БССВ ч.ІІІ затверджений. Міністерство оборони україни бойовий статут сухопутних військ збройних сил україни частина III (Взвод, відділення, екіпаж танка) Київ 2010
 Скачать 0.65 Mb.
|
|
Розділ 2. РОЗТАШУВАННЯ НА МІСЦІ 2.1. Розташування взводу (відділення, екіпажу танка) на місці 43. Взвод (відділення, танк) розташовується на місці, як правило, у складі батальйону (роти). Він може призначатися черговим підрозділом, а відділення (танк) – у сторожову охорону батальйону. Звичайно взвод розміщується уздовж маршрутів висування, використовуючи захисні і маскуючі властивості місцевості, в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп. 44. БМП (БТР), танки розташовуються в місцях, які вказуються командиром взводу, під кронами дерев, у ярах, у радіолокаційній тіні від місцевих предметів на відстані 25 – 50 м один від одного, а на відкритій місцевості в умовах загрози застосування противником високоточної зброї – 100 – 150 м і маскуються штатними маскувальними засобами і місцевими матеріалами. Особовий склад розміщується поблизу своїх машин. Для нього відриваються щілини, а за наявності часу влаштовуються перекриті щілини або бліндажі. Для БМП (БТР), танків обладнуються окопи та укриття. Місця розміщення особового складу і розташування бойової техніки ретельно маскуються, очищаються від хмизу, сухої трави та інших легкозапалювальних матеріалів. Особовому складу забороняється розпалювати багаття, кидати незгаслі недопалки, залишати рештки їжі, пересуватися без дозволу командира взводу. Пересування, у разі необхідності, здійснюється тільки парами за встановленими командиром взводу напрямками. Поблизу БМП (БТР), танків обладнуються хибні об’єкти (встановлюються теплові пастки). Відпочинок і обігрів особового складу організовують у складі підрозділів у наметах (бліндажах), пунктах обігріву, укриттях із солдатських плащ-наметів, а також використовуються спальні мішки і ковдри. В умовах суворої зими або тривалої непогоди взвод може розміщуватися в населеному пункті, наметах, що опалюються, та бліндажах. У цьому випадку взводу (відділенню) для розміщення виділяється, якщо можливо, один будинок або споруда. З метою маскування опалювання приміщень проводиться тільки в нічний час (в умовах обмеженої видимості). 45. Отримавши завдання на розташування на місці, командир взводу усвідомлює його, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає бойовий наказ, вказівки щодо взаємодії та управління, бойового забезпечення, організує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за розташуванням взводу на місці. У ході з’ясування завдання він повинен зрозуміти: в якому районі розташовується рота і місце розміщення в ньому взводу; до яких дій бути готовим; порядок охорони; обсяг і терміни інженерного обладнання; місце розташування сусідніх підрозділів і порядок підтримання з ними взаємодії та організації зв’язку. У рішенні на розташування на місці командир взводу визначає: порядок розміщення взводу у визначеному місці, місця розташування бойових машин (автомобілів) і особового складу; завдання підлеглим; порядок фортифікаційного обладнання місць розташування особового складу, ОВТ; порядок спостереження за повітряним і наземним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій під час нападу противника. 46. Бойовий наказ на розташування командир взводу віддає, як правило, усьому особовому складу взводу. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – відомості про противника; у другому пункті – завдання роти, взводу, місця розташування, сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам): місця їх розташування, місця обладнання відкритих чи перекритих щілин, а за необхідності і бліндажів для особового складу, окопів і укриттів для техніки і озброєння; порядок спостереження за наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира роти; порядок дій відділень (танків) у разі нападу противника; у четвертому пункті – час зайняття району розташування, обсяг і терміни його інженерного обладнання; сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Командир взводу, що призначений черговим підрозділом, крім того, вказує ймовірні рубежі дій, маршрути висування до них, порядок дій відділень (танків) щодо відбиття нападу наземного противника, порядок підтримання зв’язку з командиром (штабом) батальйону і збору підрозділу. Після віддання бойового наказу командир взводу доводить вказівки з інженерного обладнання району розташування, захисту від ЗМУ, високоточної і запалювальної зброї, організовує технічне обслуговування озброєння і техніки, здійснює контроль за підтриманням взводу в постійній бойовій готовності. Під час віддання вказівок щодо взаємодії та управління командир взводу вказує сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; де розташовуються сусідні підрозділи, порядок підтримання з ними зв’язку; порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку, а командир взводу, який призначений черговим підрозділом, крім того, порядок спільних дій із підрозділами охорони щодо відбиття нападу наземного противника. 47. Під час організації безпосередньої охорони командир взводу призначає спостерігачів, вказує порядок спостереження за наземним і повітряним противником, місцевістю і повітрям, а також за сигналами командира роти. 48. Під час фортифікаційного обладнання місця розташування взводу в першу чергу обладнуються укриття (окопи) для БМП (БТР, танків, автомобілів), у разі розташування взводу на напрямку ймовірних дій наземного противника влаштовуються інженерні загородження; у другу чергу – щілини, перекриті щілини, бліндажі (сховища) для особового складу; надалі (за наявності часу) інженерне обладнання районів удосконалюється. 49. Під час технічного обслуговування насамперед дозаправляються пальним і поповнюються боєприпасами техніка та озброєння, потім здійснюється технічне обслуговування, перевірка озброєння, механізмів і приладів, їх вивірка і регулювання, усунення виявлених несправностей. 50. Командир відділення (танка), одержавши завдання на розташування, перевіряє знання особовим складом порядку відбиття нападу наземного і повітряного противника, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними та особисто керує обладнанням місця для розміщення особового складу, окопу або укриття для БМП (БТР), танка, маскуванням і технічним обслуговуванням озброєння і бойової машини. 51. Під час розташування на місці взвод (відділення, танк) повинен бути в постійній готовності до відбиття нападу наземного і повітряного противника, знищення його диверсійно-розвідувальних груп, здійснення виходу із району розташування. 2.2. Сторожова охорона 52. Сторожова охорона організовується із завданням не допустити проникнення розвідки противника до підрозділів, які охороняються, завчасно виявити появу наземного противника, попередити про нього війська, які охороняються, і в разі нападу противника завзято обороняти зайняту позицію. Сторожова охорона здійснюється сторожовими загонами, заставами, постами і секретами. У сторожовій охороні взвод може діяти у складі роти, призначеної в сторожову заставу, або як сторожова застава від батальйону, призначеного у сторожовий загін. Відділення (танк) може діяти як сторожовий пост від батальйону, у разі його розташування на місці, або від роти, яка діє в сторожовій заставі. Механізований (танковий) взвод у сторожовій охороні 53. Під час дій у сторожовій охороні у ролі сторожової застави взводу вказується полоса охорони шириною до 2 км. На цій полосі взвод займає рубіж і обладнує опорний пункт, з якого вогнем перекривається вся полоса охорони. Опорний пункт механізованого взводу споруджується на більш широкому фронті на основі бойових позицій відділень, де обладнуються основні, а за наявності часу – і запасні позиції бойових машин. 54. Під час дій взводу як сторожової застави розвідка противника і місцевості ведеться на позиції кожного відділення (танка) призначеним від взводу спостережним постом, а також постом радіолокаційної розвідки наземних рухомих цілей, який може розгортатися. Сторожовий пост виставляється на найбільш імовірному напрямку дій противника. У нічний час і в інших умовах обмеженої видимості у взводі організовується підслуховування і ведеться спостереження із використанням приладів нічного бачення в пасивному режимі. Для огляду місцевості між позиціями відділень, на відкриті фланги взводу висилаються парні патрульні, а на приховані підступи, у тому числі й удень, для своєчасного виявлення противника виставляються секрети і встановлюються сигнальні міни. У патруль виділяється два солдати, один з яких призначається старшим. Патрульні несуть службу вночі або в установлений період часу безперервно: одна пара змінює іншу. Секрет виставляється від сторожової застави на відстані до 400 м у складі бойової групи (2 – 3 солдати, один з яких призначається старшим). 55. Командир взводу, що призначений у сторожову заставу, отримавши завдання, з’ясовує його та оцінює обстановку, приймає рішення по карті, здійснює підготовку взводу до виконання поставленого завдання, у призначений час виводить взвод на зазначений рубіж, організує спостереження, уточнює рішення на дії в сторожовій заставі, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організовує систему вогню, взаємодію, управління і інженерне обладнання позицій. З’ясувавши отримане завдання, командир повинен: зрозуміти завдання батальйону (роти) і взводу; порядок дій старшого командира в інтересах сторожової застави; завдання сусідніх застав і порядок взаємодії з ними; час зайняття опорного пункту і готовності системи вогню. Оцінюючи обстановку, командир взводу ретельно оцінює можливий характер дій противника і вплив місцевості на виконання завдань сторожової охорони. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – відомості про противника; у другому пункті – склад, завдання сторожової застави, сусідніх органів охорони і пропуск; у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам), патрулям, секретам, сторожовому посту; у четвертому пункті – час зайняття опорного пункту, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, порядок оповіщення, управління, взаємодії і дії за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Під час постановки завдань командир взводу вказує: командир механізованого взводу – завдання, позиції відділення, смуги і додаткові сектори обстрілу, основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; командир танкового взводу – завдання танкам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; патрулям – маршрут руху, завдання, порядок несення служби, дій у разі виявлення противника і пропуск; секретам – склад, завдання, місце, порядок несення служби, підтримання зв’язку і пропуск; сторожовому посту – склад, завдання, місце обладнання позицій, вогневі позиції БМП (БТР, танків) на них, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної, порядок відходу. Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує: порядок несення служби (кількість чергових вогневих засобів і спостерігачів, черговість несення служби і відпочинку, порядок пропуску через позицію, на що звертати особливу увагу); порядок дій у разі нападу противника; сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними і пропуск (відгук). Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіовідомості і порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв’язку, вказує місце розташування командно-спостережного пункту взводу. 56. Командир взводу повинен організувати пильне несення служби, особисто виставляти сторожові пости і секрети, установити порядок відпочинку особового складу і забезпечити постійну бойову готовність сторожової застави. Якщо застава виставляється вночі, командир взводу зобов’язаний на світанку обійти підрозділ, унести необхідні зміни в розташування та уточнити завдання. Особовий склад сторожової застави, розташовуючись на позиціях в умовах відсутності противника, веде спостереження та удосконалює інженерне обладнання позицій. Для огляду місцевості, перевірки пильності несення служби сторожовими постами, а також для зв’язку із сусідніми підрозділами сторожової охорони можуть висилатися дозорні. Спостереження за сигналами сторожових постів і застав здійснюється призначеними для цього спостерігачами. Удень за умов доброї видимості половині особового складу застави дозволяється відпочивати (спати). Уночі та в інших умовах обмеженої видимості весь особовий склад застави не спить і перебуває в повній бойовій готовності. 57. Патрульні, виділені від сторожової охорони, переміщуються зазначеним маршрутом і ретельно оглядають місцевість. Поодиноких солдатів противника вони захоплюють у полон або знищують. У разі виявлення групи противника старший патруля негайно доповідає про це командиру взводу та організує спостереження за її діями. Секрет приховано займає та обладнує зазначене місце і веде безперервне спостереження за противником і місцевістю. Старший секрету встановлює порядок спостереження, підтримує постійну бойову готовність секрету і зв’язок із командиром, який його виставив. Секрет несе службу беззмінно протягом дня або ночі, приховано, нічим себе не виявляючи. Він нікого не затримує і не опитує. Про появу поодиноких солдатів (цивільних осіб) і груп противника старший секрету доповідає командиру, який виставив секрет. У разі нападу противника на секрет він відкриває вогонь і відходить, продовжуючи вести спостереження. Після закінчення несення служби або за командою (сигналом) командира, який виставив секрет, особовий склад повертається на сторожову заставу. 58. З одержанням даних про противника спостереження підсилюється, сторожова застава готується до бою. Командир взводу про появу противника доповідає командиру, який вислав заставу, і сповіщає сусідні сторожові застави. Дрібні групи противника, які намагаються проникнути до підрозділів, що охороняються, взвод захоплює в полон або знищує. У разі підходу переважаючих сил противника взвод вступає в бій і утримує зайняту позицію до рубежу сторожової застави підрозділів, які охороняються, або до отримання наказу на відхід. У випадку обходу противником рубежу оборони сторожової застави вона переходить до кругової оборони і, продовжуючи міцно утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних і запасних позицій до підходу головних сил (підрозділів, які охоронялися) або до одержання наказу на відхід. Механізоване відділення (танк, бойова група) на сторожовому посту 59. У сторожовий пост, який призначений для охорони батальйону, що розміщується на місці, або від сторожової застави у складі роти, може бути призначено відділення (танк). Сторожовий пост у складі відділення (танка) займає і обладнує позицію на відстані до 1500 м від підрозділу, який охороняється. Сторожовий пост у складі бойової групи виставляється на відстані підтримки вогнем БМП (БТР), сторожової застави. 60. Командир відділення (танка, старший групи), отримавши завдання, зясовує його, займає позицію, виставляє одного-двох спостерігачів; визначає основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР, танка), кулеметам, гранатометам, місця для стрільби стрільців; віддає бойовий наказ; організовує систему вогню, інженерне обладнання позиції; визначає порядок несення служби. У бойовому наказі командир відділення (танка, старший бойової групи) вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника; у другому пункті – завдання взводу, відділенню (танку), позицію (танку – основну і запасну вогневі позиції), полосу вогню і додатковий сектор обстрілу (танку – основний і додатковий сектори обстрілу), основну і запасну вогневі позиції БМП (БТР), основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції і завдання сусідів; у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання особовому складу; у четвертому пункті – час готовності до виконання завдання, час зайняття позицій, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій, сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними і пропуск; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Під час постановки завдань командир відділення (танка) вказує: командир відділення – навіднику-оператору (кулеметнику БТР) кулеметникам, гранатометнику – основні і запасні вогневі позиції; старшому стрільцю (стрільцям) – місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни під час бою, крім цього навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам – основний і запасний сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію) – маршрут виходу на запасну вогневу позицію і порядок спостереження, корегування вогню і маршрут відходу; командир танка – екіпажу танка – порядок зайняття, обладнання і зміни вогневих позицій; навіднику-оператору – порядок спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета; механіку-водію – маршрут виходу на запасну вогневу позицію і порядок спостереження, корегування вогню і маршрут відходу. 61. Сторожовий пост несе службу, як правило, протягом доби. Поодиноких солдатів противника сторожовий пост захоплює в полон або знищує і доповідає про це командиру, який виставив пост. Під час наступу сил противника, що переважають, сторожовий пост негайно вступає в бій і стійко утримує зайняту позицію до наказу на відхід. Розділ 3. МАРШ І ПОХІДНА ОХОРОНА 3.1. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) на марші 62. Марш – організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж у встановлений час, у повному складі і готовності до виконання бойового завдання. Марш у всіх випадках відбувається потай, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості, а під час бою та в глибокому тилу своїх військ і вдень. Взвод може перевозитися колісними тягачами на трейлерах. Взвод (відділення, танк) може здійснювати марш у колоні роти (взводу) або призначатися до складу органів похідної охорони. Взвод (відділення, танк) завжди повинен бути готовий до маршу (перевезення різними видами транспорту) в умовах загрози застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї, систем дистанційного мінування, впливу його авіації, повітряних (аеромобільних) десантів і диверсійно-розвідувальних груп, дій іррегулярних збройних формувань, радіаційного, хімічного і біологічного зараження, руйнувань доріг і переправ, а також протидії руху колон з боку цивільного населення. Це вимагає ретельної підготовки озброєння, техніки та особового складу до маршу (перевезення), його високої маршової дисципліни і виучки. 63. Взвод (відділення, танк) здійснює марш у колоні роти (взводу) з дистанціями між машинами 25 – 50 м. Під час руху відкритою місцевістю в умовах загрози застосування противником РУК дистанція між бойовими машинами збільшується і може бути 100 – 150 м. Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, ожеледиці, по дорогах, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також з підвищеною швидкістю дистанції між машинами збільшуються. Механізований взвод (відділення) може пересуватися в пішому порядку або на лижах. Середня швидкість руху на марші визначається відношенням довжини маршруту (величини добового переходу) до загального часу руху, без урахування часу на привали. Вона повинна відповідати дорожнім умовам і технічному стану машин. Середня швидкість руху взводу на марші може бути: танкового – 20 – 25 км/год, механізованого взводу: на БМП (БТР) – 20 – 25 км/год, на автомобілях – 25 – 30 км/год, у пішому порядку – 4 – 5 км/год, на лижах – 5 – 7 км/год. Під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистій місцевості та за інших несприятлив умов швидкість руху залежно від стану доріг, характеру місцевості і впливу противника може бути значно меншою. У всіх випадках марш повинен відбуватися з максимально можливою за даних умов швидкістю. 64. Для своєчасного та організованого здійснення маршу, взводу (відділенню, танку), який діє у складі роти, вказується: маршрут руху (азимут напрямку руху), район зосередження (рубіж) і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), місце в колоні роти (взводу), місця і час привалів, денного (нічного) відпочинку, а взводу, що діє в головній похідній заставі, додатково – вихідний пункт, пункти регулювання і час їх проходження. Привали і денний (нічний) відпочинок призначаються для перевірки стану ОВТ, їх технічного обслуговування та усунення несправностей, харчування і відпочинку особового складу. Привали призначаються через 3 – 4 год руху тривалістю до 1 год, а в другій половині добового переходу – один привал тривалістю до 2 год. Наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок. 65. Отримавши завдання на марш у колоні роти, командир взводу в ході його з’ясування та оцінки обстановки, крім звичайних питань, вивчає за допомогою карти (схеми) маршрут руху, умови здійснення маршу і до яких дій бути готовим, визначає порядок підготовки взводу до маршу, намічає склад чергових вогневих засобів і спостерігачів. Бойовий наказ на марш командир взводу, як правило, віддає всьому особовому складу взводу і доданих підрозділів. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – відомості про противника і характер його можливих дій; у другому пункті – завдання роти, взводу; у третьому пункті – (після слова “наказую” – маршрут (азимут напрямку руху), район і час привалів (відпочинку), район зосередження і час прибуття в нього (виходу на зазначений рубіж), побудову колони, дистанцію між машинами, швидкість руху, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій із противником – порядок дій у разі зустрічі з ним, завдання підрозділам, що діють перед і за взводом, порядок підтримання взаємодії і зв’язку з ними; у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Під час організації взаємодії та управління командир взводу уточнює і погоджує порядок здійснення маршу ділянками маршруту; подолання зон зараження, руйнувань, мінних полів, що встановлені дистанційно; дії у разі нападу противника із засідки і надання допомоги підрозділам, які потрапили в засідку; дії під час нальоту авіації противника, застосування ним зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї, а під час здійснення маршу в передбаченні вступу в бій – дії відділень (танків) між собою і з сусідами; дії з прибуттям у район зосередження (на зазначений рубіж); порядок спостереження і роботи на засобах зв’язку під час маршу; сигнали управління і взаємодії. Організуючи виконання заходів технічного і тилового забезпечення, командир взводу вказує: обсяг, порядок проведення технічного обслуговування та ремонту ОВТ; порядок поповнення до встановлених норм і створення запасів боєприпасів, пального, спеціальних рідин, продовольства, води, медичного майна, інших матеріальних засобів, порядок і обсяг проведення обслуговування і ремонту під час маршу; порядок одержання їжі (харчів) та організації харчування, а також надання допомоги пораненим і хворим. 66. Командир відділення (танка), отримавши завдання на марш у складі взводу, перевіряє знання особовим складом отриманого завдання, сигналів оповіщення, управління і взаємодії, порядку дій за ними і призначає спостерігача за сигналами, які подаються командиром взводу, ставить завдання підлеглим щодо особистої підготовки і підготовки ОВТ до маршу. 67. Під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний перевірити справність ОВТ, приладів нічного бачення, засобів захисту і пожежогасіння, засобів зв’язку і світломаскування, заправлення пальним, наявність і правильність укладання боєприпасів, засобів спеціальної обробки, шанцевого інструменту, возимого комплекту розмінування і засобів підвищення прохідності. Транспортні засоби (танки, БТР, БМП), особливо ті, які прямують у голові колони, перед виходом повинні буди підготовлені до можливого потрапляння в засаду. Для автомобілів прибирають дуги, що підтримують тент, і безпосередньо тент, оскільки він створює неправдиве відчуття безпеки. Знімають або опускають на капот вітрове скло для запобігання ураженню водія уламками скла. Бокові двері також знімають, щоб передбачити заклинення їх та забезпечити швидкий вихід з машини. Задній борт встановлюють в горизонтальне положення, щоб забезпечити швидке спішування особового складу і убирають ремінь безпеки. На передньому бампері встановлюють імпровізований різак для запобігання пошкодженню особового складу натягнутим поперек дороги дротом. Штиреві антени нагинають та закріплюють на техніці для запобігання зіткненню з високо натягнутою розтяжкою гранати або міни. На дно кабіни водія та вантажного відділення кладуть мішки з піском. ОВТ підрозділу під час підготовки до маршу через райони дій диверсійно-розвідувальних сил противника, незаконних збройних формувань оснащуються малогабаритними передавачами перешкод. З особовим складом підрозділу проводиться заняття щодо порядку застосування передавачів перешкод та користування засобами радіозвязку. Про готовність до маршу у встановлений час він доповідає командиру роти (взводу). 68. Командир взводу на марші розташовується, як правило, у голові колони взводу. Управління взводом на марші здійснюється встановленими сигналами і командами. Радіозасоби працюють тільки на прийом. Командир взводу (відділення) на марші зобов’язаний суворо дотримуватися встановленого порядку руху і маскування, не допускати затримок на переправах, перевалах, у тіснинах, тунелях і населених пунктах, вести безперервне кругове спостереження за наземним, повітряним противником і сигналами командира роти (взводу), вчасно оповіщати особовий склад про противника, а також про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження. 69. Залежно від обстановки, завдань, які виконуються, і дорожніх умов відділення (екіпаж) за рішенням старшого командира (начальника) може здійснювати марш “по-похідному” або “по-бойовому”. Машини на марші рухаються тільки правим боком дороги, дотримуючись встановленої швидкості руху, дистанції і вимог безпеки. Для захисту від високоточної зброї противника максимально використовуються поля радіолокаційної невидимості, що утворюються складками місцевості і місцевих предметів, а також пришляхова рослинність. На відкритих ділянках маршруту не допускаються скупчення і зупинка машин, швидкість руху і дистанції між машинами збільшуються. Під час вимушеної зупинки машина відводиться на праве узбіччя або убік від дороги, де несправність усувається. Поворот башти на БМП (танку) у бік проїжджої частини категорично забороняється. Машина, що зупинилася (несправна), об’їжджається тільки ліворуч. Після усунення несправності машина приєднується до колони, яка проходить, своє місце у колоні взводу вона займає на привалі. Обгін колон під час руху забороняється. Уночі машини рухаються з використанням приладів нічного бачення або світломаскувальних пристроїв, а під час руху ділянками місцевості, які проглядаються противником, і світлої ночі – з приладами нічного бачення, які працюють у пасивному режимі, вимкненим зовнішнім і внутрішнім освітленням або повністю вимкненими приладами. 70. Отримавши сигнал оповіщення про повітряного противника, взвод (відділення, танк) продовжує рух, збільшує при цьому швидкість і дистанції між машинами. Вогневі засоби, що виділені для ведення вогню по повітряних цілях, готуються для відкриття вогню; люки танків, БМП (БТР), крім люків, з яких буде вестися вогонь, зачиняються. Особовий склад переводить протигази в положення “напоготові”. Напад повітряного противника відбивається вогнем за командою командира взводу (відділення, танка) або самостійно. Під час руху в пішому порядку механізований підрозділ за командою командира займає найближчі укриття і відкриває вогонь зі стрілецької зброї по повітряних цілях противника. Перед можливими позиціями засади необхідно зупинитися та вислати розвідувальний дозор для огляду небезпечного місця. Ефективність дій підрозділу, який рухається маршем по своїй території, та потрапив у засаду розвідувальної або диверсійної групи противника, напряму залежить від ступеня натренованості особового складу вести бій за даних умов. Відповідними діями підрозділу, як правило, є щільний вогонь по позиціях засади з усіх видів озброєння, захист підрозділу, що потрапив у засаду, встановлення димової завіси та атака позицій противника. Щільний вогонь у напрямку позицій засад противника може вивести з ладу його ключеві вогневі точки, знищити командний склад, викликати розгубленість серед особового складу противника, які мають виконувати обов’язки за тих, що вийшли зі строю, і таким чином зірвати план проведення засади. У цей момент вибухають димові та уламкові гранати, що вносять нове розгублення і екрануючи зону ураження. Використовуючи димову завісу в результаті розриву гранат частина підрозділу, що знаходиться в зоні ураження, атакує засаду. Вважається, що невмілі оборонні дії підрозділу, що потрапив у добре організовану засаду, можуть призвести до повної втрати особового складу. При русі в колоні на транспортних засобах, якщо є вірогідність потрапити в засаду, відстань між машинами повинна бути 100 м. Кожен офіцер, сержант і солдат повинні вміти діяти у двох випадках, які не залежать від виду пересування. Перший – противник відкрив вогонь з відстані менше 35 м, і можливий кидок гранати. Інший – коли противник відкрив вогонь з дальньої відстані, яка перевищує 35 м. Військовослужбовці повинні знати як потрібно діяти в зоні ураження та поза неї. Противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35 м). У цьому випадку частина підрозділу знаходиться під сильним, концентрованим вогнем противника з близької відстані. Без додаткової команди ця частина підрозділу відповідає вогнем зброї, поставленої на максимальний темп стрільби, в напрямку засади, кидає димові та уламкові гранати і атакує позиції засади. Частина підрозділу поза зоною ураження відкриває вогонь в напрямку позиції засади, прикриває атаку. Коли противник відкрив вогонь з відстані, яка перевищує кидок гранати (більш ніж 35 м), та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження залягає, ставить димову завісу гранатами і відповідає вогнем у напрямку засади. Друга частина цього підрозділу атакує засаду з флангу. Відділення, якщо рухається по вогневих групах, розтягнуто на 120 м, взвод – на 400 м, тому вважається, що частина підрозділу, яка не потрапила в зону ураження, в змозі і зобов’язана атакувати позиції засади з флангу або з тилу вогнем і маневром. Якщо весь підрозділ потрапив у засаду, він повинен атакувати її, прикриваючись димовими гранатами. Рух пішим маршем загальновійськові підрозділи здійснюють двома колонами по одному чоловіку вздовж дороги. Дистанція між військовослужбовцями – 5 м, відділеннями – 10 м. Якщо є вірогідність нападу із засади, то підрозділи слідують по вогневих групах. Бойовий порядок вогневої групи будується кутом. Старший вогневої групи розташовується попереду на гостряку кута, зліва і праворуч від нього на відстані 5-10 м слідують кулеметник і гранатометник, далі – стрілець, за ним – командир відділення з радистом і друга вогнева група. 71. Під час нападу противника із засідки екіпажі бойових машин відкривають вогонь, встановлюють аерозольну (димову) завісу, забезпечуючи вихід військової техніки і озброєння із зони ураження, спішування особового складу і відбиття нападу. Особовий склад спішується, займає вогневі позиції навколо машин і під їх прикриттям відкриває щільний вогонь по виявленим цілям противника і найбільш ймовірних місцях їх розташування, сміливими, рішучими діями відбиває напад і, у разі можливості, переходить в атаку. Командир взводу (відділення, танка) негайно доповідає командиру роти (взводу) про місце засідки і стан справ. 72. Мінне поле, що установлене засобами дистанційного мінування противника, взвод позначає і обходить або долає у складі колони роти за головною машиною проробленим нею проходом. Міни, які були виявлені перед машинами взводу, знищуються з використанням возимого комплекту розмінування або іншими способами. Якщо на допомогу підходять інші підрозділи, то підрозділ, який зазнав нападу противника, повинен не дати йому можливості відійти. 73. Під час оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження взвод (відділення, танк) продовжує рух. У бойових машинах перед подоланням зон зараження люки, двері, бійниці і жалюзі зачиняються, вмикаються системи колективного захисту від ЗМУ. Особовий склад, який знаходиться в пішому порядку і на відкритих машинах, надягає засоби індивідуального захисту. Зони з високими рівнями радіації, райони руйнувань, пожеж і затоплень на маршруті руху підрозділ, як правило, обходить; у разі неможливості обходу зони зараження долаються з максимальною швидкістю із обов’язковим використанням засобів індивідуального захисту і систем колективного захисту від ЗМУ. Часткова спеціальна обробка проводиться після виходу із зони радіоактивного зараження за вказівкою командира роти (взводу), а у разі потрапляння отруйних речовин на шкірні покрови і стрілецьку зброю – негайно. Повна спеціальна і санітарна обробка проводиться, як правило, у районі спеціальної обробки перед районами денного (нічного) відпочинку або перед входом у район зосередження. 74. У випадку застосування противником запалювальної зброї, а також у разі змушеного подолання району пожеж люки, двері, бійниці і жалюзі бойових машин зачиняються. При необхідності одягаються протигази із вставленими протидимними фільтрами. Після виходу з району пожеж командир взводу (відділення, танка) організовує гасіння вогню на машинах, рятування особового складу і надання постраждалим першої медичної допомоги, після чого рух відновлюється. Поранені і хворі після надання їм першої медичної допомоги на місці доставляються в медичний пункт батальйону. 75. На привалах машини зупиняються на правому або лівому узбіччі дороги не ближче 10 м одна від одної або на дистанціях, які встановлені командиром. Для машин, що відстали, залишаються місця. БМП (БТР, танки) розміщуються, по можливості, під кронами дерев, у радіолокаційній тіні місцевих предметів, а на відкритій місцевості, за наявності часу, маскуються штатними маскувальними покриттями і місцевими матеріалами. Висадка з машин здійснюється тільки за командою (сигналом) своїх командирів. Для відпочинку особовий склад розташовується праворуч від дороги. У машинах залишаються спостерігачі і чергові кулеметники (навідники гармат), а в командирських машинах – і чергові на радіозасобах. Вогневі засоби, що призначені для відбиття нападу повітряного противника, знаходяться в готовності до ведення вогню. Екіпажі бойових машин (водії) проводять контрольний огляд ОВТ, технічне обслуговування і разом із особовим складом, призначеним на допомогу, усувають виявлені несправності. 76. Узимку перед маршем командир взводу (відділення, танка) зобов’язаний: вжити заходів щодо забезпечення особового складу засобами проти відмороження; переконатися в наявності зимового дизельного пального і спеціальних рідин у машинах і, у разі необхідності, вжити заходів щодо їх дозаправлення; перевірити справність засобів підігріву двигунів машин, готовність озброєння до застосування в умовах низьких температур, а якщо буде здійснюватися рух ділянками із глибоким сніговим покривом – і натягування гусениць, а також оснащення машин засобами підвищення прохідності; дати вказівки механікам-водіям (водіям) щодо заходів запобігання розморожування систем охолодження двигунів; організувати просушування обмундирування і взуття. 77. У горах під час підготовки до маршу командир взводу (відділення, танка) приділяє особливу увагу перевірці справності ходової частини і механізмів управління машин. На кожній машині необхідно мати спеціальні пристосування для запобігання скочування машин під час зупинок, на підйомах і спусках, мати запас рідини для охолодження двигунів. Долаючи тунелі великої протяжності, люки, двері, бійниці бойових машин зачиняють. При необхідності одягаються протигази з протидимними фільтрами. У випадку зупинки колони двигуни машин повинні бути заглушені, особовий склад одягає протигази. Після подолання тунелю необхідно провести перевірку особового складу, особливо механіків-водіїв (водіїв) на предмет отруєння чадним газом. При здійсненні маршу в горах необхідно пам’ятати, що в результаті падіння потужності двигунів швидкість зменшується. Температура закіпання води охолоджувальної рідини понижується. Під час подолання небезпечних місць особовий склад механізованого взводу, як правило, спішується. Під час руху в пішому порядку скельні ділянки, осипи і перевали долаються, як правило, повзводно або відділеннями із дотриманням вимог безпеки та обов’язковою страховкою один одного або самостраховкою. На привалах і під час розташування на відпочинок у гірській місцевості особовий склад і військова техніка розташовуються в місцях, безпечних від обвалів, каменепадів, осипів, снігових лавин і затоплень. 3.2. Механізований (танковий) взвод (механізоване відділення, екіпаж танка) у похідній охороні 78. Взвод на марші може призначатися в головну (бокову, тильну) похідну, а іноді і у нерухому бокову заставу, або головний (тильний) дозор із завданням виключити раптовий напад противника на колону, яка охороняється, забезпечити їй вигідні умови для вступу в бій і не допустити проникнення до неї наземної розвідки противника. Взводу можуть додаватися засоби посилення. Для безпосередньої охорони, а також для огляду місцевості від головної (бокової) похідної застави (головного дозору) у напрямку руху (від тильної похідної застави – за нею), а від головних сил батальйону (нерухомої бокової застави) у боки загрозливих флангів (на загрозливі напрямки) може висилатися дозорне відділення (танк) на віддалення, яке забезпечує спостереження за ним і підтримку вогнем. У головній (боковій, тильній) похідній заставі (головному, тильному дозорі) організується спостереження за наземним і повітряним противником, призначається спостерігач для прийому сигналів від дозорного відділення (танка) і підтримується постійна готовність до зустрічі із противником. Радіоелектронний захист особового складу й ОВТ від ураження радіокерованими вибуховими пристроями здійснюється застосуванням малогабаритних передавачів перешкод, якими оснащена техніка. Передавачі перешкод повинні бути постійно увімкнені та подавляти радіолінії управління вибуховими пристроями. 79. Командир взводу, що призначений у похідну охорону, крім звичайних питань під час з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки повинен: усвідомити завдання колони, яка охороняється, своє завдання і час готовності до його виконання; вивчити по карті маршрут руху і характер місцевості; визначити місця ймовірної зустрічі із противником, а також можливі місця улаштування ним засідок і намітити порядок дій у разі зустрічі із противником дозорного відділення (танка) і головних сил взводу; визначити склад чергових вогневих засобів і порядок підготовки взводу до маршу. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – відомості про противника, ймовірні рубежі і час зустрічі з ним; у другому пункті – завдання взводу: маршрут і швидкість руху, побудову колони, дистанцію між машинами, вихідний пункт і час його проходження, порядок дій під час зустрічі із противником; у третьому пункті – після слова “наказую” ставляться завдання відділенням (танкам) головних сил, дозорному відділенню (танку) і доданим засобам; у четвертому пункті – час готовності до маршу, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними; у п’ятому пункті – своє місце і заступника. Під час постановки завдань командир взводу вказує: дозорному відділенню (танку) – маршрут руху, його завдання (що і де розвідати або встановити); на якій відстані діяти, порядок огляду місцевості і доповіді про результати розвідки і де приєднатися до дозору; відділенням (танкам) головних сил, доданим засобам – місця у похідному порядку взводу, порядок спостереження і до яких дій бути готовим. Під час організації взаємодії командир взводу уточнює та узгоджує порядок спостереження, зв’язку, відкриття і ведення вогню по повітряних цілях; руху ділянками маршруту, огляду місцевих предметів (об’єктів) на маршруті руху; дії під час відбиття нападу противника із засідки; місця ймовірної зустрічі із противником і дії у разі зустрічі з ним дозорного відділення (танка), взводу і засобів посилення, порядок маскування і використання приладів нічного бачення (світломаскувальних пристроїв); сигнали управління, оповіщення і взаємодії. Надалі він організовує бойове забезпечення, віддає вказівки щодо забезпечення маршу: захист від ВТО і запалювальної зброї; проведення заходів морально-психологічного, технічного і тилового забезпечення; перевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і доповідає командиру батальйону (роти). 80. Командир дозорного відділення (танка) зобов’язаний: вивчити по карті (схемі) маршрут руху, місця ймовірної зустрічі з противником, визначити порядок руху і дії відділення (танка) під час зустрічі з ним; встановити порядок спостереження за місцевістю, наземним і повітряним противником, а також за сигналами командира, який вислав дозорне відділення (танк), і порядок доповіді; віддати відділенню (екіпажу танка) бойовий наказ. У бойовому наказі командир відділення (танка) вказує: у першому пункті – відомості про противника; у другому пункті – завдання підрозділу, який охороняють, і завдання відділення (танка): маршрут і швидкість руху, порядок спостереження, доповіді про помічене і порядок дії під час зустрічі із противником; у третьому пункті – після слова “наказую” ставить завдання підлеглим: механіку-водію – маршрут і швидкість руху; навіднику-оператору (навіднику кулемета, гармати) – порядок наведення і ведення вогню; решті особового складу – кому, куди і як вести спостереження, склад піших дозорних; у четвертому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними; у п’ятому пункті – час готовності до маршу і заступника. Після віддання бойового наказу командир відділення (танка) перевіряє готовність відділення (танка) до виконання бойового завдання і доповідає командиру роти (взводу). 81. Взвод, призначений у головну похідну заставу (головний дозор), у встановлений час проходить вихідний пункт і рухається вказаним маршрутом з установленою швидкістю. Командир взводу знаходиться в голові колони головної похідної застави (головного дозору), відслідковує маршрут руху за картою, стежить за діями дозорного відділення (танка), особисто веде розвідку противника і місцевості спостереженням і доповідає командиру, який вислав охорону, про зустріч із противником, про виявлення загороджень і заражених ділянок на маршруті, а також про проходження контрольних пунктів на маршруті руху. Тіснини, тунелі, мости та інші вузькі місця головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк) проходить безупинно. Зруйновані мости, заміновані або заражені ділянки маршруту обходить, позначаючи напрямок обходу покажчиками. У разі неможливості обходу замінованих ділянок маршруту вони розміновуються доданим підрозділом інженерних військ або самостійно із використанням комплектів розмінування та іншими способами під прикриттям вогню Для виявлення дротових ліній управління вздовж дороги на 50-100 м висилаються піші дозори. Дозорне відділення (танк) просувається в напрямку, що йому вказаний, від укриття до укриття, ведучи спостереження за прилеглою місцевістю, не затримуючи рух колони, що охороняється. Особлива увага під час огляду, звертається на ознаки обладнання противником засідок, мінування дорожнього покриття і місцевих предметів. Закриті ділянки місцевості, окремі будівлі, узлісся, входи в ущелини і тунелі, де можливо приховане розташування противника і раптовий його напад із засідок, а також вузькі проходи, мости та інші об’єкти воно ретельно оглядає, у разі необхідності висилає піших дозорних або проводить огляд всім відділенням, діючи бойовими групами під прикриттям БМП (БТР). Під прикриттям відділення дозорні приховано наближаються до об’єкта, старший дозорний, як правило, пересувається за дозорним у готовності підтримати його вогнем. У ході дій у складі відділення, групи дозорних, використовуючи складки місцевості, прикриваючи один одного, по черзі просуваються до об’єкта і здійснюють його огляд. Про все виявлене на маршруті руху і про зустріч із противником командир дозорного відділення (танка) негайно доповідає командиру, який вислав дозор. У разі виявлення засідки противника дозорне відділення доповідає про це командиру дозору, вступає в бій (займає позицію) і забезпечує висування і вступ у бій головних сил дозору. Дрібні групи противника головна похідна застава (головний дозор, дозорне відділення, танк), як правило, знищує, а зразки озброєння, топографічні карти та інші документи захоплює і продовжує виконувати завдання. Під час зустрічі із переважними силами противника вона діє в залежності від обстановки: раптовим вогнем із вигідної позиції і рішучою атакою знищує його, а якщо головна похідна застава не в змозі самостійно знищити противника, вона стійко утримує зайняту позицію, забезпечує розгортання і вступ у бій колони, що охороняється. Для забезпечення руху колони, що охороняється, ділянками маршруту, де можливий напад противника, головна похідна застава може переходити до оборони і відновлює рух після проходження колони головних сил. У даному випадку до складу головної похідної застави повинен виділятися інший підрозділ. Під час блокування ділянок маршруту місцевими жителями дозорне відділення, не входячи з ними в контакт, обходить цю ділянку і проводить колону, яка охороняється, обхідним маршрутом. У разі блокування колони охорона сковує дії цивільного населення, не допускаючи роззброювання військовослужбовців і взяття їх у заручники, здійснює спроби пройти маршрутом або вийти назад. 82. Взвод, призначений у бокову похідну заставу, висувається на рівні голови колони, що охороняється, на відстані, яка встановлена його командиром (паралельним маршрутом). Дрібні групи противника, які з’явилися на фланзі колони, що охороняється, бокова похідна застава знищує, діючи з вогневих засідок і продовжує виконувати завдання. При загрозі нападу переважних сил противника – вона займає вигідну позицію, вогнем всіх засобів наносить йому ураження, стримує і не допускає раптового нападу противника на колону, що охороняється, з флангу. 83. Взвод, призначений у нерухому бокову заставу, висувається на вказаний рубіж, займає його, розгортається в бойовий порядок і знаходиться на рубежі до визначеного часу або команди (сигналу) командира, який його вислав. Надалі діє відповідно до вказівок командира. Під час нападу противника вступає бій, забезпечуючи проходження головних сил колони, після чого виходить з бою, відривається від противника і продовжує рух своїм маршрутом. 84. При виході із бою відході ( здійснення маршу в умовах можливої зустрічі з противником) взвод, призначений у тильну похідну заставу, висувається за колоною, що охороняється, на дистанції, встановленій командиром, що його вислав. Дрібні групи противника (розвідувальні групи, розвідувально-дозорні групи) тильна похідна застава знищує, діючи з вогневих засідок. У разі загрози виходу переважаючих сил противника під час переслідування до колони, яка охороняється, застава займає вигідну позицію і несподіваним вогнем усіх засобів завдає ураження противнику, затримує його і не допускає нападу на колону, після чого відходить на інший рубіж і організовує засідку на ньому. Тильній похідній заставі може ставитися завдання щодо руйнування переправ, мостів, доріг, обладнання завалів і встановлення мінно-вибухових загороджень. 85. Під час привалу і в разі розташування колони, яка охороняється, на відпочинок головна (бокова, тильна) похідна застава (головний, тильний дозор, дозорне відділення, танк), зайнявши вигідну позицію, продовжує виконувати завдання, діючи як сторожова охорона. Похідна застава (дозор, дозорне відділення, танк) зупиняється і відновлює рух за командою (сигналом) командира колони, яка охороняється. |