами; – імуносупресія, яка викликана хіміотерапевтичними препаратами; – інтоксикація наркотиками, алкоголем; – суперінфекція ВІЛ. Фаза персистуючої генералізованої лімфаденопатії. Опортуністичні інфекції. «Період вікна» - це час, необхідний на вироблення організмом Ат до ВІЛ. – Ат не визначаються при тестуванні на ВІЛ !!!!, навіть якщо у людини висока концентрація вірусу в біологічних рідинах. – Антитіла з'являються в середньому через 3-6 місяців після зараження ВІЛ, але у деяких людей цей період може бути до 1 року. СНІД - термінальна стадія інфекції, займає 1-2 роки та закінчується смертю хворого. 1. Саркома Капоші - прояв СНІДу; шкірні ураження мають вигляд множинних плям та папул коричневого кольору. 2. Уражується дихальна система (пневмоцистна пневмонія, бронхіти, плеврити) 3. Ураження шлунково-кишкового тракту (наполегливі діареї, ентерити, коліти) з виснаженням (втрата ваги) 4. Ураження центральної нервової системи - криптококовий менінгіт, енцефаліт ІМУНІТЕТ • За класифікацією CDC діагноз СНІД може виставлятися при позитивних тестах на ВІЛ та кількості CD4+ лімфоцитів нижче 200 клітин/мл. • Руйнування CD4+ лімфоцитів є головною причиною прогресивного ослаблення імунної системи при ВІЛ-інфекції Мікробіологічна діагностика Досліджуваний матеріал - сироватка крові. 1.Серологічний метод (основний) - ІФА, імуноблотінг, непряма РІФ, реакції імунопреципітації, РІА. • !!! виявлення специфічних антитіл до ВІЛ ІФА та методом імуноблотингу • Антитіла відсутні: - в перші 3 тижні - 7 місяців після зараження - в термінальній стадії • Оцінити стан імунної системи та схильність до розвитку СНІДу (норма - більше 600 CD4 / мл) • Поряд з клінічною інформацією визначити момент початку антиретровірусної терапії(менше 200 CD4/мл) • Оцінити ефективність лікування 2. Молекулярно-біологічний метод - ПЛР, молекулярна гібридизація, ДНК-зонди. Антиретровірусні хіміопрепарати 1. Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ: • азидотимидин, • фосфазід, • ламивудин, абакавір. 2. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази ВІЛ: невірапін, іфавіренц. 3.Інгібітори інтегрази: - елвітегравір - долутегравір 4. Інгібітори протеази ВІЛ: • саквінавір, • індинавір, • ритонавір. Онкогенні ВІРУСИ - група вірусів, що володіють здатністю спричиняти трансформацію нормальних еукаріотичних клітин в пухлинні. – У 1911 р Раус в експерименті встановив, що лейкоз та саркому викликають віруси. – Гамалія у 1931 р вказав на ендогенні онковіруси. – 1933 р Шоуп описав фиброму - вірусну пухлину. – Лев Олександрович Зільбер - автор наукового відкриття «Нові властивості патогенних вірусів, що спричиняють ріст пухлин» (1957) – «Найцікавіше, полягає в тому, що вірус тільки починає хворобу, він перетворюєнормальну клітку в пухлинну, а далі пухлина росте без його участі. – При цьому, в пухлинних клітинах створюються несприятливі умови для існування вірусу, та він зникає з них. – Трагедія вчених, які шукали віруси в пухлинах, полягає в тому, що вони шукали їх тоді, коли в більшості випадків їх в пухлинах вже не було». – Х.Тьомін, Д.Балтімор, Р.Дульбеко - Нобелівська премія 1974 р «за відкриття, що стосуються взаємодії між онкогенними вірусами та генетичним матеріалом клітини». Для пояснення природи раку були запропоновані 2 теорії: 1. Мутаційна - рак є результат послідовних мутацій ряду генів в одній клітці. Ця теорія була сформульована Бернетом в 1974р: ракова пухлина моноклональна - вона походить від 1 початкової клітини, мутації в якій викликаються хімічними, фізичними та біологічними агентами, які пошкоджують ДНК. 2. Вірусно-генетична теорія раку (1961) сформульована російським вченим Зільбером: рак викликають онкогенні віруси, вони інтегруються в хромосому клітини та створюють раковий фенотип. • Однак деякі онкогенні віруси мають РНК-геном. • Мартін Тьомін (1964), грунтуючись на експериментальних даних, припустив, що онковіруси в процесі своєї репродукції синтезують вірусну ДНК. • Цю форму він назвав провіруси. • через 6 років він виявив фермент, який здійснює перенесення інформації з РНК до ДНК, який отримав назву «зворотна транскриптаза». • Незалежно від нього Балтімор (1970) виявив такий же фермент - «ревертаза». • Усі онкогени мають свої прототипи - протоонкогени в геномі різних клітин: ядерні, протоонкогени транслокації (переміщення) генів, вставні протоонкогени. • Т.ч., злоякісність клітин залежить від мутацій протоонкогенів. • Перша причина перетворення нормальної клітини в пухлинну - мутації протоонкогена • Зниження активності антионкогенів - супресорні гени, які контролюють синтез білка р53, який контролює активність протоонкогенів та апоптоз. • Онкогенними (від грец. onkos – об'ємна маса) називають віруси, які викликають появу пухлини у своїх природних господарів або експериментальних тварин, або індукують трансформацію нормальних клітин в культурі в пухлинні клітини. Пухлина, новоутворення, бластома (від грец. blasto – росток) - патологічний процес, який характеризується нестримним безконтрольним розмноженням (зростанням) клітин; при цьому порушення росту та диференціювання клітин обумовлені змінами їх генетичного апарату. Онкомаркери: специфічні речовини, які виявляються в крові та / або сечі хворих на рак. Завдання, які вирішуються при використанні онкомаркерів : 1. Рання діагностика пухлин. 2. Виявлення метастазів за 6 місяців до їх клінічної маніфестації. 3. Оцінка ефективності терапії. Найбільш часто визначаються онкомаркери: • СА 125 - маркер раку яєчників. • АФП - альфа-фетопротеїн - маркер гепатоцелюлярного раку печінки. • РЕА - раково-ембріональний антиген - онкомаркер раку прямої кишки. • ПСА - простато-спецефічний антиген - онкомаркер раку простати. Для злоякісних новоутворень, зокрема пухлин, характерні дві основні ознаки: безконтрольна (тобто не регульована зовнішніми сигналами) проліферація клітин; - їх здатність проникати в навколишні тканини та віддалені органи (тобто інвазивний ріст та метастазування). Класифікація. ДНК-містні: родини: • Поксвіруси - фіброми • Герпесвіруси - рак шийки матки, хвороба Махер (лімфоматоз), Беркита (рак носоглотки) • Аденовіруси - саркоми • Паповавіруси - папіломи • Гепадновіруси - вірус гепатиту В - первинний рак печінки. РНК-містні: Ретровіруси – лейкози, саркома Капоши Схема вірусного канцерогенезу. • Вірусний генетичний матеріал закріплюється в клітини та стає складовою частиною клітинного генома. • У складі вірусного генома є ген, який відповідає за перетворення нормальні клітини в пухлинні (ці гени називаються онкогенами). • У онкогенних вірусів є фермент - зворотна транскриптаза, яка здатна відтворювати з віріонів РНК - ДНК-провірус. Протипухлинний імунітет • Комплекс реакцій імунної системи організму, спрямований проти пухлинної клітини, які визначаються активністю імунних лімфоцитів, макрофагів та антитіл. • Ракова клітина несе на собі чужорідні вірусні білки або власні змінені білки. • Вона розпізнається Т-цитотоксичими лімфоцитами та за участю інших механізмів імунної системи знищується. Особливості протипухлинного імунітету Клітинна ланка: 1. Мононуклеарні фагоцити. 2. Натуральні кілери. 3. Цитотоксичні Т-лімфоцити. Гуморальна ланка: 1. Специфічні антитіла до антигенів пухлин. 2. Переважно класів IgM та IgG. 3. Антитіла не руйнують пухлину, а сорбуються на її поверхні та підсилюють дію ефекторів і цитоліз пухлин. Апопто́з (грец. απόπτωσις — опадання листя) - програмована клітинна смерть, регульований процес самоліквідації на клітинному рівні, в результаті якого клітина фрагментується на окремі апоптотичні тільця, які обмежені мембраною. • Фрагменти загиблої клітини зазвичай дуже швидко фагоцитуються макрофагами та минають розвиток запальної реакції (триває 1-3 години). • Однією з основних функцій апоптозу є знищення дефектних (пошкоджених, мутантних, інфікованих) клітин для підтримки клітинного гомеостазу. Рак - це наслідок імунодефіциту. • Більшість людей не хворіють на рак через те, що протипухлинний імунітет надійно працює, • ракові клітини, що виникли розпізнаються та знищуються Т-цитотоксичними лімфоцитами раніше, ніж встигають дати злоякісні клітини. • Описані випадки зміни мієлограми людини за допомогою лімфокін-активованих кілерів та IL-2. Лікування: • введення в пухлинні клітини активованих клітин імунної системи; • використання монокинів; • імуномодулятори; протипухлинні антитіла (моноклональні Ат); • комбіноване лікування. Пріонні хвороби. Одним з видатних досягнень ХХ століття в галузі біології та медицини - відкриття в 1982 році американським біохіміком проф. Стенлі Прузинером нового виду патологічних агентів-пріонів. Виявлено принципово новий тип захворювання - пріонні хвороби, які відрізняються своєю природою виникнення, незвичайними механізмами репродукції антигенів, особливостями розповсюдження захворювань, відсутністю в даний час методів специфічної профілактики та терапії. • це конформаційні хвороби, які викликають диспротеїноз, що виникає в результаті неправильного згортання (фолдінгу) - тобто порушення правильної конформації клітинного білку, необхідного для нормального функціонування організму. • Проблема пріонних хвороб набула актуальності в рамках вчення про повільні інфекції, коли у 1954 році Сігурдсон виклав результати своїх багаторічних досліджень масових захворювань серед овець, завезених на острів Ісландія з Німеччини. • Серед вивчених Сігурдсоном захворювань овець була детально досліджена давно і добре знайома в багатьох країнах хвороба цих тварин, відома під назвою "скрепі" - короста, яка характеризується сильним шкірним свербіжем, порушенням координації та загибеллю. • У 1957 році Гайдушек та Зігас виявили і описали захворювання серед папуасівканібалів, яке отримало назву "куру" - в перекладі означає «тремтіння» - зараження відбувалося в результаті ритуального канібалізму: поїдання мозку загиблих родичів. • В результаті ураження ЦНС порушується координація, з'являється озноб і ейфорія - «смерть від реготу». • Було встановлено, що на основі первинно-дегенеративних процесів (без ознак запалення) формується губчастий стан головного та спинного мозку, що супроводжується утворенням амілоїдних бляшок та вираженим гліозом. • Ці захворювання носили трансмісивний характер і отримали назву "трансмісивні губчасті енцефалопатії" (ТГЕ). • У зв'язку з цим Прузинер, висунув пріонну концепцію етіології ТГЕ. • Він показав, що збудник ТГЕ є безнуклеїновий низькомолекулярний білок та назвав його "пріоном" - білкова частка. • Пріон існує в двох формах: • - у вигляді нормальної форми (клітинної), яка зустрічається в клітинах головногомозку в нормі - з мол. масою 33-35 кД • регулює щоденні цикли гормонів, передачу нервових імпульсів, підтримує циркулярні ритми і метаболізм в ЦНС. • позначається - PrPc (cellular- клітинний) • - ізоформа або PrPSc (від "scrapie" - хвороба овець), яка є патологічною формою та накопичується в головному мозку тільки у хворих людей і тварин з мол. масою 27-30кД. • стійка до протеолізу, до випромінювання, високої t, формальдегіду; не викликає запалення та імунної реакції. • відрізняється здатністю до агрегації в амілоїдні фібрили, гідрофобністю. • відрізняється відсутністю деменції. • цитологічні зміни - наявність амілоїдних бляшок «куру-типу», які виявляються в корі мозочка. • смертельний випадок наступав через рік. • Характерна морфологічна ознака є відкладення мультицентричних амілоїдних бляшок у всіх відділах мозку, але найбільш численні вони в мозочку. • Фатальна сімейна безсоння - уражається таламус; відбувається порушення циркадних ритмів, що впливає на кров'яний тиск, частоту серцевих скорочень, температуру тіла і гормональні ритми. • Синдром Альперса - клінічно проявляється у вигляді: сильного головного болю, порушенням зору, множинними інсультоподібними станами (з епілептоподібними припадками), прогресивної гіпотонії, ураженням печінки. • Смерть звичайно наступає в результаті печінкової недостатності. Діагностичні аспекти. 1. Патоморфологічні методи: спонгіозні зміни, втрата нейронів; астроцитоз; формування амілоїдних бляшок. 2. Дослідження спинномозкової рідини: підвищення вмісту білка аполіпротеїну. 3. Імуноцитохімічні методи: РІФ до PrPSc 4. Імуногістоблот Лікування: • використання олігонуклеотидів, здатних "виключити" продукцію PrPSc. • створення "молекулярного клею", який зміг би подолати гематоенцефалічний бар'єр і зв'язуватися з гідрофобною серцевиною PrPSc. Такий хіміопрепарат зміг би стабілізувати альфа-спіралі в молекулі білка і запобігати його трансформацію в PrPSc. Теоретичні питання: 1. Класифікація ретровірусів. 2. Особливості будови ВІЛ. Антигенна будова. 3. Групи ризику, шляхи зараження і патогенез ВІЛ-інфекції. 4. Клітини-мишені ВІЛ, механізм імуносупресивної дії ВІЛ. 5. Стадії ВІЛ-інфекції. ВІЛ-асоцийовані інфекції. 6. Особливості імунітету. 7. Лабораторна діагностика ВІЛ-інфекції і СНІДу. 8. Перспективи імунопрофілактики ВІЛ-інфекції. 9. Етіотропна терапія, механізм дії антиретровірусних препаратів. Тестові завдання для перевірці знань з теми 1. З яким білком-ферментом ВІЛ позв'язаний механізм зворотної транскрипції? A. *Ревертазою. B. Протеазою. C. Інтегразою. D. РНК-полімеразою E. Ендонуклеазою. 2. Після комплексного обстеження пацієнта встановлено діагноз: зараження вірусом імунодефіциту людини. Який з використаних тестів став вирішальним у встановленні діагнозу? A. *Виявлення антитіл методом імуноблотінгу. B. Виявлення антитіл методом ІФА. C. Виявлення в біоптаті легень пневмоцист. D. Виявлення зниженої кількості Т-хелперів. E. Зниження співвідношення Т-хелпери/Т-супресори до 1,2. 3. У хворого тривалий субфебрилітет, значна втрата маси тіла, полілімфоаденопатія, лейкопенія. Призначено дослідження крові на ВІЛ-інфекцію. Яку методику слід використати для первинного дослідження? A. *Виявлення антитіл методом ІФА. B. Виявлення антитіл методом імуноблотінгу. C. Виявлення антитіл методом радіоімунопреципітації. D. Виявлення антитіл методом непрямої гемаглютинації. E. Визначення співвідношення Т-хелпери/Т-супресори. 4. ВІЛ-інфікований пацієнт періодично обстежується з метою виявлення ознак активізації процесу. Назвіть ознаку, що вказує на перехід ВІЛ-інфекції у СНІД. A. *Кількіть Т-хелперів <200 кл/мкл. B. Зниження кількості моноцитів. C. Виявленя респіраторно-синцитіальної інфекції. D. Кількість В-лімфоцитів нижче критичного рівня. E. Виявлення антитіл до gp41. 5. У пацієнта М. віком 25 років діагностовано ВІЛ-інфекцію. Який з перелічених патологічних станів не належить до ВІЛ-асоційованих захворювань? A* Цукровий діабет B Вторинні мікобактеріози C Саркома Капоші D Пневмоцистна пневмонія EРецидивуючий генералізований герпес 6. Вкажіть фактор, через який не відбувається зараження людини ВІЛ? A. *Сеча. B. Кров. C. Слина. D. Сперма. E. Виділення з піхви. 7. Який метод лабораторної діагностики є найбільш інформативним в серонегативному періоді при ВІЛ-інфекції? A *ПЛР B ІФА на антитіла C Вестерн-блот на антитіла D Реакція гемаглютинації E ІФА на антигени 8. При дослідженні імунного статусу пацієнта з симптомами імунодефіциту виявлено різке зменшення кількості Т-хелперів при відносно нормальних рівнях Т-кіллерів і Т-супресорів. Для якого вірусного захворювання характерна така картина? * ВІЛ-інфекції. Грипу. Кору. Аденовірусної інфекції. Сказу. 9. Хворий М. віком 25 років впродовж останнього року втратив 11 кг маси тіла, страждає від діареї, госпіталізований з приводу пневмоцистної пневмонії. Виставлено клінічний діагноз «СНІД». Яким лабораторним методом найточніше можна підтвердити такий діагноз? A. *Реакцією імуноблотингу. B. Визначенням співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів. C. Визначенням кількості Т- і В-лімфоцитів. D. Реакцією непрямої зворотної гемаглютинації. E. Імуноферментним методом. 10. Хворого проінформували, що серологічне тестування на СНІД буде складатися з двох етапів. Яка реакція використовується для дослідження сироватки крові на наявність антитіл проти віруса на першому етапі? A. *ІФА. B. Імуноблотінг. C. РІА. D. РІФ. E. РГГА. 11. На станції переливання крові при перевірці крові донорів в сироватці одного з них виявлено антитіла до віруса імунодефіциту людини. Який метод рекомендується для підтвердження діагнозу ВІЛ-інфекції? A. *Вестернблоту (імуноблотингу) B. Електронної мікроскопії C. Імуноферментного аналізу D. Імунофлюоресценції E. Радіоімунного аналізу 12. З метою діагностики ВІЛ-інфекції досліджують сироватку крові для виявлення специфічних антитіл методом твердофазного імуноферментного аналізу. Які ензиммічені антитіла при цьому використовують? A. *Проти імуноглобулінів людини. B. Проти антигенів ВІЛ. C. Проти білка gp120. D. Проти білка gp17. E. Проти білка gp 41. 13. У хворого віком 25 років з численних шкірних пустул висіваєтся золотистий стафілокок в асоціації з епідермальним стафілококом, в мокротинні виявлено пневмоцисту карінії, у випорожненнях – криптоспоридії, вульгарний протей і гриби роду кандіда. При якому захворюванні зустрічається таке множинне інфікування умовно-патогенними мікроорганізмами? A. *СНІДі. B. Сепсисі. C. Дизбактеріозі. D. Цукровому діабеті. E. Медикаментозному агранулоцитозі. 14. До анонімного кабінету обстеження на СНІД звернувся пацієнт з проханням обстежити його і встановити, чи не заразився він ВІЛ-інфекцією. Який метод використовують для первинного скринінгу з метою серодіагностики ВІЛ-інфекції? A. *Імуноферментний аналіз. B. Радіоімунний аналіз. C. Полімеразну ланцюгову реакцію. D. Метод імуноелектрофорезу. E. Реакцію гальмування гемаглютинації. 15. Встановлено ураження вірусом ВІЛ Т-лімфоцитів. При цьому вірусний фермент зворотна транскриптаза каталізує синтез: А. *ДНК на матриці вірусної і-РНК В. Вірусної ДНК на матриці ДНК С. ДНК на матриці вірусної р-РНК D. і-РНК на матриці вірусного білка Е. Вірусної і-РНК на матриці ДНК 16. У спеціалізованій клініці пацієнту призначено комбінацію препаратів, що пригнічують репродукцію ВІЛ. Вкажіть які препарати обов’язково входять в комплексне противірусне лікування. A. *Аналоги нуклеозидів. B. Антибіотики широкого спектру дії. C. Інтерлейкіни. D. Інтерферон. E. Бісептол. 17. При аутопсії померлого на шкірі дистальних відділів нижніх кінцівок виявлено буряково-червоні плями, бляшки та вузли (саркома Капоші). Виявлено також гостру пневмонію, спричинену пневмоцистами. Для якого захворювання характерні дані зміни? А. *СНІДу В. Т-клітинного лейкозу С. Сибірки D. Грипу Е. Кору 18. Дитині віком 3 років було перелито кров, що містить вірус СНІДу. Впродовж наступних 6 місяців захворювання не розвинулося, але сформувався стан вірусоносійства внаслідок переходу збудника у форму провіруса. Що являє собою провірус? A *Двониткова ДНК B Однониткова РНК C Комплекс вірусних ферментів D Нуклеокапсид віруса без зовнішньої оболонки E Глікопротеїновий компонент суперкапсида 19. Потенційного донора, клінічно здорового чоловіка віком 26 років, необхідно перевірити на носійство вірусу імунодефіциту людини. Що саме буде виявлено при дослідженні крові донора, якщо він дійсно ВІЛ-інфікований? A *Антитіла до глікопротеїдів віруса B Вірусна РНК C Фермент ревертаза D Провірус E Зниження кількості Т- лімфоцитів 20. Незважаючи на те, що збудник ВІЛ-інфекціїглибоко вивчений, на сьогодні не існує препарату для специфічної профілактики СНІДу. Однією із причин невдач у створенні ефективної вакцини є висока мінливість ВІЛ. З яким процесоми пов’язана ця мінливість? A *Генетичні рекомбінації і спонтанні мутації B Фенотипічне змішування C Генетична реактивація D Летальні мутації E Фенотипічне маскування 21. Основним методом лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції є: *Серологічний Вірусологічний Біологічний Алергологічний Електронно-мікроскопічний 22. При обстеженні молодого чоловіка у центрі по боротьбі зі СНІДом отримано позитивний результат ІФА з антигенами ВІЛ. Скарги на стан здоров’я відсутні. Про що може свідчити результат ІФА? A. *Про інфікування ВІЛ B. Про персистенцію ВГВ С Про захворювання на СНІД D. Про інфікування ВГВ Е. Про перенесений СНІД в анамнезі 23. Хворий А. тривалий час лікувався з приводу пневмонії нез’ясованої етіології, стійкої до стандартної терапії. З анамнезу відомо, що пацієнт тривалий час перебував у службовому відрядженні в США, де одержав травму і лікувався в госпіталі, після видужання повернувся на батьківщину. Оцінюючи анамнез, клінічну картину захворювання, лікар запідозрив у хворого СНІД. Яке дослідження слід виконати для з’ясування діагнозу? A. *Імуноферментний аналіз. B. Реакцію Відаля. C. Реакція зв’язування комплементу. D. Електронна мікроскопія. E. Реакція гальмування гемагглютинації. 24. На розтин доставлено тіло 39-річного чоловіка з ознаками кахексії. Близько 5 років тому він переніс кілька оперативних втручань. За останні 2 роки значно схуд, спостерігалася лихоманка невідомого походження та діарея. Впродовж останнього півріччя неодноразово діагностувалася пневмонія, лікувався в медичних стаціонарах. При макро- та мікроскопичному дослідженні виявлено двосторонню полісегментарну пневмонію, в легеневій тканині присутні пневмоцисти. Яке захворювання найімовірніше мало місце у даного померлого? A. *ВІЛ-інфекція. B. Рак легень. C. Хронічна дизентерія. D. Сепсис. E. Туберкульозний коліт. 25. Відомо, що вірус імунодефіциту людини належить до родини ретровірусів. Вкажіть основну ознаку, що характеризує дану родину. А. *Наявність фермента зворотної транскриптази В. Відсутність інтеграції нуклеїнової кислоти в геном хазяїна С. Нездатність вірусів репродукуватися в культурі клітин D. Виявлення антигенів реакцією імуноферментного аналізу Е. Наявність мінус-РНК 26. Пацієнт звернувся до лікаря із скаргами, які дали підставу запідозрити ВІЛ-інфекцію. Вкажіть, який скринінговий метод лабораторної діагностики повинен призначити лікар? Імуноферментний аналіз Реакцію непрямої гемаглютинації Реакцію радіоімунопреципітації Вестерн-блот Радіоімунний аналіз 27. Персонал поліклініки імунізували рекомбінантною вакциню. Вкажіть для профілактики якого захворювання проведено вакцинацію. *Гепатиту В Сифілису Лептоспірозу СНІДу Грипу 28. У пацієнта К. віком 26 років після випадкового статевого контакту з’явилися скарги на болі при сечопуску, незначні гнійні виділення з уретри. При мікроскопічному дослідженні мазків з уретри виявлено епітеліальні клітини із цитоплазматчними включеннями у вигляді «шапочки» над ядром. Про яке захворювання можна думати? * Хламідійний уретрит. Гонорею. Сифіліс. Генітальний герпес. СНІД. 29. У хворого з гарячкою неясної етіології, імунодефіцитним станом, ураженням нервової та травної систем попередньо встановлено діагноз СНІД. Які з перелічених методи діагностики необхідно використати для підтвердження діагнозу? A. *Імуноблотінг B. Реакцію зв’язування комплементу C. Реакцію аглютинації D. Реакцію гемадсорбції E. Реакцію гемаглютинації 30. У лікарню поступила дитина з підвищеною температурою тіла, збільшеними лімфатичними вузлами, висипом. В аналізі крові збільшена кількість моноцитів, виявлені атипові лімфоцити. Пошук антигенів якого віруса слід виконати в першу чергу з метою уточнення діагнозу? A *Віруса Епштейн–Барр B Цитомегаловіруса C Віруса вітрянки D Поксвіруса E ВІЛ 31. Одим з перспективних напрямків розробки засобів для лікування ВІЛ-інфекції є створення препаратів, які конкурентно блокують рецептори на лімфоцитах, що перешкоджає адсорбції на них віруса. Про які структури йдеться? A *CD4 B GP120 C GP41 D CD28 E CD29 32. Яким шляхом не передається ВІЛ? A. *Фекально-оральним. B. Статевим. C. Трансплантаційним. D. Трансплацентарним. E. Трансфузійним. 33. З досліджуваного матеріалу хворого виділено вірус, що належить до РНК-геномних вірусів, які проявляють онкогенні властивості. До якої родини належить виділений від хворого вірус? A *Ретровіруси B Пікорнавіруси C Рабдовіруси D Коронавіруси E Параміксовіруси 34. Вірус СНIДу проник всередину лейкоцита і за допомогою фермента ревертази примусив клітину синтезувати вірусну ДНК. В основі цього процесу лежить: A. *Зворотна транскрипція B. Конваріантна реплікація C. Зворотна трансляція D. Репресія оперона E. Дерепресія оперона 35. У патанатомічне відділення ЦРЛ на розтин доставлено тіло 34-річної жінки з ознаками кахексії. З анамнезу відомо, що вона була наркоманкою з 10-річним стажем. За останні 2 роки значно схудла, лікувалася з приводу пневмонії, діареї. При огляді виявлено численні рубці на руках від довенних ін’єкцій. Макро- та мікроскопічно виявлено двобічну полісегментарну пневмонію, в легеневій тканині присутні пневмоцисти. В правій півкулі головного мозку вогнищевий інфільтрат діаметром 3 см, у лікворі виявлено макрофаги з фагоцитованими клітинами у формі півмісяця. Яким буде основний діагноз патанатома? A. *ВІЛ-інфекція. B. Пневмоцистна пневмонія. C. Хронічна дизентерія. D. Сепсис. E. Токсоплазмоз ЦНС. 36. Під час дослідження сироватки крові у пацієнта з ознаками імунодефіциту виявлено антитіла до білків gp120 і gp41. Наявність якої інфекції у хворого підтверджує цей результат? A. *ВІЛ-інфекції B. TORCH-інфекції C. ЕСНО-інфекції D. HBV-інфекції E. HLTV-1-інфекції 37. У пацієнтки віком 20 років встановлено діагноз - СНІД. Які популяції клітин найбільш чутливі до вірусу імунодефіциту людини? A. * Т-хелпери B. Гепатоцити C. Ендотеліоцити D. Епітеліоцити E. В-лімфоцити 38. Досить часто причиною набутих імунодефіцитів є інфекційне ураження організму, при якому збудники безпосередньо розмножуються в клітинах імунної системи і руйнують їх. Виберіть серед перерахованих ті захворювання, при яких має місце вказане явище. * Інфекційний мононуклеоз, ВІЛ-інфекція. Туберкульоз, мікобактеріоз. Поліоміеліт, гепатит А. Дизентерія, холера. Ку-лихоманка, висипний тиф. 39. При проведенні імуноблот-тесту в сироватці крові пацієнта знайдено антитіла до білка gp120. При якому захворюванні зустрічаються такі антитіла? A *ВІЛ-інфекції B Вірусному гепатиті В C Поліомієліті D Сифілісі E Вірусному гепатиті D 40. Після лабораторного обстеження пацієнта з часто рецидивуючими вірусними, бактеріальними і грибковими опортуністичними інфекціями виставили діагноз «ВІЛ-інфекція». Результати якого дослідження дозволили поставити такий діагноз? A. Імуноферментного аналізу. B. Реакції зв’язування комплементу. C. Реакції преципітації в гелі. D. Реакції гальмування гемаглютинації. E. Реакції пасивної гемаглютинації. 41. Вірус імунодефіциту людини відрізняється від інших вірусів: A.* Наявністю зворотної транскриптази B.Складністю будови C.Здатністю інтегрувати в геном клітини D. Наявністю двох типів нуклеїнових кислот – РНК і ДНК E. Здатністю розмножуватися в лімфоцитах 42. Хворий на СНІД поступив до лікарні з дисфагією. Обстеження ротоглотки дозволило виявити вогнища почервоніння слизової оболонки. При езофагоскопії знайдено товсті білі бляшки, з яких було зроблено посів. Виросли Грам-позитивні мікроорганізми, які пересіяли на середовище Сабуро. Які мікроорганізми виявлено? A.* Дріжджоподібні гриби роду Candida B. Цитомегаловірус C. Вірус простого герпесу 1 типу D. Золотистий стафілокок E. Актиноміцети 43. Жінка віком 35 років звернулася до лікаря зі скаргами на загальну слабість, швидку втомлюваність, збільшення різних груп лімфатичних вузлів. З анамнезу було з’ясовано, що хвора впродовж декількох років вживає наркотики парентерально. При серологічного дослідженні (ІФА) у хворої виявлено антитіла до ВІЛ-1. Повторне дослідження також дало позитивний результат. Якою повинна бути подальша тактика відносно підтвердження діагнозу у даної хворої? A.*Постановка реакції імуноблотінгу (вестерн-блот) B. Негайне обстеження всіх сексуальних партнерів на предмет виявлення ВІЛ-інфікування C. Діагноз не вимагає підтвердження D. Постановка реакції Відаля E. Постановка реакції Вассермана 44. Вірус імунодефіциту людини, маючи на своїй поверхні антигени gp41 i gp120, взаємодіє з клітинами-мішенями організму. Виберіть серед перерахованих антигени лімфоцитів людини, з якими комплементарно зв’язується вірусний білок gp120. A.*CD4 B. CD3 C. CD8 D. CD19 E. CD28 45. При вивченні імунного статусу хворих на СНІД необхідно визначити рівень Т-хелперів. Яка реакція дає можливість достовірно виявити такі клітини? A.*Реакція імунолюмінесценції з міченими моноклональними антитілами B. Розеткоутворення з еритроцитами барана C. Розеткоутворення з еритроцитами, навантаженими С3-фракцією комплементу D. Розеткоутворення з еритроцитами, навантаженими IgG E. Реакція імунолюмінесценції з міченою антилімфоцитарною сироваткою Рекомендована література. 1. Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія: підручник для студ. ВНЗ /Андріанова Т.В., Бобир В.В., Виноград В.О. [та ін.]; за ред В.П. Широбокова. – Вінница: «Нова книга», 2011 – 951с. – ISBN 978-966-382-200-6. 2. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология: учебник для студ. Высш. Мед. Учеб. заведений: перевод с укр. издания / [Андрианова Т.В., Бобырь В.В., Виноград Н.А. и др.]; под ред. В.П.Широбокова. – Винница: Нова книга, 2015. – 856 с. 3. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология / Л.Б. Борисов. — 5-е изд., испр. — М.: ООО «Медицинское информационное агентство», 2016. — 792 с. 4. Данилейченко В.В. Мікробіологія з основами імунології: підручник для медичних вузів / В.В. Данилейченко, Й. М. Федечко, О. П. Корнійчук . – 2-ге вид., перероб. та доп. – Київ: Медицина, 2009. – 391 с.: іл. - ISBN 978-966-10-0066-6 . 5. Практична мікробіологія: Посібник /С.І. Климнюк, І.О.Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков. – Тернопіль, Укрмедкнига, [2004]. – 440с. – ISBN 966-673-059-6. 6. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. Учебник для студентов медицинских вузов / под ред. А.А.Воробьева. – 2-е изд. – М: ООО «Медицинское информационное агенство», 2008. – 704 с. – ISBN 5-89481-394-8. |