Главная страница

Правознавство. Основні теорії походження держави


Скачать 168.05 Kb.
НазваниеОсновні теорії походження держави
АнкорПравознавство.docx
Дата11.06.2018
Размер168.05 Kb.
Формат файлаdocx
Имя файлаПравознавство.docx
ТипДокументы
#20194
страница4 из 7
1   2   3   4   5   6   7
3) у сфері суспільно-політичного життя:
- додержуватися Конституції та законів України (ст. 68 Конституції України);
- захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України;
- шанувати державні символи України;
- відбувати військову службу відповідно до закону (ст. 65 Конституції України);
4) у сфері особистої та індивідуальної свободи:
- не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.


37 Громадянство України, підстави його набуття і припинення
Громадянство - це постійний правовий зв'язок особи і держави, що виявляється у їх взаємних правах та обов'язках. Громадянин не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадяни України незалежно від підстав отримання громадянства мають рівні конституційні права і рівні перед законом. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України чи виданий іншій державі. Україна захищає своїх громадян за кордоном.
Підстави набуття громадянства України:
1) народження;
2) територіальне походження;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною опіки;
8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок встановлення батьківства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Громадянство України припиняється:
1) внаслідок виходу із громадянства за клопотанням громадянина України (вихід дітей віком від 15 до 18 років з громадянства України може відбутися лише за їхньою згодою);
2) внаслідок втрати громадянства України:
- якщо громадянин України після досягнення ним повноліття добровільно набугромадянство іншої держави;
- якщо іноземець набув громадянство України і не подав документ про припинення іноземного громадянства або декларацію про відмову від нього;
- якщо іноземець набув громадянство України і скористався правами або виконав обов'язки, які надає чи покладає на нього іноземне громадянство;
- якщо особа набула громадянства України на підставі подання свідомо неправдивих відомостей чи фальшивих документів;
- якщо громадянин України без згоди державних органів України добровільно вступив на військову службу, на роботу в службу безпеки, правоохоронні органи, органи юстиції або органи державної влади чи органи місцевого самоврядування іншої держави.
3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Діючим законодавством України на Президента України покладено такі повноваження:
- прийняття до громадянства;
- припинення громадянства.

38. Безпосередня та представницька демократія в Україні
 При безпосередній (прямій) демократії громадяни самі безпосередньо (без будь-яких органів-посередників) беруть участь в підготовці, обговоренні і ухваленні рішень, а також в управлінні суспільними і державними справами. Така система найбільш ефективна при відносно невеликому числі людей, наприклад, в громадських або племінних радах або в місцевих органах профспілок, де всі члени можуть зібратися в одному приміщенні для обговорення питань і ухвалення рішення шляхом консенсусу або більшістю голосів. Так, в Стародавніх Афінах пряма демократія здійснювалася за допомогою періодичних зборів, в яких брало участь 5-6 тисяч чоловік. З розвитком і розширенням держав, ускладненням їх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення до цих процесів всього населення, яке постійно збільшувалося.
Різновидом безпосередньої демократії вважається плебісцитна демократія. Якщо класична безпосередня демократія припускає участь громадян на всіх найважливіших стадіях процесу здійснення влади (у підготовці, ухваленні політичних рішень і в контролі за їх здійсненням), то при плебісцитній демократії можливості політичного впливу громадян обмежені участю в референдумах і інших актах волевиявлення по вже підготовлених органами влади рішенням. Громадянам за допомогою голосування надається можливість схвалити або відкинути той чи інший проект закону або Іншого рішення, який звичайно готується президентом, урядом, партією або ініціативною групою. Можливості участі основної маси населення в підготовці таких проектів невеликі.
Практика розробила різні форми здійснення безпосередньої демократії, але найбільше визнання і розповсюдження отримали вибори до органів державної влади і місцевого самоврядування, а також референдум.
    Конституція України закріпила як основні форми безпосередньої демократії вибори і референдум, при цьому не виключаючи і інші форми. Наприклад, в діяльності місцевого самоврядування можливі збори і сходи громадян.
Вибори - це процес формування складу представницького органу або заміщення посади шляхом голосування.
У Україні існують наступні види виборів:
1.    вибори народних депутатів України;
2.    вибори Президента України;
3.    вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
4.    вибори депутатів місцевих рад;
5.    вибори сільських, селищних і міських голів. Порядок проведення виборів визначається Конституцією і законами України.
    Найпоширенішою в сучасному суспільстві формою політичної участі є представницька демократія. її сутність полягає у тому, що громадяни обирають до органів влади своїх представників, які покликані виражати їх інтереси в ухваленні політичних рішень, законів і проведенні в життя соціальних і інших програм. Процедури виборів можуть бути найрізноманітнішими, але які б вони не були, виборні особи в представницькій демократії займають свої пости від імені народу («нації») і формально підзвітні народу у всіх своїх діях. По суті, представницька демократія є найчастіше формою правління добре організованої привілейованої меншини, більшою чи меншою мірою підконтрольної народу.
Таким чином, представницька демократія - це вирішення суспільних і державних питань виборними представниками громадян. Як у інших країнах, так і в Україні представницькі органи державної влади і місцевого самоврядування вирішують переважну більшість питань загальнодержавного І місцевого значення.
В Україні органами представницької демократії є:
1)    Верховна Рада України;
2)    Президент України;
3)    Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
4)    органи місцевого самоврядування.


39, Правовий статус Верховної ради України
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України, повноваження якої визначаються
Конституцією (розділ 4: СТ. 75-77,82-85,87-91,93,94,96-98,101; РОЗДІЛ 10: СТ. 135-137; розділ 11: ст. 140,141,143-146).
 Конституційний склад Верховної Ради входить 450 народних депутатів України, , обраними за списками кандидатів в депутати від політичних партій, виборчих блоків партій по багатомандатному виборчому округу на основі пропорційного представництва терміном на 5 роки. Парламентарії обираються на основі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Можливе повторне обрання необмежене число раз (законом це не регламентується). Повноваження Верховної Ради є надзвичайно широкими (вони визначені в ст. 85 Конституції).
До повноважень Верховної Ради України відносяться:
1)    внесення змін в Конституцію України в межах і порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України;
2)    призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції (зміна території України);
3)    ухвалення законів;
4)    затвердження державного бюджету України і внесення в нього змін;
5)    визначення основ зовнішньої і внутрішньої політики;
6)    затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища;
7)    ухвалення Державного бюджету України, який затверджується щорічно

    Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а при особливих обставинах - на інший період.
Верховна Рада України здійснює і інші повноваження, віднесені Відповідно до Конституції до її відома. Верховна Рада призначає вибори Президента, і знімає його з поста у порядку імпічменту, передбаченому статтею 111 Конституції. Стаття 87 Конституції передбачає можливість на пропозицію не менше однієї третини від конституційного складу Верховної Ради розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів більшістю від конституційного складу Верховної Ради України. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення нею Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Верховна Рада бере участь у формуванні важливих органів і призначенні посадовців: Генерального прокурора, суддів, Голови Антимонопольного комітету, Голови фонду державного майна, Голови Державного комітету з телебачення і радіомовлення.


40. Правовий статус Президента України.
Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті і державному будівництві України. Тривалий час в Україні (колишній Український РСР) функції глави держави виконували переважно Верховна Рада, яка вважалась найвищим органом державної влади України, її Президія, як постійний діючий орган державної влади, та її голова.
Становлення інституту Президента України було ключовим у реформовані державної влади, пов’язаному з проголошенням незалежності України та зміною її конституційного ладу.
Президент також призначає половину складу Ради Національного банку України, половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Ряд повноважень має Президент і щодо формування органів судової влади та контрольно-наглядових органів.
Досить широке коло повноважень має Президент як гарант конституційного ладу, державного суверенітету, територіальної цілісності України; додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина та інших конституційних інститутів.
Відповідно до Конституції Президент є Головнокомандувачем Збройних Сил України.
Як глава держави, Президент також приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними, здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією.
Однією з особливостей статусу Президента є те, що він не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Це є важливою гарантією як статусу Президента, так і конституційного ладу в цілому.
Свої функції і повноваження Президент здійснює в певних правових і організаційних формах, які, як правило, властиві лише цьому інституту державної влади.
Президент України на основі і на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України. Окремі види актів Президента скріплюються, відповідно до Конституції, підписами Прем’єр-міністра і міністра, відповідального за акт та його виконання.
Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента (ст. 107 Конституції).

41. Кабінет міністрів україни та інші органи виконавчої влади
Стаття 113. Кабінет  Міністрів  України  є  вищим  органом  у системі органів виконавчої влади. 
Кабінет Міністрів України  відповідальний  перед  Президентом України  та підконтрольний і підзвітний Верховній  Раді  України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України. 
Кабінет  Міністрів  України  у  своїй  діяльності   керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
{  Стаття  113  в  редакції,  що  діяла  до  внесення змін Законом N 2222-IV ( від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010  від 30.09.2010 } 
Стаття 114. До  складу  Кабінету  Міністрів  України  входять Прем'єр-міністр  України,   Перший    віце-прем'єр-міністр,    три віце-прем'єр-міністри, міністри. 
Прем'єр-міністр України призначається Президентом України  за згодою більше ніж половини від  конституційного  складу  Верховної Ради України. 
Персональний склад Кабінету Міністрів  України  призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. 
Прем'єр-міністр  України  керує  роботою  Кабінету  Міністрів України, спрямовує її на виконання  Програми  діяльності  Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. 
Прем'єр-міністр України входить  із  поданням  до  Президента України про утворення, реорганізацію  та  ліквідацію  міністерств, інших  центральних  органів  виконавчої  влади   в  межах  коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. 
{  Стаття  114  в  редакції,  що  діяла  до  внесення змін Законом N 2222-IV ( від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010  від 30.09.2010 } 
Стаття 115. Кабінет Міністрів  України  складає  повноваження перед новообраним Президентом України. 
Прем'єр-міністр  України,  інші  члени  Кабінету    Міністрів України  мають  право заявити Президентові  України  про    свою відставку.
Відставка Прем'єр-міністра України  має  наслідком  відставку всього складу Кабінету Міністрів України. 
Прийняття  Верховною  Радою  України    резолюції    недовіри Кабінетові Міністрів  України має  наслідком  відставку  Кабінету Міністрів України. 
Кабінет  Міністрів  України,   відставку    якого    прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати  свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України, але не довше ніж шістдесят днів. 
Прем'єр-міністр  України  зобов'язаний  подати   Президентові України  заяву  про відставку Кабінету  Міністрів   України   за рішенням Президента України чи у зв'язку  з  прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.
{  Стаття  115  в  редакції,  що  діяла  до  внесення змін Законом N 2222-IV  від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010  від 30.09.2010 } 
Стаття 116.   Кабінет   Міністрів   України:
     1) забезпечує     державний    суверенітет    і    економічну самостійність України, здійснення   внутрішньої   і   зовнішньої політики держави,  виконання Конституції і законівУкраїни,  актів Президента України;
     2) вживає заходів щодо забезпечення прав і  свобод  людини  і громадянина;
     3) забезпечує проведення фінансової,  цінової,  інвестиційної та податкової політики; політики  у  сферах  праці  й  зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки ікультури,  охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
     4) розробляє    і    здійснює    загальнодержавні    програми економічного,  науковотехнічного,   соціального   і   культурного розвитку України;
     5) забезпечує  рівні  умови  розвитку  всіх  форм  власності; здійснює управління об'єктамидержавної  власності  відповідно  до закону;
     6) розробляє проект закону про  Державний  бюджет  України  і забезпечує  виконання затвердженого  Верховною   Радою    України Державного бюджету України, подає ВерховнійРаді України звіт  про його виконання;
     7) здійснює   заходи  щодо  забезпечення  обороноздатності  і національної безпеки України,  громадського порядку,  боротьби  зі злочинністю;
     8) організовує і забезпечує  здійснення  зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
     9) спрямовує і координує роботу  міністерств,  інших  органів 
виконавчої влади;
     10) виконує інші функції, визначені Конституцією та  законами України, актами Президента України.
{  Стаття  116  в  редакції,  що  діяла  до  внесення змін Законом N 2222-IV  від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду N 20-рп/2010  від 30.09.2010 } 
Стаття  117.  Кабінет  Міністрів  України  в   межах    своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які  є  обов'язковими до виконання. 
Акти  Кабінету  Міністрів  України  підписує  Прем'єр-міністр України. 
Нормативно-правові  акти    Кабінету    Міністрів    України, міністерств  та  інших  центральних  органів   виконавчої    влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. 
Стаття 118
1   2   3   4   5   6   7


написать администратору сайта