Моральноетичні проблеми соціальної роботи та соціальної допомоги
 Скачать 225.5 Kb.
|
3.2. Концепція захисту суспільної моралі в УкраїніКонцепція захисту суспільної моралі має на меті сприяти законодавчому закріпленню, визначенню та врегулюванню одного із пріоритетних напрямків діяльності держави, а саме – здійснення державою функції захисту суспільної моралі. Суспільна мораль – це система етичних цінностей, правил і норм поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних надбань, уявлень про добро, совість, гідність, свободу, відповідальність, громадський обов’язок, толерантність, спрямованих на творчу самореалізацію особи в усіх сферах життя. Захист суспільної моралі є конституційним обов’язком держави та складовою захисту національної безпеки України. Захист суспільної моралі полягає у здійсненні діяльності органами державної влади і місцевого самоврядування, у тому числі за участю громадських організацій, спрямованої на попередження і недопущення розповсюдження продукції та показу видовищних заходів, які завдають шкоди суспільній моралі, а саме: недопущення пропаганди расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, українофобії, ксенофобії, антисемітизму, нетерпимості та насильства, образи нації чи особи за національною ознакою тощо, а також у здійсненні регулювання обігу продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, показу видовищних заходів еротичного характеру з метою уникнення їх доступності неповнолітнім. Захист суспільної моралі полягає також у відродженні духовних цінностей Українського народу, захисті та примноженні культурного надбання, збереженні національної та культурної спадщини, підтримці розвитку культури і мистецтва, що в кінцевому підсумку інтегрується у створення умов для реалізації творчого потенціалу людини та суспільства, забезпечення рівних можливостей для всіх громадян України у задоволенні культурно-духовних потреб. Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист суспільної моралі» змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення. Державний контроль та нагляд за додержанням вимог Закону України «Про захист суспільної моралі» та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють понад десять міністерств і відомств: Міністерство культури України, Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Державна митна служба України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі, а також місцеві органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування у зв’язку з чим необхідна координація діяльності цих органів та розробка і здійснення визначеної стратегії державної політики у сфері захисту суспільної моралі. Основними джерелами, що формують чинники впливу на суспільну мораль є: сім’я, держава, церква, заклади освіти, література, мистецтво і кінематограф, засоби масової інформації (ЗМІ) та реклама, Інтернет та нові засоби телекомунікації. Сучасні тенденції розвитку суспільства в умовах глобалізації сприяють появі як позитивних, так і негативних чинників, що впливають, у свою чергу, на формування та сучасний стан суспільної моралі в Україні. Метою державної політики у сфері захисту суспільної моралі є формування єдиної комплексної громадсько-державної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження мотивації українського суспільства на здоровий спосіб життя, недопущення в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства та жорстокості, поширення продукції порнографічного характеру, расової і національної ворожнечі, фашизму, неофашизму, ксенофобії, українофобії, антисемітизму, нетерпимості, образи нації чи особи за національною ознакою тощо. Основними принципами державної політики у сфері захисту суспільної моралі, закладеними в основу Концепції та надалі юридично закріпленими у законодавстві мають бути: верховенство права, поваги до прав, свобод, честі та гідності людини, заборона цензури, гарантії суспільного плюралізму ідеологічних засад, які відображають загальносуспільні цінності, залучення громадськості до вирішення питань захисту суспільної моралі, невтручання органів державної влади і місцевого самоврядування у діяльність засобів масової інформації та суб’єктів господарювання поза межами, визначеними законодавством, створення умов для здійснення саморегулювання у дотриманні законодавства про захист суспільної моралі, забезпечення доступності судового захисту прав суб’єктів відносин у сфері суспільної моралі. Удосконалення державної політики у сфері захисту суспільної моралі надасть змогу вирішити питання щодо усунення суперечливості багатьох визначених у законодавстві понять, які призводять до подвійного тлумачення норм та відповідно до їх невірного застосування державними органами влади, чим завдається шкода як фізичним, так і юридичним особам під час реалізації ними своїх основних прав та свобод, зокрема, право на інформацію, свободу слова, свободу творчості тощо. Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється за рахунок та у межах бюджетних призначень, передбачених на відповідний рік міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевих бюджетів, коштів міжнародної технічної допомоги, внесків зацікавлених міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом. Обсяги фінансування визначаються щороку з урахуванням завдань та можливостей державного бюджету. Додатковим джерелом фінансування інформаційних заходів з формування здорового способу життя може бути виділення частини доходів держави від акцизних зборів на реалізацію тютюнових та алкогольних виробів, яка визначається при ухваленні Державного бюджету України на наступний рік. [25.] ВисновкиОтже, Соціальна робота та соціальна допомога як діяльність з гармонізації людських відносин, з надання різних видів допомоги різним категоріям населення нерозривно пов'язана зі спілкуванням як процесом передачі інформації, сприйняттям і розумінням людей один одним. Спілкування в сфері соціальної роботи та соціальної допомоги може бути представлено в 3 видах: діловому (спілкування в офіційно-діловій сфері), інтимно-особистісному (ґрунтується на встановлення довірчих дружніх відносин між клієнтом і фахівцем із соціальної роботи, соціальним психологом або психотерапевтом), консультативним спілкування. Спілкування може здійснюватися за допомогою вербальних і невербальних засобів, і соціальний працівник повинен добре знати обидва ці кошти і вміти застосовувати і розуміти їх на практиці для того, щоб привернути до себе клієнта, зрозуміти його стан (по голосу, інтонації, позі, жестах і міміці ), а отже точно вибрати найбільш ефективний спосіб вирішення його проблеми. Соціальний працівник часто є для своїх клієнтів (самотніх або літніх людей) єдиною людиною, з яким можна поговорити. Іноді тільки фахівець з соціальної роботи або соціальний психолог готовий і здатний вирішити проблему клієнта. Соціальний працівник покликаний допомагати людям, а значить, він повинен встановлювати, вміти спілкуватися. Уміння слухати і чути - є найважливішою, якщо не найважливішою, характеристикою комунікативної компетенції не тільки соціального працівника - консультанта, а й фахівця з соціальної роботи у всіх інших областях. Діяльність соціального працівника полягає в постійному контакті з людьми, тобто в безпосередньому спілкуванні з ними. Усі завдання, що стоять перед соціальним працівником, вирішуються за допомогою спілкування. Створення доброзичливої обстановки і вибір правильного способу поведінки і спілкування дозволить соціальному працівнику сподобатися людям і схилити їх до своєї точки зору. Комунікативні вміння фахівця з соціальної роботи безпосередньо впливають на його особистість. Список використанних джерел
Додатки А. З А К О Н У К Р А Ї Н И Про захист суспільної моралі ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 14, ст.192 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1819-VI ( 1819-17 ) від 20.01.2010, ВВР, 2010, N 10, ст.105 N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 } Інформаційна довідка про координацію розробки проекту Концепції захисту суспільної моралі в Україні Відповідно до статті 5 Закону України "Про захист суспільної моралі" змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення. Державний нагляд за додержанням вимог чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють міністерства, відомства та органи місцевого самоврядування, діяльність яких у цьому напрямку потребує належної координації та чітко визначеної стратегії. Одним з основних завдань Національної комісії згідно статті 19 Закону України "Про захист суспільної моралі" є координація розробки Концепції захисту суспільної моралі. Національна комісія ініціювала створення міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні та звернулась до центральних органів влади, відповідальних за дотримання вимог Закону України "Про захист суспільної моралі" та чинного законодавства у сфері захисту суспільної моралі щодо делегування представників до її складу. Згідно наданих пропозицій було сформовано склад міжвідомчої робочої групи по розробці Концепції захисту суспільної моралі в Україні, до якої увійшли представники Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства культури, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров'я, Міністерства юстиції, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, Державної митної служби, Державного комітету телебачення та радіомовлення, Національної академії наук, Національної академії правових наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук. 12 травня 2010 р. відбулося установче засідання міжвідомчої робочої групи, на якому обговорювався проект структури Концепції та ключові аспекти, які мають бути відображені у ній. Рішенням Національної комісії від 27 травня 2010 р. N 5 проект структури Концепції було прийнято за основу. Рішенням від 14 вересня 2010 р. N 12 Національна комісія погодила План заходів по координації розробки Концепції, який розглянуто на засіданні міжвідомчої робочої групи 28 вересня 2010 р. Проект Концепції 25 січня 2011 р. обговорювався на засіданні міжвідомчої робочої групи та отримав схвальну оцінку. Доопрацьований з урахуванням зауважень членів міжвідомчої робочої групи проект Концепції 3 лютого 2011 р. був схвалений на засіданні Національної комісії. Також Національною комісією прийнято рішення звернутися до обласних рад, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських рад та міських рад міст обласних центрів з пропозицією розглянути проект Концепції. За результатами розгляду без зауважень проект Концепції було підтримано Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Житомирською, Тернопільською та Дніпропетровською міськими радами. Пропозиції, надані Верховною Радою АРК, Кіровоградською, Волинською, Житомирською, Хмельницькою, Київською, Одеською, Чернівецькою обласними радами, Вінницькою, Рівненською, Луцькою міськими радами, які стосувалися, зокрема, структури проекту, термінології, чинників формування суспільної моралі, принципів та напрямів державної політики у цій сфері тощо, були розглянуті на засіданні міжвідомчої робочої групи 31 травня 2011 р. За результатами засідання проект Концепції схвалено. Крім того, в рамках громадського обговорення проекту Концепції, яке розпочато у березні 2011 р., даний проект розміщено на офіційному сайті Національної комісії та проведено публічні заходи стосовно його обговорення. м. Київ – 2014 рік |