БССВ ч.ІІІ затверджений. Міністерство оборони україни бойовий статут сухопутних військ збройних сил україни частина III (Взвод, відділення, екіпаж танка) Київ 2010
 Скачать 0.65 Mb.
|
|
4.4. Оборонний бій екіпажу танка 130. Роботу з організації оборони командир танка проводить, як правило, на місцевості. Отримавши завдання на перехід до оборони в умовах відсутності зіткнення з противником, командир танка після з’ясування отриманого завдання та оцінки обстановки зобов’язаний: організувати підготовку до виконання завдання, вивести танк на призначену вогневу позицію; організувати спостереження; віддати бойовий наказ; організувати управління, обладнання основної (запасної) вогневої позиції, маскування і захист танка від високоточної зброї противника; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі; скласти картку вогню; перевірити знання завдань, поставлених екіпажу; доповісти командиру взводу про зайняття позиції, організацію системи вогню і виконання добового завдання з інженерного обладнання позицій і готовності до бою. В умовах безпосереднього зіткнення із противником танк, використовуючи вогонь свого озброєння, а також вогонь сусідів і артилерії, захоплює вказану вогневу позицію. Після захоплення і закріплення на вогневій позиції командир танка усвідомлює завдання, оцінює обстановку і уточнює (ставить) бойове завдання членам екіпажу, організує спостереження, систему вогню управління і взаємодію, інженерне обладнання вогневих позицій. Надалі командир танка детально вивчає місцевість уточнює завдання членам екіпажу і порядок взаємодії, готує дані для ведення вогню вдень і вночі, складає картку вогню, а за потреби вирішує й інші питання. 131. Під час з’ясування завдання командир танка повинен зрозуміти завдання взводу (опорний пункт і завдання щодо відбиття наступу і знищення противника, що вклинився в оборону; смугу вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню взводу; якими силами і засобами забезпечуються фланги, стики і проміжки і хто відповідальний за них); завдання танка (основну і запасну позиції; основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; місце танка в ділянці зосередженого вогню взводу, рубежі, з виходом противника на які танк відкриває вогонь); завдання сусідів (вогневу позицію, праву (ліву) межу смуги вогню); час зайняття оборони (позиції), готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позицій. Під час оцінки обстановки командир танка повинен: оцінити імовірний склад і характер дій противника, відстань до нього, з якого рубежу, в якому напрямку і в якому складі він може атакувати, час і порядок його виходу на передній край, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником і місця його вогневих засобів, особлива увага приділяється вивченню можливих місць розташування протитанкових засобів противника. Вивчаючи місцевість, командир танка бере до уваги характер (відкрита, напівзакрита, закрита, прохідна, важкопрохідна і непрохідна) і рельєф місцевості (рівнинна, горбиста, гірська, степова, лісиста, болотиста тощо), а також стан ґрунту (легкий, середній, важкий). З огляду на це він визначає найбільш доступні напрямки для дій противника на бойових машинах і в пішому порядку, умови спостереження і ведення вогню, захисні і маскуючі властивості місцевості, які ділянки місцевості необхідно пристріляти, а які необхідно розчистити для поліпшення спостереження і ведення вогню. У бойовому наказі командир танка вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, крім цього, – місця розміщення вогневих і особливо протитанкових засобів; у другому пункті – завдання взводу і танка (основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянку зосередженого вогню взводу та місце в ній танка, що веде вогонь) і завдання сусідів; у третьому пункті – завдання членам екіпажу: усьому екіпажу – порядок зайняття і обладнання вогневих позицій, дій на вогневих позиціях і їх зміни; навіднику гармати – порядок спостереження і ведення вогню з гармати і спареного кулемета; механіку-водію – маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження і корегування вогню; у четвертому пункті – час готовності оборони, системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними; у п’ятому пункті – заступника. Під час організації безпосередньої охорони командир танка доводить до особового складу пропуск, вказує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу, ставить завдання спостерігачу, визначає порядок дій при раптовому нападі противника. Під час організації захоплення вказаної вогневої позиції командир танка першочергово вказує порядок знищення противника, а потім ставить завдання екіпажу щодо захвату і закріплення на вказаному рубежі і керує ним під час його виконання. Зайняття (захват) вказаної для оборони вогневої позиції здійснюється, як правило, під вогнем противника. 132. Після одержання завдання екіпаж танка насамперед розчищає місцевість у секторі огляду і обстрілу, відриває окоп на основній вогневій позиції та обладнує перекриту щілину для укриття особового складу. Потім відривається окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції, обладнуються бліндаж і укриття для боєприпасів. На основній вогневій позиції може обладнуватися кілька площадок для ведення вогню. У ході інженерного обладнання вогневої позиції суворо дотримується маскувальна дисципліна і в повному обсязі виконуються заходи щодо захисту від високоточної зброї противника. 133. Командир танка готує дані для ведення вогню і складає картку вогню танка, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них, а також вихідні дані для стрільби вночі і в інших умовах обмеженої видимості; положення противника; основну і запасну (тимчасову) вогневі позиції, основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню роти і взводу; позиції сусідів і межі їх секторів стрільби (смуг вогню) на флангах вогневої позиції танка, позиції механізованих підрозділів і загородження, що розташовані поблизу вогневої позиції танка і прикриваються його вогнем. 134. Екіпаж танка повинен бути в постійній готовності до відбиття атак противника. З цією метою спостерігач, виділений зі складу екіпажу, веде спостереження за противником і сигналами командира взводу, а інший особовий склад розміщується в танку або бліндажі. Танк за командою командира взводу може своїм вогнем підтримувати бій і відхід бойової охорони, а потім прикривати дії саперів щодо закриття проходів у загородженнях. Під час вогневої підготовки атаки противника екіпаж перебуває в танку, веде безперервне спостереження і, вміло використовуючи захисні властивості окопу (укриття), з різних площадок у встановленому командиром взводу порядку знищує виявлені цілі. Перенесення артилерійського і мінометного вогню противника в глибину нашої оборони може свідчити про початок атаки. З переходом противника в атаку танк за командою (сигналом) командира взводу знищує насамперед танки та інші атакуючі броньовані машини противника. У ході бою вогонь ведеться самостійно і за командами (сигналами) командира взводу. Танк, який розташовується в опорному пункті механізованого взводу, веде вогонь в указаному секторі самостійно і за командами (сигналами) командира танкового взводу у взаємодії з вогневими засобами механізованого взводу. По найбільш загрозливій частині бойового порядку противника танк з відстані 2 – 4 км може вести зосереджений вогонь в складі взводу або роти, а також здійснювати ураження поодиноким вогнем із гармати у фланг і тил. З відстані 400 м і ближче, забезпечуючи прямий постріл, стрільба із спареного кулемета доводиться до найвищої напруги. Під час ведення вогню екіпаж зобов’язаний пам’ятати, що атака противника повинна бути відбита перед переднім краєм оборони. При масованій атаці танків і піхоти противника частина танків може прорватися через передній край оборони і вклинитися в її глибину. У разі обходу або вклинення противника в оборону танк знищує його вогнем у фланг і тил. Залишити вогневу позицію або перейти на запасну танк може тільки за наказом командира взводу. Екіпаж чергового танка постійно перебуває в машині в готовності до відбиття несподіваного нападу противника, а також до знищення його дрібних груп, що ведуть розвідку або намагаються проробити проходи в загородженнях. 135. Якщо танк діє як кочуючий вогневий засіб, його командиру вказуються завдання, маршрут руху, декілька вогневих позицій, вихідні дані для стрільби на кожній з них і порядок дій після виконання завдання. У ході оборонного бою кочуючий танк потай змінює вогневі позиції, роблячи з кожної з них декілька пострілів, або веде вогонь за вказівкою командира. Про виконання завдання командир танка доповідає командиру, який його вислав, і надалі діє відповідно до одержаного наказу. 136. У разі пошкодження танка екіпаж,якщо є така можливість, продовжує вогнем знищувати противника, димовими гранатами чорного диму імітує загоряння, уживаючи одночасно заходів щодо усунення пошкодження. Екіпаж має право залишити танк тільки в тому випадку, якщо машина горить і всі вжиті для гасіння пожежі заходи виявилися безрезультатними. Під час залишення танка екіпаж забирає закріплені за ним стрілецьку зброю, боєприпаси до неї і гранати, за можливості демонтує спарений і зенітний кулемети. Екіпаж повинен уміло вести бій поза танком. 137. Після відбиття атаки противника командир танка зобов’язаний: перевірити стан екіпажу і танка: поповнити запаси ракет і боєприпасів; ужити заходів щодо відновлення вогневих позицій; доповісти командиру взводу про результати бою (втрати особового складу, технічний стан танка, наявність ракет, боєприпасів, пально-мастильних матеріалів і інших матеріальних засобів, рішення) і підготуватися до відбиття наступних атак. 4.5. Механізований (танковий) взвод у бойовій охороні 138. Взвод в обороні в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником може призначатися в бойову охорону з метою не допустити несподіваного нападу противника на батальйон, ведення ним наземної розвідки, завдати ураження, а також ввести його в оману щодо накреслення переднього краю. У бойову охорону, як правило, призначається механізований взвод. Взводу, призначеному в бойову охорону, можуть бути додані танк (механізоване відділення), підрозділ мінометів і протитанкових засобів, вогнеметів, а також інженерний підрозділ. 139. Оборона взводу в бойовій охороні, як правило, будується на основі позицій відділень, які перехоплюють можливі напрямки дій противника, особливо танків, бронемашин, а також мотопіхоти і забезпечують прикриття флангів і проміжків. Для цього бойові позиції відділень повинні бути до 100 м по фронту. Вогневі позиції БМП (БТР, танків) повинні забезпечити швидкий маневр до позицій відділень, ведення вогню на максимальну відстань і прикриття вогнем позицій відділень і флангів, тому вони розміщуються за відділеннями не ближче 100–150 м переважно на їх флангах і в проміжках. У бойовій охороні взвод обороняє позицію до 500 м по фронту з проміжками між позиціями відділень на відстані 2 км від переднього краю оборони батальйону. На позиції обладнуються основні і запасні позиції для відділень, вогневі позиції для БМП (БТР, танків) і доданих вогневих засобів, командно-спостережний пункт, вогневі позиції для кочуючих вогневих засобів і бліндаж на взвод. Під час обладнання позиції бойової охорони залежно від обстановки позиції відділень суцільною траншеєю можуть не з’єднуватися і ходи сполучення не обладнуватися. Доданий танк займає вогневу позицію на танконебезпечному напрямку в місці, що дозволяє вести вогонь на граничну відстань. Механізоване відділення, яке додане танковому взводу, розташовується на позиції попереду танкового взводу на відстані до 200 м. Додане механізованому взводу протитанкове (гранатометне, вогнеметне) відділення розташовується на позиції одного із механізованих відділень, у проміжку між ними, або на одному з флангів взводу. Для спостереження за проміжками, сусідами і прихованими підступами до позиції командир взводу висилає секрети і дозорних. Система вогню будується з таким розрахунком, щоб взвод міг уражати противника з найбільшої відстані, а також підтримувати вогневий зв’язок з сусідньою бойовою охороною вогнем БМП, БТР і танків. Розвідка противника в інтересах дій бойової охорони може здійснюватися спостережною засідкою, що виділяється від взводу. Командир підтримуючого артилерійського (мінометного) підрозділу повинен бути на командно-спостережному пункті взводу. 140. Перед позицією взводу і на флангах обладнуються загородження. Бій бойової охорони підтримують виділені танки, протитанкові засоби і мінометна батарея батальйону, а також чергові вогневі засоби та артилерія старшого командира. Для перешкоджання обходу противником позиції бойової охорони на ймовірних шляхах обходу можуть улаштовуватися вогневі засідки підрозділами рот першого ешелону. 141. Отримавши завдання на дії в бойовій охороні, командир механізованого (танкового) взводу повинен з’ясувати одержане завдання, оцінити обстановку, прийняти рішення по карті і доповісти його командиру батальйону, зорієнтувати взвод про отримання завдання і здійснити підготовку особового складу, озброєння і техніки до виконання бойового завдання, вивести взвод на зазначену позицію або укрите місце на підступах до неї, приховано розмістити його та організувати безпосередню охорону, провести рекогносцировку, вибрати позиції для відділень, БМП (БТР) і танків, віддати бойовий наказ, організувати взаємодію, управління, систему вогню та інженерне обладнання позиції, а також віддати вказівки щодо бойового забезпечення дій. Після цього командир взводу здійснює зайняття вогневої позиції, організовує спостереження та інженерне обладнання бойової позиції й у встановлений час доповідає командиру батальйону про готовність до виконання завдання. У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення розвідки і відбиття атаки підрозділу прикриття і головних сил противника; знищення противника, який обійшов або увірвався на позицію; дії під час відходу і шикування взводу, завдання відділенням (танкам), секрету, дозорним патрульним, якщо вони виділяються, доданим вогневим засобам і організацію управління. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, положення і можливий характер дій противника; у другому пункті – завдання батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу) і сусідніх підрозділів охорони; у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання підлеглим підрозділам, вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створюваним групам, секрету, дозорним патрульним; у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання позиції, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за ними; у п’ятому пункті – місце командно-спостережного пункту і заступника. Під час постановки завдань підлеглим: командир механізованого взводу вказує: відділенням – їх завдання, позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу, місця відділень у ділянці зосередженого вогню взводу, якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; БМП (БТР) – основні і запасні (тимчасові, фальшиві) вогневі позиції, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; снайперу – завдання, його основну і запасну вогневу позиції, порядок спостереження і ведення вогню; стрільцю-санітару – завдання, місце перебування і порядок надання медичної допомоги пораненим, місця збору, порядок їхнього винесення (вивезення) під час відходу; доданим вогневим засобам – завдання, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному, крім того, – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; секрету – склад, завдання, місце, порядок несення служби, порядок організації зв’язку, дії у разі виявлення противника, а також порядок зміни і пропуск; дозорним – склад і хто старший, завдання щодо ведення спостереження, маршрут руху (напрямок руху) і проміжні пункти, порядок підтримки зв’язку і сигнали, дії під час виявлення противника, порядок доповідей результатів розвідки; патрульним – склад і хто старший, завдання, маршрут руху, порядок несення служби і підтримки зв’язку, дії у разі виявлення противника, порядок зміни і пропуск; командир танкового взводу: танкам – завдання, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції. Під час організації взаємодії командир бойової охорони, крім звичайних питань, визначає порядок дій взводу в разі відходу. Після організації оборони з початком фортифікаційного обладнання бойової позиції командир взводу з командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить розвідку можливих шляхів відходу і рубежів дій у разі відходу, і встановлює порядок дій при отриманні наказу на відхід. 142. Дрібні групи противника бойова охорона захоплює в полон або знищує раптовим вогнем. З підходом переважних сил противника бойова охорона уражає їх вогнем, починаючи з граничної дальності. Командир взводу особистим спостереженням визначає сили і напрямок дій противника, доповідає про це командиру батальйону і продовжує вести бій. Взвод може залишити займану позицію і відійти тільки за наказом командира батальйону. Отримавши команду (сигнал) на відхід, командир взводу підсилює вогонь і починає відхід. Відхід може здійснюватися перекатами з використанням складок місцевості, загороджень і аерозолів (димів) або одночасно, як правило, під прикриттям вогню артилерії, мінометів і БМП (БТР), послідовно вести бій з противником на визначених рубежах. Під час відходу поранені й убиті повинні бути винесені (вивезені) разом із їхньою зброєю. Якщо взводу вдалося відірватися від противника, він швидко проводить посадку на БМП (БТР) і висувається в заздалегідь підготовлений опорний пункт у другому ешелоні батальйону або виходить у зазначений район, де командир взводу після цього доповідає про виконання завдання, організовує поповнення запасів ракет, боєприпасів, дозаправлення пально-мастильними матеріалами і підготовку взводу до подальших дій. У доповіді командир взводу, як правило, вказує як виконано бойове завдання, про завдані втрати особового складу, озброєння і техніки. |