Тема 14. Тема №14, №15. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів при підготовці до практичних занять
 Скачать 0.61 Mb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова “Затверджено” на методичній нараді №1 від 31 серпня 2020 р. кафедри психіатрії, наркології та психотерапіїз курсом ПО Завідувач кафедри Професор С.В. Римша ______________ (підпис) МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ І ДЛЯ РОБОТИ НА ЗАНЯТТІ Навчальна дисципліна Психіатрія, наркологія VIIІ семестр Нозологічна (спеціальна) психіатрія Тема заняття Психогенні розлади, реактивні психози, психосоматичні (соматоформні) розлади, неврози, невротичний розвиток особистості. Розлади особистості. Етіологія та патогенез. Лікувально-корекційні та соціально-реабілітаційні заходи. Курс IV-й Факультет Медичний Вінниця-2020 1. Актуальність теми: Психогенні захворювання - це велика і клінічно багатообразна група хвороб, які виникають в результаті дії гострих або таких, що тривало діють травм, виявляються не тільки психічними, але і соматоневрологічними порушеннями, і, як правило, мають оборотний характер. Всі невротичні розлади включають в себе синдром невротичної тривоги ("стрижень неврозу"), який може бути як самостійним розладом, так і фоном для інших невротичних синдромів. Включає: 1) Сомато - вегетативні симптоми: тахі - або брадикардія. пітливість, тремтіння або тремор, сухість у роті, утруднення в диханні, відчуття задухи, болі або дискомфорт у грудях, нудота або абдомінальний дистрес (наприклад печіння в шлунку). 2) Симптоми, пов'язані з психічним станом: відчуття запаморочення, нестійкості, обморочностіощущеніе, що предмети нереальні (дереалізація) або що власне Я віддалилося або «знаходиться не тут» (депресоналізація), страх втрати контролю, божевілля або наступаючої смерті, страх померти. 3) Загальні симптоми: приливи або відчуття ознобу, оніміння або відчуття поколювання. Кожен варіант невротичного розладу клінічно проявляється різним поєднанням невротичних синдромів: синдром невротичної тривоги; невротична астенія; обсесивно- компульсивний; фобічний; дисоціативно-конверсійний; синдром невротичної іпохондрії; синдром невротичної депресії; невротичне порушення сну. Спільними для соматоформних розладів є: непсихотичний (невротичний) рівень; всі скарги стосуються соматичного стану; постійні вимоги медичних обстежень або навіть лікування, незважаючи на відсутність об'єктивних даних за наявність соматичної патології; постійна недовіра різним лікарям, які намагалися переконати пацієнта в існуванні органічної причини їх симптомів, і відмова дотримуватися їхніх порад. Психопатії( розлади особистості )-патологічні стани дисгармонізації психічного складу особистості. Це та форма психічної патології, яку визначають ще, як патологію характеру. Так само як і невротичні розлади , розлади особистості відносяться до малої або межової психіатрії. Психопатії - це патологія характеру, а отже - поведінки. Частіше зустрічаються особистісна і соціальна дезадаптація, що необхідно враховувати при лікуванні таких пацієнтів. 2. Навчальні цілі (основні учбово-навчальні питання для позаудиторної самопідготовки). Знати: 1. Визначення поняття психогенних захворювань. Етіологія, патогенез, класифікація психогеній. 2. Диференційно-діагностичні критерії реактивних станів, їх прогноз та лікування. 3. Визначення “психопатії”, “акцентуації характеру”. 4. Класифікація психопатій, розладів особистості. 5. Клінічні особливості і симптоми для всіх форм розладів особистості. 6. Клінічні особливості основних окремих форм розладів особистості. 7. Лікування розладів особистості. Вміти: 1. Вміти діагностувати симптоми невротичних розладів, реактивних психозів, ПТСР, основні форми акцентуації характеру 2. вміти діагностувати основні форми розладів особистості. 3. основні принципи лікування невротичних розладів, реактивних психозів, ПТСР та розладів особистості. 3. Базовий рівень підготовки. Назва попередніх дисциплін Отримані навички 1. Анатомія людини Анатомія нервової системи. Будова головного мозку. Особливості кровопостачання, ліквородинаміка головного мозку. Зони Брока. 2. Загальна та клінічна патологічна фізіологія Запалення. Ексудативні та продуктивні процеси. 3. Загальна та клінічна фармакологія. Психотропні препарати класифікація, методи введення. Фармакокінетика та фармакодинаміка. Побічні реакції , їх запобігання та усунення. 4. Патологічна анатомія Морфологічні зміни головного мозку при органічних ураженнях (інфекційного, токсичного, нейродегенеративного та травматичного генезу). 5. Пропедевтика внутрішніх хвороб. Методика збору анамнезу. Методи фізикального обстеження хворих. Діагностичне значення епіданамнезу, фізичних методів обстеження при супутній патології 6. Медична генетика Генні, хромосомні та геномні хвороби. Медико-генетичне консультування. 7. Пропедевтика дитячих хвороб Методика збору анамнезу. Методи фізикального обстеження дітей. Діагностичне значення епіданамнезу, фізичних методів обстеження при супутній патології 4. Блок інформації ПСИХОГЕННІ ЗАХВОРЮВАННЯ - різні розлади психічної діяльності, що виникають під впливом психічної травми або в психотравмуючій ситуації. ПСИХОГЕННІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ - виникають як результат взаємодії особистості пацієнта і психічної травми. Термін "психогенії" введений в 1894 р. німецьким психіатром Зоммером. Психогенії - це психічні розлади, які виникають у зв'язку з переживанням несприятливих ситуацій та обставин (неприємностей). Критерії запропоновані в 20-х роках ХХ сторіччя німецьким психіатром К. Ясперсом, а саме: безпосередній зв'язок в часі психічних розладів з виникненням психотравмуючої ситуації; відтворення цієї ситуації в клінічній картині захворювання; одужання в міру втрати актуальності психотравмуючої ситуації. Психогенії поділяються на невротичні реакції, неврози, реактивні психози. I. Невротична реакція. Характеризується гострим початком і короткочасним перебігом. Це бурхливі емоційно-вегетативні спалахи з плачем, руховими розладами, вегетативними розладами (розлите почервоніння обличчя, шиї, грудей, тахікардія, прискорене дихання). II. Неврози. Психогенний (як правило, конфліктогенний) нервово-психічний межовий розлад, в основі якого лежить порушення особливо значимих життєвих відносин людини і проявляється в специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних (галюцинації, марення, кататонія, манія) явищ. III. Реактивні психози. Характеризуються психотичними синдромами з чіткою клінічною картиною. Виникають гостро у осіб з певними преморбідними особливостями в умовах переживання безпосередньої загрози життю або здоров'ю КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ: · психогенна природа (гостра або хронічна психотравма) · функціональний характер розладів (зворотність патологічних порушень, незалежно від їх тривалості) · невротичний рівень розладу · внутрішньоособистісний невротичний конфлікт Реактивні психози. Характеризуються психотичними синдромами з чіткою клінічною картиною. Виникають гостро у осіб з певними преморбідними особливостями в умовах переживання безпосередньої загрози життю або здоров'ю. Класифікація : I. Гострі психогенні психози (афектогенне збудження та ступор). II. Підгострі (сутінковий стан, істеричні психози - ступор, псевдодеменція, пуерилізм); III. Затяжні (реактивна депресія та параноїд); IY. Інші форми (індуковане маячіння, психогенно зумовлені сутяжні, іпохондричні розлади, ідеї ревнощів). I. Гострі реактивні психози (емотивний шок, емоційна шокова реакція) Афектогенний ступор складається із загальної загальмованості (нерухомість) і потьмарення свідомості. Хворі залишаються на тому самому місці, де вони знаходились, коли виник афект страху. Втрачаються як усна, так і писемна мова. Тривалість від 2-3 годин до 15-20 днів. З часом нерухомість раптово змінюється короткочасним моторним збудженням на тлі звуження свідомості. При цьому поведінка втрачає цілеспрямованість, небезпеки для них не існує. Тривалість 15-20 хвилин, потім сон і амнезія. II. Підгострі реактивні психози. В них можуть трансформуватись гострі психози або вони виникають самостійно. 1. Психогенне сутінкове потьмарення свідомості зустрічається у осіб з резидуальною органічною симптоматикою, з істеричним розладом особистості. Хворі втрачають чіткість орієнтування в навколишньому середовищі, все реально існуюче не включається в потік свідомості. Переживання сконцентровані навколо психотравмуючої ситуації. Поведінка відтворює картину того, що травмувало хворого. Повної втрати свідомості немає, існує зв'язок між сучасним та минулим. Потьмарення свідомості має хвилеподібний перебіг, свідомість то повністю відновлюється, то знову потьмарюється. Тривалість 5-7 днів. Має значення в судово-психіатричній практиці. 2. Псевдодеменція характеризується звуженням свідомості в поєднанні з втратою елементарних знань і звичок, з симптомом неправильних відповідей. Поведінка демонстративна. Спочатку виникають неспокій, тривога, помірний страх, безсоння. Потім хворий починає невірно відповідати на запитання, звідповіді безглузді. В залежності від домінуючого афекту виділяють: депресивну та ажитовану форми. Тривалість — може бути до декількох місяців. 3. Пуерилізм, при якому рівень психічної діяльності хворого дорівнює психіці дитини. III. Затяжні реактивні психози. 1. Реактивний параноїд. Грає роль травма, конституційні особливості особистості, тривале емоційне напруження, нервове та психічне виснаження, тривале безсоння. Буває гострим та затяжним. o Гострий, супроводжується відчуттям смертельної небезпеки, маячними ідеями відношення. Супроводжується галюцинаторно-маячним збудженням. o Затяжний, тривалість 2-4 тижні. Маячення кверулянства, коли маячні ідеї формуються навколо боротьби проти несправедливості. Реальні факти трактуються за механізмом "кривої логіки". 2. Реактивна депресія - найчастіша форма (40%). Буває глибокою (пригнічений настрій, маячноподібні ідеї, спроби самогубства, уперта відмова від їжі) та помірною (зниження апетиту, безсоння, слізливість, втрата інтересу до праці). Асоціативна та рухова загальмованість незначна або відсутня. Початок повільний. Маячні ідеї тематичні, конкретні. Хворі "виливають душу", відкриті у вивільненні симптоматики. Тривалість 20 діб - 4 місяці. IY. Інші форми. 1. Маячення переслідування у глухуватих грунтується на їх невпевненості щодо своєї безпеки, внаслідок неможливості підтримувати взаємовідносини з оточуючими. Шум у вухах буває основою для виникнення розладів сприймання - "голосів". 2. Індуковане маячіння - результат психогенного впливу і своєрідної переробки чужого психозу, можливий у осіб з низьким інтелектом, підвищеним впливом навіювання , які проживають , або тісно спілкуються з хворою особою . Тематика маячіння може бути тісно пов'язана з повсякденним життям: маячіння переслідування, сутяжний чи еротичний вид маячіння. 3. «Інтерпретативне» маячіння. При його виникненні відіграє роль фізична перевтома, тривале безсоння, інтоксикації. Наприклад «залізничний» параноїд. Основний патогенний фактор - переповнені поїзди, вокзали, маса людей, уривки розмов, що линуть звідусіль, невиразні об'яви дикторів, що створює атмосферу невизначеності і тривоги. Картина психозу відтворює ситуацію. Виникає маячіння відношення, переслідування. Термін «Психогенії» існує з ХYIII ст. Виділяють три основні клінічні форми: 1. Неврастенія. Для якої характерні: підвищена дратівливість; загальна слабкість; безсоння; головний біль; зниження настрою, вольових спонукань. Виникає під впливом повільно діючих травмуючих психіку чинників: незадовільна ситуація вдома, на роботі тощо. 2. Невроз нав'язливих станів. Описав фр. Жане в 1903р. 3. Істеричний невроз (Шарко) ( суч. Дисоціативний конверсійний розлад). Найчастіше виникає у осіб з певними особливостями характеру і темпераменту. НЕВРАСТЕНІЯ Назва від грецького Неурон (нерв) і астенія (безсилля, слабкість). Даний вид неврозу клінічно виділений, як окрема нозологічна одиниця. в 1869 році американським психіатром Г. Бьордом. (в МКХ-10 збережена дана назва). Найпоширеніший з усіх неврозів в популяції. Хворіють і чоловіки і жінки практично однаково часто. По генезу виділяють 3 групи неврастенії: 1. Реактивну неврастенію - зобов'язану своїм виникненням масивній (або серійній) психотравматизації 2. Невроз виснаження, перевтоми - наслідок непосильної праці і (або) пролонгованої перевтоми, при стійкому трудовому перенапруженні (в першу чергу психічному, інтелектуальному, емоційному) 3. Інформаційний невроз - розвивається у разі спроби засвоєння великого обсягу високозначимої інформації на тлі дефіциту часу при високому рівні мотивації (значущості успіху) поведінки Клініка неврастенії включає в себе наступні групи симптомів: • зміни чутливості: Гіперестезія, Гіпестезия, гіперакузія (акоазми, шум у голові), гіперосмія, Гіпералгезія (цефалгії і міалгії) • сомато-вегетативні порушення: Судинна лабільність, Диспепсія, Гіпергідроз, Вегетативний криз • сексуальні розлади: o У чоловіків: передчасна еякуляція, послаблення ерекції, зниження статевого потягу o У жінок: зниження статевого потягу, неповне відчуття оргазму, аноргазмія • порушення афективності і вищих психічних функцій: суб'єктивне відчуття постійної втоми; підвищена виснажливість психічних процесів; почуття втрати працездатності, інтелектуальних можливостей, здатності запам'ятовування (через розсіяність уваги); падіння продуктивності в справах; підвищена дратівливість з будь-якого приводу; загальне зниження тонусу ; пригніченість, песимістична оцінка стану свого здоров'я та (або) обставин життя; мінливість настрою • порушення сну (інсомнія) • підвищена втомлюваність • зниження ефективності праці НЕВРОЗ НАВ'ЯЗЛИВИХ СТАНІВ Узагальнене позначення психогенно обумовлених невротичних розладів у вигляді різноманітних нав'язливостей на основі підвищеної тривожності. Зустрічається рідше, ніж неврастенія і дисоціативно-конверсійні розлади . Частіше хворіють чоловіки. Все різномаіття нав'язливостей представлені різними видами фобій (нав'язливі страхи), обсесій (нав'язливі ідеї, уявлення, сумніви, спогади тощо) і компульсивні (нав'язливі дії), а також їх поєднання. У клінічному прояві вони можуть виникати самостійно (ізольовано або у поєднанні) і (або) як етап клінічної динаміки, що дало підставу виділяти різні клінічні форми Н.Н.С. У МКХ-10 виділяють: • Тривожно-фобічні розлади (агорафобія, соціальна фобія і ізольована фобія) • Тривожні (генералізований тривожний розлад і панічний розлад) • Обсесивно-компульсивний розлад Тривожно-фобічні розлади (Агорафобія; Соціальна фобія; Ізольована фобія) Загальні критерії діагностики за МКХ-10: психологічні або вегетативні симптоми повинні бути первинними проявами тривоги, а не вторинними по відношенню до інших симптомів, таким, як нав'язливі думки чи інші психотичні симптоми тривога повинна обмежуватися тільки, чи переважно певними фобичними об'єктами або ситуаціями, що викликають страх Проходять 3 стадії (за важкістю): 1) фобії виникають при безпосередньому зіткненні з травмуючої ситуацією 2) фобії виникають вже при очікуванні зустрічі з травмуючої ситуацією 3) фобії виникають при одному тільки уявлені про можливості травмуючої ситуації Агорафобія (F 40.0) - група фобій, пов'язаних із ситуаціями знаходження на відкритих (або закритих) просторах і (або) з переміщення в ньому і схожих з ними ситуаціями, таких, як наявність натовпу в поєднанні з переживанням безпорадності і неможливості відразу повернутися в безпечне місце (зазвичай - додому) або доступупність медичної допомоги Соціальна фобія (F 40.1)- група фобій, сконцентрованих навколо страху привернути увагу з боку оточуючих в порівняно малих групах людей (вечірка, збори) з переживанням своєї неспроможності в будь-чомусь, що призводить до уникнення певних суспільних ситуацій. Специфічна (ізольована) фобія (F 40.2) - група фобій, обмежених строго визначеними ситуаціями. У цю ж групу відносять варіанти нозофобіі, пов'язаних зі страхом зіткнення з інфекцією і променевою хворобою Тривожні розлади До невротичних розладів за сучасною класифікацією (МКХ-10) відноситься група тривожних розладів, при яких прояви тривоги є головним симптомом і не обмежуються особливою ситуацією (на відміну від тривожно-фобічних розладів). У групу тривожних розладів входять: • Панічний розлад (епізодична пароксизмальна тривога) • Генералізований тривожний розлад Панічний розлад (F 41.0) Повторні напади важкої тривоги (панічна атака - вегетативний криз), які не обмежуються певною ситуацією або обставиною і тому непередбачувані. Кілька панічних атак вегетативної тривоги повинні виникати протягом періоду близько 1 місяця: • при обставинах не пов'язаних з об'єктивною загрозою або з помітним напруженням • такі атаки не повинні бути обмежені відомими або передбачуваними ситуаціями • між атаками стан повинен бути вільним від тривожних симптомів (може бути тривога передбаченням атаки) Панічна атака повинна характеризуватися всіма наступними ознаками: • це дискретний епізод інтенсивного страху або дискомфорту • починається раптово • досягає максимуму протягом декількох хвилин і триває щонайменше кілька хвилин • повинні бути присутні мінімум 4 симптоми з числа, що відносяться до проявів тривоги, причому один з них повинен бути із групи вегетативних симптомів. До панічних атак можуть приєднуватися вторинні прояви у вигляді: • постійного страху виникнення нової атаки • страху залишатися одному • страху з'являтися в людних місцях • уникнення специфічних ситуацій • вторинної іпохондрії • депресивних проявів |