культура козаків матеріал. Неперевірена версія
 Скачать 0.51 Mb.
|
Зміст1Історичні періоди 2Перші згадки і походження 3Спроби організації запорозького козацтва 4Запорозька Січ 4.1Політичний устрій 4.2Господарство 5Військо Запорозьке 6Див. також 7Примітки 8Джерела та література Історичні періоди[ред. | ред. код]Історія запорозьких козаків ділиться на шість періодів: Утворення запорозького козацтва (1471—1583). Боротьба проти Речі Посполитої за релігійно-національну незалежність південної Русі (1583—1657). Участь в боротьбі за релігійно-національну незалежність правобережної України проти Речі Посполитої, Кримського ханства й Османської імперії (1657—1686). Боротьба проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства за збереження самобутності (1686—1709). Існування запорожців за межами Росії і спроби їх до повернення до рідних місць (1709—1734). Протистояння російській владі за самостійне існування і падіння Запоріжжя (1734—1775). Перші згадки і походження[ред. | ред. код]Степова місцевість нижче дніпровських порогів здавна зветься Запоріжжям. Саме тут, на межі лісу і дикого степу, на стику слов'янської осілого сталості і розгульної життя кочівників, зародилося й зміцніло запорозьке козацтво. 1397 року золотоординський хан Тохтамиш передав ординські землі (Київщину, Поділля, Чернігівщину і частину Дикого поля) литовському князю Вітовту в обмін на захист від Тамерлана, решта земель довгий час вважалися нічиїми, призначеними лише для кочовища. У перших згадках тюркське слово «козак» означало «охоронець» або навпаки — «розбійник». Перші спогади про таких козаків датуються 1489 роком. Під час походу польського короля Яна Ольбрахта на татар дорогу його війську на Поділлі вказували козаки-християни. Того ж року загони отаманів Василя Жили, Богдана Голубця напали на Таванській переправі в пониззі Дніпра і, розігнавши татарську варту, пограбували купців[1]. Згодом скарги хана на козацькі напади стають регулярними. На думку Литвина, враховуючи як звично це позначення вживається в документах того часу, можна вважати, що козаки були відомі не одне десятиліття, принаймні, з середини XV століття. Згідно з дослідженнями поліморфізму Y-хромосоми початку XXI ст. етногенетично належали до південного типу східних слов'ян, що спростовувало раніші припущення окремих істориків та етнографів про їх можливе кавказьке чи азіатське походження або значну частку цих типів у формуванні козацтва[2]. Спроби організації запорозького козацтва[ред. | ред. код]Вже на початку XVI століття запорозькі козаки складають значну військову силу і це приносить певні занепокоєння сусідам[3]. Однак, і сусіди вели себе «неспокійно». Постійною була загроза вторгнень зі сторони Великого князівства Московського , так і Великого князівства Литовського , а також з боку Кримського ханства,|кримських татар. В результаті, 1524 року, при правлінні великого князя литовського і короля польського Сигізмунд I , був висунутий проект створення організованого козацького війська, залученого на державну службу. Але через нестачу коштів проект тоді не було реалізовано. Запорозька Січ[ред. | ред. код] Місцезнаходження Запорозької Січі у другій половині XVI—XVIII ст. Докладніше: Запорозька Січ та Військо Запорозьке Низове Запорозька Січ виникла у XVI столітті. Брак прямих свідчень залишає дискусійним питання точного часу, місця її виникнення. Грушевський появу Січі за дніпровськими порогами визначив 70—80-ми роками XVI століття, Голобуцький — 30—50-ми роками XVI століття, В. О. Щербак — 60—70-ми роками XVI століття[4]. Ідея створення форпосту на південних рубежах Литовсько-Руської держави виникла ще у 20—30-х роках XVI століття, але реалізувати її вдалося лише князю Дмитру Вишневецькому, який у 1550-х роках здійснив експедицію до дніпровських порогів і на острові Мала Хортиця побудував фортецю. До складу гарнізону на Хортицькому острові входили як козаки, так і бояри, драби, слуги. Проживання козаків Вишневецького єдиною громадою у специфічних умовах південного порубіжжя сприяло зародженню військово-політичної організації запорозького товариства, її моделі[4]. Побудований Вишневецьким замок став прототипом козацького укріплення, яке, утвердившись на острові Томаківка у 60—70-х роках XVI століття, дістало назву Запорозької Січі. Сама Запорозька Січ — це місто-фортеця. На території фортеці зазвичай розміщувались площа, церква, курені, комори, адміністративні споруди[5]. Стіни фортець запорозьких козаків були з насипів земляних валів і дерев'яних укріплень. На підконтрольних Січі землях існували козацькі господарства — зимовники. У XVIII столітті на Запоріжжі була впроваджена адміністративно-територіальна система управляння — «паланковий устрій». За етнічним походженням запорозькі козаки у своїй більшості були вихідцями з Русі; також у ряди запорожців вливалися татари, поляки, вихідці з інших народів[5]. Політичний устрій[ред. | ред. код]Політичний режим Запорозької Січі Яворницький порівняв з вічевою демократією слов'ян[5]. Правова система Запорозької Січі була заснована на звичаєвому праві, яке ґрунтувалося на усних усталених звичаях та нормах. Вищим органом влади у Січі була рада, право на участь у якій мали всі козаки. Козацькі ради за традицією збиралися щороку 1 січня для переобрання кошового отамана і старшини[4]. Виконавча влада належала кошовому отаману і центральному органу управління Січі — Кошу. Господарство[ред. | ред. код]Основною галуззю господарства Запорозької Січі було промислове уходництво як-то полювання, рибальство, скотарство, бортництво, бджільництво, солевидобуток. Козаки мали торгові відносини з татарами та іншими сусідами, вели внутрішню торгівлю. Значний прибуток Січ мала з військових походів. Мало місце використання рабів[6]. У другій половині XVI—XVII століттях запорозькі козаки здійснили десятки походів, у тому числі морських, до Очакова, Кілії, Ізмаїлу, Акермана, інших твердинь Османської імперії на Північному Причорномор'ї, досягли берегів Малої Азії, зокрема, фортець Сінопа і Трапезунда. Наприкінці XVI — на початку XVII століть запорозькі козаки були втягнуті у війни, що вела Річ Посполита у Лівонії, Московському царстві. Запорожці брали активну участь у козацько-селянських повстаннях в Речі Посполитій, так, саме на Січі у 1648 році почалося повстання Богдана Хмельницького. З 1649 року Запорозька Січ була складовою Гетьманату. У часи Руїни гетьмани втратили контроль над Запорозькою Січчю, а сама Січ навіть виставляла своїх кандидатів на гетьманство. 1709 року запорожці підтримали виступ гетьмана Івана Мазепи проти царя. 1711 року Січ опинилася під кримською протекцією, а в 1734 увійшла до складу Російської імперії. Закінчилася історія Запорозької Січі у 1775 році — коли фортеця запорожців була зруйнована царським військом. |