методичні вказівки до курсу РП. Методичні рекомендації Дніпро 2023 Дніпровський національний університет
 Скачать 231.04 Kb.
|
Методичні рекомендаціїОдне з найважливіших завдань виховання полягає у вивченні педагогічних механізмів формування особистості, які є необхідною умовою успіху перетворення виховних вимог суспільства у внутрішні регулятори поведінки і діяльності підростаючої особистості. Виховна система покликана орієнтуватися на формування у дітей здатності протистояти негативним впливам навколишнього середовища. Педагог та батьки повинні вчити дітей одночасно опору й адаптації до оточуючої дійсності. Дослідженнями доведено, що стосунки дітей у колективі, їх ставлення до оточуючої дійсності і самовідносини з людьми детермінуються формулою «педагог – діти». Це ще раз підкреслює вирішальну роль в освітньому процесі особистості педагога. Вплив педагога на учнів цілеспрямовано та регульовано здійснюється шляхом використання таких механізмів: переконування, навіювання, наслідування тощо. Вимогами родинного виховання є сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення належного виховання своїх дітей. Вони виявляються у цілеспрямованій, свідомо організованій, розвивальній взаємодії вихователів і вихованців, під час якої розв’язується суспільно необхідне завдання освіти дітей і молоді. У розвитку дитини важливе значення мають середовище, в якому вона виховується, та спадковість. Ідеалом родинного виховання є здорова та щаслива, всебічно розвинена людина з почуттям патріотизму, високоморальна і працьовита. Оскільки виховання є головною сферою діяльності старших поколінь, то до батьків обставини життя ставлять вельми вагомі соціально-психологічні та педагогічні вимоги. Серед них: почуття відповідальності перед людьми за виховання дітей в ім'я майбутнього; фізичне здоров'я батьків, що має забезпечити народження здорового потомства і створити гідні умови для розвитку і виховання дітей; генетична грамотність; достатня психолого-педагогічна культура; любов до дітей; володіння справжнім авторитетом; знання надбань народної педагогіки у вихованні дітей; створення в сім'ї умов для всебічного розвитку особистості; здатність формувати у сім'ї культ матері та батька, добре розвинені почуття материнства і батьківства. Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом A.C. Макаренка, включає в себе все батьківське і материнське життя — роботу, думки, звички, почуття, прагнення. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків: авторитет любові до дітей; авторитет знання; авторитет допомоги; авторитет вимогливості; авторитет правди; авторитет поваги. Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові; авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною; авторитет чванства; авторитет педантизму; авторитет резонерства; авторитет безмірної доброти і вседозволеності; авторитет фальшивої дружби, взаємин «на коротку ногу»; авторитет підкупу; авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки. Дуже важливими є і моральні цінності родини. Справжнім авторитетом користуються батьки, які сумлінно ставляться до праці, до сімейних обов'язків, активні у громадському житті. Такі батьки уважні до дітей, люблять їх, цікавляться їхніми шкільними та позанавчальними справами, поважають їх людську гідність. Важко переоцінити роль дідусів і бабусь у сімейному вихованні. Однак це не означає, що батьки повинні перекладати на них свої батьківські обов'язки. Сімейне виховання повноцінне лише за розумного поєднання виховного впливу першовихователів — батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь. Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як виховання у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Людяність виховується тільки на прикладі батьків. Якщо діти бачать зневажливе ставлення батьків до дідуся чи бабусі, то годі сподіватися від них іншої поведінки в майбутньому. Батьки концентрують увагу на відносинах дітей, особливостях виконання соціальної ролі кожної дитини, яким чином у сім’ї розподілені обов’язки між братами та сестрами. Відносини між дітьми в сім’ї — незамінний досвід спілкування і взаємодії тривалого характеру, коли обов’язковими є розподіл обов’язків, терпимість, уміння вирішувати і попереджати конфлікти, ділити турботу і увагу дорослих, що проявляється по відношенню до них. Для більшості дітей дані відносини на тривалий період набувають характеру найзначущіших. Проте тут може бути прихованим значний потенціал негативного впливу (відносини підкорення, «сімейна дідівщина», моральне і психологічне насильство, конкурентне протистояння і багато іншого). Для вивчення системи відносин і взаємодій «брати-сестри» також можуть бути використані психологічні і педагогічні методики міжособистісного спілкування. Важливу роль у вихованні дитини мають традиції родини. Засобом досягнення головної мети сімейного виховання є народні традиції, які передаються з покоління в покоління, змалку формуючи у дитини необхідні якості та звички. Основою виховання є праця. Існує родинна традиція, за якою кожний член сім'ї, в тому числі й дитина, обов'язково трудиться, бере на себе частину загальних турбот та обов'язків. Величезний вплив на дитину справляють домашня обстановка, побут у сім'ї, тому існують естетичні традиції, які привчають дитину любити та берегти красу, шанувати рідний дім та батьків. Для дитини важливою є родинна обрядовість, яка виступає засобом саморегуляції людського життя. Родинні обряди охороняли цінність сім'ї, зберігали святість людських стосунків. Чудовими традиціями є майже всі весільні і календарно-обрядові свята, які розвивають творчі сили дитини, виховують її естетичні ідеали, любов до отчого дому, свого краю, родини, розвивають психіку, підтримуючи ідеали та принципи, прищеплені дитині за допомогою народних традицій. Ключові терміни та поняття Завдання процесу виховання Батько, мати та інші члени родини Авторитет батьків Моральні цінності Традиції Питання для самоконтролю Які ви знаєте основи родинного виховання? Які чинники зумовлюють актуальність трудового виховання дитини у родині? Розкрийте види батьківського авторитету. Порівняйте два поняття «авторитарність» та «авторитет». Докажіть, що авторитет батьків та гуманне виховання не заперечують одне одному. Яких правил у системі родинного виховання необхідно дотримуватись? Теми для підготовки доповідей та презентацій Традиції - неоціненна спадщина українського народу. Родина - природній осередок найглибших людських почуттів. Опишіть досвід виховної роботи Вашої родини. Згадайте художні твори, в яких дається характеристика сім’ї, різних її поколінь, внутрішньо сімейних відносин. Опишіть традиції Вашої родини. Тема 5. Виховання дитини у родині Мета заняття: засвоєння, поглиблення і систематизація знань про: напрями родинного виховання; підтримка контакту з дитиною; про основні принципи виховання у родині; про методи родинного виховання та особливості домашнього виховання. Питання теми Напрями родинного виховання. Закономірності та принципи виховання у родині. Методи виховання у родині. Особливості домашнього виховання. Сім’я очима дитини. Методичні рекомендації Основними завданнями родинного виховання в умовах сьогодення є: виховання фізично й морально здорової дитини; забезпечення необхідних соціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини; створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, умов для розвитку почуттів і сприймань дитини, її самореалізації; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні; виховання культури поведінки, правдивості, справедливості, гідності, честі, людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабих і людей похилого віку; залучення дітей до чарівного світу знань, вивчення народних казок, пісень, прислів'їв, приказок, лічилок тощо. Добре виховати своїх дітей - не тільки найважливіший моральний, а й конституційний обов'язок батька і матері. За це вони відповідають перед своїм сумлінням і суспільством. Для того, щоб максимізувати позитивний і звести до мінімуму негативний вплив сім'ї на виховання дитини і переробити типові помилки сімейного виховання, необхідно пам'ятати загальні внутрішньосімейні психологічні фактори, що мають виховне значення: брати активну участь у житті родини; завжди знаходити час, щоб поговорити з дитиною; цікавитися проблемами дитини, втручатися в усі виникаючі в її житті труднощі і допомагати розвивати здібності та таланти; не тиснути на дитину, допомагаючи їй тим самим самостійно приймати рішення; мати уявлення про різні вікові етапи в житті дитини; поважати право дитини на власну думку тощо. Основними напрямами виховання є: патріотичне, розумове, моральне, екологічне, статеве, правове, трудове, естетичне, фізичне тощо. Закономірності виховання - стійкі, повторювані, об'єктивно існуючі істотні зв'язки у ньому, реалізація яких сприяє забезпеченню ефективності розвитку особистості дитини. У виховному процесі виявляються такі закономірності: виховання органічно пов'язане із суспільними потребами й умовами виховання; людина виховується під впливом найрізноманітніших чинників; результати виховання залежать від виховного впливу на внутрішній світ дитини, її духовність; визначальними у вихованні є діяльність та спілкування; ефективність виховання залежить від ставлення особистості до навколишньої дійсності; ефективність виховного процесу залежить від стосунків у дитячому колективі; ефективність виховного процесу зростає, коли діти займаються самовихованням. Принципи виховання — керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації та методів виховного процесу. Процес виховання ґрунтується на наступних принципах: цілеспрямованість виховання; зв'язок виховання з життям; єдність свідомості та поведінки у вихованні; виховання у праці; комплексний підхід у вихованні; виховання особистості в колективі; поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю дітей; поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього; індивідуальний підхід до дітей у вихованні; принцип системності, послідовності й наступності у вихованні; єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Концепція національного виховання розглядає такі його принципи, як народність - єдність загальнолюдського і національного; природовідповідність - урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних та регіональних особливостей; культуровідповідність - органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом, забезпечення духовної єдності поколінь; гуманізація - створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців; виховання - центр освітнього процесу, повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості; демократизація - усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадянською відповідальністю: етнізація - наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Забезпечення можливості усім дітям навчатися у освітніх закладах, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання їх як типових носіїв національної культури. Принцип етнізації - невід'ємна складова соціалізації дітей, він однаковою мірою стосується всіх народів, що живуть в Україні. Лише сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку, з урахуванням конкретних можливостей і умов. Виховання як цілеспрямований процес здійснюється певними шляхами або методами. Методи виховання – шляхи досягнення оптимальних педагогічних результатів відповідно до поставлених виховних цілей. Сучасні педагоги виділили кілька груп методів, поклавши в їх основу цілісну структуру діяльності, що включає усвідомлення процесу діяльності, її організації, стимулювання; контроль і аналіз результатів. 1. Методи формування свідомості особистості передбачають вплив на свідомість, почуття і волю особистості з метою формування поглядів і переконань. До них належать переконання і особистий приклад. 2. Методи організації і формування досвіду суспільної поведінки передбачають організацію діяльності вихованців та формування досвіду суспільної поведінки. До них належать педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховних ситуацій. 3. Методи стимулювання діяльності і поведінки покликані регулювати, корегувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців. До них належать змагання, заохочення і покарання. 4. Методи самовиховання спрямовані на систематичну і цілеспрямовану діяльність особистості з удосконалення її позитивних якостей та подолання негативних. До методів самовиховання належать самопізнання, самоставлення, саморегуляція. Головна особливість сімейного виховання в тому, що воно є емоційним за своїм змістом і передбачає любов батьків до дітей і відповідне почуття дітей до батьків. Ключові терміни та поняття Закономірності виховання Принципи виховання Напрями родинного виховання Методи родинного виховання Питання для самоконтролю Який вплив має сім'я на розвиток дитини? Які особливості виховання дітей різних вікових категорій? Назвіть особливості домашнього виховання. Наведіть приклади дослідження родинного досвіду виховання. Теми для підготовки доповідей та презентацій Сім'я очима дитини: спосіб життя і приклад батьків. Приведіть приклади того, як Ваша поведінка впливає на взаємовідносини у родині, на психологічну атмосферу в сім’ї. Дитячий садок чи домашнє виховання? Тема 6. Родина у системі виховних інститутів Мета заняття: проаналізувати роль виховних інститутів у розвитку дитини, обґрунтувати значимість взаємозв’язку різних виховних інститутів із сім’єю Питання теми Родина та інші виховні інститути. Нова філософія взаємодії сім’ї та закладів освіти. Психолого-педагогічні основи взаємодії сім’ї та педагогів. Особливості взаємодії педагога з різними типами сімей. Підготовка дитини до навчання у різних закладах освіти. Методичні рекомендації Роль різних соціальних інститутів у соціалізації дитини не однакова. Одні з них стихійно впливають на індивіда у процесі його розвитку та соціального становлення, інші ж виконують функцію цілеспрямованого впливу на формування його особистості. До таких соціальних інститутів, які можна з повним правом назвати інститутами соціалізації, відносяться: родина, заклади освіти та культури тощо. Сім'я є головним інститутом соціалізації, через який людина засвоює основні соціальні знання, набуває моральні вміння і навички, сприймає певні цінності та ідеали, необхідні їй для майбутнього життя в даному суспільстві. Спрямованістю впливуна особистість дитини як члена сім’ї, умови впливу на особистість дитини, як члена сім’ї, можна класифікувати на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх умов відносимо державну політику щодо сім’ї, дітей та дитинства в цілому; соціальні інститути, з якими взаємодіє сім’я; інформаційне оточення. До внутрішніх– безпосередньо умови внутрішньо сімейної та виховної діяльності, які за характеромможуть бути як об’єктивними(структура сім’ї – повна чи неповна, однодітна чи багатодітна, нуклеарна або складається з декілька поколінь тощо; готовність батьків до виконання виховної функції), так і суб’єктивними (життєва філософія сім’ї на основі цінностей та ціннісних орієнтацій, її мікроклімат, педагогічна культура батьків та рівні її сформованості). За результатами впливу на дитинувсі умови, як позитивні, так і негативні, можна поділити на 4 типи: 1) сприятливі; 2) умови напруження; 3) умови ризику; 4) несприятливі умови. Процес взаємодії сім’ї та освітнього закладу буде ефективним за умови дотримання педагогом освітнього закладу таких правил та вимог: у спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування, нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі, довірі та співпраці; формування згуртованого батьківського колективу, виховувати соціально‐правову відповідальність батьків за виховання дітей; довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їхньої педагогічної культури й активності виховання; педагог повинен бути тактовним, ввічливим, інформацію про сім’ю використовувати лише для допомоги батькам у вихованні дитини; систематично та цілеспрямовано забезпечувати наступність у розв’язанні виховних завдань; створювати оптимальні умови для оволодіння батьками системою психолого‐педагогічних знань у галузі сімейного виховання тощо. Взаємодія сім’ї та закладу освіти – це взаємоузгоджена діяльність означених соціальних інститутів, спрямована на налагодження продуктивних партнерських відносин з метою розвитку та виховання особистості дитини. Ефективність усієї виховної системи освітнього закладу забезпечується насамперед взаємодією педагогів із батьками дітей, утвердженням батьків у якості суб’єктів цілісного виховного процесу, формуванням у них установки на самостійну творчу діяльність шляхом упровадження активних форм, передових технологій і методик психолого‐педагогічної просвіти. Ключові терміни та поняття Виховні інститути Заклади освіти Взаємозв’язок педагогів та сім’ї Питання для самоконтролю Назвіть ланки освіти в Україні ? Визначіть роль різних виховних інститутів у розвитку дитини Обґрунтуйте необхідність взаємодії сім’ї та різних закладів освіти Визначіть особливості взаємодії педагога з різними типами сімей Назвіть умови ефективної підготовки дитини до навчання у різних закладах освіти. Теми для підготовки доповідей та презентацій Сім'я як соціально-педагогічне середовище. Особливості й перспективи розвитку сучасної сім'ї. Форми й методи роботи педагогів з батьками дітей. Тема 7. Педагогічної культури родини Мета заняття: визначити поняття педагогічної культури; охарактеризувати роль закладів освіти у процесі підвищення педагогічної культури родини; проаналізувати зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї. Питання теми Поняття про педагогічну культуру. Роль освітніх закладів та школи в процесі підвищення педагогічної культури родини. Зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї. Методичні рекомендації Культура - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством у процесі суспільно-історичної практики, які характеризують історично досягнутий ступінь у розвитку суспільства. Культура особистості - це гармонія культури знання, культури творчої дії, культури почуттів і спілкування. Культура особистості - це досягнення нею деякої гармонії, що дає особистості соціальну стійкість і продуктивну включеність у суспільне життя і працю, а також особистісний психологічний комфорт. Культура - це гармонія внутрішнього світу людини і зовнішньої діяльності. Професійна культура - це певний рівень здібностей, професійно значущих компетентностей, необхідних для успішного виконання спеціальної діяльності. Професійна культура включає в себе загальні уявлення про соціальну значущість даного виду праці, уявлення про професійний ідеал, шляхи і засоби його досягнення, розвинені почуття професійної гідності, професійної честі і відповідальності. Педагогічна культура - професійна культура людини, що займається педагогічною діяльністю. Педагогічна культура - це гармонія високорозвиненого педагогічного мислення, знань, почуттів і професійної творчої діяльності, яка сприяє ефективній організації педагогічного процесу. Педагогічна культура є частиною загальнолюдської культури, в якій найбільшою мірою закарбувалися духовні і моральні цінності, а також способи творчої педагогічної діяльності людей, необхідні людству для обслуговування історичного процесу зміни поколінь і соціалізації (дорослішання, становлення) особистості. Головною цінністю педагогічної культури є дитина, її розвиток, освіта, виховання, соціальний захист, підтримка її гідності та прав. Педагогічна культура визначає характер здійснення головних функцій педагога: освітньої, розвиваючої. У змісті педагогічної культури можна виділити сукупність стрижневих компонентів, таких як: культура педагогічного мислення, духовно-моральна культура, культура педагогічного спілкування, культура поведінки і зовнішнього вигляду. Педагогічна просвіта батьків як першооснова формування здорових відносин між навчальним закладом та родиною успішна при ефективній співпраці батьків з педагогами. Співробітництво освітнього закладу і сім’ї забезпечує поєднання родинного та суспільного виховання і спрямоване на реалізацію спільної мети – всебічного, гармонійного розвитку особистості дитини. Сучасний етап розвитку проблеми педагогічної просвіти батьків характеризується появою нової філософії взаємодії сім’ї та освітніх закладів, в основу якої покладено ідею про відповідальність батьків за виховання дітей та допоміжну роль усіх інших соціальних інститутів, покликаних підтримати, спрямувати, доповнити родинне виховання. Етапи педагогічної просвіти батьків: діагностичний, що дозволяє виявити реально існуючі проблеми сім’ї, ціннісні орієнтації батьків, рівень їхньої культури; консультативний, коли в бесіді з педагогами батьки визначають свої проблеми, зручні для них форми й методи навчання, тобто роблять своє освітнє замовлення; навчальний, що проходить у різних формах, у відповідності до побажань батьків; моніторинговий, що допомагає простежити результати навчання, зрозуміти, наскільки вони відповідають побажанням й позитивному розвитку батьків, сім’ї в цілому. Існують деякі вимоги до спеціалістів (педагогів, соціальних педагогів, психологів тощо), які проводять навчання батьків: - вміння створити доброзичливу атмосферу, сприятливу для діалогу; - увага до проблем батьків, до їх переживань; - доступність викладання матеріалу; - здатність до надання психологічної підтримки; - стимулювання позитивної поведінки батьків, їх контактів із закладом освіти, з дітьми; - здатність бачити найменші досягнення батьків та вселяти віру в успіх. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, одним із факторів якого є Інтернет, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому заклади освіти мають дбати про постійний розвиток педагогічних знань батьків, вдаючись до різних методів та форм роботи. Назвемо найпоширеніші з них. Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід. Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу з першого класу. Заняття проводять керівники школи, психологи та ін. Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем. Підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання. Учасники визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання («Трудове виховання», «Найкоротший шлях до добра — через прекрасне» тощо), протягом року вивчають її. У виступах батьки підбивають підсумки теоретичних і практичних досліджень, діляться особистим досвідом. День відчинених дверей. Головна мета — показати роботу закладу освіти, привернути увагу батьків до проблем виховання. Вимагає серйозної підготовки: оформлення закладу освіти, організації програми свята (концерту, зустрічей з педагогами, адміністрацією закладу освіти, відвідання виставок, спортивних змагань тощо). Класні батьківські збори. Традиційна форма роботи. Один з варіантів — формування проблемної тематики («Чи можна спізнитися з вихованням у дитини доброти, чуйності?» тощо). Проведенню зборів допомагає заздалегідь складений питальник («Пригадайте, які життєві труднощі загартовували Ваш характер, зміцнювали волю», «Охарактеризуйте стан Вашої дитини» (мовлення, вчинки, почуття, настрій, результати дій), коли вона зустрілася зі справжньою трудністю”, «Чи часто Ви спостерігаєте за дитиною під час подолання нею труднощів?», «Які труднощі найчастіше вдається подолати дитині, а які їй не під силу?» та ін.). Відвідування батьків вдома. Це сприяє налагодженню контактів із сім'єю, з'ясуванню її загальної та педагогічної культури, умов життя дитини, консультуванню щодо єдиних вимог до неї, обговоренню відхилень в її поведінці, вжиттю необхідних заходів щодо їх запобігання, залученню батьків до участі в роботі закладу освіти тощо. Відвідувати батьків дитини можна, маючи запрошення від них або домовившись заздалегідь. Несподіваний прихід педагога викликає ніяковість, збентеження батьків. Під час зустрічі педагог має підкреслити позитивне в дитині, тактовно звернути увагу на недоліки, разом поміркувати над тим, як усунути їх. Дуже важливо створити атмосферу довіри і доброзичливості. Листування. Передбачає періодичне надсилання батькам листів про успіхи дитини в навчанні, старанність, уважність та відповідальність за доручення. Можна повідомити про певні її труднощі, попросити про зустріч. Варто висловити щиру подяку за хороше виховання дитини. Лист передають батькам через їх дитину, попередньо ознайомивши її зі змістом. Найчастіше листування використовують, коли педагог не може зустрітися з батьками вдома або запросити їх до закладу освіти. Консультації батькам. Передбачають надання конкретних рекомендацій, порад з актуальних для батьків питань, проблем тощо. Запрошення батьків до закладу освіти. Найчастіше це роблять для конфіденційної розмови про проблеми дитини (погана поведінка, неуспішність тощо). Під час бесіди важливо дотримуватися педагогічного такту, створити атмосферу довіри. Педагог висловлює свої міркування, відповідає на запитання батьків, надає корисні поради. Необхідно пам'ятати, що надмірне звертання уваги на недоліки дитини викликає в батьків неприязнь, насторогу, навіть якщо педагог має рацію. Тематичні вечори запитань і відповідей. Сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання. На них запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів, психологів, соціальних працівників, фахівців, які опікуються проблемами виховання дитини. Ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою. Передбачає відбір і надання рекомендацій щодо психолого-педагогічної, науково-популярної літератури для батьків відповідно до проблем, які є у дітей певної вікової категорії чи в окремої дитини. Ключові терміни та поняття Педагогічна культура Педагогічний всеобуч Просвіта батьків Питання для самоконтролю Визначіть поняття культури, професійної культури та педагогічної культури Охарактеризуйте роль закладів освіти у процесі підвищення педагогічної культури родини; Проаналізуйте зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї. Теми для підготовки доповідей та презентацій Роль закладу дошкільної освіти у процесі підвищення педагогічної культури сім’ї Педагогічна культура родини батьків як фактор ефективного виховання дитини Роль закладу середньої освіти у процесі підвищення педагогічної культури родини Зарубіжний досвід підвищення педагогічної культури сім’ї МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Серед різноманітних форм навчання студентів (лекцій, семінарів, практикумів та ін.) все більшого значення набуває самостійна робота студентів. Її мета – залучення студентів до активної пізнавальної діяльності. Самостійна робота студента є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у вільний (від обов’язкових навчальних занять) час. Досвід показує, що уміння студентів самостійно працювати над матеріалом забезпечує підготовку висококваліфікованих фахівців, формує уміння у майбутньому підвищувати свій науковий рівень, самостійно приймати рішення з тієї або іншої проблеми. Пізнавальна діяльність студента при самостійній роботі має напрям на глибоке проникнення в сутність об’єкта, що вивчається. У самостійній роботі виявляються вміння студентів працювати з інформацією, переробляти її, вести необхідні записи, використовувати знання, аналізуючи нову інформацію і т.ін. Цілі самостійної позааудиторної роботи: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять; самостійне оволодіння певним навчальним матеріалом; формування умінь виявляти у зовнішньому плані те, що потрібно, на основі алгоритму діяльності, який міститься в умові завдання; формування знань, що допомагають вирішувати типові і нетипові завдання; розвиток самостійності, креативності мислення. ТЕМАТИКА ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ У чому виявляються особливості змісту національного виховання на сучасному етапі? Розкрийте сутність різноманітних концепцій виховання. Охарактеризуйте потреби, які впливають на формування мотивів родинного виховання у процесі становлення особистості. Аргументуйте тезу, за якою загальні принципи виховання включають у себе і принципи родинної педагогіки. Охарактеризуйте сутність громадського виховання дитини у родині. Охарактеризуйте сутність морального, етичного виховання дитини у родині. Які чинники зумовлюють актуальність екологічного виховання дитини у родині? У чому полягає взаємозв’язок між правовим вихованням і формуванням у родині дисциплінованості особистості? Назвіть основні методи естетичного виховання дитини в родині. Які з них, на Ваш погляд, є найдієвішими і реальними? Як виявляється взаємообумовленість різних методів родинного виховання? Якою є роль прикладу у родинному вихованні? Чи тотожні поняття «взірець» та «ідеал»? МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ індивідуальнИХ завданЬ Мета і завдання дисципліни «Родинна педагогіка» полягає у визначенні пріоритету родинного виховання у розвитку особистості дитини; формуванні у людини системи знань, умінь, навичок, які б обумовлювали ефективність родинного виховання, реалізацію функцій, покладених на сім’ю у суспільстві. |