Організація навчально. Організація навчальновиховного процесу в днз організація життєдіяльності дітей в днз в першу половину дня
 Скачать 116.5 Kb.
|
|
Організація навчально-виховного процесу в ДНЗ 1.Організація життєдіяльності дітей в ДНЗ в першу половину дня. Прийом дітей 1. Спілкування вихователя з дітьми: індивідуальні бесіди, ігри для спілкування і створення настрою дітей. 2. Організація самостійної діяльності дітей: різні види ігор, праця в куточку природи, образотворча діяльність. 3. Формування культурно-гігієничних навичок: використання носової хустки, контроль за зовнішнім виглядом, охайністю зачіски. 4. Формування культури поведінки: вітання, ввічливі взаємини з однолітками, дорослими. Підготовка до ранкової гімнастики. Ранкова гімнастика. Сніданок 1. Гігієничні процедури, (закріплення правил миття рук). 2. Сервірування столу: бесіда з черговими; ознайомлення з меню, оголошення його дітям; привернення уаги дітей до естетичного оформлення столів. 3. Привернення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання культури їжі; правила етикету; оцінювання діяльності. Заняття 1. Підготовка до заняття, (прибирання іграшок, переведення уваги на інший вид діяльності, оцінювання діяльності дітей); 2. Прибирання робочих місць після заняття. 3. Організація ігор. Прогулянка 1. Підготовка до прогулянки: створення інтересу; ігрові прийоми; індивідуальні бесіди; добирання ігрового матеріалу; мотивація діяльності дітей на прогулянці. 2. Одягання: послідовність, вихід на прогулянку. 3. Спостереження на прогулянці. 4. Рухливі ігри: 2-3 гри великої рухливості; 2-3 гри малої та середньої рухливості; ігри на вибір дітей. 5. Праця на ділянці: мотивація діяльності дітей; визначення обсягу роботи; розподіл обов'язків; підготовка обладнання; виконання трудових дій; прибирання обладнання; оцінювання діяльності. 6. Індивідуальна робота з розвитку рухів, фізичних якостей. 7. Самостійна ігрова діяльність: створення умов для розвитку сюжетно-рольових ігор; ігри з природним матеріалом; інші види діяльності; індивідуальна робота із зображувальної діяльності, розвитку мовлення, театралізація в теплу пору року; ліплення Снігових Баб взимку. 8. Повернення з прогулянки: ігри; самоконтроль дітей; контроль і оцінювання їх діяльності; послідовність роздягання; вільна діяльність дітей. Обід 1. Підготовка до обіду. 2. Гігієничні процедури: залучення уваги дітей до гігієничних процедур; закріплення правил миття рук; розповідь вихователя про чистоту; самоконтроль дітей; оцінювання діяльності. 3. Сервірування столу: бесіда з черговими; ознайомлення з меню, оголошення його дітям; залучення уваги дітей до естетичного оформлення столів. 4. Залучення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання культури їжі; правила етикету; оцінювання діяльності. 5. Полоскання ротової порожнини після прийому їжі. 6. Підготовка до сну: гігієничні процедури; створення умов для організації сну; казкотерапія; укладання спати. 2.Методика організації режимних процесів у другу половину дня в ДНЗ. Підйом дітей 1. Поступовий підйом, спілкування вихователя з дітьми. 2. Індивідуальна робота з дітьми, створення умов для самостійної діяльності. 3. Коригувальна гімнастика після сну: підготовка до коригувальної гімнастики, привернення уваги дітей. 4. Загартовуючі процедури: "доріжка здоров'я", масаж. 5. Формування культурно-гігієничних навичок: привернення уваги дітей до гігієничний процедур; гігієничні процедури; закріплення правил миття рук; розповідь вихователя про чистоту; прийоми самоконтроля; оцінювання діяльності дітей; послідовність миття рук; послідовність одягання; контроль за зовнішнім виглядом, охайність зачіски. 6. Формування культури поведінки; доброзичливі взаємини з однолітками, дорослими. Організація самостійної ігрової діяльності Спілкування з дітьми, індивідуальна робота, ігри. Полуденок 1. Підготока до полудня, сервірування столу; бесіда з черговими; ознайомлення з меню, оголошення його дітям; залучення уваги до естетичності оформлення столів. 2. Залучення уваги дітей до їжі; індивідуальна робота з виховання навичок культури їжі; правила етикету; оцінювання діяльності дітей; прибираня столів. Прогулянка 1. Підготовка до прогулянки; створеня інтересу; ігрові прийоми; індивідуальні бесіди; добирання ігрового матеріалу; мотивація діяльності дітей. 2. Одягання, відпрацювання послідовності одягання (ігрові, словесні, наочні, практичні прийоми). 3. Рухливі ігри: 2-3 ігри великої рухливості; 2-3 ігри малої та середньої рухливості; на вибір дітей. 4. Індивідуальна робота з розвитку рухів, фізичних якостей: самостійна ігрова діяльність; створення умов для розвитку сюжетно-рольових ігор; ігри з природним матеріалом; індивідуальна робота із зображувальної діяльності, розвитку мовлення; театралізація в теплу пору року; ліплення Снігових Баб взимку. 5. Організація самостійної діяльності дітей спокійних ігор; індивідуальна робота з дітьми та поступове повернення додому. 3.Методика організації прогулянки з дітьми дошкільного віку. У режимі дня дошкільного закладу передбачаються дві прогулянки: у першій половині дня та у другий. Під час прогулянки повною мірою повинні реалізовуватися освітньо – виховні завдання. Оздоровлення дітей. Фізичний розвиток. Розвиток самостійності. Розширення кругозору. Ознайомлення з навколишнім світом. Виховання естетичних почуттів, культури поведінки. Структуру прогулянки умовно можна представити в такий спосіб:
рухливі ігри; індивідуальна робота дітьми; самостійна діяльність дітей; індивідуальні бесіди з дітьми; організація самостійної діяльності дітей; індивідуальна робота з дітьми (розвиток мови, пізнавальний розвиток). Різновиду прогулянок Типова - максимально вільна діяльність дітей (максимум атрибутів). Комбінування: цільова прогулянка і самостійна діяльність. Прогулянка - екскурсія - похід. Спортивні естафети. Спостереження - це в першу чергу спостереження за сезонними явищами в живій і неживій природі. Важливо закріплювати знання дітей про те, що ці зміни впливають на життя тварин і людини, навчити робити висновки про взаємозв'язки різних природних явищ. Переважно планувати спостереження на прогулянці по днях тижня. Використання віршів на певну тему при спостереженнях і розглядання допомагає підсилити враження дітей від прогулянки. Вірші про природу, загадки, народні прикмети й прислів'я - всі ці нехитрі словесні прийоми дозволяють зробити прогулянку більше емоційної, направити спостереження дітей у потрібне русло. Трудова діяльність. Дітей залучають до збору насіння квітів на клумбі, осіннього листя для гербарію та прикраси групової кімнати, пересаджуванню квітів із клумби у горщики для куточка природи, прибирання на прогулянковому та спортивному майданчиках. Рухливі ігри плануються і проводяться вихователем самостійно, з урахуванням побажань дітей. Вони можуть бути досить різноманітні, тому щоб уникнути монотонності доцільно спланувати рухливі ігри по днях тижня з урахування пори року. Таке планування дозволяє врахувати інтереси кожної дитини, повністю охопити програмний матеріал рухливих ігор, організувати діяльність вихователя. Обов'язково дві рухливих ігри. Індивідуальна робота на прогулянці теж ретельно планується. При цьому враховуються рекомендації вузьких фахівців. Важливо, щоб дитина, з якою ведеться індивідуальна робота, розуміла її необхідність і охоче виконувала запропоновані завдання. Самостійна діяльність дітей на прогулянці також має потребує грамотного керівництва. Вихователь може запропонувати дітям організувати сюжетно - рольову або рухливу гру, цікаві завдання, іграшки або інвентар для праці й т.п. Необхідний постійний контроль за самостійною діяльністю дітей. 4.Організація предметно-розвивального середовища в групах дошкільного віку. Розвиваюче середовище - це система матеріальних об'єктів діяльності дитини, яке в свою чергу моделює зміст духовного і фізичного розвитку дитини. Предметне середовище виконує відповідну функцію - воно спонукає до гри, формує уяву. Таким чином, розвиток дитини залежить від того, як його виховують, як організовано виховання, де, в якому оточенні він росте. Оновлювати розвивальне середовище згідно з сучасними вимогами ми почали вісім років тому. Раніше в нашому садочку обладнання групового приміщення повторювало обладнання шкільної класної кімнати, особливо в старших групах, де чітко виділена навчальна та ігрова зона, яка займала простір по периметру ковдри. Всі інші зони розташовувались біля вільних стінових пройомів, або на підвісних поличках та стелажах. Сьогодні ж предметно-ігрове середовище груп дитячого закладу організована таким чином, щоб кожна дитина мала можливість займатися улюбленою справою, воно націлене на те щоб забезпечити максимальний психологічний комфорт для кожної дитини, створити можливості для реалізації його права на вільний вибір виду діяльності, ступеня участі в ній, способів її здійснення та взаємодії з оточуючими. У той же час таке предметне середовище дозволяє нашим вихователям вирішувати конкретні освітні завдання, залучаючи дітей до процесу пізнання і засвоєння навичок і вмінь, розвиваючи їх допитливість, творчість, комунікативні здібності. Педагоги прагнуть так організувати життя у групі, щоб діти могли гнучко, варіативно використовувати простір. Вплив предметно-розвиваючого середовища на розвиток і освіту дошкільника в дитячому саду багатогранний. Тому особливу увагу при організації середовища педагоги приділяли віковим особливостям кожної групи. В ранньому віці діти сприймають світ за його яскравістю та звучністю, відповідно до цього середовище в цих групах особливо яскраве та гучне. Характерним для молодшого віку, є те що діти починають знаходити взаємозв’язок між « Я особистість» і всім що мене оточує, тому організований ігровий простір в молодших групах максимально сприяє орієнтовано – пізнавальній діяльності малюків. В середньому віці діти починають надавати перевагу сюжетно – рольовим іграм. Вони активно використовують предмети замінники, символи , які дозволяють вийти за рамки реальної предметної дії. Ця особливість відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку дитини, отже зони для сюжетно – рольових ігор насичені предметами – замінниками. В старших групах особливе місце у предметно – ігровому середовище відводиться дидактичним,розвивальним матеріалам, які використовуються цілеспрямовано та спонукають до роздумів. Організовуючи сучасне предметно – розвивальне середовище ми керувались такими принципами. 1. Принцип дистанції позиції при взаємодії орієнтований на організацію простору для спілкування дорослого з дитиною («очі в очі»). Використання різновисоких меблів (гірки, подіуми, куточки). 2. Принцип активності - це можливість спільної участі дорослого з дитиною у створенні навколишнього середовища, використання великих модульних наборів, центрів піску і води, використання стін. 3. Принцип стабільності - динамічності орієнтований на створення умов для зміни відповідно до смаку, настрою і можливостями. Ігрові кімнати для дітей кожної вікової групи - це зона стабільності: Використання збірно-розбірної меблів, іграшкових меблів, ємностей для зберігання іграшок, іграшки 4. Принцип комплексування і гнучкого зонування- реалізує можливість побудови непересічних сфер активності і дозволяє дітям займатися одночасно різними видами діяльності, не заважаючи один одному. Ігрові та тематичні зони, що охоплюють всі інтереси дитини,·місце відпочинку, місце усамітнення. 5. Принцип поєднання звичних і неординарних елементів - естетична організація середовища. ·Використання великих яскравих іграшок,·елементів образного декору. 6. Принцип «статевих і вікових» відмінностей, реалізує можливість для дівчаток і хлопчиків проявляти свої схильності відповідно до прийнятих в нашому суспільстві нормами. Створення спеціалізованих ігрових зон. 7. Принцип свободи досягнення дитиною свого права на гру реалізується у виборі: теми;·сюжету;·необхідних іграшок; місця;часу. 8. Предметно-просторова середовище має орієнтуватися на зону «найближчого розвитку» Утримувати предмети та матеріали відомі дітям, предмети і матеріали, якими діти опановуватимуть з допомогою дорослого, зовсім незнайомі предмети та матеріали. 5.Організація індивідуальної роботи з дітьми дошкільного віку. Індивідуальна робота з дітьми як самостійна організаційна форма проводиться з дітьми всіх вікових груп у вільні години (під час ранкового прийому, прогулянок тощо) в приміщеннях і на свіжому повітрі. Вона організується з метою активізації пасивних дітей, додаткових занять з окремими дітьми (новенькими, тими, що часто пропускають через хворобу, інші причини та гірше засвоюють програмовий матеріал під час фронтальної роботи). 6.Організація самостійної діяльності дітей дошкільного віку. Поняття про самостійну дитячу діяльність Що ж таке самостійна, вільна дитяча діяльність? Наскільки взагалі правомірно говорити про самостійність у дошкільному віці? Чи потребує ця діяльність участі дорослого? У чому вона має виявлятися? Самостійна, вільна діяльність — це специфічна форма організації життєдіяльності дітей, яка розгортається у час, вільний від організованих форм освітньої роботи (в ранкові та вечірні години, на прогулянках, в інші періоди дозвілля), як правило, з ініціативи та за бажанням малюків: діти самі визначають цілі, завдання, засоби і план втілення свого задуму, самостійно контролюють, аналізують і оцінюють його виконання. Необхідність вільної діяльності зумовлена природною потребою дошкільників в інтимізації буття, у можливості не лише усамітнюватися, але й мати час, який можна використати на власний розсуд, залишившись без прямого контролю з боку дорослих, а також самостійно закріпити вже набутий досвід, проявити чи певною мірою перевірити рівень своєї компетентності та самоствердитися. Самостійна діяльність може носити як індивідуальний, так і груповий (колективний) характер, коли дитина або сама реалізовує власний інтерес, задум в обраному виді діяльності, або об'єднується з іншими дітьми за спільністю бажань, намірів, планів, уподобань та за взаємними симпатіями. У той чи той спосіб можуть розгортатися різні види діяльності: художня (образотворча, музична, музично-ритмічна, театральна, художньо-мовленнєва), ігрова, рухова, пізнавальна, трудова, комунікативна тощо. Самостійна діяльність нерідко має інтегрований характер, наприклад: дитина може одночасно прибирати у куточку природи і наспівувати улюблену пісеньку або малювати й промовляти вголос віршик, або перекидатися з товаришем м'ячем та обговорювати переглянутий мультфільм. Особливо яскраво це виявляється у старшому дошкільному віці. Поєднання різних видів діяльності дає дітям змогу повніше мобілізовувати свій руховий, мовленнєвий, художній та інший досвід. 7.Перспективне планування навчально-виховного процесу в ДНЗ. Перспективне планування навчально-виховної роботи педагога – це прогнозування його освітньої діяльності на значну часову перспективу (від 1 місяця до 1 року), в якому фахівець передбачає власну систему педагогічних заходів, їх розподіл у часі, послідовність проведення. Воно допомагає вихователю надати педагогічному процесу в певній групі дітей більшої визначеності, цілеспрямованості, системності, забезпечити його поетапність. Його результатом є перспективні плани, які складаються у довільній формі (текстовій або графічній). На місячну перспективу доцільно планувати сітки занять (зазначається розділ програми, тема і основна мета занять) і окремі види, форми роботи: ранкова гімнастика та гімнастика після денного сну (по 2 комплекси на місяць з визначенням ускладнень до кожного комплексу за тиждень); загартувальні заходи (назва, норми); робота з батьками вихованців конкретної вікової групи (загальні форми цієї роботи, теми, терміни проведення). До перспективних планів належать також сітки ігрової, трудової діяльності, вивчення фізичних вправ, проведення свят, розваг тощо, які педагог укладає на різний термін. Зокрема, перспективні сітки проведення свят, розучування рухливих, музичних ігор зручно розробляти на весь навчальний рік; перспективні плани проведення розваг – на квартал чи півріччя; плани розучування фізичних вправ, музично-ритмічних рухів, творів для слухання музики і співів, уключення вправ до різних форм роботи з фізичного виховання, організації підготовчої роботи і проведення творчих ігор, праці в природі, господарсько-побутової, ручної праці (колективно чи підгрупами), систематичних спостережень в природі та довкіллі – на місяць або квартал. Запропоновані види перспективних планів (крім сіток проведення свят і розваг) не є обов’язковими. Вони служать допоміжним документом під час календарного планування і розробляються педагогами залежно від потреб, продиктованих конкретними умовами освітнього процесу, та власних творчих задумів практиків. Оптимізувати педпроцес, допомогти вихователям (особливо молодим фахівцям) оволодіти навичками дієвого планування можуть перспективні плани за видами і формами організації дитячої діяльності, які особисто розробляються для різних вікових груп чи відбираються з кращого досвіду вихователями-методистами дошкільних закладів. 8.Календарно-тематичне планування навчального процесу в ДНЗ. Поточне (календарно-тематичне) планування являє собою розподіл у часі на перспективу програмових завдань, тематичних взаємозв'язків у різних організаційних формах роботи з дітьми, передбачає застосування адекватних засобів, методів і прийомів навчально-виховної роботи залежно від вікових та індивідуальних особливостей дітей, етапу навчання, матеріальної бази, сезону, поточних календарних свят, громадських подій тощо у продуманій послідовності і раціональному поєднанні. Результатом цього процесу є календарний план – один з видів ділової педагогічної документації, що складається вихователем як модель його персональної освітньої діяльності з певною групою дітей – неповторних особистостей на найближчий часовий відрізок. Поточні (календарні) плани складаються на основі перспективних і також можуть мати довільну текстову форму або вкладатись у графічну схему (таблицю). Найбільш поширеним є календарне планування роботи вихователя на один-два дні за наявності перспективної сітки занять на місяць, сіток ігрової, трудової діяльності тощо (за потреби), що дає можливість більш гнучко, ситуативно розподіляти програмні завдання. Вихователям-початківцям рекомендується складати персональні плани на один-два тижні для того, щоб краще бачити перспективу, якщо спостереження і аналіз їх роботи з боку завідувача та методиста дошкільного закладу доводять потребу такої вимоги. Навчально-виховну роботу вихователів на щодень доцільно планувати з використанням різних підходів: за основними режимними моментами першої і другої половини дня, за видами дитячої діяльності та формами роботи педагога з дітьми тощо. Педагоги мають право використовувати і особисті раціональні підходи до планування освітнього процесу в групі. Важливо, щоб у розробці планів брали участь обидва вихователі. Для планування за будь-якою схемою та за будь-якими підходами пропонуються такі форми запису до планів:
• розваг (фізкультурних, музичних, літературних): вид розваги, тема (сценарій складається окремо, зокрема музкерівником чи інструктором з фізвиховання); •індивідуальної роботи з дітьми:розділ програми чи напрям освіт ньої роботи, імена дітей, мета, завдання дітям, матеріал (інвентар); •індивідуальної роботи з батьками:форма роботи, імена дітей, з батьками яких ця робота планується, тема, мета. Доречно взяти за правило: під час складання календарних планів роботи уникати як багатослів'я, так і надмірного лаконізму; натомість використовувати чіткі і конкретні формулювання, які допоможуть зробити план дієвим, змістовним. 9.Організація сну дітей в режимі дошкільного закладу. Гігієнічна організація сну в дошкільних закладах. Для дітей раннього і дошкільного віку фізіологічно повноцінний сон складає основу міцного здоров'я і правильного розвитку, що забезпечується достатньою для кожної вікової групи тривалістю сну, швидким засинанням, міцним сном і спокійним пробудженням. Педагог має враховувати індивідуальні особливості кожного вихованця. Діти дошкільного віку повинні спати за добу не менш 11-12 год. Денний сон у залежності від віку – до 2-2,5 год. Дитину, яка вперше вступила в дошкільний заклад, вкладають в останню чергу, щоб вона бачила, як лягають інші діти. Під час сну стан теплового комфорту досягається шляхом відповідного підбору одягу. У теплу пору року діти сплять у легкій білизні з короткими рукавами, а влітку в жаркі дні – в самих трусах. Після їх вкладання вихователь відкриває кватирки і залишає їх відкритими лише з однієї сторони, зачиняючи за 20-30 хв. до підйому. Укладання дітей – найбільш складний і відповідальний момент, тому вихователю необхідно знати особливості кожної дитини, доброзичливо і, водночас, наполегливо укладати всіх спати. Під час сну вихователь повинен стежити, щоб діти не вкривались ковдрою з головою; на подушці повинна лежати лише голова, а не корпус. Для бадьорого, гарного самопочуття дітей велике значення має і їхній правильний (самостійний) підйом. Добова потреба дитини у сні задовольняється в основному за рахунок нічного сну, тому батьки повинні створювати необхідні умови для його нормального проходження (вкладати їх потрібно в один і той же час, що перед сном не можна багато давати їсти і пити, особливо міцний чай, каву, какао, розповідати страшні казки, гратися в збуджуючі рухливі ігри). Дуже важливо, щоб і в домашніх умовах діти мали індивідуальні ліжка. 10.Організація харчування дітей в дошкільному закладі. Режим харчування передбачає приймання їжі у встановлений час. Це сприяє виробленню у дітей умовного рефлексу на час, що підвищує збудливість травних залоз і сприяє кращому виробленню травних соків ще до того, як їжа надійде до шлунка. При цьому харчові речовини швидше перетравлюються і добре засвоюються організмом. Понижений апетит (анорексія) – виникає внаслідок годування дитини насильно, або під впливом якого-небудь подразника (опік слизової рота гарячою їжею, різке зауваження дорослих під час їжі). У дітей зі слабкою нервовою системою у перші дні в дошкільному закладі анорексія може супроводжуватися нудотою і блюванням. Розподіл енергетичної цінності їжі. При 4-разовому харчуванні: під час сніданку – 25% калорійності денного раціону; під час обіду – 35-40% ; підвечірку – 10-12%; вечері – 20-25%. Влітку, коли рухова активність дітей збільшується, калорійність щоденного раціону повинна бути на 10-15% збільшена (за рахунок молочних продуктів, овочів, фруктів). Норми об'єму порцій готових блюд повинні складати за добу: для дітей 1,5-3 років –1200-1400 г; для дітей 3-4 років – 1700-1800 г; для дітей 5-6 років – 1900-2100 г. Регулярність харчування і створення позитивних умов сприяють виробленню у дитини позитивного харчового рефлексу, а це застава гарного апетиту і засвоєння їжі. За столом не варто підганяти дітей, силою годувати їх, умовляти. Вихованці старшого дошкільного віку повинні вміти користуватися всіма столовими приборами, серветкою, старанно і безшумно пережовувати їжу, їсти акуратно, правильно сидіти за столом. Перед їжею всі миють руки з милом, насухо їх витирають, а після їжі полощуть рот питною водою. Чергові допомагають няні сервірувати столи, роздавати хліб, другі, треті страви. Все це сприяє вихованню у дошкільнят працелюбності, самостійності. 11.Формування культурно-гігієнічних навичок у дітей дошкільного віку. Культурпо-гігієнічні навики - це важлива складова частина культури поведінки. Охайність, утримання чистими обличчя, рук, тіла зумовлені не тільки вимогами гігієни, але й нормами людських взаємин. Педагоги і батьки повинні постійно пам'ятати, що прищеплені в дитинстві навички, зокрема культурно-гігієнічні, дають людині величезну користь упродовж усього її подальшого життя... Спочатку дітей привчають до дотримання елементарних правил: мити руки перед їжею, після користування туалетом, після проведення гри, повернення з прогулянки тощо. Дитині, якій виповнилося більше ніж два роки, прищеплюють звичку полоскати рот питною водою після їжі, заздалегідь навчивши її цього. Діти старшого дошкільного віку усвідомленіше повинні ставитися до дотримання правил особистої гігієни: самостійно мити руки з милом, намилюючи їх до утворення піни і досуха витирати, користуватися індивідуальними рушником, гребінцем, склянкою для полоскання рота, стежити, щоб усі речі утримувалися в чистоті. Формування навичок особистої гігієни припускає й уміння дітей залишатися завжди охайними, усувати неохайність у своєму одязі самостійно або за допомогою дорослих. Гігієнічне виховання і навчання нерозривно пов'язані з вихованням культурної поведінки. Змалечку дітей привчають правильно сидіти за столом під час їжі, ретельно, безшумно пережовувати їжу, уміти користуватися столовими приборами, серветкою. Дітям, які чергують у їдальні, потрібно уміти не тільки правильно накрити стіл і поставити посуд, але й засвоїти, що, перед тим, як братися до виконання своїх обов'язків, необхідно ретельно помити руки з милом, упорядкувати себе, причесатися. Виховання культурно-гігієпічних навичок містить широке коло завдань, і для їх успішного розв'язання рекомендується використовувати цілу низку педагогічних прийомів з урахуванням віку дітей: • безпосереднє навчання; • демонстрація вправи з виконанням дій під час дидактичних ігор; • систематичне нагадування дітям про необхідність дотримуватися правил гігієни і поступове підвищення вимог до них. Потрібно уважно стежити, щоб дошкільники точно і чітко виконували дії, дотримувалися правильної послідовності. У молодшому віці діти найлегше засвоюють необхідні навички в спеціальних іграх. Важливо, щоб ці ігри були цікавими, могли захопити дітей, активізувати їх ініціативу і творчість. У старших групах великого значення набувають навчальні мотиви. Проте, для успішнішого формування і Для ефективного гігієнічного виховання дошкільників велике значення має і зовнішній вигляд оточуючих. Ще одна важлива умова - єдність вимог зі сторони дорослих. Дитина набуває гігієнічних навичок під час спілкування з вихователем, медичним працівником, помічником вихователя, і, звісно, у сім'ї. Обов'язок батьків - постійно закріплювати гігієнічні навички, що виховуються у дитини в дитячому садку. Важливо, щоб дорослі подавали дитині приклад для наслідування, самі завжди дотримувалися цих правил 12.Організація занять у дошкільному закладі. моментом режиму дня дітей дошкільного віку є обов'язкові заняття, в процесі яких у дітей формуються якості, необхідні для заняття в школі: активність, ініціативна творчість, уміння спокійно сидіти за столом протягом певного проміжку часу, оволодіння елементами письма, навичками читання. Основні принципи або умови, що визначають продуктивність розумової праці дітей: 1) поступовість входження в роботу – від більш легкої частини до більш складної; 2) чергування видів діяльності і своєчасне переключення з одного виду праці на інший; 3) організація відпочинку, мікропауз, спрямованих на попередження втоми; 4) чітка регламентація діяльності в відповідності з фізіологічними можливостями; 5) створення позитивних гігієнічних умов. Правильна організація навчальної діяльності в дитячому садку передбачає виконання таких вимог:1) відповідність об'єму, змісту і методики занять віковим психофізіологічним особливостям дітей (навантаження повинно бути посильним, а зміст матеріалу, наочні посібники цікавими і нескладними для сприйняття; 2) раціональне розподілення навчального матеріалу протягом навчального року, правильне планування змісту навчальної програми, поєднання легких і важких предметів, розумових і рухових навантажень з урахуванням природної зміни рівня працездатності дітей протягом дня, тижня і року. Кількість навчальних занять на тиждень в молодшій та середній групі – 10; у старшій – 15; в підготовчій – 19. Тривалість одного заняття в молодшій групі не більше 10-15 хвилин; середній – 20 хвилин; старшій – 20-25 хвилин; підготовчій – 25-30 хвилин. Трудове навчання у молодших групах полягає у формуванні навичок самообслуговування, елементарної допомоги дорослим у сервіруванні стола, підготовці до занять, догляду за рослинами. У середній групі діти можуть накривати на стіл, витирати пил зі столу, виконувати посильну роботу на городі. Діти старшої та підготовчої групи можуть застеляти за собою постіль, готувати нескладні страви, саджати на клумбі рослини. Тривалість такої роботи до 10 хв. (молодша група) і 20 хвилин (старша та підготовча). У всіх групах у середині заняття проводиться фізкультхвилинка – 1,5-2 хв. Тривалість перерви між заняттями проводять помірно рухливі ігри – 10-12 хвилин. Домашні завдання дітям не задають. Два рази на рік – канікули – діти відвідують дошкільні заклад, але навчальні заняття (крім музичних та фізичного виховання) не проводяться. 13.Місце гри у навчальному процесі ДНЗ. Гра – це основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метод дитини в пізнанні світу. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які спонукають дитину грати, – це, перш за все цікавість і потреба активно діяти. І одна з основних задач педагога – постійно підтримувати і розвивати ці спонукання. Ігри можна включати у фронтальні і підгрупові заняття, успішно використовувати в індивідуальній роботі з дітьми. Гра - вид діяльності, який полягає у відтворенні дітьми дій дорослих і відносин між ними, спрямований на пізнання навколишньої діяльності. У процесі гри у дитини з'являється потреба активно впливати на речі, предмети, що її оточують. Вона розвиває та формує інтелектуальні, емоційні, вольові якості особистості. З огляду на те, що провідною у дошкільному віці є ігрова діяльність, гра широко використовується у навчально-виховному процесі дошкільного навчального закладу як самостійна форма роботи з дітьми та як ефективний засіб і метод розвитку, виховання і навчання в інших організаційних формах. Пріоритет надається творчим іграм (сюжетно-рольові, будівельно-конструктивні, ігри-драматизації та інсценівки, ігри з елементами праці та художньотворчої діяльності) та іграм з правилами (дидактичні, інтелектуальні, рухливі, хороводні тощо).Упродовж усього дня організовуються різні види ігор з урахуванням віку дітей, їхніх ігрових інтересів, місця гри в режимі дня, місця проведення, змісту попередніх і наступних форм роботи, сезонних умов, ступеня фізичного та інтелектуального навантаження на дітей. У процесі гри у дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші діти. Коли вихователь використовує на занятті елементи гри, то в групі створюється доброзичлива обстановка, бадьорий настрій, бажання вчитися. Плануючи заняття, вихователь має уважати на всіх дітей, добирати ігри, які були б цікаві й зрозумілі. Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення. 14.Участь батьків у роботі дошкільного закладу. Форми роботи з батьками можуть бути колективними, індивідуальними, наочно-інформаційними. До колективних форм роботи належать батьківські збори (групові та загальні), на яких обговорюються проблеми життєдіяльності групи і дитячого садка; зустрічі з батьками; вечори запитань і відповідей; засідання "круглого столу" з дискусійних проблем; заняття-тренінги, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною; спільні з дітьми, батьками і вихователями свята і розваги; виставки спільних робіт батьків і дітей; дні відкритих дверей; школи для батьків; сімейні (домашні) педради, які проводять у батьків вдома; батьківські конференції. Індивідуальні форми роботи охоплюють індивідуальні бесіди і консультації (проводять, як правило, вранці і ввечері, коли батьки приводять дитину в дитячий садок або забирають додому), відвідування дітей вдома; залучення батьків до життя дитячого садка (організаційно-господарська допомога вихователю: виготовлення іграшок, посібників, допомога у проведенні екскурсій, культпоходів тощо). Добре, коли всі ці форми взаємодії дошкільного закладу з родиною мають службове розподілення: 1. Адміністративно-господарська служба: - укладення угоди між батьками та адміністрацією закладу;- ознайомлювальна бесіда;- збирання інформації про сім'ю (соціальний портрет);- анкетування;- юридичні консультації;- загальні батьківські збори;- робота батьківського комітету;- спільна господарська діяльність (толока, суботники, цільова допомога);- участь у роботі благодійного фонду;- благодійні акції;- робота «школи молодих батьків», «сімейного ліцею»;- організація спільного відпочинку «веселі старти», 2. Методична служба:- групові батьківські збори;- усний журнал для батьків;- батьківські куточки;- папки пересувки;- дні відкритих дверей;- звіти фахівців;- відкриті перегляди занять;- групові та індивідуальні консультації;- домашні завдання батькам (спостереження, виготовлення посібників, іграшок, збирання природного матеріалу);- участь батьків у святах та розвагах;- видача педагогічної літератури батькам для читання у вихідні дні;- перегляд ранкових заходів;- перегляд відеозаписів дитячої діяльності; 3. Медична служба:- ознайомлювальна бесіда медсестри з батьками про стан здоров'я дитини;- рекомендації в разі необхідності корекційної роботи з дитиною логопеда, інструктора з ЛФК, психолога;- індивідуальні та групові консультації;- інформаційний стенд («Нехворійко», «Медики рекомендують», «Здоров'я вашої дитини у ваших руках», )-- участь у роботі загальних та групових батьківських зборів;- видача батькам популярної медичної літератури для самостійного читання;- виставка медичної літератури;- розроблення рекомендацій про збалансоване харчування дітей, попередження інфекційних і вірусних захворювань, отруєння різного характеру, загартування тощо; 4. Психологічна служба:- спільна робота з оптимальної адаптації дитини;- використання методів діагностики сім'ї (анкетування, тестування, спостереження тощо);- консультації для батьків;- участь у батьківських зборах;- загально-розвивальні заняття-тренінги для батьків;- психологічний куточок;- видача психологічної літератури для самостійного читання;- звіт психолога (раз на рік);- консультування сім'ї на прохання;- рекомендації . 15.Організація дозвілля дітей у ДНЗ. Дозвілля – важлива частина життя дитини. Воно завжди бажане, очікуване, радісна подія, що привертає увагу дитини насамперед широкими можливостями самореалізації в різних видах діяльності Поєднуючи в собі різні види мистецтва, свята і розваги, як основні засоби дозвілля ефективно впливають на почуття і свідомість дітей. Підготовка і проведення дозвілля служать моральному вихованню дітей і вони об’єднуються спільними переживаннями, в них виховується дисциплінованість, культура поведінки. Участь дітей в різних видах дозвілля зміцнює і розвиває дитячий організм, поліпшує координацію рухів, пам'ять, мову, уяву, сприяє розумовому розвитку. Предметне довкілля, введене під час організації дозвілля, задовольняє і пізнавальну, і соціальну потреби дитини в опануванні найближчим простором та світом людських стосунків. Практична діяльність (участь у різновидах творчих ігор, реалізація ролей у постановочних номерах, виконання функцій тощо) надає можливість дитині отримати такі знання, які допомагають їй пізнати світ, а через пізнання навколишнього світу, дитина пізнає насамперед себе: власні почуття, які викликають явища цього світу, вираження свого ставлення до дітей і дорослих, потреби, що виникли, інтереси, бажання. Всі ці надбання у просторі дозвілля не лише забезпечують дитині приємне перебування у даному соціальному просторі, а й гарантують їй подібні відчуття у будь-якому соціумі взагалі – серед ровесників, рідних і близьких, знайомих і чужих. Серед різноманітних форм дозвілля у дошкільному закладі виокремлюють: свята та розваги, концерти, театралізовані дійства, літературно-музичні композиції, дивертисмент, шоу, ярмарки, інтелектуально-пізнавальні ігри, гуляння, карнавали, спортивні свята та інші. |