Диплом. Розділ 3 організація обліку та контролю видаткової частини кошториси іфгп нану
 Скачать 106.53 Kb.
|
|
РОЗДІЛ 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ ВИДАТКОВОЇ ЧАСТИНИ КОШТОРИСИ ІФГП НАНУ 3.1.Документальне оформлення планування та використання кошторису ІФГП НАНУ. Бухгалтерський облік ІФГП НАНУ ведеться в строгій відповідності з планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і організацій, Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, а також інших нормативно-правових актів по бухгалтерському обліку бюджетних установ. Усі бухгалтерські записи підтверджуються документально на підставі первинних документів по ділянках обліку (рис. 2.1). Первинні документи підписані особами, відповідальними за проведення фінансових операцій і правильність їх оформлення. Підпис керівника скріплений печаткою. правильність їх оформлення. Підпис керівника скріплений печаткою. Установи та організації, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності та виконання покладених на них функцій складають та затверджують кошторис доходів і видатків відповідно з бюджетними призначеннями, які встановлені Законом України “Про Державний бюджет”. Бюджетне призначення являє собою повноваження, яке надається головному розпоряднику бюджетних коштів Законом України “Про Державний бюджет”, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, яке має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Міністерству фінансів, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.                         Звітність Картка аналітичного обліку касових і фактичних видатків Меморіальні ордера Меморіальні ордера Картка аналітичного обліку асигнувань План асигнувань, заявка, виписка ДКУ, накладні, товаро - транспортні накладні Платіжні доручення, списки на перерахування з/пл, РПВ, рахунки, виписка ДКУ і т.д. Видаток Прибуток  Книга «Журнал – Головна» Рисунок 3.1 – Схема документообігу ІФГП НАНУ Асигнування – це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного призначення. Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги щодо виконання кошторисів доходів і видатків бюджетних установ та організацій затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 09.01.2000 року № 17. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28.02.02. №228: кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. Кошторис має дві складові: - загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій; - спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій. Форми кошторисів (додаток Д), плану асигнувань(за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду (додаток К), план використання бюджетних коштів та Помісячний план використання бюджетних коштів(Додаток М) , Зведення показників спеціального фонду (додаток Н), реєстру довідок про внесення змін до річного розпису асигнувань бюджету та помісячного розпису асигнувань. План асигнувань із загального фонду — це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов’язань протягом року. Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов’язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. План асигнувань є невід’ємною частиною кошторису і затверджується разом з цим кошторисом. Установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (функцією). Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Міністерству фінансів України, ,місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються. Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Установи мають право брати бюджетні зобов’язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань. Бюджетне зобов’язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або в майбутньому. Для здійснення програм і заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету. За обсягом наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників коштів бюджету та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керівників, які визначаються відповідно до частини першої статті 22 Бюджетного кодексу України та затверджуються Законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом встановлення їм бюджетних призначень. Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та діяльність якого координується через нього. Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників. Одержувачі бюджетних коштів — це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників. Одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів. Типова форма плану використання бюджетних коштів, яка встановлюється Міністерством фінансів, у разі потреби на вимогу розпорядника може бути доповнена іншими показниками. 3.2. Організація синтетичного та аналітичного обліку видатків ІФГП НАНУ Планом рахунків бухгалтерського обліку не передбачено окремих рахунків для обліку касових видатків, оскільки ці видатки збігаються з кредитом рахунків № 31 «Рахунки в банках» і № 32 «Рахунки в казначействі». За кредитом цих рахунків відображаються здійснені касові видатки, тобто суми, отримані з рахунків у банку чи казначействі готівкою або перераховані в безготівковому порядку. Одночасно робиться запис до дебету різних субрахунків залежно від напрямку видатків. Основні бухгалтерські проведення з обліку касових видатків ІФГП НАНУ подано в табл. 3.1. Таблиця 3.1. |