М. М. Моисеев
Упроваджувати нові технології, реалізовувати нові програми треба поступово, обережно, з урахуванням уже допущених помилок і можливостей їх виправлення з використанням світового
досвіду.
Нове суспільство зобов'язане приймати далекосяжні рішення, що забезпечують довгострокову сталість розвитку.
У найближчі 20—30 років на людство очікують величезні труднощі, та є надія, що вони будуть подолані: вже робляться перші спроби запобігти розростанню екологічної кризи, з'являється перший позитивний досвід реалізації нової екологічної політики, дедалі більше країн переводять проблему охорони природи, збе-
399
Стратегія й тактика виживання людства
Стратегія й тактика виживання людства
 реження біосфери до рангу найпріоритетніших, актуальних, таких, що потребують вирішення. Приклад цього — сплеск природоохоронної активності в усьому світі за останні 20 років — від вражаючих доповідей Римського клубу й доленосних міжнародних екологічних форумів до вироблення десятків локальних, регіональних і міжнародних програм збереження й відновлення природних ресурсів, ландшафтів, територій та акваторій, розвитку екологічного виховання та освіти, поява численних екологічних матеріалів у засобах масової інформації, виникнення сотень «зелених» рухів та організацій у всіх куточках світу.
З 1990 р. в багатьох країнах світу (з 1991 р. — в Україні) ухвалюються нові закони про охорону навколишнього природного середовища, жорсткішає контроль за дотриманням природоохоронного законодавства.
У результаті в усьому світі дедалі ширше впроваджуються
ефективні маловідходні технології, оборотне водопостачання,
розвиваються альтернативні види енергетики (насамперед вітро
ва, геліо- та біоенергетика в США, Великій Британії, Німеччині,
Нідерландах, Італії, Швеції, Японії, Китаї).
Чимдалі більше людей переходять на користування невели
кими, економічними автомобілями, на спорудження житлових
будинків нових конструкцій (зі значно меншими витратами теп
ла, з обігріванням за допомогою сонячних колекторів тощо).
У Нігерії, Китаї, Австралії, Центральній Америці, інших
країнах і регіонах останніми роками завдяки зусиллям «зелених»
висаджено сотні мільйонів паркових і лісових дерев. У десятки
разів чистішими стали води Рейну, Одеру, Ельби, в них відроди
лася риба.
В Японії розроблені й упроваджуються нові стандарти
здоров'я та найжорсткіші в світі вимоги до якості води. Тим, хто
потерпів від забруднень, обов'язково виплачуються належні
компенсації.
У Великій Британії діє система повторних екологічних екс
пертиз, аналізується динаміка забруднень будь-якими об'єктами,
що дає змогу практично цілком уникати помилок під час таких
експертиз.
Екологічна політика Швеції зорієнтована на розвиток
тільки екологічно чистих виробничо-технологічних процесів та
обладнання (автомобільний концерн «Вольво» ще в 1990 р. роз-
400
робив прекрасний варіант нового екологічно чистого автомобіля XXI сторіччя).
♦ У Франції виникло нове соціальне поняття «якість життя»: замість соціально-економічних показників рівня життя (вони дуже приблизно визначались обсягами валового національного продукту на душу населення) введено новий узагальнювальний індекс, за допомогою якого враховуються густота населення на 1 км2, розміщення й ступінь екологічної небезпеки промислових та аграрних комплексів, забезпеченість природними ресурсами, а також стан довкілля.
Отже, новий підхід сучасної екополітики до проблеми збереження біосфери й стабільного розвитку нашого суспільства, новий погляд на біосферу базуються на принципах сучасної й майбутньої людської діяльності: етичних та еколого-еконо-мічних.
ЯКІ1'' '■'■■'::'"''
':ШВВВИНЯВІ^^^І
Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує низку етичних правил поводження людини на Землі. Запам'ятаймо їх.
Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє
ним.
Вважай кожний твій день на Землі священним і святкуй
зміну пір року.
Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься
так, щоб вони зникали.
Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі
дають.
Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей -
обтяжливе для Землі.
Не занапащай і не забруднюй багатств Землі зброєю війни.
Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся
відновлювати її виснажені сили.
Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності
на Землі.
Не обкрадай майбутніх поколінь, виснажуючи й забрудню
ючи Землю.
Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають
однакове право на її багатства.
401
Стратегія й тактика виживання людства
Стратегія й тактика виживання людства
 В узагальненому вигляді етичні й еколого-економічні принципи подано відомим американським ученим-екологом Д. Чирасом (1992). Він вирізнив три основних етичних принципи:
людство має обмежені .запаси природних ресурсів, які необ
хідно розподіляти між усіма живими істотами планети («не все
тільки для нас»);
людство — частинка Природи й суб'єкт, на який поширюють
ся всі її Закони. Ми не маємо права ґвалтувати Природу й
нехтувати її Законами, бо це згубить цивілізацію;
людство не повинне керувати Природою, воно має навчитися
співпрацювати та існувати в гармонії з нею.
Ми додамо ще один принцип: людина — також частинка Космосу, могутні сипи якого постійно впливають на її здоров 'я, психіку й поведінку. Нам необхідно вивчати процеси й закони розвитку космічних систем і враховувати їх у своїх стосунках із навколишнім світом. Найближчим часом особливу увагу слід звернути на стан близького Космосу (10—30 тис. км від поверхні планети), який для Землі не менше важить, ніж атмосфера чи гідросфера, але набагато вразливіший. У зв'язку з освоєнням космічного простору людиною забруднення близького Космосу набуло загрозливих масштабів: у межах екосфери вже «літає» близько 3 тис. т предметів штучного походження, уламків супутників, космічних ракет і кораблів, що в 150 тис. разів перевершує масу метеоритних тіл; у першій половині XXI ст. маса космічного сміття може збільшитися до 4—5 тис. т, а це вже — реальна загроза середовищу та існуванню людства через появу електромагнітних аномалій.
Головні еколого-економічні принципи:
консервація, збереження ресурсів та енергії, розумне самообме
ження в усіх сферах життєдіяльності;
рециклічність, тобто максимально можливе багаторазове вико
ристання матеріалів у виробництві;
відновлення ресурсів;
контроль рівня забруднень усіх типів, його стабілізація та зни
ження, впровадження нових технологій в енергетиці, промисло
вості, сільському господарстві, на транспорті, вповільнення
темпів зростання населення.
Перебудова мислення, переоцінка цінностей — важливі, але надзвичайно складні завдання людства, оскільки їх вирішення пов'язане з руйнуванням міфів, усталених уявлень, доктрин і навіть деяких релігійних настанов, що протягом тривалого часу
402
вкорінювались у свідомість людей. Як зазначив А. Печчеї, нова людина мусить знищити в собі насамперед такі риси характеру, як жорстокість, жадібність, заздрість, ненависть і невігластво.
У регулюванні характеру та рівня психологічних реакцій населення на ті чи інші екологічні процеси й ситуації провідна роль належить учителям, викладачам вищих закладів освіти, журналістам, письменникам, ученим-публіцистам, служителям церкви, діячам мистецтва, засобам масової інформації. В екологізації свідомості людства важливу роль відіграли такі видатні особистості, як Дж. Даррелл, Г. Торо, Б. Коммонер, А. Швейцер, P. Kap-сон, Ж.-І. Кусто, Л. Олдо, Д. Медоуз, Дж. Адамсон, А. Гор, А. Чехов, К. Паустовський, Ч. Айтматов, Л. Леонов, О. Яблоков, М. Моисеев, М. Реймерс, В. Данилов-Данільян, К. Лосев, В. Рас-путін, Л. Адамович, А. Платонов, О. Гончар, С. Плачинда, Ю. Щербак, В. Поліщук і багато інших.
На завершення слід зазначити, що шлях, яким прийшли до свого благополуччя розвинені країни, неприйнятний для людства в цілому, бо не гарантує екологічної й соціальної безпеки планети в соціально несправедливому світі. Досвід останнього десятиліття засвідчив, що кожна країна повинна мати свою стратегію еколого-збалансованого розвитку, свій шлях збереження й відтворення природи рідного краю з урахуванням природних, географічних, історичних, соціально-економічних аспектів.
Сучасні шляхи розвитку ведуть до нестабільності, поглиблення кризи. Настав час гармонізувати життєдіяльність суспільства на таких принципах:
зміна філософії життя людини, суспільства, в основу якої мають
бути покладені культурні й духовні традиції, настанови на збе
реження соціально-екологічної цілісності середовища існування;
визнання людини, родини, етносу, суспільства, нації, держави
вищою цивілізаційною цінністю;
всебічний розвиток освіти, особливо екологічної, як рушійної
сили цивілізаційного розвитку;
визнання стабільності суспільства, соціумів, поселень метою
гармонізації життєдіяльності людства;
екологічне оздоровлення природних об'єктів, ландшафтів як
середовища існування й домінанти життя, зменшення техно
генного навантаження на них;
спрямування технологічних та інноваційних змін на підтриман
ня стабільності й динамічної рівноваги довкілля й розвитку.
Список рекомендованої літератури
Список рекомендованої літератури
Агроэкология / Под ред. В. А. Черникова, А. И. Чекереса. — М., 2000.
Акимова Т. А., Хаскин В. В. Экология. — 2-е изд. — М., 2001.
Аіексеенко В. А. Экологическая геохимия. — М., 2000.
Атлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. —
М., 1978.
Бишвський Г. О., Бутченко Л. /., Навроцький В. М. Основи екології: Те
орія та практикум. — К., 2002.
Бишвський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної еко
логії. — 2-ге вид. — К., 1995.
Білявський Г. О., Фурдуй Р. С, Костіков І. Ю. Основи екологічних
знань. — К., 2000.
Воронков Н. А. Экология: общая, социальная, прикладная. — М., 1999.
Гайнріх Д., Гергт М. Екологія. — К., 2001.
Геоэкология / В. А. Боков, А. В. Ена, В. Г. Ена и др. — Симферополь,
1996.
Глухое В. В., Лисочкина Т. В., Некрасова Т. П. Экономические основы
экологии. — СПб., 1995.
Гор А. Земля у рівновазі: Екологія і людський дух. — К., 2001.
Homo sapiens против Homo technocraticus / Сост. 3. Т. Братко,
И. Ю. Харченко. - К., 1981.
Григорьев А. А. Экологические уроки прошлого и современности. —
М., 1991.
Губский Ю. И., Долго-Сабуров В. Б., Храпак В. В. Химические катаст
рофы и экология. — К., 1993.
Данилов-Данильян В. И., Лосев К. С. Экологический вызов и устойчи
вое развитие. — М., 2000.
Дідух Я. П. Популяційна екологія. — К., 1998.
Дорогунцов С. I., Коценко К. Ф., Аблова О. К. Екологія. — К., 1999.
Емельянов И. Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчи
вости и эволюции экосистем. — К., 1999.
404
Закон України про екологічну експертизу. — К., 1995.
Закон України про охорону навколишнього природного середови
ща. - К., 1991.
Коммонер Б. Замыкающийся круг. — Л., 1974.
Крисаченко В. С. Екологічна культура. — К., 1996.
Куценко A. U., Писаренко В. И. Охрана окружающей среды в сельском
хозяйстве. — К., 1991.
Мельник Л. Г. Экологическая экономика. — Сумы, 2001.
Моисеев Н. И. Судьба цивилизации: Путь разума. — М., 1998.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середови
ща в Україні у 2000 році. — К., 2001.
Одум Ю. Экология: В 2 т. — М., 1986.
Основні напрями державної політики України в галузі охорони
довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення еко
логічної безпеки. — К., 1999.
Охрана окружающей среды / А. М. Владимирович, Ю. И. Ляхин,
Л. Т. Матвеев и др. — Л., 1991.
Петров К. М. Общая экология: Взаимодействие общества и приро
ды. — 2-е изд. — СПб., 1998.
Печчеи А. Человеческие качества. — М., 1984.
Реймерс Н. Ф. Надежды на выживание человечества: Концептуальная
экология. — М., 1997.
Реймерс Н. Ф. Экология (теории, законы, правила, принципы, гипоте
зы). — М., 1994.
Риклефс Р. Основы обшей экологии. — М., 1979.
Степановских А. С. Экология. — М., 2001.
Ситник К. М., Брайон А. В., Гордецкий А. В. Биосфера. Экология. Ох
рана природы: Справ. — К., 1987.
Уайнер Дж. Экология человека. — М., 1979.
Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. — М., 1980.
Урсул А. Д. Концепция выживания и устойчивого развития цивилиза
ции. - М, 1993.
Хижняк М. I., Нагорна А. М. Здоров'я людини та екологія. — К., 1995.
Шевчук В., Білявський Г., Саталкін Ю. та ін. Ноосферогенез і гар
монійний розвиток. — К., 2002.
Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Білявський Г. О. та ін. Гармонія
життєвих сил Дніпра: Еколого-духовні нариси. — К., 2002.
Экология города / Под ред. Ф. В. Стольберга. — К., 2000.
0-U87
 ЗМІСТ
Найважливіші етапи світового екологічного рухуЗ
РОЗДІЛ І СУЧАСНІ ПІДХОДИ В НАУЦІ ПРО ДОВКІЛЛЯ 5
Глава 1 Людство в навколишньому середовищі 6
§ 1.1. Еволюція взаємин людини й природи 6
§ 1.2. Основні фактори деградації довкілля 10
§ 1.3. Екологічні катастрофи 24
§ 1.4. Духовна криза 32
§ 1.5. Нова філософія життя 38
§ 1.6. Сучасна екологія 44
Глава 2 Біоекологія 53
§ 2.1. Загальне уявлення про біосферу 53
§ 2.2. Походження й еволюція біосфери 57
§ 2.3. Функціонування біосфери 66
§ 2.4. Біогеоценози — елементарні одиниці біосфери 80
§ 2.5. Види, популяції та середовище 91
§ 2.6. Основні екологічні закони 99
§ 2.7. Ноосфера 101
§ 2.8. Біорізноманітність і її збереження III
Глава 3 Геоекологія 127
§ 3.1. Деякі риси екологічної системи «Земля» 127
§ 3.2. Атмосфера 130
§ 3.3. Гідросфера 148
§ 3.4. Літосфера 161
Глава 4 Техноекологія 176
§4.1. Основні техногенні забруднювачі й методи їх контролю .176
§ 4.2. Енергетика 190
§ 4.3. Промисловість 213
§ 4.4. Сільське господарство 221
§ 4.5. Транспорт 225
§ 4.6. Військова діяльність 228
§ 4.7. Наукова діяльність 237
Глава 5
Соціоекологія 254
§ 5.1. Правила й закони соціоекології 254
§ 5.2. Екологічна освіта 256
§ 5.3. Економіка природокористування 260
§ 5.4. Правові засади природокористування 267
§ 5.5. Культура й релігія 281
§ 5.6. Урбоекологія 286
Глава 6 Екологія людини 291
§ 6.1. Здоров'я людини як інтегральний показник її
багатовимірної екологічної ніші 291
§ 6.2. Здоров'я та його критерії 294
§ 6.3. Реакції організму людини на вплив факторів середовища 296
§ 6.4. Вплив абіотичних факторів на здоров'я людини 299
§ 6.5. Вплив біотичних факторів на здоров'я людини 304
§ 6.6. Вплив антропогенних факторів на здоров'я людини . . .307
РОЗДІЛ II ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ 327
Глава 7 Природно-соціальні особливості України 328
§ 7.1. Загальні відомості про природні умови 328
§ 7.2. Традиції природокористування 335
§ 7.3. Причини розвитку екологічної кризи 339
§ 7.4. Джерела забруднення довкілля 341
§ 7.5. Основні наслідки екологічної кризи 353
Глава 8 Екологічний стан окремих регіонів України 359
§ 8.1. Загальна характеристика 359
§ 8.2. Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного
й Азовського морів 366
§ 8.3. Донецько-Придніпровський регіон 371
§ 8.4. Українське Полісся 372
§ 8.5. Українські Карпати 374
Глава 9 Наслідки екологічних катастроф 376
§ 9.1. Природні екологічні катастрофи 376
§ 9.2. Антропогенні екологічні катастрофи 378
§ 9.3. Аварія на Чорнобильській АЕС 379
Глава 10 Національний шлях до еколого-збалансованого
розвитку 382
§ 10.1. Головні підсумки XX століття 382
§ 10.2. Програма переходу України до збалансованого розвитку .384
Стратегія й тактика виживання людства 387
Нові тенденції цивілізаційного розвитку 387
Шляхи виживання людства 398
Список рекомендованої літератури404
Навчальне видання
Білявський Георгій Олексійович
Фурдуй Ростислав Сергійович
Костіков Ігор Юрійович
ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ
Художній редактор О. Г. Григір
Технічний редактор Л. І. Швець
Коректори А. І. Бараз, П. Л. Пироженко
Комп'ютерна верстка Н. В. Громової
Підп. до друку 11.0S.05. Формат 60 к 84 '/|6 Папір офс. № 1. Гарнітура Тайме. Офсетний друк. Ум. друк. арк. 23,72. Ум. фарбовідб. 24.18. Обл.-вид. арк. 25,83. Вид. № 4220. Зам № 10-05.
Видавництво «Либідь», 01004 Київ, вул. Пушкінська, 32 Свідоцтво про державну реєстрацію № 404 від 06.04.2001
Віддруковано і готових діапозитивів на ВПК «Глибус», 79010, Львів, Кравчука, 6/3.
|
Скачать 4.81 Mb.