4.1- Особиста гігієна пацієнтів. Особиста гігієна пацієнтів
 Скачать 46.48 Kb.
|
|
Особиста гігієна пацієнтів Одним з найважливіших умов збереження здоров'я є дотримання правил особистої гігієни. Ще більшого значення набуває особиста гієна для хворих, ослаблених людей. Дотримання особистої гігієни хворими сприяє їх якнайшвидшого одужання і попереджає розвиток багатьох ускладнень. 1. Основним місцем перебування хворого в лікувальному закладі є ліжко. Залежно від стану хворого і лікарських призначень його положення може бути активним, пасивним і вимушеним. В активному стані хворий може самостійно вставати з ліжка, сидіти, ходити і користуватися вбиральнею. При пасивному положенні хворий лежить в ліжку і самостійно не може встати, повернутися, змінити положення. Вимушене положення хворого в ліжку характеризується тим, що він сам займає таке положення, при якому почуває себе краще і при якому зменшуються або зникають болі. Наприклад, при різких болях в живіт хворий лежить, підтягнувши ноги до живота, а при перепочинок сідає на ліжко, спираючись руками на її край. Ліжка в лікувальних установах використовуються зазвичай стандартні. Деякі ліжка мають спеціальні пристосування для піднімання ножного і головного кінця. При годуванні хворого іноді застосовують невеликі столики, які ставлять на ліжко перед головою хворого. Для того щоб надати хворому положення напівсидячи, ніж подушку підкладають підголовник, а для упору ніг кладуть дерев'яну скриньку перед ножний спинкою ліжка. У прикроватном столику є відділення для зберігання дозволених особистих речей. Матрац повинен бути гладким, без западин і горбистості. Подушки бажано мати перові або пухові. Останнім часом з'явилися подушки з синтетичних матеріалів. Вони найбільш гігієнічні. Ковдри хворим підбирають по сезону (байкові чи вовняні). Постільна білизна складається з наволочок для подушок, простирадла і підодіяльника (можна замінити другий простирадлом). Білизна змінюють щотижня або частіше, якщо воно забруднюється. Простирадла у тяжкохворих повинні бути без швів і рубців. Кожному хворому дають рушник. Хворим з мимовільним сечовипусканням і іншими виділеннями під простирадла підкладають клейонку. Неохайна постіль, брудне, в складках постільна білизна часто можуть бути причиною появи пролежнів і гнійничкових захворювань шкіри у слабких хворих. Ліжку хворих не менше 2 разів на добу перестилають. Слабких хворих (пасивно лежать) систематично силами молодшого персоналу слід перевертати з боку на бік з урахуванням характеру захворювання. Зміну простирадла у тяжкохворих виробляють зазвичай одним з наступних двох способів. За першим способом хворого повертають на бік до одного з бічних країв ліжка. Брудну простирадло згортають у напрямку до хворого, а потім чисте простирадло, скачану валиком в довжину, розкочують по матрацу та її валик укладають поруч з валиком брудної простирадла. Хворого повертають через обидва валика на іншу сторону ліжка, вже вкриту чистим простирадлом, після чого знімають брудне простирадло і повністю розгортають валик чистого простирадла. За другим способом по черзі піднімають ноги і таз хворого і у напрямку до його голові згортають валиком брудне простирадло, а замість неї розгортають згорнуту в поперечний валик чисте простирадло. Потім піднімають тулуб хворого, знімають брудне простирадло і на її місце розкочують другу половину чистого простирадла. За наявності двох санітарів при зміні постільної білизни краще всього на цей час перекласти хворого на каталку. Зміна сорочки у тяжкохворого. Хворого піднімають над подушкою, позаду знизу піднімають сорочку до потилиці, знімають її через голову, а потім по черзі вивільняють рукави. При надяганні сорочки надходять навпаки. Спочатку по черзі втягають руки в рукави, а потім надягають сорочку через голову і розправляють вниз. При хворий руці знімають рукав сорочки зі здоровою рукою, а потім з хворої, а надягають рукав раніше на хвору руку, а потім на здорову. Для зручності рекомендується важкохворим надягати сорочки типу дитячих сорочечок. 2. Догляд за шкірою. Шкіра відіграє велику роль у життєдіяльності людини. Вона бере участь у терморегуляції організму, виділення з потом продуктів обміну речовин, регуляції нервових процесів і т.д. Разом з тим шкіра легко забруднюється, що веде до ослаблення її функцій і може викликати гнійничкові й інші захворювання шкіри. Забруднення може сприяти і посилене потіння. Догляд за шкірою хворого має велике значення для його якнайшвидшого одужання. Для підтримки потрібної чистоти тіла хворий один раз на тиждень і не рідше одного разу на 10 днів приймає гігієнічну ванну або душ при температурі води 36-38 С. миття виробляють милом і мочалкою (губкою), які зберігають у дезінфікуючому розчині (2% розчин карболової кислоти, 1% розчин хлораміну та ін.) Ванну до і після миття кожного хворого ретельно миють і обполіскують дезінфікуючими розчинами. Хворий миється за допомогою санітарки під контролем медичної сестри. Особливо ретельно миють пахові і пахвові області, промежину і волосисті частини тіла. При наявності протипоказань до прийняття ванни хворого обтирають вологим рушником, змоченим водним розчином спирту або одеколону. Після гігієнічної ванни (душа) хворому змінюють натільну і постільну білизну. Під контролем медичного персоналу хворі самі або за допомогою санітарки щодня вранці і ввечері миють обличчя, шию і руки; руки миють також перед кожним прийомом їжі і після відвідин убиральні. Слабким хворим обличчя і руки обтирають вологим рушником (змоченим у воді). Рекомендується один раз на 3-4 дні робити їм у положенні лежачи ножні ванни в тазу, поставленому на ліжко. При схильності до пітливості ноги миють щоденно і після миття присипають тальком або іншими засобами. 3. Догляд за волоссям та нігтями. При надходженні хворого до лікарні йому стрижуть волосся. При незгоді волосся можуть бути збережені. При цьому волосся на голові слід мити щотижня (навіть слабким хворим). Якщо хворий слабкий, то волосся миє санітарка. Після миття з милом волосся насухо витирають рушником і ретельно розчісують. При наявності вошей волосся стрижуть обов'язково. Для боротьби з вошивості волосся посипають дустом ДДТ. Нігті на руках і ногах у всіх хворих коротко підстригають, щоб під ними не допускати накопичення бруду. Слабким хворим це робить медсестра. Підмивання та спринцювання. У чистоті повинні міститися статеві органи, як у чоловіків, так і у жінок. Крім їх обмивання під час прийняття щотижневих гігієнічних ванн або душу, рекомендується щодня обмивати статеві органи, а також промежини в області заднього проходу і насухо витирати. У багатьох лікувальних установах для цих цілей є спеціальний душ для промежини. При наявності рясних виділень з піхви і запальних явищ застосовують спринцювання слабким розчином перманганату калію з кухля Есмарха або спеціальної гумової груші (балона) для спринцювання. 4. Догляд за порожниною рота. Протягом дня в порожнині рота на слизовій оболонці, зубах і між ними скупчуються слиз і частинки їжі, в яких розмножуються численні мікроби, нерідко хвороботворні. Порожнину рота і зуби, особливо у хворих, повинні утримуватися в чистоті. Для цього активні хворі самостійно вранці при умовно і перед відходом до сну чистять зуби щіткою з допомогою зубної пасти (порошку) і ретельно прополіскують рот водою. Рекомендується також полоскати рот після кожного прийому їжі. При наявності кандидамиозом порожнини рота, рекомендується полоскати її 3 рази на день білкової водою і розчинами Люголя. У слабких хворих догляд за порожниною рота здійснюється медичним персоналом. Для того щоб не пошкодити слизової оболонки рота, в цих випадках замість зубної щітки зуби протирають з усіх боків ватним тампоном (за допомогою пінцета), змоченим одним з наступних розчинів: хлориду натрію (0,9%), гідрокарбонату натрію (0,5% ), пероксиду водню (0,5%). Після протирання зубів порожнину рота обережно промивають за допомогою гумового балона, шприца без голки або з кухля Есмарха, з'єднаним гумовою трубкою зі скляними або, краще, пластмасовимнаконечником. Для промивання порожнини рота застосовують ті ж розчини, що і для протирання зубів. Для того щоб не замочити постільна або натільна білизна при обробці порожнини рота у слабкої хворого, його шию і груди покривають клейончастим фартухом, а під підборіддям тримають лоток або тазик. 5.Догляд за носом, вухами і очима. Щоб уникнути утворення кірок і великої кількості слизу в порожнині носа його під вранці промивають теплою водою. При необхідності скориночки в носі розм'якшують, змащуючи гліцерином або вазеліном. У вухах хворих може скупчуватися так звана вушна сірка (жовтувато-коричнева маса), яка може тверднути і утворювати «вушні пробки», що знижує слух. Рекомендується щодня вранці при умовно зовнішні слухові проходи промивати теплою водою з милом. При утворенні вушних пробок їх не можна виколупувати твердими предметами, щоб уникнути пошкодження барабанної перетинки. Треба закапати в зовнішній слуховий прохід декілька крапель 3% розчину перекису водню і потім протерти ватним тампоном. Сірчані пробки можна також видалити спринцюванням зовнішнього слухового проходу за допомогою сильного струменя води з вушного шприца або гумового балона. При необхідності слід звернутися за допомогою до лікаря. 6. Догляд за очима полягає у щоденному їх промиванні водою при ранковому і вечірньому вмивання. При наявності кірочок на віях і рясних виділеннях із слизових оболонок ока кон'юнктиву обережно промивають ватним тампоном, змоченим 2% розчином борної кислоти. 7. Пролежні, їх попередження та лікування. У виснажених тяжкохворих у результаті тривалого лікування в місцях найбільшого тиску на шкірі (найчастіше на крижах і в області великих сідничних бугрів) можуть утворюватися глибокі повільно гояться виразки, звані пролежнями. Їх виникнення пов'язане з малою рухливістю слабких хворих, погіршенням загального та місцевого обміну речовин в шкірі і підлягають тканинах. Одним з факторів появи пролежнів є порушення трофіки в результаті пошкоджень або хвороб нервової системи. Утворенню пролежнів також сприяє брудне в складках постільна білизна і пітливість хворих. Першою ознакою, що вказує на утворення пролежнів, служить почервоніння шкіри. Поява пролежнів можна попередити правильним доглядом за хворим. Для попередження пролежнів постільну і натільну білизну має бути сухим і чистим, без швів і складок. Санітарка або медична сестра повинні стежити за станом білизни і періодично повертати хворого з одного боку на інший або змінювати положення його тіла. При загальному виснаженні і слабкості, що починається почервонінні шкіри під хворого підкладають (під простирадлом) спеціальні гумові, що надувається повітрям кола. Поверхня тіла такого хворого треба щоденно оглядати. При почервонінні шкіри цю область протирають слабким розчином перманганату калію, 2% розчином перекису водню або камфорним спиртом. Особливу увагу в цьому відношенні приділяється хворим, які знаходяться без свідомості. При утворенні виразок вдаються до допомоги лікаря-хірурга. Освіта пролежнів у хворого є свідченням поганого догляду за ним, про що завжди повинні пам'ятати медичні сестри, які забезпечують догляд. II. Догляд і спостереження за хворими на дому. 1. Кімната хворого. Завжди бажано виділити окрему кімнату для хворого, особливо при підозрі на інфекційне захворювання, в тому числі грипчи гостре респіраторне захворювання. Якщо такої можливості немає, необхідно виділити для хворого кращу частину кімнати, відгородивши її фіранкою або шафою. У кімнаті завжди повинні бути свіже і чисте повітря і оптимальна температура (18-20 С). Для цього приміщення регулярно провітрюють. У холодну пору року кватирку відкривають не рідше 3-4 разів на добу на 20-30 хв, хворого в цей час тепло загортають. Влітку вікно або кватирка повинні бути відкриті постійно, однак потрібно стежити, щоб в кімнаті не було протягу. Взимку краще юна сторона будинку, влітку - північна. Кімната повинна бути добре освітлена при виконанні різних процедур. Щоб не допускати скупчення пилу, необхідно проводити вологе прибирання підлоги і меблів не рідше 1 разу на день. Вікно і кватирка повинні бути при цьому відкриті. Ліжко. Ліжко хворого бажано поставити узголів'ям до стіни в середині кімнати (не вздовж стіни і не в кутку!), Щоб забезпечити вільний підхід до нього з усіх боків. З одного боку ліжка в головах слід поставити столик для ліків, термометра, графина з водою, посуду для прийому їжі, з іншого - тумбочку з літературою для читання, настільною лампою. У тумбочці можна зберігати предмети догляду, туалету, ліки. Постіль хворого завжди повинна бути чистою і свіжою. Важкохворим під простирадло підкладають клейонку. Звичайне положення хворого в ліжку - горизонтальне зі злегка піднятою верхньою частиною тіла. При високому артеріальному тиску рекомендується більш високе положення голови, при зниженому - низька. При задишка, особливо при задуха, положення хворого - напівсидячи, для чого під подушки підкладають підголовник або дошки, чемодан і т.п. Щоб попередити сповзання хворого, використовують упор для ніг. Іноді потрібно піднесене положення ніг, наприклад при запаленні вен. У цьому випадку під гомілки підкладають подушки. Завжди має бути забезпечено найбільш зручне положення хворого в ліжку. Однак не слід залишати хворого тривало в одному положенні, йому треба час від часу повертатися на інший бік, а при вирішенні лікаря - сідати. Зміну постільної білизни слід проводити не рідше 1 разу на тиждень. Стан деяких хворих дозволяє перенести їх тимчасово на іншу постіль, що дає можливість не тільки змінити наволочки і простирадла, а й поправити і вичистити матрац. Докласти хворого може одна людина, підвівши праву руку під лопатки, а ліву - під стегна. Важких хворих краще переносити удвох: один підводить руки під голову і лопатки, другий - під поперек і стегна, піднімають хворого одночасно. Для зміни простирадла у тяжкохворого потрібні, як правило, дві людини. Особливості догляду за хворими похилого та старечого віку. Головне чого потребує хворий похилого та старечого віку - це терплячий догляд і увагу, спрямовані на підтримку і відновлення порушених фізичних і психічних функцій. Хворому краще всього перебувати у звичних для нього умовах будинку і сімейного середовища. Госпіталізацію слід розглядати як вимушену і суто тимчасову міру. У лікарні стара людина потрапляє в незвичні для нього умови, він повинен спати, їсти, робити туалет в присутності або за допомогою незнайомих людей. Можуть бути й інші незручності (шум, світло, віддаленість туалету тощо). Тому стаціонарне лікування буває потрібно тільки при ускладненнях, загостреннях захворювання, коли вдома неможливо забезпечити належний догляд та лікування. Велике значення для хворого мають взаємовідносини в сім'ї, психологічні чинники. Завжди слід намагатися поважати особистість старої людини, створювати умови для певної свободи, прояву своєї індивідуальності. Слід спонукати її до догляду за собою, самообслуговування, розваг (читання, телевізор та ін), підтримки охайного зовнішнього вигляду, зв'язки з родиною і зовнішнім світом. Для цього необхідно створити відповідні умови: окуляри, освітлення, приліжкові столик, слуховий апарат, м'яке зручне крісло з підлокітниками, сигналізація та ін Постіль повинна бути помірно жорсткою, з двома подушками, легким, але теплою ковдрою. У приміщенні не повинно бути багато меблів, не потрібні доріжки і килимки, обов'язково нічне освітлення. Кімнату слід часто провітрювати, але не допускати протягів. Чиста, суха і жорстка постіль, чисте повітря, спокійна обстановка, при можливості вечірня прогулянка - все це необхідні умови для поліпшення сну. Слід уникати тривалого і суворого постільного режиму. Це несприятливо для хворого в будь-якому віці, але в літньому і старечому віці просто небезпечно, тому що сприяє розвитку запалення легенів, пролежнів, порушень сечовипускання і запорів, безсоння, тугоподвижности суглобів та інших ускладнень. Тому суворий постільний режим є вимушеним заходом і призначається тільки за показниками (висока температура, інфаркт міокарда, інсульт тощо) на можливо більш короткий час. Важливо забезпечити належну гігієну тіла. Крім щоденного вмивання, 1-2 рази на тиждень корисні загальні ванни. Мило краще вживати з високим вмістом жиру, а при лупи голову миють сульсеновое милом 1-2 рази на місяць. Слід спочатку наповнити ванну, а потім вже сідати в нього. Краще приймати теплий душ стоячи або сидячи. Рекомендується бути присутнім при цьому доглядає; ніколи не слід закривати двері з внутрішнього боку. Сухі ділянки шкіри корисно змащувати кремом для сухої шкіри. Нігті, зазвичай тверді і ламкі, краще обрізати після ванни або розм'якшення теплими припарками з касторової олії. Особливий догляд за шкірою стоп, міжпальцевих проміжків потрібно при захворюваннях судин нижніх кінцівок. Хворий повинен регулярно розчісувати волосся, щодня голитися, що сприяє кращому настрою, бадьорості. Для попередження пролежнів при тривалому постільному режимі важливо своєчасно перестилати постіль, не допускати появи на ній складок і крихт, обмивати і висушувати шкіру після дефекації або сечовипускання, щоденно оглядати область крижів і лопаток. Враховуючи схильність до нічного сечовипускання, слід забезпечити хворого відповідної посудом; він повинен уникати пиття безпосередньо перед сном. При нетриманні сечі, пов'язаному із захворюваннями органів сечовиділення чи нервової системи, слід використовувати підкладне судно. Висновок. Кожне захворювання, особливо важке і тривале, супроводжується появою різних симптомів (лихоманка, біль, задишка, погіршення апетиту тощо), обмеження фізичної активності та здатності до самообслуговування, порушення здатності до задоволення основних життєвих потреб (їжа, питво, звільнення кишечнику, сечового міхура та ін.) Поряд з лікуванням, спрямованим на боротьбу із захворюванням, хворому необхідний правильний догляд за ним (фізичний режим, санітарно-гігієнічні умови, харчування, допомоги при відправленні фізичних потреб і проведенні різних процедур, спрямованих на полегшення прояви захворювання). Крім того, протягом багатьох хронічних захворювань може обтяжуватися або провокується загострення захворювання, наприклад при наявності шкідливих звичок (куріння, зловживання алкоголем, чаєм, кавою, певними стравами), при негативних психоемоційних впливах та ін Важливо виявити ці фактори і спробувати їх усунути. Важливо також надає хворим не тільки фізичну, а й моральну підтримку, це теж впливає на їхнє самопочуття і швидке одужання. |