Главная страница
Навигация по странице:

  • Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1.

  • Розділ II ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ Стаття 7.

  • Розділ III УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ Стаття 12.

  • Розділ IV ВСТУП НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

    		•

    Закон України про Державну службу. ЗУ про ДС. Закон україни Про державну службу (Відомості Верховної Ради (ввр), 2016, 4, ст. 43) Із змінами, внесеними згідно із Законами 1774viii


    Скачать 165.27 Kb.
    НазваниеЗакон україни Про державну службу (Відомості Верховної Ради (ввр), 2016, 4, ст. 43) Із змінами, внесеними згідно із Законами 1774viii
    АнкорЗакон України про Державну службу
    Дата27.05.2021
    Размер165.27 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаЗУ про ДС.docx
    ТипЗакон
    #210711
    страница1 из 6
      1   2   3   4   5   6

    ЗАКОН УКРАЇНИ «Про державну службу»

    (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2016, № 4, ст.43)

    {Із змінами, внесеними згідно із Законами 
    № 1774-VIII від 06.12.2016, ВВР, 2017, № 2, ст.25 
    № 1798-VIII від 21.12.2016, ВВР, 2017, № 7-8, ст.50 
    № 2136-VIII від 13.07.2017, ВВР, 2017, № 35, ст.376 
    № 2147-VIII від 03.10.2017, ВВР, 2017, № 48, ст.436 
    № 2190-VIII від 09.11.2017, ВВР, 2017, № 45, ст.405 
    № 2246-VIII від 07.12.2017 
    № 2249-VIII від 19.12.2017}

    {Установити, що положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI цього Закону застосовуються по 31 грудня 2018 року згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017}

    {Установити, що у 2018 році норми і положення абзаців другого - п’ятого пункту 14 розділу XI цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України з урахуванням наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 2246-VIII від 07.12.2017}

    {Установити, що у 2017 році норми і положення частини другої пункту чотирнадцять розділу XI цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів згідно із Законом № 1801-VIII від 21.12.2016}

    Цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

    Розділ I 
    ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

    Стаття 1. Державна служба та державний службовець

    1. Державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

    1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

    2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

    3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

    4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

    5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

    6) управління персоналом державних органів;

    7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

    2. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

    Стаття 2. Визначення термінів

    1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

    1) безпосередній керівник - найближчий керівник, якому прямо підпорядкований державний службовець;

    2) державна мова - українська мова, якій Конституцією України надано статус мови офіційного спілкування посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування під час виконання посадових обов’язків, а також мови діловодства і документації цих органів та посадових осіб;

    3) керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов’язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі;

    4) посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов’язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

    5) професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов’язків, навчання, професійного та особистісного розвитку;

    6) рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу;

    7) суб’єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади;

    8) функції з обслуговування - діяльність працівників державного органу, яка не передбачає здійснення повноважень, безпосередньо пов’язаних з виконанням завдань і функцій, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

    9) професійне навчання - набуття та вдосконалення професійних знань, умінь та навичок, що забезпечує відповідний рівень професійної кваліфікації державного службовця для його професійної діяльності;

    10) службова дисципліна - неухильне додержання Присяги державного службовця, сумлінне виконання службових обов’язків та правил внутрішнього службового розпорядку.

    2. Терміни "близькі особи", "корупційне правопорушення", "потенційний конфлікт інтересів", "реальний конфлікт інтересів", "пряме підпорядкування" в цьому Законі вживаються у значенні, визначеному Законом України "Про запобігання корупції".

    Стаття 3. Сфера дії цього Закону

    1. Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв’язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

    2. Дія цього Закону поширюється на державних службовців:

    1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

    2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

    3) місцевих державних адміністрацій;

    4) органів прокуратури;

    5) органів військового управління;

    6) закордонних дипломатичних установ України;

    7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону;

    8) інших державних органів.

    3. Дія цього Закону не поширюється на:

    1) Президента України;

    2) Главу Адміністрації Президента України та його заступників, Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим та його заступників;

    3) членів Кабінету Міністрів України, перших заступників та заступників міністрів;

    4) Голову та членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голову та членів Антимонопольного комітету України, Голову та членів Національного агентства з питань запобігання корупції, Голову та членів Рахункової палати, Голову та членів Центральної виборчої комісії, голів та членів інших державних колегіальних органів;

    5) Секретаря Ради національної безпеки і оборони України та його заступників;

    6) Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України та його заступників, Голову Фонду державного майна України та його заступників;

    7) народних депутатів України;

    8) Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його представників;

    9) службовців Національного банку України;

    9-1) голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників;

    {Частину третю статті 3 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом № 2190-VIII від 09.11.2017}

    10) депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим та його заступників, міністрів Автономної Республіки Крим;

    11) депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування;

    11-1) суддів Конституційного Суду України;

    {Частину третю статті 3 доповнено пунктом 11-1 згідно із Законом № 2136-VIII від 13.07.2017}

    11-2) постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України;

    {Частину третю статті 3 доповнено пунктом 11-2 згідно із Законом № 2136-VIII від 13.07.2017}

    12) суддів;

    13) прокурорів;

    14) працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування;

    15) працівників державних підприємств, установ, організацій, інших суб’єктів господарювання державної форми власності, а також навчальних закладів, заснованих державними органами;

    16) військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону;

    17) осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом;

    18) працівників патронатних служб.

    4. Критерії визначення переліку посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    Перелік посад працівників державних органів, які виконують функції з обслуговування, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за поданням керівника державної служби у відповідному органі.

    Стаття 4. Принципи державної служби

    1. Державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

    1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

    2) законності - обов’язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    3) професіоналізму - компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

    4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;

    5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

    6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

    7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

    8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов’язків;

    9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

    10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

    Стаття 5. Правове регулювання державної служби

    1. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    2. Відносини, що виникають у зв’язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

    3. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

    4. Особливості правового регулювання державної служби в системі правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

    {Статтю 5 доповнено частиною четвертою згідно із Законом № 1798-VIII від 21.12.2016}

    Стаття 6. Категорії посад державної служби

    1. Посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

    2. Встановлюються такі категорії посад державної служби:

    1) категорія "А" (вищий корпус державної служби) - посади:

    Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;

    керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;

    керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників;

    {Абзац четвертий пункту 1 частини другої статті 6 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом № 1798-VIII від 21.12.2016}

    {Абзац п'ятий частини другої статті 6 виключено на підставі Закону № 2190-VIII від 09.11.2017}

    керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

    2) категорія "Б" - посади:

    керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;

    керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;

    керівників та заступників керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, апаратів місцевих державних адміністрацій, їх структурних підрозділів;

    {Абзац четвертий пункту 2 частини другої статті 6 в редакції Закону № 2190-VIII від 09.11.2017}

    керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;

    заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

    3) категорія "В" - інші посади державної служби, не віднесені до категорій "А" і "Б".

    3. Кількість посад державної служби категорій "А" і "Б" в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.

    Розділ II 
    ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

    Стаття 7. Основні права державного службовця

    1. Державний службовець має право на:

    1) повагу до своєї особистості, честі та гідності, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб;

    2) чітке визначення посадових обов’язків;

    3) належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення;

    4) оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби та рангу;

    5) відпустки, соціальне та пенсійне забезпечення відповідно до закону;

    6) професійне навчання, зокрема за державні кошти, відповідно до потреб державного органу;

    7) просування по службі з урахуванням професійної компетентності та сумлінного виконання своїх посадових обов’язків;

    8) участь у професійних спілках з метою захисту своїх прав та інтересів;

    9) участь у діяльності об’єднань громадян, крім політичних партій у випадках, передбачених цим Законом;

    10) оскарження в установленому законом порядку рішень про накладення дисциплінарного стягнення, звільнення з посади державної служби, а також висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання його службової діяльності;

    11) захист від незаконного переслідування з боку державних органів та їх посадових осіб у разі повідомлення про факти порушення вимог цього Закону;

    12) отримання від державних органів, підприємств, установ та організацій, органів місцевого самоврядування необхідної інформації з питань, що належать до його повноважень, у випадках, встановлених законом;

    13) безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби, у тому числі висновками щодо результатів оцінювання його службової діяльності;

    14) проведення службового розслідування за його вимогою з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

    2. Державні службовці також реалізують інші права, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

    Стаття 8. Основні обов’язки державного службовця

    1. Державний службовець зобов’язаний:

    1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

    2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки;

    3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина;

    4) з повагою ставитися до державних символів України;

    5) обов’язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов’язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації;

    6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів;

    7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов’язки;

    8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України;

    9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції;

    10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби;

    11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності;

    12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням посадових обов’язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню;

    13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

    Державні службовці виконують також інші обов’язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

    2. У разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов’язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    Стаття 9. Підпорядкування державного службовця та виконання наказу (розпорядження), доручення

    1. Державний службовець під час виконання посадових обов’язків діє у межах повноважень, визначених законом, і підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов’язки.

    2. Державний службовець зобов’язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

    Під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби.

    3. Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання.

    Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

    4. Якщо державний службовець отримав наказ (розпорядження), доручення не від безпосереднього керівника, а від керівника вищого рівня, він зобов’язаний повідомити про це безпосереднього керівника.

    5. Наказ (розпорядження), доручення може бути скасовано керівником, який його видав, а також керівником вищого рівня або органом вищого рівня.

    6. Державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов’язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов’язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

    7. Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

    8. Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов’язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк.

    У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

    9. За видання керівником та виконання державним службовцем явно злочинного наказу (розпорядження), доручення відповідні особи несуть відповідальність згідно із законом.

    Стаття 10. Політична неупередженість

    1. Державний службовець повинен неупереджено виконувати законні накази (розпорядження), доручення керівників незалежно від їх партійної належності та своїх політичних переконань.

    2. Державний службовець не має права демонструвати свої політичні погляди та вчиняти інші дії або бездіяльність, що у будь-який спосіб можуть засвідчити його особливе ставлення до політичних партій і негативно вплинути на імідж державного органу та довіру до влади або становити загрозу для конституційного ладу, територіальної цілісності і національної безпеки, для здоров’я та прав і свобод інших людей.

    3. Державний службовець не має права:

    1) бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії "А". На час державної служби на посаді категорії "А" особа зупиняє своє членство в політичній партії;

    2) обіймати посади в керівних органах політичної партії;

    3) суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії "А";

    4) залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;

    5) у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.

    4. У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати Центральною виборчою комісією, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби.

    Державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.

    5. Державний службовець не має права організовувати і брати участь у страйках та агітації (крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті).

    Стаття 11. Захист права на державну службу

    1. У разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

    У скарзі державний службовець може вимагати від керівника державної служби утворення комісії для перевірки викладених у скарзі фактів.

    2. Керівник державної служби на вимогу державного службовця для перевірки викладених у скарзі фактів утворює комісію у складі не менше трьох осіб.

    До складу комісії включаються в однаковій кількості:

    представники керівника державної служби, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;

    представники державного службовця, визначені ним із числа державних службовців цього державного органу;

    представники виборного органу первинної профспілкової організації з числа державних службовців, делеговані рішенням цього органу, а в разі відсутності профспілкової організації - представники державних службовців, обрані на загальних зборах (конференції) державних службовців державного органу.

    3. Керівник державної служби зобов’язаний не пізніше 20 календарних днів з дня отримання скарги надати державному службовцю обґрунтовану письмову відповідь (рішення).

    У разі утворення комісії відповідно до вимог частини другої цієї статті письмова відповідь (рішення) керівника державної служби має ґрунтуватися на висновку комісії.

    4. У разі неотримання в установлений частиною третьою цієї статті строк обґрунтованої відповіді на скаргу або незгоди з відповіддю керівника державної служби державний службовець може звернутися із відповідною скаргою до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    5. За результатами розгляду скарги центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, надає державному службовцю вмотивовану відповідь не пізніше 20 календарних днів з дня надходження скарги та в разі встановлення факту порушення прав державного службовця направляє відповідному державному органу обов’язкову для виконання вимогу про усунення відповідних порушень.

    6. Якщо права державного службовця, встановлені цим Законом, порушені керівником державної служби чи державним службовцем вищого органу або якщо ці особи створили перешкоди в реалізації прав державного службовця, він може подати скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, за фактом подання скарги ініціює та проводить службове розслідування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі.

    У разі виявлення порушень прав державного службовця або створення перешкод у їх реалізації винні у порушенні посадові особи повинні бути притягнуті до відповідальності, встановленої законом.

    Порушені права державного службовця підлягають безумовному поновленню, а перешкоди в реалізації цих прав - усуненню.

    8. Заявник має право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.

    Розділ III 
    УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ

    Стаття 12. Система управління державною службою

    1. Система управління державною службою включає:

    1) Кабінет Міністрів України;

    2) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;

    3) Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії;

    4) керівників державної служби;

    5) служби управління персоналом.

    Стаття 13. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби

    1. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, забезпечує функціональне управління державною службою в державних органах.

    2. Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України в порядку, встановленому для призначення на посади державної служби категорії "А".

    Керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, призначається на посаду строком на п’ять років з правом повторного призначення ще на один строк.

    3. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби:

    1) забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;

    2) розробляє проекти нормативно-правових актів з питань державної служби;

    3) видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз’яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби;

    4) здійснює контроль за додержанням визначених цим Законом умов реалізації громадянами права на державну службу;

    5) забезпечує визначення потреб у професійному навчанні державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;

    6) організовує із залученням навчальних закладів навчання державних службовців з метою удосконалення рівня володіння ними державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, а також іноземною мовою, яка є офіційною мовою Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповідно до цього Закону;

    7) формує пропозиції щодо обсягів державного замовлення на професійне навчання державних службовців для державних потреб на основі їхніх професійних компетенцій та розміщення затверджених обсягів згідно із законодавством, забезпечує своєчасне фінансування виконавців державного замовлення відповідно до укладених державних контрактів;

    8) сприяє розвитку системи навчальних закладів, що здійснюють професійне навчання державних службовців, делегує їм повноваження з визначення змісту навчання державних службовців відповідно до вимог професійних стандартів;

    9) організовує із залученням навчальних закладів розроблення освітньо-професійних програм у галузі знань "Публічне управління та адміністрування" та їх погодження, а також розробляє професійні програми спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців на основі професійних компетенцій і погоджує такі програми;

    10) в межах повноважень, визначених законом, проводить у державних органах перевірки стану дотримання вимог цього Закону;

    11) проводить в установленому порядку службові розслідування з питань дотримання державними службовцями вимог цього Закону;

    12) вживає заходів щодо створення рівних умов для прийняття та просування по службі державних службовців категорій "Б" і "В";

    13) забезпечує ведення і оприлюднення єдиного переліку вакантних посад державної служби в державних органах та переможців конкурсів;

    14) направляє державним органам та їх посадовим особам вимоги про скасування рішень таких органів з питань державної служби, які суперечать законодавству в частині реалізації громадянами права на державну службу;

    15) надає методичну допомогу службам управління персоналом у державних органах;

    16) проводить моніторинг вакантних посад державної служби категорії "А" та ініціює перед суб’єктом призначення проведення конкурсу на такі посади;

    17) веде облік державних службовців категорії "А", строк повноважень яких закінчується, а також тих, які після звільнення не працевлаштовані в установленому порядку, але не довше ніж протягом одного року з дня закінчення строку призначення на посаду;

    18) розробляє за погодженням із Комісією з питань вищого корпусу державної служби типові вимоги до професійної компетентності державних службовців категорії "А" та подає їх Кабінету Міністрів України для затвердження;

    19) розглядає скарги державних службовців категорій "Б" і "В" щодо прийняття, проходження та припинення державної служби відповідно до цього Закону;

    20) забезпечує захист прав державних службовців під час зміни істотних умов служби;

    21) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.

    Стаття 14. Комісія з питань вищого корпусу державної служби

    1. Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія) є постійно діючим колегіальним органом і працює на громадських засадах.

    2. До складу Комісії входять:

    1) представник, визначений Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної служби, з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;

    2) представник, визначений Президентом України;

    3) представник, визначений Кабінетом Міністрів України з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;

    4) керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (за посадою);

    5) керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (за посадою);

    {Пункт 6 частини другої статті 14 виключено на підставі Закону № 1798-VIII від 21.12.2016}

    7) по одному представнику від спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на національному рівні;

    8) чотири представники - громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, обрані відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

    3. Комісія утворюється Кабінетом Міністрів України, який затверджує її персональний склад. Пропозиції щодо утворення комісії та затвердження її складу Кабінету Міністрів України вносяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    Строк повноважень члена Комісії становить чотири роки, крім осіб, зазначених у пунктах 1-3 частини другої цієї статті, строк повноважень яких визначається строком повноважень суб’єкта, представником якого є особа у складі Комісії.

    4. Членом Комісії може бути громадянин України з вищою освітою та досвідом діяльності або фаховими знаннями у сфері державної служби або у сфері управління людськими ресурсами, здатний представляти інтереси суспільства та забезпечувати політично неупереджену і професійну роботу Комісії.

    5. Повноваження члена Комісії припиняються достроково у разі:

    1) подання особистої заяви про припинення повноважень члена Комісії або звільнення з посади, у зв’язку з перебуванням на якій його призначено членом Комісії;

    2) неможливості виконувати обов’язки за станом здоров’я (за наявності медичного висновку);

    3) припинення громадянства України або виїзду на постійне місце проживання за межі України;

    4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення умисного злочину;

    5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення;

    6) визнання його недієздатним або обмеження його дієздатності судом;

    7) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

    8) смерті;

    9) систематичного (два і більше разів підряд) нез’явлення без поважних причин на засідання Комісії або її комітету.

    Стаття 15. Повноваження Комісії з питань вищого корпусу державної служби

    1. Комісія:

    1) погоджує розроблені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, типові вимоги до професійної компетентності державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А";

    2) проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії "А" та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду;

    3) розглядає пропозиції та надає згоду на дострокове звільнення з посади за ініціативою суб’єкта призначення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та повідомляє про своє рішення суб’єкта призначення і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;

    4) вносить пропозиції суб’єкту призначення щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу у випадках, передбачених статтею 34 цього Закону;

    5) здійснює дисциплінарні провадження щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", та вносить суб’єкту призначення пропозиції за наслідками дисциплінарного провадження;

    6) затверджує перелік посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлює категорії посад державної служби за поданням керівника державної служби в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України.

    Стаття 16. Організація роботи Комісії з питань вищого корпусу державної служби

    1. Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    2. Члени Комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах. За членами Комісії на період участі у роботі Комісії зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна плата.

    3. Засідання Комісії проводяться прозоро, оголошення про їх проведення, порядок денний, протоколи таких засідань та висновки Комісії оприлюднюються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

    Засідання Комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії.

    4. Члени Комісії обирають головуючого на засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії.

    5. Комісія у межах наданих повноважень приймає рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії.

    Рішення Комісії оформляються протоколами, до яких додаються висновки Комісії у випадках, визначених цим Законом.

    6. На своєму засіданні Комісія приймає рішення про утворення комітету з відбору кандидатів на відповідну посаду та комітету з дисциплінарних проваджень з розгляду відповідних питань, а також визначає осіб із числа членів Комісії, які до них входять.

    7. Комітети Комісії для вирішення питань, що належать до їх повноважень, можуть залучати з правом дорадчого голосу представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, які мають вищу юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня, інших державних органів, профільних наукових установ та навчальних закладів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій з належною фаховою підготовкою та досвідом роботи у відповідних галузях.

    8. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    Стаття 17. Керівник державної служби в державному органі

    1. Повноваження керівника державної служби здійснюють:

    1) у Секретаріаті Кабінету Міністрів України - Державний секретар Кабінету Міністрів України;

    2) у міністерстві - державний секретар міністерства;

    3) в іншому центральному органі виконавчої влади - керівник відповідного органу;

    3-1) у місцевих державних адміністраціях:

    керівник апарату - в апараті місцевої державної адміністрації та її структурних підрозділах (крім структурних підрозділів зі статусом юридичних осіб публічного права);

    керівник структурного підрозділу зі статусом юридичної особи публічного права - у такому підрозділі;

    {Частину першу статті 17 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2190-VIII від 09.11.2017}

    4) у державних органах, посади керівників яких належать до посад державної служби, - керівник відповідного органу;

    5) в інших державних органах або в разі прямого підпорядкування окремій особі, яка займає політичну посаду, - керівник апарату (секретаріату).

    2. Керівник державної служби:

    1) організовує планування роботи з персоналом державного органу, в тому числі організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби категорій "Б"і "В", забезпечує прозорість і об’єктивність таких конкурсів відповідно до вимог цього Закону;

    2) забезпечує планування службової кар’єри, планове заміщення посад державної служби підготовленими фахівцями згідно з вимогами до професійної компетентності та стимулює просування по службі;

    3) забезпечує своєчасне оприлюднення та передачу центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, інформації про вакантні посади державної служби з метою формування єдиного переліку вакантних посад державної служби, який оприлюднюється;

    4) призначає громадян України, які пройшли конкурсний відбір, на вакантні посади державної служби категорій "Б" і "В", звільняє з таких посад відповідно до цього Закону;

    5) присвоює ранги державним службовцям державного органу, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

    6) забезпечує підвищення кваліфікації державних службовців державного органу;

    7) здійснює планування навчання персоналу державного органу з метою вдосконалення рівня володіння державними службовцями державною мовою, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону, а також іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи, у випадках, якщо володіння такою мовою є обов’язковим відповідно до цього Закону;

    8) здійснює контроль за дотриманням виконавської та службової дисципліни в державному органі;

    9) розглядає скарги на дії або бездіяльність державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

    10) приймає у межах наданих повноважень рішення про заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В";

    11) виконує функції роботодавця стосовно працівників державного органу, які не є державними службовцями;

    12) створює належні для роботи умови та їх матеріально-технічне забезпечення;

    13) здійснює інші повноваження відповідно до цього та інших законів України.

    Стаття 18. Служба управління персоналом державного органу

    1. У державному органі залежно від чисельності персоналу утворюється структурний підрозділ або вводиться посада спеціаліста з питань персоналу (далі - служба управління персоналом) з прямим підпорядкуванням керівнику державної служби. Обов’язки служби управління персоналом можуть бути покладені на одного з державних службовців органу.

    2. Служба управління персоналом забезпечує здійснення керівником державної служби своїх повноважень, відповідає за реалізацію державної політики з питань управління персоналом у державному органі, добір персоналу, планування та організацію заходів з питань підвищення рівня професійної компетентності державних службовців, документальне оформлення вступу на державну службу, її проходження та припинення, а також виконує інші функції, передбачені законодавством.

    3. Служба управління персоналом у питаннях реалізації державної політики у сфері державної служби керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    4. Типове положення про службу управління персоналом затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

    Розділ IV 
    ВСТУП НА ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ

      1   2   3   4   5   6

    написать администратору сайта