Вступ, Тема 1.1 (Класифікація конструкцій та деталей одягу).. Тема Вступ План Основні завдання швейної промисловості. Типи виробництва одягу. Завдання дисципліни Конструювання виробів
 Скачать 420 Kb.
|
|
Тема Вступ План 1.Основні завдання швейної промисловості. 2.Типи виробництва одягу. 3. Завдання дисципліни «Конструювання виробів», його зміст та зв’язок з іншими дисциплінами навчального плану. 1. Основним завданням швейної промисловості є збільшення випуску високоякісного, конкурентоспроможного одягу, який має раціональну структуру асортименту та задовольняє потреби населення. Це завдання неможливо вирішити без комплексного підходу до процесу проектування нових моделей, який включає: - планування, яке засновано на результатах маркетингових досліджень; - чітке управління виробничою діяльністю на всіх стадіях виготовлення одягу; - транспортування та реалізацію. 2. Розрізняють три типи виробництва одягу – масовий, серійний та індивідуальний (одиничний). Масове виробництво характеризується обмеженою різноманітністю асортименту при більшому об’ємі випуску виробів, які безперервно виготовляють в продовж тривалого проміжку часу. Серійне виробництво характеризується невеликім різноманіттям асортименту при різних об’ємах випуску виробів, які виготовляють партіями, що періодично повторюються, в продовж визначеного проміжку часу. При цьому розрізняють крупносерійне виробництво, середньо серійне та дрібносерійне. Індивідуальне (одиничне) виробництво, характеризується великим різноманіттям асортименту та малим об’ємом випуску. Створення високоякісного взірця виробу є результатом інженерної творчості, суттєвість якої складають процеси проектування та конструювання. 3 . Конструювання одягу – це прикладна наука, яка займається проблемою раціонального проектування конструкції одягу для його масового виробництва. Проектування одягу – це сукупність (комплекс) робіт зі створенням нового зразка швейного виробу, яка включає наукові дослідження, техніку, економічні розрахунки та обґрунтування, створення ескізів моделі, розрахунки та побудову креслень конструкцій виробу та його деталі виготовлення, апробацію дослідних зразків виробу. Конструювання є найважливішою частиною проектування одягу і складається з двох послідовних етапів: - творчого, до якого відноситься розробка ескізу моделі, вибір методів конструювання, розробка креслень конструкцій в обсязі ескізного проекту; - технічного, який включає розробку креслень конструкції окремих деталей та іншої конструкторської документації.  Головне завдання курсу « Конструювання виробів», як наукової дисципліни, полягає у вивченні методів проектування деталей одягу, тобто в наданні цим деталям форми та розміру у відповідності з будовою та розміром тіла людини, гігієнічними вимогами до одягу, властивостями матеріалів, сучасними стилями та модою, економією матеріалів та технологічністю обробки виробів у процесах швейного виробництва. При вивченні курсу «Конструювання виробів» використовуються наукові дослідження та багаторічний досвід практики конструювання одягу, а також таких дисциплін, як прикладна антропологія, пластична анатомія; учбовими дисциплінами, як «Технологія виробів», «Обладнання виробництва», «Матеріалознавство», «Основи моделювання та художнє оформлення виробів» та іншими. Розділ 1. Вихідна база для розробки Єдиної методики конструювання одягу. Тема 1.1 Класифікація конструкцій та деталей одягу. План: 1. Поняття одягу, асортименту швейних виробів, костюму, ансамблю та комплекту одягу, конструкції виробу, його форми, силуету, покрою. 2. Асортимент та функції сучасного одягу. 3.Класифікація одягу за умовами експлуатації, сезоном, призначенням. 4. Основні конструктивні частини і групи одягу. Поділення одягу на групи по опорній поверхні. 5. Деталі одягу; їх класифікація, термінологія, кодування. Державний стандарт України «Деталі швейних виробів. Терміни та визначення». Мета: Знати: загальні відомості про одяг, його асортимент та функції; класифікацію одягу; опорну поверхню одягу, конструктивні частини та групи одягу; класифікацію та термінологію деталей одягу. Вміти: визначати швейні вироби за асортиментом; поняття костюму, ансамблю, комплекту одягу, конструкції, силуету, покрою; основні функції сучасного одягу; визначати швейні вироби за ознаками їх класифікації; визначати види одягу по опорній поверхні, покрою; користуватися термінологією деталей одягу, приведеною в ДСТУ. 1. Одяг – сукупність предметів, які одночасно одягаються на тіло. Під одягом розуміють виріб, або сукупність виробів, які покривають тіло людини. В широкому смислі слова одяг включає білизну, легкий та верхній одяг, головні убори, панчішно-шкарпеткові вироби. Одяг, пройшов довгий та складний шлях розвитку перш ніж стати зручним та доцільним за формою; саме форма одягу визначає його естетичну якість, художню та практичну цінність. Асортиментом – називають набір різних за призначенням виробів, які призвані задовольняти потреби населення при певних умовах експлуатації. Поняття «костюм» поєднує поряд з власно костюмом (як предметом одягу), також інші предмети, які формують зовнішній облік людини. Костюм – це історично сформований комплекс предметів, певним чином, поєднаних між собою, які безпосередньо надягають на тіло людини (одяг, взуття та інше), а також різних аксесуарів та доповнень, різного роду прикрас, а також макіяжу, зачіски. Під конструкцією розуміють зовнішній вигляд та об’ємно-просторову форму одягу, характер його членування на складові частини, конфігурацію та розміри складових частин та характер їх з’єднання між собою. Конструкція одягу характеризується зовнішньою формою (силует, покрій), конструктивною побудовою окремих деталей (комір, кишені, застібка), видом з’єднувальних швів та художнім оформленням виробу. Форма одягу досягається застосуванням різних складових частин та деталей, а також різноманітних конструктивних елементів (оздоблювальні шви, виточки і таке інше). Силует одягу визначається основними контурами, довжиною та шириною виробу, висотою та шириною плеч , положенням лінії талії, стегон і таке інше. Залежно від ступеня прилягання до фігури, визначають такі основні види силуетів в одязі: - прилягаючий; - напівприлягаючий; - прямий; - трапеція. Різновиди силуетів одягу можуть позначатись відповідними геометричними фігурами. Покрій– тип конструкції одягу, який визначають формою рукава та способом з’єднання його з проймою. Існують такі варіанти покрою: - з вшивними рукавами; - з рукавами реглан; - з суцільно викроєними рукавами; - з рукавами комбінованого покрою. 2. Сучасний одяг виконує багато функцій. Головними є: - утилітарна (захисна, фізіологічна); - інформаційно-естетична. Захисна функція одягу полягає в захисті тіла людини від несприятливих кліматичних та атмосферних впливів, механічних пошкоджень та несприятливих впливів умов виробництва. Фізіологічно-гігієнічна функція одягу полягає у забезпеченні зручності одягу в статиці та динаміці та комфорту людини. Інформаційна функція одягу надає певну інформацію про людину споживача (рівень культури, смаки) та про одяг (його призначення, сучасність). Естетична функція одягу дає уявлення про відповідність одягу зовнішньому обліку людини, досконалості композиції виробу, якості його виготовлення. 3. Існує три основні класи одягу: - побутовий; - спортивний; - виробничий. Побутовий одяг займає провідне місце в асортименті швейних виробів. Він включає вироби, які призначені для захисту організму людини від несприятливих впливів кліматичних та погодних умов, а також для використання їх в різних побутових умовах. Спортивний одяг поєднує вироби, призначені для занять спортом. Виробничий одяг призначений для захисту організму людини від несприятливих впливів кліматичних та виробничих умов. Побутовий одяг поділяється на підкласи: білизна, костюмно-платтєвий, верхній одяг, корсетні вироби, головні убори та інше. Кожний підклас одягу поділяється на види. Наприклад, підклас костюмно-платтєвого одягу поділяється на наступні види: піджаки, жакети, куртки, жилети, штани, плаття, плаття-костюми, спідниці і таке інше. За статево-віковою ознакою одяг поділяють на підгрупи: весняно -осіння, літня, зимня, все сезонна. Одяг поділяють на типи за спеціальною функцією, що виконується: урочистий, повсякденний, домашній, спортивно-побутовий та інше.  4. Одяг та його складові частини розподіляються на групи залежно від того, які частини тіла вони покривають та яким способом. Фігуру людини можна поділити на частини, яким відповідають певні види та частини одягу. Основні частини тіла: Вид або частина одягу 1. голова та шия; капюшон 2. грудна клітка; жилет 3. верхні кінцівки; рукав 4. тазова область; труси 5.ніжні кінцівки штани Різні види одягу покривають різні частини тіла .Конструкція одягу може складатися з комбінації певних видів та частин одягу. Основні конструктивні частини одягу: (1) конструкція капюшону; (2) конструкція спинки і переду для покриття грудної клітки; (3) конструкція рукава; (4)+(5) конструкція штанів (розподіляється на конструкцію тазової частини та конструкцію штанин). Приведене членування дозволяє створити дві основні конструктивні групи одягу, розміри та форми яких відповідають верхній та нижній частинам тіла. За місцем розташування опорної поверхні одяг розподіляється на: - одяг для верхньої частини тіла – це такий одяг, який опирається на плечовий пояс, покриває торс, руки, шию – частково або повністю; - одяг для нижньої частини тіла – це такий одяг, який опирається на тазостегонний пояс, покриває нижню частину тулубу та ноги – частково або повністю. Одяг для верхньої частини тіла називають плечовим і поділяють на: - одяг з отворами для верхніх кінцівок та отворами для голови та шиї; - одяг з одним основним отвором тільки для голови та шиї Одяг для нижньої частини тіла називають поясним і поділяють на: - одяг з отворами для нижніх кінцівок із отвором для талії; - одяг з одним отвором для талії. 5. Деталі одягу можуть виготовлятися з основних матеріалів, матеріалів підкладки або прокладки. Деталі з основного матеріалу, конструкція яких будується за основними вимірами фігури людини, визначають об’ємно-просторову форму виробу; до них відносяться: пілочка(перед), спинка, рукава(в плечових виробах), а також полотнища спідниць, задні та передні половинки штанів (в поясних виробах). Згідно з ДСТУ 2023-91 «Деталі швейних виробів. Терміни та визначення». Даний стандарт установлює терміни та визначення понять основних деталей швейних виробів побутового призначення. Термін Визначення 1. Деталь швейного виробу Частина швейного виробу, суцільна або складова 2. Вузол швейного виробу Складне з’єднання деталей швейного виробу 3. Перед Передня деталь швейного виробу з розрізом згори або без нього 4. Пілочка Передня деталь швейного виробу з розрізом згори до низу 5. Спинка Задня деталь швейного виробу 6. Бочок Деталь або вузол швейного виробу, що вкриває бокову поверхню тулуба 7. Рукав Деталь або вузол швейного виробу, що вкриває руку 8. Підборт Деталь швейного виробу для обробки країв розрізу переду або пілочки 9. Кокетка Деталь або вузол горішньої частини переду або спинки, рукава, а також спідниці та штанів 10. Комір Деталь або вузол швейного виробу для обробки та оформлення вирізу горловини 11. Стояк коміра Вертикально розміщена частина коміра, яка оформлює відліт коміра 12. Відліт коміра Частина коміра, яка відгинається, розміщена ви - ще горішньої лінії стояка коміра 13. Половина штанів Деталь штанів, ліва та права, що вкриває нижню частину тулуба й ногу 14. Відкосок Деталь швейного виробу для обробки потаємної застібки передньої частини половини штанів (чолов. – правої, жін. – лівої) і для пришивання ґудзиків, застібки-блискавки, кнопок, текстильної застібки. 15. Гульфік Деталь швейного виробу для обробки потаємної застібки передньої частини половини штанів (чол.. – лівої, жін. – правої) і для петель, застібки- блискавки, кнопок. 16. Полотнище спідниці Деталь швейного виробу, передня та задня, що вкриває нижню частину тулуба й ноги 17. Вставка Деталь або вузол виробу для його оздоблення 18. Ластовиця Деталь швейного виробу ромбоподібної форми, яку вшивають поміж основними деталями 19. Планка Деталь швейного виробу у вигляді вшивної, пришивної або настроченої смужки матеріалу для обробки й оздоблення країв застібки 20. Кишеня Деталь або вузол шв. виробу для зберігання дрібних предметів та оздоблення виробу 21. Підзор Деталь кишені, що закриває підкладку при вході в кишеню 22. Клапан Деталь кишені для обробки горішньої лінії розрізу або яка є елементом оздоблення виробу 23. Підкладка Деталь кишені або вузол виробу для оформлення з вивороту 24.Прокладка Деталь або вузол виробу для надання сталості форми або теплозахисних властивостей, роз- мі щеня між верхнім і нижнім шарами матеріалу 25. Пояс Деталь для фіксації швейного виробу під грудьми, на талії або стегнах та його декоративного оформлення 26. Хлястик Деталь шв. виробу для регулювання ступеня його прилягання та оздоблення 27. Пата Деталь шв. виробу для його оздоблення, настро- чена або вшита одним кінцем у шов, а другим - може бути прикріплена до виробу ґудзиком, кнопкою та інше. 28. Лея Деталь штанів із підкладкового матеріалу, яка вкриває з вивороту місце з’єднання середнього шва з кроковими швами 29. Обшивка Деталь виробу для обробки країв розрізу або застібки 30. Поз довжник Деталь, що запобігає розтягуванню розрізу кишені 31. Бейка Деталь виробу для його оздоблення у вигляді одинарної або складеної вдвоє смужки матеріа- лу, яку вшивають поміж деталями або настро- чують на них Краї. які створюють контури деталей, називають зрізами. У моделюванні, конструю- ванні та технології виробництва прийняті єдині назви зрізів та ліній деталей. Кодування деталей одягу. На різних етапах швейного виробництва виникає необхідність переводу текстових та літерних позначень на числові. Для цього використовується система класифікації і кодування. Ціль цієї класифікації – чітка систематизація деталей для їх уніфікації і використанні креслень лекал при конструюванні нових моделей. Класифікація має 8 ступенів: клас, підклас, вид, групу, підгрупу, тип, підтип, варіант. Кожна основна деталь виробу має за даною класифікацією свій код, перша цифра вказує на волокнистий склад тканини; друга – на призначення деталей; третя – на силуетне та конструктивне рішення деталей; четверта – на наявність горизонтальних; п’ята – вертикальних членувань; шоста і сьома – на наявність та вид виточок та застібок; восьма – на характер конструктивного оформлення пройми. Впровадження такої класифікації та відповідного кодування дозволяє систематизувати лекальне господарство, скоротити велику кількість аналогічних деталей до раціонального мінімуму та забезпечених спадкоємність деталі при розробці нових деталей.  |