Питання 1 Класифікація електронних побутових товарів Класифікація епт за призначенням
 Скачать 304.26 Kb.
|
|
Питання 1: Класифікація електронних побутових товарів Класифікація ЕПТ за призначенням: провідникові вироби; електроустановочні вироби; побутові прилади для освітлення; побутові холодильні прилади; машини та прилади для обробки білизни; побутові прибиральні прилади; прилади для переробки продуктів, приготування їжі та нагрівання води; побутові прилади для створення мікроклімату у приміщеннях; побутові електричні швейні машини; прилади особистої гігієни; контрольно-вимірювальні прилади; сигнальні прилади; машини для механізації різних господарських робіт; трансформатори струму; хімічні джерела струму. за ступенем захисту від ураження електрострумом: 0 – захист здійснюється основною робочою ізоляцією, пристосування для заземлення відсутні (праски); 0І – основна робоча ізоляція має захисний зажим для заземлення, шнур ЕПТ не має контакту для заземлення; І – захист здійснюється основною робочою ізоляцією, яка має захисний провід, ЕПТ має вилку із захисним контактом для заземлення (пральні машини, електрокаструлі, електрокавоварки); ІІ – крім основної ізоляції є подвійна чи підсилена ізоляція, пристосування для заземлення відсутні (електробритви);ІІІ – захист забезпечується живленням від безпечної наднизької напруги – 42 В (ручні ліхтарі). за кліматичним виконанням: прилади для роботи у районах з: помірним кліматом (П);помірним і холодним (ПХЛ);вологим тропічним (ТВ);сухим тропічним (ТС);сухим і вологим (Т);будь-яким кліматом, крім дуже холодного (О);морським холодним (М);морським тропічним (ТМ);морським помірно-холодним і тропічним (ОМ). за категоріями розміщення при експлуатації у повітряному середовищі: для роботи на відкритому повітрі (1);для роботи під навісом (2);для роботи у закритих приміщеннях з природною вентиляцією (3);для роботи у приміщеннях зі штучними кліматичними умовами (4);для роботи у приміщеннях з підвищеною вологістю (5). за ступенем захисту від вологи: незахищені – пилососи, праски;краплезахищені (від крапель, що падають під прямим кутом) – пральні машини;бризкозахищені (від бризок, що падають під кутом) – кавоварки, електрочайники;водонепроникні (при повному зануренні у воду) - електросковороди. за режимом роботи: з тривалим(режим в умовах нормального навантаження або нормального відведення тепла протягом необмеженого часу);з короткочасним(режим в умовах нормального навантаження або нормального відведення тепла протягом установленого часу, який відраховується з моменту холодного стану приладу); з повторно-короткочасним режимом(режим, який складається зі встановлених ідентичних циклів, що включають період нормального навантаження і період холостого ходу або період, коли прилад вимкнутий з мережі живлення). За умовами експлуатації:такі, які працюють під наглядом;такі, які працюють без нагляду. Питання 2: Класифікація та асортимент холодильних виробів: Побутові холодильні прилади –це прилади, призначені для зберігання свіжих, охолоджених і заморожених продуктів, а також для приготування харчового льоду. Різновиди: морозильники, холодильники, холодильники-морозильники. Побутові холодильні прилади: компресійного і абсорбційного типу поділяють:за призначенням - на холодильники, морозильники (М), холодильники-морозильники (МХ);за способом отримання холоду - на компресійні (К), абсорбційні (А);за способом установлення - на підлогові типу "шафа" (Ш), підлогові типу "стіл" (Ст), підлогові типу "скриня" (Ск);за кількістю камер - на одно-, дво- (Д), три- (Т) та чотирикамерні (Ч). за здатністю працювати в умовах максимальних температур навколишнього середовища: поділяють на класи SN - розширеного помірного виконання;N - помірного;SТ - субтропічного;Т - тропічного. Камери холодильних приладів за призначенням: камери для зберігання свіжих овочів та фруктів;холодильні камери для охолодження та зберігання охолоджених продуктів;низькотемпературні камери (НТК) для охолодження і зберігання заморожених продуктів;морозильні камери (МК) для заморожування і зберігання заморожених продуктів;універсальні камери для зберігання продуктів у свіжому, охолодженому або замороженому стані. Принцип роботи компресійних та адсорбційних холодильників: Тепло із холодильної шафи відводиться у навколишнє середовище за допомогою холодоагенту, який циркулює у замкненій системі холодильного агрегату; під час робочого циклу холодоагент змінює свій агрегатний стан, переходячи з рідкого стану у газоподібний і потім знову у рідкий; Процес випаровування (кипіння) супроводжується поглинанням тепла, що призводить до зниження температури всередині холодильної шафи. Холодоагенти: хладони (фреони) – фтористі і хлористі похідні насичених вуглеводнів – у компресійних холодильниках. аміак – в абсорбційних холодильниках. При виготовленні термоелектричних холодильників холодний спай розміщують всередині холодильної шафи, а гарячий – зовні. Питання 3: Класифікація та характеристика асортименту пральних машин За стандартами ДСТУ класифікація побутових пральних машин не дає змоги розділити прилади за функціональними ознаками, що властиві сучасним машинам. Цих недоліків позбавлена класифікація, завдяки якій враховуються всі можливі ознаки побутових пральних машин. Типи пральних машин:ПМ - пральні машини без віджимання білизни;ПМР - пральні машини з ручним віджиманням білизни;ПМЦ - пральні машини з виконанням операцій прання і віджимання в одному баці шляхом поперемінного встановлення активатора або корзини центрифуги на вал привода;ПМЦ-В - пральні машини із вкладною автономною центрифугою, яка входить до комплекту машини; ПМС - прально-сушильні машини із сушінням виробів гарячим повітрям;ПМН - пральні машини напівавтоматичні, в яких оператор керує окремими процесами обробки білизни;ПМА - пральні машини автоматичні, в яких керування процесами обробки білизни відбувається відповідно до заданої програми. Класифікація пральних машин за конструктивними особливостями: за номінальним навантаженням - 1,0...5,0 кг;за кількістю баків - однобакові з баком і місткістю для зберігання мийного розчину, що сполучаються - Е; двобакові - Д;за способом завантаження - з верхнім завантаженням, з фронтальним завантаженням - Ф;за способом активації мийного розчину - з лопатевим диском (активатором) і барабанні - Б;за способом керування - з електромеханічним управлінням, з електронним управлінням - Е;за наявністю підігрівання - без підігрівання, з підігріванням - П. Питання 4: Поняття про кераміку. Класифікація основних типів побутової кераміки Керамікою називають матеріали та вироби, виготовлені з вогнетривких речовин – глини, карбідів, та оксидів деяких металів. Призначення: побутова(керамічний посуд, панно, вази), архітектурно-будівельна(цегла. Плитка, тротуарна плитка) та технічна(посуд). За характером будови(вироби з тонкої(фарфор,фаянс,однорідна структура) та грубої(цегла, не однорідна структура) кераміки) щільністю черепка, наявністю глазурі(глазуровані, неглазуровані, частково глазуровані). Залежно від застосування розрізняють: * будівельну, *вогнетривку, * хімічно стійку, * побутову, * технічну кераміку. Побутову кераміку поділено на : посуд(столовий, чайний кавовий), художньо декоративні вироби, іншого призначення. Класифікація керамічних виробів: Посуд побутового призначення поділено: *посуд *художньо-декоративні вироби( скульптури, сувеніри, вази для квітів) Види: Сирійні та Унікальні (порожнисті та плоскі) – (дрібні, середні, крупні) Посуд поділяється на Столовий, Чайний,Кавовий/// Порожнисті та Плоскі:Дрібні Середні, Крупні Гарнітури містять у собі вироби різного призначення: *чайно-кавові///*столові///*об’єднані в єдиний набір. Сервізи за призначенням бувають: ( містять менше предметів ніж гарнітур) *столові /// *чайні ///*кавові Набори посуду досить різноманітні за своїм призначенням і складом від 2 до 24 предметів. Питання 5: Формування властивостей керамічних виробів в процесі виробництва. Види декорування Кераміка – це вироби, які виготовлені із суміші глиняних та мінеральних домішок шляхом формування і наступного випалювання до кам’яноподібного стану. Формування властивосте керамічних виробів. Їх формують пластичним методом, методом лиття(виготовляють керамічні вироби складної форми) та напівсухим пресуванням. Сировинні матеріали поділено на 2 групи: основні та допоміжні матеріали. До основних належить:
Технологічний процес
Декоруваня виробів є завершальною стадією виробництва Основні види декорування:
Питання 6: загальні поняття про силікати. Хімічний склад. Класифікація та види скла. Силікати – солі кремнієвих кислот, які одержують сплавленням кремнезему з лугами і карбонатами. Силікатне скло наймасовіший вид цих матеріалів. Скло – це речовина аморфно-кристалічної структури, яку одержують завдяки переохолодженню розплаву що складається із різних оксидів і набуває при поступовому підвищенні в’язкості(охолодженню) механічних властивостей твердих тіл. В залежності від складу скло поділяють: • Натрій-кальцій-силікатне(звичайне скло) • Спеціальне скло(жаростійке і т.д.) • Кришталь:a) Малосвинцевий(18% - 24% PbO)b) Свинцевий(24% - 30% PbO) Високо свинцевий(30% и більше PbO)d) Барієвий(не менше 18% оксиду барію). Сировинні матеріали, які використовують у скляному виробництві поділяють на головні і допоміжні. Головні сировинні матеріали(склоутворюючі) – це матеріали, за допомогою яких до скломаси вводять кислотні, лужні і лужноземельні оксиди, що забезпечують одержання виробів з необхідними фізичними і хімічними властивостями. До головних матеріалів відносять:• Кварцовий пісок(SiO2)• Борна кислота або бура• Польовий шпат• Сода• Поташ• Доломіт• Цинкові білила• Сурик(для виробництва кришталю або оптичного скла)• Скляний бій Допоміжними матеріалами є барвники, глушителі, знебарвлювачі, освітлювачі, окислювачі, відновлювачі і прискорювачі варіння скла. Барвники: молекулярні та колоїдно-дисперсні..Глушителі – додаються для одержання не прозорого скла.Знебарвлювачі - застосовують для усунення зеленуватих чи жовтих відтінків. Освітлювачі – для видалення газових включень. Окислювачі і відновлювачі – для підтримки температури при варінні. За призначенням побутові скляні вироби поділяють: побутовий посуд, художні вироби, господарський та кухонний посуд, лампові вироби. За способом виготовлення : видувні, пресовані, відцентрове лиття. 7. Сировинні матеріали та технологія формування скляних побутових товарів Скло – це речовина аморфно-кристалічної структури, яку одержують завдяки переохолодженню розплаву що складається із різних оксидів і набуває при поступовому підвищенні в’язкості(охолодженню) механічних властивостей твердих тіл. Сировинні матеріали, які використовують у скляному виробництві поділяють на головні і допоміжні. Головні сировинні матеріали(склоутворюючі) – це матеріали, за допомогою яких до скломаси вводять кислотні, лужні і лужноземельні оксиди, що забезпечують одержання виробів з необхідними фізичними і хімічними властивостями. До головних матеріалів відносять: • Кварцовий пісок(SiO2) • Борна кислота або бура • Польовий шпат • Сода • Поташ • Доломіт • Цинкові білила • Сурик(для виробництва кришталю або оптичного скла) • Скляний бій Допоміжними матеріалами є барвники, глушителі, знебарвлювачі, освітлювачі, окислювачі, відновлювачі і прискорювачі варіння скла. Барвники: молекулярні та колоїдно-дисперсні. Глушителі – додаються для одержання не прозорого скла. Знебарвлювачі - застосовують для усунення зеленуватих чи жовтих відтінків. Освітлювачі – для видалення газових включень. Окислювачі і відновлювачі – для підтримки температури при варінні. Технологія виготовлення: 1. Одержання скломаси(підготовка сировинних матеріалів: сушіння, збагачення, просіювання, подрібнення, зважування); змішування. 2. Варіння скломаси(температура 1450 – 1500 С) 3. Формування скловиробів: a) Видування b) Пресування c) Пресовидування d) Метод лиття 4. Відпал(температура 530 – 580 С) 5. Первинна обробка виробів: видалення ковпачка, шліфування краю, полірування. 6. Декорування виробів. Класифікація та характеристика металів та сплавів 8 . Основними матеріалами які використовуються у виробництві МГТ є чорні та кольорові метали та їх сплави. Метали – це хімічні елементи, що характеризуються, у твердому стані, внутрішньою кристалічною будовою. Чорні метали. Характеристика: • Мають темно сірий колір • Велику густину • Високу температуру плавлення • Відносно високу твердість Залізо, кобальт, нікель, марганець і т. д. Кольорові метали. Мають характерний червоний, жовтий чи білий колір. За споживчими властивостями поділяються на: • Легкі(густина менше 5000 кг/м куб.). Магній, алюміній, титан, берилій. • Важкі(густина більше 5000 кг/м куб.). Мідь, олово, свинець, цинк, срібло, золото. В залежності від температури плавлення: • Тугоплавкі(температура плавлення більша за температуру плавлення заліза). Вольфрам, титан. • Легкоплавкі. Олово, свинець, цинк, магній, алюміній. Температура плавлення заліза = 1500 С За хімічною активністю: • Благородні(золото, срібло, платина) • Неблагородні У виробництві МГТ найбільш поширеними є сплави заліза(сталь і чавун). Сталь – сплав заліза з вуглецем(до 2,14 %) Чавун – сплав заліза з вуглецем(2,14% – 6,67%).Чавун є більш крихким. За хімічним складом сталі поділяють на: • Вуглецеві(містить тільки один додатковий компонент) • Леговані(містить декілька елементів). Кремній, хром, нікель, марганець. В свою чергу леговані поділяються на: • Конструкційні • Інструментальні леговані сталі(ріжучі елементи). Більш міцні. Нержавіючі сталі володіють корозійною стійкістю в атмосферних умовах, у розчинах солей, кислот, лугів і т.д. Основним легуючим елементом, що забезпечує корозійну стійкість, є хром. Сплави на основі кольорових металів: • Алюміній – легкий метал сріблясто-білого кольору, добре оброблюється тиском у гарячому і холодному станах, володіє високою електропровідністю. • Мідь – пластистичний метал червонувато-рожевого кольору, володіє найбільшим, після срібла, показником електропровідності, має задовільну корозійну стійкість у звичайних умовах, морській та прісній воді, але не є корозійно стійким у середовищі з аміаком. • Латунь – сплав міді і цинку. • Бронза – сплав міді і олова. • Мельхіор – сплав міді і нікелю. Нейзильбер - сплав міді, нікелю та цинку. 9. Формування властивостей МГТ у процесі виготовлення Виготовлення МГТ 1. Отримання чорнових виробів(заготовок) 2. Обробка заготовки(різання; інші засоби механічної обробки) 3. Хіміко-термічна, термічна обробка 4. Нанесення захисних або захисно-декоративних покриттів від корозії 5. Складання виробу Для забезпечення якості металевих виробів використовують різні види покриття, які виконують і захисну функцію. Засоби виготовлення: -лиття (найпоширеніший засіб виготовлення деталей і виробів складної форми); - пластична деформація (обробка металів тиском - прокатка (отримують листову сталь) і штампування (отримують заготовки суцільнометалевих ножів, ложок, ножиць та ін., болти, гайки)); - кування (використовують у дрібносерійному виробництві); - волочіння (таким способом виготовляють труби); - пресування (отримують вироби різних профілів). Дефекти при обробці металів тиском виникають внаслідок низької якості неправильного режиму нагрівання перед пластичною деформацією чи в результаті порушення технологічних процесів. Види обробки: - шліфування (при такій обробці з поверхні металу видаляють заусениці, окалину); - полірування (видалення з металевої поверхні дрібних нерівностей, надання виробам дзеркального блиску); - притирання (оздоблювальна операція поверхні виробу для одержання щільних, герметичних роз"ємних або рухливих з"єднань); - крацовка (застосовують для видалення з поверхні металу іржі, окалини, забруднень та нерівностей); - галтовка (обробка невеликих металевих виробів в обертових барабанах разом з абразивами - піском, пемзою); - хонінгування (процес опрацювання поверхонь заготовок абразивними брусками). Засоби з"єднання деталей виробу: - зварювання (буває електричне, лугове, контактне); - клепання (засіб з"єднання деталей за допомогою заклепок); - зшивка (засіб з"єднання кінців токолистового металу шляхом згинання кромок й ущільнення ударами молотка чи на спец. машині і наступній герметизації шва); - пайка (з"єднання металевих деталей у твердому стані за допомогою розплавлених рідких припоїв). 10. Особливості асортименту МГТ, що використовуються у закладах готельно-ресторанного бізнесу Металогосподарчі товари виготовляють цілком із металів або їх сплавів, а також із металів у комбінації з деякими неметалами, насамперед з вуглецю. Асортимент МГТ: • Металевий посуд(використовується для вживання та приготування їжі та інших господарських потреб). Існує два види: харчовий і не харчовий. • Ножові вироби і столове приладдя. • Приладдя, що полегшує домашню працю(м’ясорубки, терки картоплечистки тощо), інструменти, садово-господарський інвентар, прилади для вікон і дверей, кріпильні вироби. У підгрупах металевий посуд класифікують за видами і різновидами. Чавунний посуд має низьку теплопровідність, товсті стінки, тому його здебільшого використовують для смаження і тушкування. Сталевий посуд представлений різноманітними каструлями, чайниками, кавниками; сталевий емальований посуд - представлений тарілками, блюдами, салатниками, кружками. Посуд із нержавіючої сталі - каструлі, сотейники, сковороди, фритюрниці, чайники, кавники, блюда, кружки, ємності для заливного, вази для фруктів та кондит.виробів тощо. Сталевий оцинкований посуд використовується для зберігання води (відра, баки), для санітарно-гігієнічних цілей (ванни, тази). Сталевий луджений посуд. Алюмінієвий посуд призначений для готування, випічки, тушкування, смаження, кип"ятіння (каструлі, молоковарки, столовий посуд та ін.) Посуд із мідно-нікелевих сплавів представлений виробами з латуні, мельхіору, нейзильбера (ножові вироби, столові прибори і приладдя та ін.) 11. високомолекулярні сполуки Високомолекулярними сполуками називають полімери – це складні сполуки з великими молекулярними масами, що побудовані з множини елементарних частинок що повторюються. Утворюються вони за допомогою 2 процесів: полімеризації та поліконденсації. Пластмаси - це високомолекулярні органічні сполуки та елементарно органічні сполуки і композиції на їхній основі, здатні при нагрівання переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-якої бажаної форми. Основою пластмас є полімери, що представляють собою високомолекулярні сполуки, які складаються з довгих ланцюгових молекул , утворених багаторазовим чередуванням однакових груп атомів, що пов’язані хімічними зв’язками. Полімери отримують за допомогою 2 типів реакцій: А).Полімеризації та Поліконденсації ПЕРЕВАГИ пластмас: 1.хімічна стійкість///2.мала теплопровідність///3.легкість///4.механічна міцність 5.високі діелектичні властивості///6.гарний зовнішній вигляд НЕДОЛІКИ: 1.старіння///2.недостатня теплостійкість///3.сильна електризованість///4.великий коефіцієнт термічного розширення///5.недостатня твердість ( у деяких) Виділяють прості пластмаси, що утворені з одного полімеру, та складні, що містять в значній кількості наповнювачі або пластифікатори. Наповнювачі – підвищують механічну стійкість.Газоутворювачі – використовують для отримання паро- і пінопластів.Пластифікатори – для гнучкості. Забарвлювачі – для кольору та Стабілізатори – для уповільнення процесу старіння. КЛАСИФІКАЦІЯ ПЛАСТМАС: 1.За фізико – механічними властивостями: А) Жорсткі ( фенопласти. Амінопласти, полістерол) Б).Напівжорсткі (поліетилен, поліпропілен) В.) М’які (пінополіуретан, полівінілхлорид) 2.За природою сполучної речовини: А). На основі синтетичних полімерів Б.)на основі природних полімерів 3.За типом хімічних реакцій: А.) На основі полімеризаційних смол (поліетилен) Б.) На основі поліконденсаційних смол (поліуретан, поліаміди) 4.За термічними властивостями: А.) Термопластичні – пластмаси, які при підвищенні температури здатні переходити у високо еластичний стан, а при охолодженні - повернення в твердий стан. Б.)Термореактивні – пластмаси, які переходять у високо еластичний стан під дією температури при формуванні виробу. Можливо лише 1 раз. 5.За складом: А. Однорідні (ненаповнені) – полістирол, полі метилметакрилат (оргскло) Б.Неоднорідні: Прес-порошкові, газонаповнювачі, волокнисті, шаруваті Основні представники полімерів: Поліетилен: Отримують з газу етилену високого або низького тиску. Зовнішній вигляд – напівпрозорий або непрозорий, жирнуватий на дотик. Властивості: Висока міцність, еластичність, морозостійкість. Недоліки: поглинає жир та запахи, швидко старіє, не теплостійкий. Поліпропілен: Отримують з газу етилену. Схожий на етилен, але більш жорсткий, висока механічна міцність, теплостійкість. Недоліки: здатність до старіння, недостатня морозостійкість. Полівінілхлорид: Роблять з газу хлористого вінілу. М’який: має високу міцність , легко фарбується, легко склеюється, низька морозостійкість, теплостійкість. Жорсткий: достатньо міцний , здатний до розтягування. Полістирол: Отримують зі стеролу. Прозорий, твердий, має високу хімічну стійкість, низький діелектрик, низька теплостійкість, токсичний під впливом високої температури. Поліформальдегід: Отримують з формальдегіду, приємний зовнішній вигляд, твердий, жорсткий, міцний, легко фарбується. НЕ виробляють у великій кількості. Фенопласти: Отримують при конденсації з фенолів. Висока механічна міцність, теплостійкість, мають гарні діелектричні властивості. Недоліки: низька стійкість до світла, при контакті з водою утворюють токсичні речовини – фенол і формальдегід. 12. Сировинний склад пластмас та методи переробки пластмас у вироби Пластмаси - це високомолекулярні органічні сполуки та елементарно органічні сполуки і композиції на їхній основі, здатні при нагрівання переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-якої бажаної форми. Основою пластмас є полімери, що представляють собою високомолекулярні сполуки, які складаються з довгих ланцюгових молекул , утворених багаторазовим чередуванням однакових груп атомів, що пов’язані хімічними зв’язками. Полімери отримують за допомогою 2 типів реакцій: А).Полімеризації та Поліконденсації ПЕРЕВАГИ пластмас: 1.хімічна стійкість///2.мала теплопровідність///3.легкість///4.механічна міцність 5.високі діелектичні властивості///6.гарний зовнішній вигляд НЕДОЛІКИ: 1.старіння///2.недостатня теплостійкість///3.сильна електризованість///4.великий коефіцієнт термічного розширення///5.недостатня твердість ( у деяких) Виділяють прості пластмаси, що утворені з одного полімеру, та складні, що містять в значній кількості наповнювачі або пластифікатори. Наповнювачі – підвищують механічну стійкість.Газоутворювачі – використовують для отримання паро- і пінопластів.Пластифікатори – для гнучкості. Забарвлювачі – для кольору та Стабілізатори – для уповільнення процесу старіння Процес переробки пластмас включає складання композиції і підготовку їх до формування шляхом гранулювання, таблетування, сушіння, виготовлення виробів визначеної форми та розміру, обробку з метою підвищення споживних властивостей тощо. Переробка пластмас – це комплекс технологічних процесів, що забезпечує виготовлення напівфабрикатів чи виробів із пластмас з використанням спеціального устаткування. Фізичний стан полімерного зв’язуючого в матеріалі обумовлює методи переробки пластмас , які класифікують на групи: 1) формування з полімерів, використовується методом лиття під тиском, екструзії, гарячого пресування, спікання. 2) переробки матеріалів у високоеластичному стані. 3) формування у твердому стані(холодне штампування та прокатка), 4)виготовлення виробів безпосередньо з рідких мономерів(хімічне формування). 5) формування виробів із розчинів і дисперсій полімерів: одержання плівок методом полива з подальшим випаровуванням рідкої фази, окунанням форми тощо. Всі методи переробки пластмас залежать від доцільності , переваг та недоліків. 13. Характеристика асортименту виробів з пластмас. Пластмаси - це високомолекулярні органічні сполуки та елементарно органічні сполуки і композиції на їхній основі, здатні при нагрівання переходити до пластичного стану і набувати під тиском будь-якої бажаної форми. Основою пластмас є полімери, що представляють собою високомолекулярні сполуки, які складаються з довгих ланцюгових молекул , утворених багаторазовим чередуванням однакових груп атомів, що пов’язані хімічними зв’язками. Асортимент: - Посудогосподарські – в ассортимент посуды из пластических масс входит: посуда для сыпучих пищевых продуктов, посуда для холодных пищевых продуктов, посуда для горячих пищевых продуктов. - Для ванної та туалетів – делят на следующие подгруппы: предметы ухода за одеждой и обувью, предметы уборки и гигиены помещение, предметы ухода за посудой, санитарно-гигиенические изделия. - Для саду та огороду – объединяет изделия для разведения растений и ухода за ними(вазы для цветов, грабли, лопаты) и предметы технического творчества(листы, ленты, плитки) - Меблі та для інтер’єру – представлен различными полками, шкафчиками, табуретами, стульями детскими. - Для харчових продуктів – подразделяют на изделия для кухонных работ, для сервировки стола и для хранения продуктов. - Електроустановчі прилади - Інше Виробляють із: - Поліетилен - Поліпропілен - Полістирол - Ортскло Галантерейні вироби: - Туалетні речі - Гребінні вироби - Одежна фурнітура - Прикраси - Декоративні - Предмети рукоділля Культурно-побутові товари: - Настільні ігри - Іграшки - Канцелярське приладдя - Художні вироби - Товари для спорту - Для письма, малювання, креслення 14. Класифікація та характеристика асортименту натуральних волокон Текстильні волокна - це тонкі видовжені тіла, в яких площа поперечного зрізу набагато менша за довжину, а міцність та еластичність такі, що дають можливість, скручуючись, переробляти їх на пряжу і полотна. За волокнистим матеріалом: -натуральні волокна; -хімічні волокна(отримують шляхом переробки природної або синтезованої в процесі хімічних реакцій сировини внаслідок чого їх поділяють на штучні та синтетичні). Класифікація натуральних волокон: Органічні - рослинні (бавовна, льон, джут, пенька(конопля) та тваринного(вовна, шовк) Неорганічні - мінерального(азбест, базальтові, скляні, металеві та вуглецеві) Властивості бавовного волокна: -висока гігроскопічність-9 %; -висока термостійкість-у вологому стані 250'С, у сухому- 160'С; -стійкість до дії лугів; -не стійкі до дії кислот. Властивості лляних волокон: -висока гігроскопічність-12 %; -висока термостійкість – 160'С; -висока теплопровідність; -невелика пружність. Властивості волокон тваринного походження: Вовна(- це це волосяний покрій шкіри тварин, який складається з окремих волоком. Види: лама, гуанако, альпака, ангора): Шовк(-волокнистий матеріал, що є продуктом життєдіяльності гусені шовковичного шовкопряда): -невисока міцність; -легкі, м'які,досить пружні. -висока гігроскопічність -15%; -гігроскопічність 11% -невисока термостійкість- 100'С; -найнижча світлостійкість -стійкі до дії кислот; -нестійкі до дії лугів. 15. Класифікація та характеристика хімічних волокон Текстильні волокна - це тонкі видовжені тіла, в яких площа поперечного зрізу набагато менша за довжину, а міцність та еластичність такі, що дають можливість, скручуючись, переробляти їх на пряжу і полотна. Класифікація хім.волокон: Штучні -органічні(целюлозні і фіроцелюлози; віскозні; міцноаміачні; ацетатні) -неорганічні(металеві; золоті; срібні; мідні) Синтетичні -органічні(поліамідні-капрон; поліефірні-лавсан; полівінілові-ПВХ; полікрипнітрильні-нітрон) Властивості штучних волокон: Віскозне волокно Ацестатне волокно -гігроскопічність 11-12% -мала зминальність і усадка -висока термостійкість; -шовкоподібність -низька пружність, висока усадка; -низька стійкість до стиранн -суттєве зниження міцності в мокромному -високе електризування стані Властивості синтетичних волокон: Капрон -висока міцність і стійкість до стирання; -мала зминальність і усадка; -низька гігроскопічність,висока жорткість,термостійкість. Лавсан -висока пружність; -висока міцність до стирання; -висока стійкість до лугів та розчинів кислот; -низька гігроскопічність,високі жорсткість,елекризуємість. 16. Характеристика видового асортименту бавовняних тканин Тканина-це полотно, що отримують внаслідок ткання- відповідного переплетення поздовжніх(основних) та поперечних(уткових) ниток. Класифікація тканин згідно НД -бавовняні та змішані бавовняні -чистолляні, лляні, напівлляні,змішані лляні -чистововняні, вовняні та напіввовняні -шовкові -з хім.волокон та ниток Бавовняні тканини. Основними класифікаційними ознаками бавовняних тканин є поверхнева густина та їх волокнистий склад. За величиною поверхневої густини розрізняють бавовняні тканини легкі, середні і важкі. Волокнистий склад регламентується відповідними нормативними документами (ТУ, ДСТУ, ГОСТ та ін.) Асортимент: - білизняні тканини (бязь, шифон та ін.); - сорочково-платтяні (ситці, сатини); - меблево-декоративні (гобеленові тканини, жаккардові тканини, ворсові та тикові тканини); - костюмно-пальтові; - підкладкові. Із бавовняних ниток і пряжі виробляють тканини різного призначення, асортимент яких визначається вмістом переважно хімічних волокон і видом переплетення. Серед таких тканин, білизняний асортимент переважають бязі, шифон, полотна і міткалі. Крім тканин, промисловістю виробляються штучні вироби – хустки, рушники, серветки, простирадла, ковдри, скатертини. 17. Характеристика видового асортимент у лляних тканин Тканина - це полотно, що отримують внаслідок ткання- відповідного переплетення поздовжніх(основних) та поперечних(уткових) ниток. Класифікація тканин згідно НД -бавовняні та змішані бавовняні -чистолляні, лляні, напівлляні,змішані лляні -чистововняні, вовняні та напіввовняні -шовкові -з хім.волокон та ниток Лляні тканини виробляються в обмеженому асортименті, що пов’язані з технологічними труднощами переробки сировини. Тканини можуть бути суровими, білими, гладко фарбованими, меланжевими. Високі гігієнічні властивості тканин зумовлюють сферу їх застосування: - білизняні (тканини для столової білизни, для постільної білизни, рушникові тканини); - платтяно-костюмні; - меблево-декоративні (меблеві тканини, порьєрні тканини, терасні полотна, матрацні тканини); - докладні. 18. сучасні вимоги до меблів та фактори що їх формують Основними класифікаційними ознаками меблів є їх функціональне призначення і матеріали, з яких вони виготовлені. За функціональним призначенням побутові меблі поділяють на: -Меблі для віталень; -Спалень; -Столових; - Кухонь; - Ванних кімнат; - Прихожих; - Офісні меблі. Розрізняють корпусні, м’які та комбіновані меблі, які поєднують різноманітні матеріали. Корпусні меблі – наявність жорсткого каркасу і відсутність м’яких елементів. Розрізняють меблі для житлових приміщень, кухонь і ванних. М’які меблі призначені переважно для відпочинку (дивани, кушетки, софи, ліжка). Усі меблі повинні виготовлятися згідно з технічними і санітарно-епідеміологічними вимогами, зазначеними у відповідних нормативних документах. Особливу увагу приділяють нешкідливості застосованих матеріалів: забороняється виготовляти меблі та вироби аналогічного призначення з матеріалів, які можуть утворювати впродовж терміну експлуатації або під час контакту з харчовими продуктами шкідливі для здоров’я людини сполуки. Насамперед це стосується матеріалів, які застосовують для виробництва робочих поверхонь кухонних меблів – стільниць. В сучасних кухонних наборах їх виготовляють з природного або штучного каміння , дрібні частки якого з’єднані акриловими смолами, що дозволяє збільшити термін експлуатації поверхонь. Функційні вимоги Ці вимоги передбачають відповідальність розмірів меблів розмірам приміщень і речей, що визначають зручність користування і вільного пересування: 1. Правильна організація інтер’єру 2. Взаємозамінність окремих деталей та вузлів та їх уніфікацію, застосування традиційних матеріалів 3. Маса меблів повинна дозволяти її транспортувати. 4. Зручність користування залежить від форми, розмірів і вихідного матеріалу. 5. Міцність конструкції,довговічність та матеріаломісткість залежить від вихідного матеріалу та того, що його скріплює. 6. Меблі повинні бути стійкими на плоскій поверхні, як при статистичних так і при динамічних умовах. Ергономічні вимоги 1. Зниження матеріальності та трудоємкості одиниці готової продукції 2. Стандарція та уніфікація вузлів та деталей механізації 3. Застосування сучасних меблів Гігієнічні вимоги 1. Забезпечення і нешкідливість умов під час виконання меблів ( напр. недопускання виділення токсичних речовин). 2. Повинні як найменш забруднюватися та легко очищатися і мати мало ділянок де бруд затримується. 3. Меблі для зберігання продукції повинні мати вентиляцію. 4. Найбільш гігієнічні є меблі з плоскою поверхнею. Естетичні вимоги 1. Мати красивий зовнішній вигляд. 2. Відповідати призначенню. 3. Вписуватися в інтер’єр. 4. Окремі деталі, фурнітура повинні відповідати і гармонізуватися по текстурі,кольору, обробці. 5. Оббивочний матеріал (без перекосів, малюнок щоб збігався, відповідати призначенню, …) 6. Повинні відповідати сучасним напрямкам. Технологічні вимоги 1. Зниження матеріальності та трудоємкості одиниці готової продукції 2. Стандарція та уніфікація вузлів та деталі механізації 3. Застосування сучасних меблів Економічні вимоги 1. Ціна 2. Вигляд – вказує на соціальну змогу (вимоги) 19. Х-ка споживчих властивостей меблів Мебіл посідають значне місце у житті людини. За призначенням поділяються: a) Для каркаса b) Настил очні c) Оббивні d) Пружні та еластичні e) Ключі f) фурнітура По природі a) дерев’яні b) металеві c) текстильні d) скловолокнисті e) полімерні дошки – їх ширина повинна бути не менше за подвійну товщину. Розріз: тонкі (товщина-13-32 мм), товсті (40-100 мм), обрізані (80-250 мм, відповідно до їх товщини, а товщина 1-6,5 мм), необрізані дошки. бруски – їх ширина не може бути більшою за подвійну товщину (вузькі дошки), а товщина не більше за 100 мм. Бруски з тонких дощок мають назву «рейки» і можуть бути обрізані з двох (двокантові) і чотирьох (чотирьохкантові) боків. фанера – виготовляють її зі шпона шляхом сполучення кожного листа шпона з наступним клейовою речовиною. Можуть ламінувати. шпон – це дуже тонкий листковий матеріал, товщина 0.4-1мм. дерево струшкові плити (ДСП) – виготовляються з відходів деревообробної промисловості, переважно деревинних стружок, просочених смолами з наступним гарячим пресуванням отриманої суміші. Найнестійкіший. деревообробні плити (ДВП) – це листковий матеріал, який виготовляють гарячим пресуванням маси з деревинних волокон, сформульованих у вигляді килима. МДФ – те саме, але їх попередньо обробляють звязуючими речовинами. По способу виготовлення 1. дерев’яні 2. столярні 3. гнуті 4. плетені ( з гілок верби) 20. Характеристика видового асортименту меблів Оскільки нам відомо, що меблі розрізняють корпусні, м’які та комбіновані , які поєднують різноманітні матеріали. То можливо зробити висновок по асортименту. Корпусні меблі – наявність жорсткого каркасу і відсутність м’яких елементів. Розрізняють меблі для житлових приміщень, кухонь і ванних. М’які меблі призначені переважно для відпочинку (дивани, кушетки, софи, ліжка). Якщо говорити про дивани то вони складаються з каркасу та подушок , які складаються з жорсткої основи(рами), яку зазвичай виготовляють з дерева, металу або комбіновану. Вони мають механізм трансформації : «книжка» ат її похідні – «кушетка(сидіння висувається вперед, а на нього падає спинка )»; сувій(матрац с поролону і розкладачка міститься всередині працює за принципом згортання), дельфін(застосовується в кутових диванах, крім основної є кутова секція), флеш диван літ(розкладання під різним кутом підлокітників, трансформуючи диван у ліжко) тощо. Видовий асортимент меблів Різновид 1. Табуретки///2. Стільці жорсткі, м’які, з підлокітниками, без… 3. Крісла///4. Дивани///5. Столи кухонний, столовий, письмовий, для сервіровки… 6. Шафи - для одягу, для книжок, буфети///7. Серванти - не мають ніші. 21. Формування та класифікація пряжі Бавовняну пряжу виробляють з 100% бавовняних волокон. Допускається вкладення віскозних волокон у бавовняну пряжу не більше, як 10%, крім пряжі гребінного прядіння. У змішаній пряжі , яка виробляється з бавовняних та інших волокон, масова частка бавовняних волокон повинна бути не менша, ніж 50%. Пряжу лляну вробляють з 100% лляних волокон. Пряжу лляну виробляють із лляного волокна в суміші з ін. волокнами. Масова частка лляного волокна у лляній пряжі повинна бути не менше ніж 92%. У лляну пряжу, призначену для вироблення бортувальних тканин, допускається вкладення хім. волокон до 15%, для пакувальних і мішкових тканин до 20%. Пряжу класифікують: 1. За призначенням, для: - ткацького виробництва; - трикотажного виробництва; - текстильно-галантерейного виробництва; - килимового виробництва; - для продажу населенню. 2. За способом прядіння, на: - кардну; - гребінну; - апаратну. 3. За способом виготовлення, на: - однониткову; - трощену; - рівничну; - сукану; - фасонну; - меланжеву; - комбіновану. 4.За способом оздоблення, на: - сурову; - варену; - вибілену; - фарбовану; - вибивну; - мерсирезовану; - парадіновану. 5. За видом сировини, на: - бавовняну; - змішану з бавовняних та інших волокон; - чисто лляну; - змішану з лляних, хім. та ін. волокон; - чисто вовняну; - вовняну; - напіввовняну; - шовкову з відходів натурального шовку; - хімічних волокон Формування та класифікація ниток Текстильними нитками (ТН) називають гнучкі протяжні і міцні тіла необмеженої довжини з малими поперечними розмірами довжини для виготовлення текстильних виробів. За хім. складом волокон та особливостями виготовлення ТН є натуральні, хім., штучні і синтетичні. Відомо багато систем класифікації ТН. Як вихідна текстильна сировина ТН поділяється на первинну і вторинну, звичайну і текстуровану. Ділення на підкласи – за ознакою особливостей отримання ТН з одного – кілька філаментів скручуванням чи без нього. Ділення на групи – за тією ж ознакою. У разі застосування простого скручування, складання, склеювання – отримують первинні нитки; у разі складання і скручування у два і більше кінців – вторинні продукти. Ділення ТН на підгрупи за ознакою будови, або структури. ТН що мають гладку, рівну поверхню, без будь-яких зовнішніх структурних ефектів – віднесена до виробів звичайної структури. ТН підвищеної об’ємності, з зовнішніми ефектами, отриманих фасонним скручуванням, віднесено до групи структурованих. За ознакою виду ТВ, з яких складаються ТН їх підгрупи поділяють на види і різновиди. Види ТН назву можуть мати від назви виду волокна чи відповідати прийнятим фірмовим або торговельним термінам. Різновид текстильної сировини визначається різновидом ТВ, з яких вона складається (наприклад нитка комплексна діацетатна тощо). 22. Сама(((( 23. Споживчі властивості Споживчі властивості – комплексний показник, який характеризує властивості товару(продукції), що виявляються у процесі споживання та пов’язані з можливістю задоволення товаром деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до його призначення. Властивості товарів, що задовольняють певні потреби людини, завжди якісно визначені і виступають насамперед як функціональні. Крім того, споживні властивості характеризують соціальну значущість, практичну корисність, зручність користування, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару. споживчі властивості предметів споживання. Вони включають утилітарні та естетичні властивості. Утилітарні(властивості без яких неможливе призначення):
Естетичні – властивості, які характеризують його інформаційну виразність раціональної форми та задоволення естетичних потреб людини. Що включають цілісність композиції, раціональної форми,інформаційність, досконалість тощо. 24. натуральні властивості Споживчі властивості – комплексний показник, який характеризує властивості товару(продукції), що виявляються у процесі споживання та пов’язані з можливістю задоволення товаром деяких суспільних чи особистих потреб відповідно до його призначення. Властивості товарів, що задовольняють певні потреби людини, завжди якісно визначені і виступають насамперед як функціональні. Крім того, споживні властивості характеризують соціальну значущість, практичну корисність, зручність користування, естетичну досконалість, економічну ефективність і нешкідливість товару. Натуральні властивості матеріалів і виробів є основною споживних властивостей товарів. Ці властивості визначаються сировиною і матеріалами, від структури і властивостей, що отримали вироби у процесі технологічної обробки. За природою натуральні властивості товарів поділяють на групи:
25. Поняття асортимент товарів Асортимент товарів — це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків, поєднаних за певною ознакою. Існують поняття виробничого і торгового асортименту. Виробничий асортимент — номенклатура товарів, що виробляються промисловими та сільськогосподарськими підприємствами, а також іншими виробниками. Як правило, виробничий асортимент вузький і потребує подальшого підсортування в торгівлі — оптових і роздрібних підприємствах. Торговий асортимент — це номенклатура товарів, які призначені для продажу в роздрібній мережі (магазинах та торгових точках). Він охоплює дві великі товарні галузі: продовольчі та непродовольчі товари. Кожна з цих галузей поділяється на товарні групи, які складаються з товарів, поєднаних певними ознаками (однорідністю сировини та матеріалів, споживчим призначенням, ступенем складності асортименту та ін.). Маючи на увазі розподіл товарів на групи, підгрупи та види, асортимент товарів теж поділяють на груповий та внутрішньо-груповий (розгорнутий). Груповий асортимент — це перелік товарних груп, включених до номенклатури підприємства. Внутрішньогруповий (розгорнутий) асортимент — деталізація групового асортименту за конкретними видами і різновидами товарів. Особливості формування торгового асортименту Формування асортименту — процес підбору груп, видів і різновидів товарів. Формування асортименту здійснюється в усіх ланках товароруху — від виробництва до роздрібного продажу. У кожній з них асортимент товарів різний. Але орієнтиром будь-якого підприємства при формуванні асортименту є торговий асортимент магазинів, призначений для задоволення потреб кінцевих споживачів. Формування асортименту виробничими, оптовими або роздрібними підприємствами має свої специфічні риси. Але головний принцип, якого дотримуються усі підприємства, — це отримання максимально можливого прибутку. Виробничий асортимент, як правило, формують на основі концепції життєвого циклу товару. Залежно від етапів життєвого циклу асортимент підприємства можна розподілити так: • нові товари; • товари, що перебувають на етапі зростання; • товари, що перебувають на етапі зрілості; • застарілі товари. Формування асортименту потребує індивідуального підходу до кожного товару, з урахуванням усіх його особливостей, зокрема попиту населення. Попит населення на той чи інший товар має різний ступінь визначеності, чіткості. Покупець може прийти до магазину з конкретною вимогою (розмір, фасон, матеріал виготовлення, колір, ціна тощо). А може, навпаки, не зовсім чітко уявляти собі ознаки товару, формулюючи лише деякі загальні вимоги до товару (наприклад, вихідний костюм або чоботи певних розмірів). Суттєвим чинником формування асортименту є ціна товару. 26.Об’єкт, предмет, зміст товарознавства. Товарознавство – наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу,методи пізнання їхньої вартості або цінності закономірності формування асортименту для задоволення потреб споживачів. Предметом товарознавства є споживні вартості товарів. Тільки споживна вартість робить продукцію товаром, оскільки володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживна вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням в його сфері застосування. Предметом є властивості які поділяють на:Утилітарні Естетичні Функціональні Ергономічні Безпечність Надійність Об’єктом є товар. Товар – це будь-яка річ яка в момент надходження в обіг виокремлена з поміж інших за відповідними ознаками та властивостями. Мета товарознавства - вивчення основоположних характеристик товару, складових його споживну вартість, а також їх змін на всіх етапах рухи товару. До завдань товарознавства як науки і учбової дисципліни відносяться: чітке визначення основоположних характеристик, складових споживної вартості; встановлення принципів і методів товарознавства, що обумовлюють його наукові основи; систематизація безлічі товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування; вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організацій; управління асортиментом організацій 27. Характеристика меблів різних стильових напрямків Стилі Античний Романський Готичний Епоха відродження: 1. Бароко 2. Класицизм 3. Рококо 4. Ампір 5. Модерн 6. Меблі принципу функціоналізму (зручність, розбірність, малм матеріалоємність). Романський стиль найпоширеніші меблі - скриня. Стільці без оббивки, покриті товстим шаром фарби. Прямі спинки, ніжки - точені. Пізніше додалося різьблення по дереву (стилізоване листя, містичні тварини, геометричні орнаменти). Столи дуже прості. Найчастіше це знімна дошка на двох козлах. Накладки з кованого заліза.. Готичний стиль В предметах ужитку панує копіювання в дереві церковної архітектури. Каркаси прикрашаються архітектурними розчленовуваннями: стрілами, башточками, поперечними ребристими елементами, а також зображеннями фігур Виникають прототипи всіх основних видів меблів. Самі фільонки стають улюбленим елементом декору (ажурний і листяний орнаменти, стрічкові плетіння). Стільці всі такі ж прямі і незручні. Столів набувають різноманітніші форми. Найхарактернішим є стіл з торцевими стінками, сильно виступаючою столешніцей, з глибоким висувним ящиком. З’являються письмові столи із столешніцей, що піднімається. Модерн Основна концепція - архітектура, інтер’єр, меблі складають єдиний ансамбль, здійснюваний за проектами одного архітектора. Орнамент модерна виступає в органічній єдності з формами. Модерн створив складну систему лінійного орнаменту, в основу якого були покладені мотиви сильно стилізованих квітів. Бароко («химерний») Головне, що відрізняє бароко, - це підвищена динамічність форм, неспокійний ритм кривих ліній. Плавні геометричні лінії овали, спіралі і інші складніші і заплутаніші контури. Для формування опуклих поверхонь виникає техніка дерев′яного мозаїчного набору, коли шматочки фанери склеювали, шліфували і покривали лаком. В результаті з’являються дуже пластичні поверхні предметів: кручені колони, багато профільовані карнизи і рамки. В стільцях з’являється гнута ніжка, але пронога зберігається. У декор вводиться позолота і інкрустація. Все частіше оббивається декоративними тканинами і прикрашається бахромою. Рококо Для форм меблів рококо характерна повна відмова від автономності окремих елементів конструкцій (архитектонічності), симетрії, і прямих ліній. Меблі рококо здаються ніби то відлитими з однієї пластичної маси. Різьблення по дереву стає менше, її замінюють бронзові накладки кольоровий лак. У колориті переважають ніжні пастельні тони - біле з блакитним, зеленим або рожевим і неодмінне золото. Класицизм ідеями про строгі ясні логічні форми. Декор зводиться до найнеобхіднішого. Меблеві ніжки випрямлені. В меблях класицизму вже немає злитої деталей в одну масу, підкреслюється конструктивний принцип. М’які меблі оббиваються тканинами з квітковим орнаментом. У декорі переважають античні мотиви. Нерідко уживаються кольорові лаки (білий, зелений) у поєднанні з легкою позолотою окремих деталей. |