|
|
Практ. работа. Міністерство освіти І науки україни харківський національний університет
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені В. Н. КАРАЗІНА
Кафедра психологічного консультування і психотерапії
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПСИХОАНАЛІЗУ, БІХЕВІОРИЗМУ ТА ГУМАНІСТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ
Практична робота
студентки групи ЛР-31
філологічного факультету
Климової Олени Вячеславівни
Харків – 2018
Психоаналіз
|
Біхевіоризм
|
Гуманістична психологія
|
1) Ідеологія:
|
Розроблений З. Фрейдом. Основоположним поняттям є уявлення про несвідомі психічні процеси.
Фундаментальний предмет вивчення психоаналізу - несвідомі мотиви поведінки, що беруть початок в прихованих розладах (частіше сексуальних).
Несвідоме - особливі психічні сили, що лежать за межами свідомості, але керують поведінкою людини.
Свідоме - одна з двох частин психіки, усвідомлювана індивідом, - визначає вибір поведінки в суспільному середовищі, однак не повністю, оскільки сам вибір поведінки може ініціюватися несвідомим. Свідомість і несвідоме перебувають в антагоністичних відносинах, в нескінченній боротьбі несвідоме завжди перемагає. Психіка автоматично регулюється принципом задоволення, який модифікується в принцип реальності, і при порушенні балансу здійснюється скидання через несвідому сферу.
|
(Англ. behaviour — поведінка). Згідно з цим напрямом свідомість як предмет наукового дослідження заперечується, а психіка зводиться до різних форм поведінки.
Засновником біхевіоризму є американський психолог Джон-Бродес Уотсон, який запропонував програму побудови нової психології, вважаючи її предметом не свідомість, а поведінку. Усі вияви поведінки людини, на його думку, можна описати, послуговуючись термінами "стимул" — зміна зовнішнього середовища і "реакція" — відповідь організму на стимул.
Біхевіоризм акцентує увагу на взаємозв'язку особи і суспільства. Його представники, ототожнюючи мислення з мовленням, емоції зі змінами в організмі, стверджують: якщо свідомість недоступна для об'єктивного вивчення, то вона не може бути реальним регулятором людської діяльності.
|
Цей напрям у західній (переважно американській) психології протиставив себе біхевіоризму і фрейдизму як "третя сила", наголосивши на спрямуванні особистості у майбутнє, до вільної реалізації своїх потенцій.
Згідно з поглядами її представників особистість є унікальною цілісною системою, відкритою до самоактуалізації, Що притаманно тільки людині. Засновник цієї теорії американський психолог Карл-Ренсом Роджерс виходив з того, що кожна людина наділена здатністю до особистісного самовдосконалення.
Гуманістична психологія прагне до цілісного вивчення особистості, наголошуючи на значенні довільності поведінки, ролі справжніх духовних цінностей і переконань у процесі її становлення в суспільстві.
А-Х. Маслоу переконував, що умовою оздоровлення суспільства є розвиток творчого начала і самоактуалізації особистості, які передбачають єднання людини із соціумом. Згідно з його вченням основна потреба людини полягає в самоактуалізації, реалізації її потенційних можливостей, здібностей і талантів.
| 2) Теорія психології особистості |
У структурі особистості 3. Фрейд виокремлює три компоненти:
1) ід (воно) - осередок сліпих інстинктів, сексуальних або агресивних потягів, що мусять негайно вдовольнитися, незалежно від стосунків людини з оточенням. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Особливого значення психоаналітики надають сексуальним потягам;
2) его (Я) — регулятор, який сприймає інформацію оточення і стан власного організму, зберігає її в пам'яті і організує дії в інтересах самозбереження;
3) супер-его (над-Я) — сукупність моральних стандартів, заборон і заохочень, засвоєних особистістю здебільшого неусвідомлено, впродовж виховання.
Згідно з теорією А. Адлера, провідним мотивом діяльності людини є природжене прагнення до зверхності, до влади. Витоки цього прагнення - почуття неповноцінності, притаманне кожній людині, і намагання компенсувати свої слабкості і розвивати неповноцінні функції.
|
За вченням біхевіористів,
поведінка людини у своїй основі визначається не внутрішніми
психічними процесами, а механічними впливами зовнішнього середовища за принципом
«стимул—реакція».
Під реакціями біхевіористи розуміють рухи людини, чинені при виконанні тієї або іншої дії; під стимулами — доступні зовнішньому спостереженню подразнення зовнішнього світу, що викликають у людини ті чи інші реакції. Оскільки між стимулами і реакціями існує закономірний зв'язок, то, знаючи причини цього зв'язку і вивчивши, які стимули викликають ті чи інші реакції, можна, стверджують біхевіористи, безпомилково домагатися від людини потрібної поведінки, зовсім не звертаючись до її внутрішнього психічного переживання.
Таке уявлення є недоліком, адже біхевіоризм приходить до заперечення всякого об'єктивного значення психічних процесів та ігнорує їх вивчення. На практиці це призводить до грубих перекручень при застосуванні психології в педагогіці, господарському житті тощо.
|
Важливим компонентом структури особистості є "Я-концепція", яка формується у процесі взаємодії людини з навколишнім середовищем. Задоволеність людини життям залежить від того, наскільки її досвід, її "реальне Я" та "ідеальне Я" співвідносяться між собою. Якщо реальний життєвий досвід суперечить "Я-концепції", то виникає не-конгруентність (невідповідність) між уявленням про себе та актуальним досвідом. Найважливіша характеристика психологічно зрілої особистості — її відкритість для досвіду, гнучкість, вдосконалення людського "Я".
А. Маслоу класифікував потреби людини за ієрархічним принципом, за яким потреби вищого рівня не виступають на передній план, доки не будуть задоволені нижчі потреби. Ієрархічна структура потреб визначає поведінку людини.
Людину необхідно вивчати тільки в її цілісності, оскільки кожен індивід є унікальним; головною психологічною реальністю є переживання людиною світу і себе в ньому; життя особистості має розглядатися як єдиний процес становлення і буття людини; індивід є активною, творчою особою; людина наділена потенціями до безперервного розвитку і самореалізації; особистість має певний ступінь свободи від зовнішньої детермінації завдяки смислам і цінностям, якими вона керується у своєму виборі.
|
3) Причини проблем та психічних розладів
|
На думку 3. Фрейда, всередині людини постійно відбувається таємнича війна між прихованими в глибинах свідомості неусвідомленими психічними силами і необхідністю вижити у ворожому людині соціальному середовищі.
Заборони з боку соціального середовища — "цензура" свідомості -стикаючись з неусвідомлюваними потягами, призводять до душевних травм, придушують енергію прагнень. Вимоги до его з боку ід, супер-его і соціуму, до якого індивід мусить пристосуватися, спричинюють величезне внутрішнє напруження.
Внаслідок таємничої війни всередині особистості (головним її рушієм є потяги до сексу й агресії) вона неминуче постійно перебуває в стані конфлікту із собою і соціальним оточенням.
Але ця енергія нікуди не зникає і змушена відшукувати шляхи виходу назовні. Внаслідок зіткнень і боротьби компонентів особистості виникають невротичні симптоми, сновидіння, помилкові дії (обмовки, описки тощо), забування неприємного.
|
Головним фактором є взаємодія зовнішніх фізичних факторів з діями людини.
Розуміння проблем повʼязне із теорією Торндайка: проблемна ситуація змушує організм пристосовуватися до умов навколишньої дійсності і будувати нову формулу поведінкового реагування. На думку вченого, на відміну від рефлексу, зв`язок понять «ситуація - реакція» можна охарактеризувати такими ознаками:
- відправна точка - проблемна ситуація;
- у відповідь організм намагається протистояти їй як ціле;
- він активно шукає відповідну лінію поведінки;
- і вивчається новим прийомам методом вправи.
Поведінка людини - це результат навчання, коли успішні реакції шляхом багаторазового повторення автоматизуються, закріплюються в пам`яті і згодом можуть бути відтворені. Таким чином, формування навичок відбувається за допомогою формування умовного рефлексу.
|
Роджерс вважає, що людина спочатку добра і не потребує контролю з боку суспільства, більш того, саме контроль змушує людину діяти погано. Поведінка, що веде людину до проблем, не відповідає людській природі. Жорстокість, антисоциальность, незрілість тощо є результатами страху і психологічного захисту.
Разом з формуванням «Я» у дитини виникає потреба в позитивному ставленні до себе з боку оточуючих і потреба в позитивному ставленні до себе, проте єдиний шлях вироблення позитивного самоставлення пов`язаний із засвоєнням таких способів поведінки, які викликають позитивне ставлення інших. Іншими словами, дитина буде керуватися тепер не тим, що ймовірно дозволить отримання схвалення. Це означає, що в свідомості дитини в якості життєвих цінностей будуть закріплюватися не ті, які відповідають її природі, а які узгоджуються з навʼязаними зовні ідеалами. Така ситуація відмови від власних оцінок на користь чиїхось створює відчуження між досвідом людини і її уявленням про себе, їх невідповідність один одному, що Роджерс позначає терміном «неконгруентність» - це означає - на рівні проявів - тривогу, вразливість, нецільність особистості. Неконгруентність властива людині будь-якого віку та соціального стану. Кінцевою метою, за Роджерсом, є не стабілізація зовнішніх оцінок, але вірність власним почуттям.
|
4) Методи й техніки
|
• Метод вільних асоціацій (пацієнт вільно говорить виявляючи приховані звʼязки явищ)
• Тлумачення сновидінь (сновидіння є проявами підсвідомого, тому в них треба шукати причини проблем людини)
• Інтерпретація (тлумачення джерел проблемного стану)
• Аналіз опору і перенесення
|
Основний метод класичного біхевіоризму - спостереження та експериментальне вивчення реакцій організму у відповідь на вплив навколишнього середовища з метою виявлення доступних математичного опису кореляцій між цими змінними.
Проблеми людини вирішуються шляхом вироблення у неї потрібних умовних рефлексів.
|
Методи гуманістичної психології спрямовані на усвідомлення внутрішнього стану, самості, внутрішньо особистісних конфліктів, тобто методи самопізнання і самовираження:
- вербальне і невербальне звільнення емоцій;
- вивільнення емоцій за допомогою фізичних рухів;
- медитація;
- малюнок, ліплення, музика як засобу самовираження і гармонізації внутрішнього стану та міжособистісних відносин.
| |
|
|
Скачать 65.5 Kb.