4 Посібник Ток. ЧПК. 4 Посібник Ток. Навчальний посібник для студентів спеціальності "Технологія машинобудування". Протокол 6 від 30 січня 2003 р. Вінниця внту 2004

• Название: Навчальний посібник для студентів спеціальності "Технологія машинобудування". Протокол 6 від 30 січня 2003 р. Вінниця внту 2004
• Анкор: 4 Посібник Ток. ЧПК.doc
• Дата: 02.05.2017
• Размер: 2.39 Mb.
• Имя файла: 4 Посібник Ток. ЧПК.doc
• Тип: Навчальний посібник; #6334
• страница: 15 из 20

7. Лабораторна робота: “Розробка керувальної програми та налагодження токарного верстата з ЧПК”

Мета роботи: Засвоїти основи програмування токарних верстатів із пристроєм ЧПК типу “Электроника НЦ–31” та здобути практичні навики розробки керувальних програм механічної обробки деталей та налагодження таких верстатів.

1. Устаткування та пристрої, що використовуються в роботі

• 
  Токарний верстат моделі 16К20Т1.02 із пристроями числового програмного керування (ПЧПК) типу «Электроника НЦ–31».
  
• 
  Спеціальний пристрій для графічного відображення траєкторії руху вершини інструмента.
  
• 
  Набір креслярського приладдя (олівець, гумка, лінійка, циркуль, кнопки).
  
• 
  Аркуш креслярського паперу формату А4.
  
• 
  Декілька аркушів міліметрового паперу формату А4 (до 5 шт.)
  
• 
  Мікрокалькулятор.
  

2. Порядок виконання роботи

Роботу слід виконувати у такій послідовності.

1. Ознайомитись з методикою підготовки керувальних програм для верстата 16К20Т1.02, його будовою та клавіатурою пульта керування ПЧПК «Электроника НЦ–31».

2. Одержати у викладача завдання за одним із варіантів (див. додаток Г) та ознайомитись з ним.

3. Визначити поверхні, що обробляються, послідовність обробки цих поверхонь, кількість робочих ходів для обробки кожної поверхні, вибрати необхідний різальний інструмент та режими різання для кожного інструмента.

4. Розробити й накреслити на аркушах міліметрового паперу розрахунково–технологічну карту (РТК) (див. п. 3.1 і Додаток Б).

5. Розробити керувальну програму й оформити її у відповідності з Додатком В.

6. Підготувати верстат до роботи, виконуючи такі дії:

• 
  прикріпити аркуш креслярського паперу до спеціальної підставки (дошки), закріпленої між передньою та задньою бабками верстата;
  
• 
  на вказаному аркуші накреслити за допомогою креслярського приладдя систему координат деталі, розмістивши її таким чином, щоб вісь Z збігалася з віссю обертання шпинделя, а вісь X – із поверхнею правого торця деталі, що утворюється після останнього переходу даної операції;
  

• 
  вибрати (за узгодженням із викладачем) фрагмент керувальної програми, яка буде відтворена за допомогою креслярського пристрою (умовного інструмента);
  
• 
  зробити розмірну прив’язку умовного інструмента до системи координат деталі (див. п. п. 3.5 та 3.6).
  

7. Ввести заданий фрагмент керувальної програми у пам’ять ПЧПК.

8. Відтворити заданий фрагмент програми в автоматичному режимі викреслюванням траєкторії руху умовного інструмента на підготовленому аркуші.

9. Порівняти отриману траєкторію руху інструмента з бажаною і, за необхідністю, внести корективи в програму.

10. Скласти звіт.

3. Методика виконання роботи

7.3.1. Розробка розрахунково-технологічної карти

Розрахунково-технологічна карта (РТК) є планом обробки деталі на верстаті з ЧПК у вигляді зображення операційного ескізу та циклограм руху кожного інструмента з усіма необхідними поясненнями та розмірами.

Таким чином, для кожного технологічного переходу розробляється циклограма руху відповідного інструмента. На циклограмах повинні бути показані:

– вихідна точка;

– початкова точка;

– опорні точки з номерами, що відповідають послідовності руху інструмента.

Якщо в технологічному переході не використовуються автоматичні цикли, то циклограма такого переходу збігається з траєкторією руху центра інструмента.

За використання автоматичних циклів траєкторію руху інструмента в межах циклу на циклограмі не показують, а зображують лише границі циклу і ті опорні точки, розташування яких визначає вихідні параметри циклу.

Для розробки РТК і, відповідно, керувальної програми необхідно для кожного переходу встановити місцезнаходження трьох важливих точок: початку системи координат деталі, вихідної точки (тобто точки, в якій опиняється центр інструмента одразу ж після установлення його в робочу позицію) і початкової точки (точки, із якої інструмент починає рухатися з робочою подачею під час виконання першого робочого ходу).

Початок системи координат деталі (точка О_д) найчастіше розташовують у центрі поверхні правого торця деталі, яка утворюється після виконання останнього переходу обробки цього торця на даній операції. Але в обґрунтованих випадках точка О_д може розташовуватись і в іншому місці. Якщо місцезнаходження точки О_д залишається незмінним, то систему координат деталі можна показувати лише на операційному ескізі. Розташування точки О_д для кожного інструмента задається під час його прив’язки (див. п. 3.6).

Розрізняють вихідну точку програми і вихідну точку кожного з переходів. З вихідної точки програми починає рух центр того інструмента, який виконує перший технологічний перехід.

При виборі вихідної точки програми слід врахувати таке:

–вершина інструмента у цій точці повинна добре проглядатися з боку робітника;

– інструмент не повинен заважати встановленню, закріпленню та зніманню заготовки, видаленню стружки тощо.

Розташування вихідних точок переходів вибирається таким чином, щоб під час повороту револьверної головки інструменти не торкались деталі.

Початкову точку переходу розташовують на відстані 2 ...3 мм від тієї поверхні, з якої починається обробка на цьому переході.

Приклад оформлення РТК показаний у додатку Б.