зоопсихологія. Спостереження як основа научіння тварин шляхом наслідування спря. На першому етапі свого становлення психологія
 Скачать 22.05 Kb.
|
|
на першому етапі свого становлення психологія існувала як наука про душу, але З подальшим розвитком природничих наук, психологія як наука про душу не задовольняє вчених. Тому, що все те, що стверджує психологія душі неможливо довести, так як його неможливо об'єктивно спостерігати та практично аналізувати. А тому залишається тільки вірити. Вчення, яке засноване лише на вірі, воно в тій чи іншій мірі є формою релігійного відношення до світу, а не наукового. В результаті виникає інший спосіб пояснення дійсності. Цей спосіб дістав назву теорії захованих властивостей і субстанцій. Це мало свій відповідний вплив і на психологію. В результаті перестали говорити про душу, а почали про інше. Людина, чи людський мозок має особливу властивість, завдяки якій вона здатна думати, відчувати, бажати і таке інше. Ця властивість дістала назву свідомості. Так історично виникло друге визначення предмету психології. На зміну психології душі прийшла так звана психологія свідомості, тобто другий етап розвитку психологічної науки. Психологія свідомості вже заснована на спостереженні, більше того, в ній навіть стає можливим експеримент, завдяки чому вона нагромадила значний матеріал про властивості і закономірності внутрішнього психічного життя людини. Тобто, психологія свідомості використовує спостереження людини над самим собою, над власними внутрішніми станами, переживаннями, думками, бажаннями, і таке інше. Таке специфічне спостереження дістало назву інтроспекції. При інтроспекції спостережувані явища "видимі" тільки тій людині, в "душі" якої вони протікають. А тому ми не можемо перевірити, чи правильно усвідомлює людина ті психічні процеси, які їй наявні. В результаті наступає третій етап розвитку психології - психологія як наука про поведінку. Цей етап дістав назву біхевіоризм. Зовні предмет психології, запропонований біхевіористами, ніби-то строго відповідає вимогам науки. Адже поведінка, реакції це те, що можна безпосередньо спостерігати, контролювати і вимірювати. Тобто, всі вимоги науки тут мають місце. Спостерігаючи поведінку, реакції, ми дійсно досліджуємо об'єктивні факти. Але ця об'єктивність ілюзорна і поверхова. Сама поведінка, самі реакції, дії і вчинки людини визначаються її думками, почуттями, бажаннями, тобто, відповідними мотивами. І якщо ми не враховуємо ці мотиви, то ми тим самим втрачаємо можливість зрозуміти і саму поведінку. В результаті психологія поведінки викидає із психології саму психологію, а залишає лише одну поведінку. Психіка -здатність мозку відображати об’єктивну дійсність на основі психологічного образу який при цьому формується; регулювати діяльність людини та її поведінку. вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку. Функції психіки :відображення дійсності регулювання поведінки людини Структура психіки: свідомість самосвідомість несвідома сфера психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем. Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії. Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я"). Існує три вид психічних явищ: Процеси: а) пізнавальні б) емоційно-вольові (емоції почуття воля) Стани: активність бадьорість пасивність втома стійкий інтерес творче піднесення впевненість сумнів апатія сон гіпноз. Властивості особистості: спрямованість особистості темперамент характер здібності тривожність особистості Психічні процеси- це різні відображення об’єкту. Це різні форми єдиного цілісного відображення суб’єктом за допомогою центральної нервової системи об’єктивної дійсності. Психічні стани- психічна характеристика особистості що відбиває її сталі тривалідущевні переживання. Настрій людини приклад емоційного психічного стану Психічні властивості― сталі душевні якості людини, що утворюються в процесі її тривалої відображувальної дійсності, виховання і самовиховання Психологічна наука розв'язує три групи завдань: науково-дослідні, діагностичні, корекційні. Науково-дослідні завдання - вивчення об'єкта науки на різних рівнях. Наприклад, на рівні загальних закономірностей і факторів розвитку розв'язуються такі завдання: а) дослідження вікової динаміки окремих психофізіологічних функцій, процесів, властивостей; б) виявлення окремих взаємозв'язків психіки впродовж усього життєвого циклу людини з урахуванням її діяльності. Діагностичні завдання мають на меті: І) розпізнати й оцінити рівень психіки особистості, ступінь зрілості індивідуальних і соціальних характеристик людини на різних етапах; 2) оцінити відхилення у психічному розвитку порівняно з віком і досвідом; 3) визначити потенційні можливості психічного розвитку; 4) здобути наукові дані для вдосконалення та прогнозування розвитку окремого індивіда. Корекційні (психокорекційні) завдання спрямовані на виправлення дефектів у психічному розвитку, усунення причин, що призводять до таких дефектів, спеціальну організацію навчального експерименту та психологічного тренінгу, розробку рекомендацій щодо способу життя з урахуванням віку та індивідуальності людини. Ці завдання виконують науковці-психологи, які працюють у спеціальних установах, та практичні психологи (які працюють у школі, промисловості, спорті тощо). Психокорекцію фахівці розуміють як діяльність, пов'язану з виправленням тих особливостей психічного розвитку, які за узвичаєною системою критеріїв не відповідають установленій нормі. У психології методи корекції надзвичайно різноманітні ЗАВДАННЯ ПРИНЦИПИ Український психолог О М. Ткаченко виділив та об'єднав у цілісну систему основні принципи психологічної науки — принцип детермінізму, принцип відображення, принцип єдності психіки й діяльності, принцип розвитку психіки, системно-структурний принцип. Принцип детермінізмурозкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі, закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини. Принцип детермінізму має велике значення не лише для пізнання психіки й розробки психологічної теорії, а й для пошуків шляхів передбачення, виховання психічних властивостей людини, керування ними. За принципом відображеннявсі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними. Психічне відображення мас сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб'єкта з об'єктом, попереджаючи суб'єкта, сигналізуючи про значущі для нього об'єкти за допомогою нейтральних відносно об'єкта подразників (сигналів) Сигнальність — фундаментальна властивість психічного. Вона характеризується високою вибірковістю та випереджуваністю. Психічне відображення в людини є знаково-опосередкованим. Воно активне на будь-якому рівні. Це або відбір чуттєвих, біологічно значущих сигналів на рівні організму, або розумове пізнання в процесі засвоєння на рівні індивіда, або творення суспільно-історичного досвіду па рівні особистості. Принцип єдності психіки та діяльностіконкретизує принципи детермінізму іі відображення. За цим принципом психіка і діяльність не тотожні, але і не протилежні.Вони утворюють єдність Психіка виступає як внутрішній, ідеальний план діяльності. Психічні модені дійсності дають можливість орієнтуватися у навколишньому середовищі на всіх рівнях детермінації – організму, індивіда й особистості, забезпечуючи життєдіяльність, засвоєння і продукування суспільного досвіду. У принципі розвитку психіки об’єктивно виявляються й реалізуються детермінації поведінки, зв'язок психіки та діяльності. За цим принципом кожному рівні детермінації притаманний свій тип розвитку. На рівні організму суб’єкт розвивається в процесі визрівання і формування психофізичних структур, на рівні індивіда – у процесі діяльності присвоєння., на рівні особистості – у процесі перетворювальної діяльності. За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів, таких як пам'ять, воля, мислення, уява та інші, котрі розглядаються як складові елементи цілого. Принципи психології використовуються у взаємозв’язку для пояснення будь-яких психічних явищ та в процесі наукового пізнання . сновними емпіричними методами вважаються спостереження, опитування, тест, експеримент. Спостереження – цілеспрямоване вивчення особистості на основі сприйняття її дій в різних природних умовах (праця, гра, навчальна діяльність). Види спостереження: Зовнішнє – спосіб збору даних про психологію людини шляхом прямого спостереження за нею зі сторони. Внутрішнє (самоспостереження) – дослідник спостерігає за собою, або інші люди на його прохання ведуть самоспостереження за його завданням. Вільне – не має попередньо встановлених рамок, програм, процедури його проведення. Може змінюватися предмет чи об’єкт спостереження, його характер в ході спостереження за бажанням дослідника. Стандартизоване – чітко визначений план, попередньо продумана програма, строге дотримування її, незалежно від того, що відбувається в процесі спостереження з об’єктом і самим дослідником. Уключене – (досить часто використовується в педагогічній, віковій, соціальній психології) дослідник – безпосередній учасник процесу, за яким йде спостереження (наприклад, взаємини в колективі). Стороннє – не передбачає особистої участі експериментатора в процесі, який він вивчає. Експеримент – збір фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв психічних явищ, продумано створена штучна ситуація, в котрій досліджувана властивість виявляється та оцінюється краще всього. Однак провести справжній експеримент на практиці дуже важко. Види експерименту: Лабораторний: – лабораторні умови, дії визначаються інструкцією; – спеціальні прилади, апаратура; – поведінка не дуже природна (страх, намагання показати себе з кращої сторони); – більш точні Природний – уперше запропонував у 1910 р. А. Ф. Лазурський: – природні умови ( гра, урок); – немає приладів; – дані більше відповідають типовій життєвій поведінці досліджуваних; – не завжди точні (тому що експериментатор не може строго контролювати впливи різних факторів). Психологічні тести – спеціалізовані методи психодіагностики, за допомогою яких можна отримати точну кількісну та якісну характеристику явища, що вивчається. Або система випробувань й оцінювання окремих психічних рис і властивостей людини. Види: тести досягнень, спрямовані на визначення рівня оволодіння людиною конкретними знаннями, вміннями, навичками; тести інтелекту – виявлення інтелектуального потенціалу людини; тести креативності – на вивчення та оцінювання творчих здібностей; тести особистості – спрямовані на вимірювання різних сторін особистості. Опитування– метод, при використанні якого людина відповідає на низку запитань. |