Главная страница
Навигация по странице:

  • ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ 1.

  • ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1.

  • Що ми дізналися на уроці

  • Домашнє завдання Підр.

  • Вивчення нового матеріалу

  • Закріплення вивченого матеріалу

  • Питання до учнів у ході викладу нового матеріалу

  • Физика. Орієнтовний розподіл навчального часу


    Скачать 3.21 Mb.
    НазваниеОрієнтовний розподіл навчального часу
    АнкорФизика
    Дата02.05.2023
    Размер3.21 Mb.
    Формат файлаdocx
    Имя файлаuroki-fiziki-9.docx
    ТипУрок
    #1101531
    страница11 из 23
    1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23
    Тематична контрольна робота

    Варіант 1

    1. (1 бал) На рисунку наведена схема електричного кола й пока­зання амперметра.

    А Ціна поділки шкали амперметра 0,5 А. Б Напруга на резисторі дорівнює 1,5 В. В Сила струму в перерізі B менше, ніж у перерізі A. Г За 5 с у резисторі виділиться кількість теплоти, більша за 50 Дж.







    2. (1 бал) На рисунку наведені графіки залежності сили струму від напруги для провідників A і B.



    А Опір провідника A менший, ніж опір провідника B. Б Опір провідника A менший за 0,5 Ом. В Опір провідника B більший за 5 Ом.

    Г За той самий час за однакової напруги в провіднику A ви­ділиться менша кількість теплоти, ніж у провіднику B.

    1. (2 бали) Чому тепловий рух електронів у провіднику не може бути названо електричним струмом? Поясніть свою відповідь.

    2. (2 бали) До кінців мідного й алюмінієвого провідників однако­вих розмірів прикладені однакові напруги. Чи однакові сили струму в них? Поясніть свою відповідь.

    3. (3 бали) Знайдіть напругу на резисторах R1 = 3 Ом ,R2 = 2 Ом, R3 = 4 Ом , якщо амперметр показує 6 А.



    6. (3 бали) З якого матеріалу виготовлена спіраль нагрівного еле­мента, потужність якого 480 Вт, якщо його довжина дорівнює 16 м, переріз 0,224 мм2 і напруга в мережі 120 В?


    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Електронна провідність металів

    Класична електронна теорія так пояснює розходження власти­востей провідників і діелектриків: в одних тілах наявні вільні носії зарядів, що можуть переміщатися в різних напрямках, а в інших тілах носії електричних зарядів зв'язані і можуть лише трохи змі­щуватися в той чи інший бік.

    З-поміж твердих тіл зустрічаються тіла однакові за хімічним складом, але різні за електричними властивостями (наприклад, ал­маз і графіт). Електричні властивості залежать, мабуть, від типу зв'язку атомів у твердих тілах. За фізичною природою зарядів — носіїв електричного струму в даному середовищі електропровід­ність поділяється на такі види: електронну, іонну та змішану.

    Між атомами в кристалах існує ковалентний зв'язок, за якого електрони слабко утримуються іонами кристалічних решіток. Ці так звані вільні електрони провідності можуть створювати струм у металах.




    КирикЛ. А. · «Усі уроки фізики. 9 клас»


    Природа носіїв зарядів у металах доведена класичними дослі­дами Рікке, Мандельштамма-Папалексі та Толмена-Стюарта.

    Досвід Рікке дозволяє зробити висновок, що струм у металах здійснюється не іонами, а електронами. У цьому досліді з трьох послідовно з'єднаних металевих циліндрів (мідного, алюмінієво­го й мідного) однакового радіуса й довжини було утворене коло. Через нього протягом року пропускали струм. Загалом через ци­ліндри пройшов заряд 3,5 · 106 Кл. Ніяких слідів міді чи алюмі­нію при цьому не виявилося. Отже, електропровідність металів обумовлена переміщенням таких заряджених частинок, що, бу­дучи загальними для всіх металів, не пов'язані з відмінностями їхніх фізичних і хімічних властивостей. Такими частинками є електрони.

    Прямі свідчення електронної природи струму в металі дали до­сліди Мандельштама-Папалексі (1913) і Толмена-Стюарта (1916).

    У цих дослідах було встановлене відношення заряду електрона до його маси:



    що відповідає виявленому раніше з інших дослідів. 2. З'ясуємо, чому виникає електричний опір у металах

    За відсутності електричного поля вільні електрони рухаються безладно. Поводження електронів при цьому нагадує поводження молекул у газі. Тому структуру металу можна уявити як іонний кістяк, поміщений в електронний газ.

    ^ Концентрація електронів провідності для більшості металів значна (1028-1029 м-3). Цим пояснюється гарна провідність ме­талів.

    У зовнішньому електричному полі рух електронів уже не буде цілком хаотичним: вони одержують додаткову швидкість спря­мованого руху в напрямку позитивного полюса джерела струму. Електрони починають спрямовано переміщатися між іонами, що знаходяться у вузлах кристалічних решіток, і виникає електрич­ний струм.

    Під час руху електрони зіштовхуються з іонами кристаліч­них решіток. Ці зіткнення гальмують спрямований рух елек-

    тронів. Так спрощено можна пояснити причину електричного опору провідників. Під час зіткнення електрони передають іо­нам енергію, накопичену в електричному полі, що призводить до нагрівання провідника. Так звучить пояснення закону Джоу-ля-Ленца.

    1. Переконаймося в тому, що опір металів залежить від температури.

    Оскільки зі збільшенням температури зростає швидкість коли­вального руху йонів у кристалічних решітках металу, то ймовір­ність зіткнень електронів з іонами різко зростає. Можна припусти­ти, що в разі підвищення температури опір металів збільшується.

    Як показують досліди, опір R провідника лінійно залежить від його температури:

    R = R0 (1 + at),

    де R0 — опір за 0 °C, t — температура, a — температурний коефі­цієнт опору.

    1. Знайомимося з явищем надпровідності

    1911 року голландський учений Г. Камерлінг-Оннес експери­ментально досліджував опір ртуті за низької температури. Під час охолодження ртуті рідким гелієм до температури 4,1 К (близько -269 °С) її опір падав до нуля. Це явище одержало назву надпро­відності.

    Властивість надпровідності виявлена в багатьох металів (сви­нець, алюміній та ін.) і значній кількості сплавів. 1986 — 1987 рр. були відкриті високотемпературні надпровідники. Їхній опір пере­творюється на нуль за температури 100 К.

    Явище надпровідності широко використовується в науці й тех­ніці. Наприклад, надпровідні матеріали застосовують для одер­жання сильних магнітних полів. Якщо обмотку електромагніту виготовити з надпровідного провідника, то сила струму в обмот­ці досягає великих значень і, відповідно, електромагніт створює сильне магнітне поле.

    Практичне застосування надпровідності безупинно розширю­ється. Особливо великі надії покладаються на використання висо­котемпературних надпровідників.

    ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Якісні питання

    1. Як показати, що одні тіла є провідниками, а інші — непровід­никами?

    2. Як рухаються електрони провідності в металевому провіднику, коли в ньому: а) немає електричного поля; б) створене елек­тричне поле?

    3. Чому струм при замиканні кола починає текти одночасно по всіх провідниках?

    4. З якою швидкістю поширюється в провіднику електричне поле?

    2. Навчаємося розв'язувати задачі

    1. Сила струму в провіднику 1 А. Скільки електронів проходить че­рез поперечний переріз проводу за 1 нс? (Відповідь: 6,25 109.)

    2. До якої температури треба охолодити мідний провід, щоб його опір зменшився на 20 %? Початкова температура дорівнює 0 °С.

    (Відповідь: -47 °C. )

    Що ми дізналися на уроці

    • Електричний струм у металах являє собою спрямований рух вільних електронів.

    • Будь-який провідник чинить опір електричному струму.

    • Під час зіткнення електрони передають іонам енергію, накопи­чену в електричному полі, що призводить до нагрівання про­відника.

    Домашнє завдання

    1. Підр.: § 18.

    2. Зб.: № 11.1; 11.2; 11.3; 11.18; 11.19; 11.36.

    Урок 25/31

    Тема. Електричний струм у рідинах

    мета уроку: роз'яснити учням фізичну природу електропровідності рідин.

    Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

    План уроку

    Контроль знань

    5 хв

    1. Чому метали мають електропровідність?

    2. Як пояснити наявність опору у провідників?

    3. Поясніть закон Джоуля-Ленца з погляду
    електронної теорії?

    4. Поясніть, чому опір провідників залежить від
    температури

    Демонстрації

    5 хв

    1. Порівняння електропровідності води й розчи-
    ну солі або кислоти.

    2. Електроліз розчину мідного купоросу.

    Вивчення

    нового

    матеріалу

    25 хв

    1. Знайомимося з електролітами.

    2. Електричний струм в електролітах.

    3. Закон Фарадея

    Закріплення

    вивченого

    матеріалу

    10 хв

    1. Контрольні питання.

    2. Навчаємося розв'язувати задачі


    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Знайомимося з електролітами

    Чи проводять рідини електричний струм? Розглянемо дослід. У посудину з дистильованою водою опустимо два електроди. Збере­мо коло із джерела струму, ключа, лампочки та чутливого ампер­метра. Якщо замкнути коло, то стрілка амперметра не відхилиться. Це означає, що дистильована вода не містить вільних носіїв заряду й у колі немає струму.

    У такий же спосіб можна переконатися, що суха кам'яна сіль так само є діелектриком.

    А тепер «об'єднаємо» ці два діелектрики: насиплемо у посуди­ну з водою дві-три ложки кам'яної солі. Ми побачимо, що лампоч­ка загориться, причому в міру розчинення солі розжарення лампи збільшується.



    Цей дослід доводить, що підсолена вода є провідником, причо­му носії заряду з'являються під час розчинення солі у воді.

    За допомогою подібних дослідів можна визначити, що прак­тично усі водні розчини солей, кислот і лугів є провідниками елек­тричного струму.

    ^ Електролітами називаються речовини, розчини яких прово­дять електричний струм.

    Чим же обумовлюється провідність електролітів? 2. Електричний струм в електролітах

    Молекули солей, кислот і лугів утворені позитивними й нега­тивними йонами, що утримуються силами електростатичного при­тягування. Наприклад, у молекулах кам'яної солі NaCl позитивно заряджений іон натрію Na+ притягується до негативного йона хло­ру Cl-. У водяному розчині молекули води послаблюють зв'язок між іонами:


    При зіткненнях, обумовлених тепловим рухом, молекула роз­падається на позитивні й негативні йони, що стають носіями заря­ду в електроліті.

    Таким чином, носіями заряду в електролітах є йони, тобто елек­троліти мають іонну провідність.

    ^ Розпад молекул на йони називають електролітичною дисоціа­цією.

    Зі збільшенням температури ступінь дисоціації зростає, а, отже, збільшується концентрація позитивно і негативно заряджених іонів.

    У розчині може відбуватися також процес, що називається ре­комбінацією.

    ^ Рекомбінація — процес з'єднання йонів у нейтральні молекули.

    Між процесами електролітичної дисоціації й рекомбінації йонів за незмінних умов установлюється динамічна рівновага, за якої чис­ло молекул, що розпадаються на йони за одиницю часу, дорівнює числу пар іонів, що за цей час з'єднуються в нейтральні молекули.

    Іони в електролітах рухаються хаотично доти, поки в рідину не опускаються електроди. Тоді на хаотичний рух іонів накладається їхній упорядкований рух до відповідних електродів, і в рідині ви­никає електричний струм.

    За йонної провідності проходження струму пов'язане з перено­сом речовини. На електродах відбувається виділення речовин, що входять до складу електролітів.

    ^ Процес виділення речовини на електродах при проходженні елек­тричного струму через електроліт називають електролізом. На аноді негативно заряджені йони віддають свої зайві електрони (у хімії цей процес називається окисною реакцією), а на катоді позитив­ні йони одержують електрони, яких не вистачає (відновна реакція).

    3. Закон Фарадея

    Кожний іон, що в процесі електролізу нейтралізується на елек­троді й виділяється на ньому у вигляді нейтрального атома, має визначену масу. Але водночас він переносить через електроліт ви­значений заряд. Тому і маса речовини, що виділилася, і кількість електрики, що пройшла, пропорційні числу йонів, що підходять до даного електроду.

    Кількісно закон електролізу був установлений дослідним шля­хом Майклом Фарадеєм у першій половині ХІХ сторіччя. Фарадей виявив, що

    ^ маса речовини, яка виділилась на електроді при проходженні електричного струму, пропорційна заряду, що пройшов через електроліт.




    КирикЛ. А. · «Усі уроки фізики. 9 клас»

    m = kq.

    Оскільки q = It, де I — сила струму, t — час проходження струму, то m = kit.

    Сталу k називають електрохімічним еквівалентом речовини. Зміст цього коефіцієнта можна з'ясувати з виразу:



    ^ Електрохімічний еквівалент чисельно дорівнює масі речовини в кг, що виділяється при проходженні 1 Кл електрики. Як бачимо, електрохімічні еквіваленти неоднакові не тільки для різних речовин, але й для тієї самої речовини в різних сполу­ках, у яких вона має різну валентність (наприклад, CuCl і CuSO4).

    Питання до учнів у ході викладу нового матеріалу

    ? Що являє собою електричний струм у рідинах? ? Які речовини є електролітами? Наведіть приклади. ? Чи відбувається дисоціація в розчині, у якому немає електрич­ного струму?

    ? Яка умова необхідна для виникнення спрямованого руху йонів у електроліті?

    ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Якісні питання

    1. Які речовини є електролітами? Чому електроліт загалом елек-тронейтральний?

    2. Що являє собою електричний струм в електролітах?

    3. Якими діями супроводжується проходження струму через електроліти?

    4. Чому при проходженні струму через розчин електроліту відбу­вається перенос речовини, а при проходженні через металевий провідник перенос речовини не відбувається?


    2. Навчаємося розв'язувати задачі

    1. Виразіть електрохімічний еквівалент речовини через масу й за­ряд іона цієї речовини.




    Електромагнітні явища. Електричний струм

    Розв'язок. Маса m речовини, що виділилася на електроді, пов'язана з масою m0 одного йона і числом іонів N, які досягли електрода, співвідношенням m = Nm0. Заряд q, перенесений іона­ми, виразимо через кількість іонів N і заряд одного йона en, де е — модуль заряду електрона, а n — число зайвих (або тих, що не вистачає) електронів в іона (його валентність). Таким чином, одер­жуємо q = Nen. Таким чином, електрохімічний еквівалент дорів­нює

    1. За якої сили струму проводився електроліз розчину CuSO4, якщо за 25 хв на катоді виділилося 2 г міді? (Відповідь: 4 А.)

    2. У процесі електролізу з водного розчину срібної солі виділи­лося 500 мг срібла. Який заряд пройшов через електролітичну ванну? (Відповідь: 450 Кл.)

    Що ми дізналися на уроці

    • Електролітами називаються речовини, розчини яких прово­дять електричний струм.

    • Розпад молекул на йони називають електролітичною дисоці­ацією.

    • Рекомбінація — процес з'єднання йонів у нейтральні молекули.

    • Процес виділення речовини на електродах під час проходження електричного струму через електроліт називають електролізом.

    • Маса речовини, що виділилась на електроді при проходженні електричного струму, пропорційна заряду, що пройшов через електроліт.

    m= kq.

    • Електрохімічний еквівалент чисельно дорівнює масі речовини в кг, що виділяється при проходженні 1 Кл електрики.

    Домашнє завдання

    1. Підр.: § 19.

    2. Зб.:

    рів1 — № 11.4; 11.5; 11.6; 11.20. рів2 — № 11.21; 11.22; 11.23; 11.24. рів3 — № 11.37, 11.38; 11.39; 11.40.

    Урок 26/32

    1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   23


    написать администратору сайта