1. Загальні відомості про одяг. Лекція1 Ст викладач Остапенко К. П загальні відомості про одяг. Класифікація одягу
 Скачать 98 Kb.
|
1.Класифікація одягу 2. Розмірні показники 3. Вимоги до одягу 4. Характеристика швейного виробництва 1.Класифікація одягу Одяг з’явився як засіб захисту тіла людини від різноманітного впливу навколишнього середовища (жари, холоду, вологи, пилу і т.д.). На сучасному етапі розвитку суспільства одягом називають різноманітні предмети з матеріалу рослинного, тваринного та штучного походження, котрі захищають людину від несприятливого впливу навколишнього середовища, підтримують нормальний, здоровий стан організму і, окрім того, служать прикрасою. Одяг являється одним з елементів матеріальної культури людства. Зміна форм одягу відбувається на кожному історичному етапі розвитку людського суспільства. Воно відображає вимоги суспільного устрою, розвитку техніки, економіки, а також своєрідності національної культури, особливості побуту, художні смаки та традиції народу. Під одягом розуміють широкий комплекс предметів, таких як білизна, легке та верхнє плаття, головні убори, взуття, рукавички, панчохи та інші вироби. До швейних виробів відносяться: одяг – побутовий та виробничий, предмети домашнього вжитку (серветки, покривала, рушники, постільна білизна і т.д.), технічні вироби і спорядження (автомобільні чохли, палатки, речові мішки, погони і т.д. За класифікацією, прийнятою в швейній промисловості, одяг підрозділяється на два класи : одяг побутовий та виробничий. Побутовий одяг – це одяг для носіння в різноманітних побутових та суспільних умовах. Клас побутового одягу найбільш численний, він підрозділяється на підкласи: верхній одяг, легкий одяг, натільна білизна, постільні вироби, корсетні вироби і головні убори. Підкласи поділяються на групи за предметним призначенням виробів:
Групи виробів діляться на підгрупи по статево-віковому признаку – чоловічі, жіночі, для хлопчиків та дівчаток старшого шкільного та дошкільного віку, підлітків, для дітей ясельного віку та новонароджених. Далі побутовий одяг підрозділяється на види по сезонному признаку – зимовий, демісезонний, літній і типи – повсякденний, спортивний, домашній, урочистий. Одяг розрізняється також по виду волокна матеріалу з якого він виготовляється, - одяг з шовкових, вовняних, синтетичних матеріалів. Види побутового одягу мають різновиди в залежності від моделі виробу, визначеного його формою, силуетом, конструкцією деталей і вузлів (кишень, бортів, коміра, рукавів). Виробничий одяг – одяг для носіння в виробничих умовах різноманітних галузей народного господарства, призначена для захисту людини від впливу небезпечних та несприятливих виробничих факторів і збереження працездатності людини. У виробничому одязі виділяють одяг спеціальний, санітарний, формений. Виробничий одяг застосовується у всіх галузях промисловості для робітничих масових професій, він забезпечує захист від забруднення. Основними видами виробничого одягу є халати та фартухи. Спеціальний одяг – це виробничий одяг для захисту працюючого від впливу небезпечних та несприятливих виробничих факторів. Спец. одяг забезпечує захист робітників від несприятливого впливу навколишнього середовища. Основними видами спец. одягу є: плащі, куртки, комбінезони, ватні куртки, шаровари. Спец. одяг поділяється на:
Санітарний одяг – виробничий одяг для захисту предметів праці від працюючого і працюючого від загальних виробничих забруднень. Різновидом сан. одягу являється технологічний одяг для захисту предметів праці. Форменний одяг – одяг для військовослужбовців, працівників спец. відомств, працівників транспорту (залізничного, авіації, таксі, річного і морського флоту) і учнів, для котрих встановлена форма (учнів професійних навчальних закладів). Основними видами форменого одягу являються : шинель, пальто, костюм, кітель, бушлат, сукня, головні убори. В залежності від використання в різні пори року виробничий одяг підрозділяється на підгрупи позасезонного та зимового одягу. Побутовий одяг може мати різне призначення і використовуватись при різних обставинах, а саме: костюм для вулиці, сукня для дому, для випускного балу, для офіційних випадків, для занять спортом. По статево-віковому признаку одяг поділяється на чоловічий, жіночий, дитячий. Дитячий одяг підрозділяється на одяг для:
2. Розмірні показники Розмірні показники виробу для жінок та чоловіків на товарному ярлику позначаються повними величинами зросту, Ог, Ост, для жіночого одягу і повними величинами зросту, Ог, От для чоловічого одягу. Наприклад, для жіночого одягу, виготовленого на типову фігуру зі зростом 158 см. Ог – 100см., Ост.– 108 см., в товарному ярлику рядок “розміри” буде заповнений так 158 – 100 – 108. Для чоловічого одягу: зріст – 170см., Ог – 100см., От – 88см., рядок” розміри “ буде заповнений так: 170 – 100 – 88. Для верхніх чоловічих сорочок розмірною ознакою також слугуватиме Ош. Так, для сорочки, виготовленої на фігуру зі зростом 170 см. і 176см., Ог – 100, От – 88см., Ош – 41см. запис буде: 170,176 – 100 – 88. В дитячому одязі розмірними показниками служать повні величини зросту і Ог. Наприклад, для одягу, виготовленого на фігуру дівчинки (хл.) зі зростом 140см. і Ог -72см., рядок “розміри“,буде заповнений так: 140 – 72. 3. Вимоги до одягу. Одяг має відповідати певним вимогам, а саме:
Естетичні вимоги – це вимоги до художнього оформлення одягу, що відповідають сучасній моді (силует, форма деталей, пропорції частин одягу, колір, малюнок використаних матеріалів. Експлуатаційні вимоги – забезпечення зручності при носінні і надійності в експлуатації. Зручність при носінні – це, в свою чергу, забезпечення свободи рухам і дихання людини, легке одягання та знімання одягу. Під надійністю одягу слід розуміти її безвідмовну службу протягом всього періоду носіння до моменту морального та фізичного зносу. Надійність одягу характеризується опором матеріалів та швів розривним навантаженням, формостійкістю деталей та країв одягу, зносостійкістю матеріалів і конструкцією вузлів виробів. Гігієнічні вимоги передбачають міри захисту людини від впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища (холоду, жари, дощу, шкідливих виробничих факторів), механічних і хімічних пошкоджень, забезпечення нормальної життєдіяльності організму (дихання шкіри, газообмін, виділення поту і т. д.), підтримання в підодяговому шарі повітря певного рівня температури, вмісту вуглекислоти і вологості. Одяг не повинен утруднювати дихання, кровообіг і рухи людини, не зміщувати і не стискувати внутрішні органи та частини опорно-рухового апарату. Ці вимоги забезпечуються при правильному виборі виду побутового чи спеціального одягу необхідної конструкції і матеріалів. Бути достатньо міцним, легко чиститися від зовнішніх і внутрішніх забруднень. Не містити токсичних домішок, що виділяються в навколишнє середовище, не мати фізичних і хімічних властивостей, які несприятливо впливають на шкіру і людський організм у цілому. Мати порівняно невелику масу (до 8—10 % маси тіла людини). Важливим показником якості та гігієнічних властивостей одягу є підодяговий мікроклімат. За температури навколишнього середовища 18—22 °С рекомендуються такі його параметри: температура підодягового повітря 32,5—34,5 °С, відносна вологість — 55—60 %, концентрація діоксиду вуглецю — до 1—1,5 %. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та професійного вбрання Унаслідок менш досконалого механізму терморегуляції, значно більшого, ніж у дорослих, питомого співвідношення величини поверхні тіла та одиниці його маси, більш інтенсивного периферичного кровообігу, діти швидше охолоджуються в холодну пору року і перегріваються в літню. Тому їхній одяг повинен мати більш високі теплоізоляційні властивості взимку і сприяти тепловіддачі влітку. При цьому дуже важливо, щоб одяг був вільним, проте не громіздким, не перешкоджав рухам, не спричиняв зрушень у кістково-м'язових сполучних тканинах. У ньому має бути якомога менше рубців та грубих швів. Різні природно-кліматичні умови визначають особливості гігієнічних вимог до одягу для населення. У суворих кліматичних умовах особлива увага приділяється забезпеченню високих теплозахисних і вітрозахисних властивостей одягу. Для цього широко застосовуються неткані утеплювачі із синтетичного волокна, різні синтетичні тканини та їх суміші з натуральними. Основними вимогами до одягу в умовах жаркого клімату є високі повітропроникність та гігроскопічність, низька теплопровідність, вільний покрій, переважно світлі тони. Найбільш придатні для такого одягу натуральні тканини (бавовна, льон, вовна). До промислових вимог відносяться забезпечення техніко-економічної вигідності виготовлення виробу по засобам раціонального використання матеріалів та собівартість виробу. 4. Характеристика швейного виробництва. Процес виготовлення одягу складається з наступних основних етапів:
Розробкою моделей і конструюванням виробів для масового виробництва одягу займаються Дома моделей, дослідно-технічні лабораторії і на окремих підприємствах під керівництвом Дому моделей експериментальні цехи, які мають висококваліфіковані кадри художників-модельєрів і конструкторів. Для розробки промислової колекції одягу Дім моделей закріпляє за підприємством групи спеціалістів у складі художника-модельєра, конструктора і технолога. Дім моделей розробляє колекцію моделей направленого призначення і організовує її показ для підприємств і торгуючих організацій. Після розглядання колекції підприємства дають замовлення (технічне завдання) на розробку колекції з вказанням моделей, їх кількості, рекомендованої шкали розмірів і зростів і артикулів тканин. На основі технічних завдань підприємств, художники дому моделей розробляють ескізи моделей, котрі затверджуються художньо-технічною радою при Домі моделей. По затвердженим ескізам Дім моделей розробляє моделі з тканин текучого асортименту та нових тканин, запланованих швейному підприємству до закупки. Розроблені конструкції і технічна документація на них передаються підприємству. В технічній документації на кожну модель вказуються розміри, зрости, повноти, на котрі вона рекомендується, артикули тканин, технічні умови на розкрій, площа лекал і норми розходу тканини, методи обробки, таблиці вимірювання лекал і виробу в готовому вигляді, правила маркірування, упаковки виробу. Лекала, технічна документація і зразок моделі поступають на швейну фабрику. В експериментальному цеху підприємства відтворюють моделі одягу по зразкам Дому моделей для показу на ярмарку по оптовому продажу одягу. По суті торгуючі організації замовляють в швейної фабрики моделі для масового вир-ва. Одяг, в процесі його виготовлення, на кожному швейному підприємстві, походить через 3 головні ділянки:
Працівники експериментального цеху займаються підготовкою моделі до запуску в виробництво. На крупних швейних фабриках експериментальні цехи мають право розробляти нові моделі. В функції працівників експериментального цеху фабрики входить:
При уточненні моделі в експериментальному цеху виготовляють дослідну партію, котру перевіряє технологічна група експериментального цеху, а потім – швейний цех для остаточного уточнення конструкції і розділення праці. Підготовчо-розкрійна ділянка об’єднує в собі 2 цехи – підготовчий та розкрійний. Працівники підготовчого цеху виконують наступні види робіт :
В розкрійному цеху відбувається:
В швейному цеху на технологічних потоках, обладнаних зшивними та спец. машинами, а також обладнанням для ВТО, шиють вироби. При цьому потоки можуть бути однофасонними та багатофасонними (одночасно виготовляється декілька моделей) і багатоасортиментні (декілька видів виробів, наприклад сукні та халати). На крупних підприємствах в цеху оздоблення проводиться ВТО, в результаті якої готовим швейним виробам надають товарного вигляду. З цеху оздоблення вироби поступають на склад готової продукції. |