проф спорт. Олімпійський рух обєднує мільйони спортсменів, незалежно від їх політичних
 Скачать 36.49 Kb.
|
|
Олімпійський рух об’єднує мільйони спортсменів, незалежно від їх політичних і релігійних поглядів, расової приналежності. Боротьба за втілення в життя прогресивних олімпійських принципів свідчать, про загальнодемократичну сутність олімпійського руху. Ідея мирних спортивних змагань молоді, міжнародне співробітництво, досягнення взаєморозуміння і дружби між народами знаходять конкретне вираження в Олімпійських іграх. Організаційною основою олімпійського руху є МОК та національні олімпійські комітети, міжнародні і національні федерації з видів спорту, що входять до програми Олімпійських ігор. В олімпійському русі беруть участь і інші міжнародні спортивні організації, що визнають її завдання та принципи. Олімпійська хартія – офіційний документ, у якому викладено завдання та принципи олімпійського руху, що регламентує відносини між МОК, НОК, МСФ та ОКОІ та встановлює правила проведення ОІ. Однією з основних тенденцій, що визначає на сучасному етапі розвиток олімпійського спорту, є його професіоналізація. У спорті відбуваються такі самі процеси, які в інших галузях суспільного життя – науці, релігії, правосудді, мистецтві – почалися значно раніше і на сьогодні в основному завершилися. Сучасний спорт вимагає від спортсменів такого рівня самовіданності, витрат часу, фізичних і психічних навантажень, які неможливі без належного матеріального стимулювання і забезпечення різними послугами. У галузі спорту з’явилась велика кількість фахівців вузької спеціалізації – тренерів, спортивних лікарів, вчених, масажистів та інших, для яких спорт є сферою їхньої професійної діяльності. Професіоналізація поступово охопила і суто спортивну діяльність: підготовка кваліфікованих спортсменів та їхня участь у змаганнях фінансуються по-різному (стипендії, зарплати, компенсації, виплати за рекламу і участь у стартах, премії тощо), і цей процес бурхливо розвивається. Нині більшість олімпійських видів спорту досить інтенсивно розвивається шляхом, який раніше пройшов професійний спорт. Сьогодні в олімпійському спорті триває процес формування професій, а в професійному – перш за все в таких його видах, як автогонки, бейсбол, гольф, футбол, велосипедний спорт, американський футбол, баскетбол, хокей, теніс, бокс та деяких інших – фахове формування в основному давно завершилось. Незважаючи на те, що на сучасному етапі розвитку олімпійського спорту Міжнародний олімпійський комітет (МОК) прихильно ставиться до процесу комерціалізації та професіоналізації спорту, не вбачаючи у цьому серйозної загрози олімпійському руху, і більше того, часто розглядає цей процес як важливий чинник зміцнення престижу олімпійського руху, розширення його фінансової бази і на цій основі сфер, форм та обсягу діяльності, правомірність професіоналізації олімпійського руху стала однією з найголовніших проблем сучасного спорту вищих досягнень, навколо якої розгорнулися гострі дискусії. Слід зазначити, що процес професіоналізації олімпійського спорту – складний і суперечливий. Це, перш за все пов’язано з намаганням зберегти основні принципи класичного олімпізму. Ставлення до професіоналізації спорту неоднозначне, як серед лідерів міжнародного спортивного руху, так і серед представників національних організацій, вчених і навіть спортсменів. У проблемі професіоналізації спорту каменем спотикання довго було питання допуску професіоналів до участі в Олімпійських іграх. Однак у 1986 році МОК на прохання міжнародних спортивних федерацій (МСФ) дозволив допуск професійних футболістів та хокеїстів, а потім тенісистів і баскетболістів до участі в Олімпійських іграх. Практичне вирішення цього питання міжнародний олімпійський комітет знайшов у наданні міжнародним спортивним федераціям права допуску спортсменів на Олімпійські ігри, що було чітко сформульовано вже понад 20 років тому головою комісії МОК з допуску В. Дауме: „Правила допуску” зжили себе. У 1981 р. поняття „аматор” було виключено з Олімпійської хартії. На підставі ретельного вивчення фактів комісія МОК з допуску дійшла висновку, що допуск як на Олімпійські ігри, так і на чемпіонати світу повинен бути санкціонований федераціями. Зрозуміло, що від згоди МОК надати міжнародним спортивним федераціям право вирішувати питання допуску професіоналів на Олімпійські ігри до по-справжньому відкритих Олімпійських ігор, у яких братимуть участь усі найсильніші спорт- смени, – велика відстань. Передусім, повна „відкритість” Ігор призвела до безконтрольної залежності олімпійських видів спорту, МОК і національних олімпійських комітетів від бізнесу. Крім того, як показала практика останніх років, не кожний професіонал зможе отримати право участі в Іграх, і далеко не кожний професіонал, який здобув це право, захоче взяти участь в Іграх. Насамперед, питання визначається позиціями різних міжнародних спортивних федерацій. Наприклад, правила Міжнародної аматорської асоціації боксу (АІВА) проголошують, що жоден боксер, який взяв участь у поєдинках, у яких більше шести раундів, не може бути допущений до змагань, організованих федерацією. Керівництво цієї федерації не схильне змінювати це правило, вважаючи, що аматорський бокс принципово відрізняється від професійного – як за тривалістю боїв, технікою і тактикою, так і за системою організації, фінансування і ставленням багатьох спортсменів до цього питання. У баскетболі – навпаки. Міжнародна федерація баскетболу (FIBA) позитивно вирішила питання допуску провідних професіоналів із національної баскетбольної асоціації (NBA) і Континентальної баскетбольної асоціації (CBA) – професійні спілки баскетболістів – до чемпіонатів світу та Олімпійських ігор. Однак ця ухвала була сприйнята з побоюванням багатьма спеціалістами в США, які вважають, що в цьому випадку баскетбол буде монополізований професіоналами, що призведе до зниження інтересу до цього виду спорту в американських університетах, оскільки в такому випадку студенти- баскетболісти не матимуть ніяких шансів потрапити до олімпійської збірної команди США. Існує також серйозна небезпека, яка пов’язана з тим, що глядачі, представники засобів масової інформації, комерційних структур можуть втратити інтерес до олімпійського турніру з баскетболу через явну перевагу найсильніших професіоналів над рештою суперників. Стосовно бейсболу існує обгрунтоване побоювання, що Асоціація професійного бейсболу не погодиться на допуск професіоналів до Ігор, оскільки в цей час у розпалі спортивний сезон у професійному бейсболі. Йдеться, очевидно, лише про участь в Іграх окремих молодих бейсболістів чи спортсменів, які завершують свою спортивну кар’єру. До речі, у бейсболі повторюється ситуація, що є характерною для хокею, коли Міжнародна федерація хокею на льоду (IIHF) відкрила доступ професіоналам на Олімпійські ігри, зробивши тим самим хокей «найвідкритішим» із усіх олімпійських видів спорту. Однак керівництво Національної хокейної ліги (NHL) не відпускає найсильніших гравців професіоналів для підготовки до зимових Олімпійських ігор та участі в них. Нерідко виникає проблема стосовно участі в Іграх спортсменів, які вже до них були допущені. Особливо складною є ситуація з цього питання в футболі. Міжнародна федерація футбольних асоціацій (FIFA) наполягає на проведенні олімпійського турніру тільки з участю футболістів віком до 23 років. МОК уже багато років намагається досягти скасування цього рішення як дискримінаційного та вимагає допуску до участі в олімпійських змаганнях з футболу всіх найсильніших спортсменів. Однак FIFA небезпідстно вважає, що в такому випадку олімпійські футбольні турніри створять конкурентами чемпіонату світу, а це неминуче призведе до падіння доходів міжнародної федерації, і тому категорично відмовляється зняти обмеження, обгрунтовуючи це тим, що і в теперішньому варіанті футбольний турнір Ігор Олімпіад приваблює найбільшу кількість глядачів і за касовими зборами посідає перше місце. У велосипедному спорті відбулись значні реформи. Розформовано Міжнародну федерацію велосипедистів-професіоналів (FICP) і аналогічну Федерацію велосипедистів-аматорів (FІАС). Єдиним органом, який здійснює керівництво велосипедним спортом, залишається Міжнародна спілка велосипедного спорту (UСІ). Згідно з цим переглянуто всю систему змагань, світові рекорди загальними для професіоналів й аматорів, а в Іграх олімпіад можуть брати участь усі найкращі велосипедисти. Подальший розвиток ситуації з допуском спортсменів-професіоналів на Ігри буде визначатися низкою чинників. Одні з них – за допуск усіх найсильніших спортсменів до Ігор, інші займають вичікувальну позицію, ухвалюючи обмежені рішення, треті вважають за доцільне зберегти теперішнє становище. В усіх випадках, коли розглядається проблема участі професіоналів у Олімпійських іграх, представники міжнародних спортивних федерацій розглядають це питання, передусім, з точки зору інтересів своїх організацій. Однак і МОК діє подібним чином. Так, Х. А. Самаранч протягом кількох років категорично наполягав на скасуванні вікових обмежень для футболістів, одночасно заявляючи, що не прагне бачити на Іграх професійних фігуристів, які, на його думку, є слабшими за тих спортсменів, які виступають на Олімпійському турнірі. Багато залежить і від фірм, з якими професійні спортсмени уклали контракти. Наприклад, фірми, що уклали контракти з усіма провідними тенісистами світу, не завжди зацікавлені у тому, щоб відпускати їх для участі в Олімпійських іграх; часто самі спортсмени – особливо з видів спорту, що мають високий відсоток серйозних травм (наприклад, бокс) – сумніваються у доцільності участі в олімпійських змаганнях, які не обіцяють особливих матеріальних винагород і є проблематичними з точки зору підвищення авторитету, оскільки існує велика можливість програшу навіть маловідомому спортсменові. До того ж, напружений Олімпійський турнір може стати причиною серйозної травми, тому боксери-аматори при першій можливості намагаються перейти до професійного спорту. Однак, незалежно від того, як федерації будуть вирішувати питання допуску професійних спортсменів до Ігор і як будуть ставитися до цього менеджери і спонсори, та й самі спортсмени, епоха зближення професійного й олімпійського спорту настала – Олімпійські ігри вже ніколи не будуть такими, як раніше. Слід зауважити, що багаторічна боротьба багатьох діячів спортивного руху за збереження класичних ідеалів олімпізму та чистоти олімпійського руху, боротьба проти професіоналізму в спорті протягом останніх десятиліть здебільшого мала ідеалістичний характер. І хоча добре зрозуміло, що заохочення процесу професіоналізації олімпійського спорту призводить до зміни його традиційної суті, вносить у спорт дух діляцтва і наживи, призводить до порушень сталих уявлень про олімпійські принципи, необхідно визнати, що цей процес став реальністю. Подальші перспективи розвитку спорту будуть усе міцніше пов’язані з професіоналізмом, і збереження принципів олімпійського спорту стане можливим за умов реальної оцінки стану справ й оперативного реагування на конкретні ситуації, враховуючи інтереси олімпійського руху. Прагнення зберегти уявлення про „чисте” аматорство, що не відповідає реальності, здатне лише загальмувати розвиток спорту в країнах, де буде проводитись така політика. Слід також підкреслити, що збереження принципу аматорства не тільки не змогло перешкодити посиленню тенденції професіоналізації спорту, але й спрямувало цей процес у русло лжеаматорства і махінаторства (нелегальні виплати, фіктивні посади тощо). У результаті цього розмірковування про аматорство у спорті сприймається як фарс. За багато століть олімпійський рух подолав чимало перешкод, забуття і відчуження. Але, незважаючи ні на що, олімпійські ігри популярні і до сьогодні. У наші дні олімпіада − одне з найбільших подій у світі. Ігри оснащені сучасною технікою – за результатами стежать комп’ютери і телекамери, час визначається з точністю до тисячних часток секунди, спортсмени та їхні результати багато в чому залежать від технічного оснащення. Завдяки засобам масової інформації не залишилося жодної людини в цивілізованому світі, яка б не знала, що таке олімпіада або не бачила б змагання по телевізору. За останні роки олімпійський рух набув величезних масштабів і столиці Ігор на час їхнього проведення стають столицями світу. Спорт набуває все більшого значення в житті людей. Сьогодні Олімпійські ігри перетворилися на найбільше спортивне свято планети. |