Курсова. Особливості регулювання фінансового ринку в Німеччині. Особливості регулювання фінансового ринку в Німеччині
 Скачать 67.34 Kb.
|
|
Розділ 2. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ НІМЕЧЧИНИ 2.1. РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ НІМЕЧЧИНИ Особливості організації ринку: Особлива роль банків в економіці та нафондовому ринку; Цінні папери на пред`явника ; Переважає ринок облігацій, насамперед державних, Певна недовіра населення до акцій; Обмеження на придбання контрольних пакетів, практична відсутність ворожих поглинань. Лише 6% населення Німеччини володіє акціями. У Німеччині існують вісім фондових бірж: у Франкфурті, Дюсельдорфі, Берліні, Гамбурзі, Ганновері, Мюнхені, бремені, Штутгарті. Найбільшою є Франкфурська фондова біржа (ФФБ), на яку припадає понад 75% всієї біржоаої торгівлі. Згідно з німецьким законодавством фондова біржа єустановою пуьлічного права –некомерційною організацією. Члени біржі розподіляютьс яна три картегорії:банки, офіційні маклери(Kursmakler) та вільні маклери( Freimakler). У цілому на біржі домінують три найбільші німецькі банки: Дойче банк, на який пирпадає 1/3 всього обігу ФФБ, Дрезднер банк та Комерц банк. Перші два на початку 2000 року оголосили про злиття, в наслідок чого може утворитися одна з найбільших фінансових установ у світі. Усі біржі об`єднані в Акціонерному товаристві « Німецька біржа АГ». У статутному капіталі товаритва 80 % належить банкам, 10% -біржам, 10 % -маклерам. Основними завданнями товариства є: об`єднання провідних інститутів фондово ринку в єдину систему; створення торговельно-інформаційних систем; використання єдиної депозитарно-клірингової установи. Центральний депозитарій «Німецька біржа –кліринг АГ» -дочірнє підприємство «Німецька біржа АГ». Сьогодні в рамках європейських інтеграційних процесів розпочалось його об`єднання з депозитарієм « Седел». Основний фондовий індекс –DAX30. Біржове право Німеччини є федеральним, хоча нагляд за його виконанням входить до компетенції земельних урядів. У 90-х роках у Німеччині змінилися уявлення про регулюючі механізми ринку цінних паперів. « Якби в Німеччини діяли такі ж жорсткі правила щодо зловмисників, як у США, -зазначив один з американських брокерів на початку 90-х років, - то всі німецькі торговці цінними паперами давно сиділи б за гратами». Після зніття кордонів на пересування капіталів в об`єднаній Європі було потрібно привести національне законодавство у відповідність із загальноприйнятими європейськими юридичними нормами ( директивами Європейського Союзу). У 1994 році ухвалено Закон про торгівлю цінними паперами, в якому впроваджені положення про заборону операцій з цінними паперами з використанням інформації, невідомої широкому загалу. Внаслідок прийняття Закону був створений федеральний орган –Комісія з цінних паперів(ВAWe), що налічувала в середині 1999 року понад 150 працівників, основним завданням яких є ботьба з використанням інсайдерської інформації на ринку цінних паперів. Порушників (інсайдери, що використали інформацію вкорисливих цілях) можуть бути ув`язнені на термін від одного до трьох років. Згідно із Законом 1994р. до компаній, які здійснюють операції з цінними паперами, висуваються такі вимоги: Вести операції в інтересах своїх клієнтів на належному професійному рівні, надійно та ретельно; Долати конфліктні ситуації і турбуватись про те , щоб неминучості конфлікту інтересів доручення клієнта було виконано з максимальним урахуванням інтересів останього; Доводити до відома клієнта інформаціющодо виду та обсягів майбутньої угоди у тій мірі, в якій вона необхідна для забепечення його інтересів. У той же час таким компаніям забороняється давати клієнтам рекомендації щодо купівлі-продажу цінних паперів або деривативів,якщо вони не узгоджуються з інтересами клієнтів, укладати угоди за власний рахунок на підставі відомостей, які отримані з клієнтських доручень та можуть нанести збитки цим клієнтам. Права акціонерів у Німеччині закріплені у Законі про акціонерні товариства, в якому обумовлюється право акціонерів на отримання інформації про діяльність товариства від Ради директорів. Усі німецькі акціонерні товариства зобов`язані публікувати річний звіт, що має обов`язково містити звітність про прибутки і збитки, баланс, опис діяльності за рік, звіт Спостережної ради і пропозицію Ради директорів про розподіл чистого прибутку. 2.2. СИСТЕМА РЕГУЛЮВАННЯ У рамках чотирирівневої структури контролю та нагляду за фондовим ринком (федеральні органи –органи біржового нагляду федеральних земель –комітети з контролю на фондових біржах –управління внутрішнього контролю комерційних банків та інших учасників ринку) налагоджена взаємодія на кожному рівні при чіткому розподілі функцій. У зв`язку з особливостями організації ринку значна роль у регулюванні фондового ринку належить : Земельним органам нагляду за біржами; Органам регулювання банківської діяльності. Відомства по нагляду за ринком: Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами BAWe; Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ(BAKred) Земельні органи біржового нагляду; Біржові органи по нагляду за торгівлею HUST. (Див. «Рівні нагляду за біржовою діяльністю у Німеччині», додаток 1) Представниками земельних урядів на біржах є призначені державні комісари. Основні функції і повноваження земельних наглядових установ: Дозвіл на відкриття і закриття бірж (§ 1 ст.1 Біржового закону); Правовий нагляд за біржею ( §1 ст.2 Біржового закону) Залучення і відкликання курсових маклерів та їх заступників (§30 Біржового закону); Нагляд за ринком на біржі (§ 1 ст2 Біржового закону) Нагляд за платоспроможністю маклерів(§ 8а Біржового закону); Нагляд за палатою курсових маклерів. Традиційно регулювання ринку цінних паперів у Німеччині було децентралізоване і здійснювалося спеціальними земельними органами (Див. «Механізм взаємодії між органами з нагляду», додаток№2 ) Федеральне відомство по нагляду за діяльністю фінансових установ (BAKred) Завдання : Забезпечення функціонування кредитної системи; Нагляд за платоспроможністю банків; Видача ліцензій на здійснення банківської діяльності , ліцензія керівника банку; Дотримання принципів по власному капіталу і ліквідності кредитних інститутів; Контроль дотримання обов`язків кредитних інститутів по реєстрації, звітності і наданню інформації; Планові та спеціальні ревізії. Повноваження : Грошові штрафи у випадку порушення законодавства; Звільнення з посади керівників банків; Скасування ліцензії на здійснення банківської діяльності; Інші заходи. У загальновживаній термінології для позначення організації внутрішнього нагляду використовується спеціальне поняття -коплайнс. У широкому значенні під ним розуміється порядок ведення фондових операцій у відповідності з чинним законодавством; у вузькому –це система заходів, за початкованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів,банку та його працівників, які забезпечують захист інвесторів у рамках прийнятих законів та інших нормативних актів. Оскільки у комерційних банків існують широкі можливості обміну між співробітниками конфіденційною інформацією, яка може бути використана з корисливою метою, головна функція комплайнс полягає в управлінні інформаційними потоками та контролі за належною поведінкою службовців, зайнятих операціями з цінними паперами. Для цього у банках створюються спеціальні підрозділи( контрольні служби), безпосередньо підпорядковані керівництву. До компетенції таких служб входить збирання та накопичення нерозкритої інформації, яка здатна стати об`єктом зловживань співробітників при укладенні угод та здійсненні операцій, до яких така інформація має відношення. Певною мірою контрольні служби виконують функції підрозділів внутрішньої фінансової безпеки та управління організацією роботи банку . Управління (відділи) комплайнса комерційних банків та інших учасників фондового ринку Німеччини поки-що тільки формуються, хоча у великих банках вони існували ще до прийняття Закону про торгівлю цінними паперами. У не великих банках та в учасників ринку функції цих підрозділів виконують служби внутрішнього аудиту. Перед згаданими підрозділами ставиться завдання забезпечити таку організацію інвестиційної діяльності, яка перешкоджала б виникненню конфліктів інтересів сторін, які беруть участьу ній. Функції та завдання регулюючого органу. Федеральне відомство по нагляду за торгівлею цінними паперами( BAWe) Основні завдання: Переслідування інсайдерської діяльності; Нагляд за ринком капіталів; Депонування проспектів емісій. Мета : Розвиток торгівлі цінними паперами шляхом регулювання та нагляду за фондовим ринком; Нагляд за торгівлею цінними паперами з метою захисту інвесторів. Функції: Контроль інсайдерської торгівлі ; Перевірка дотримання обов`язків по розкриттю інформації і публікації матеріалів; Нагляд за дотриманням правил поведінки на фондовому ринку; Міжнародне співробітництво. Повноваження : Грошові штрафи; Кримінально-правові норми. РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОГО РИНККУ НІМЕЧЧИНИ Єдина грошова система Німеччини склалася в 1870-ті роки, коли після проголошення імперії була введена грошова одиниця –рейхсмарка з золтим вмістом 0,358423 г, що ознаменувало початок золотого монометалізму. До цього на території держави існувало 7 монетарних систем: срібний монометалізм в Північній (талер) і Південній(гульден) Німеччини, золотий талер в Бремені, золоті монети –фрідрігсдори, луїдори, пістолі і дукати, які обертались із змінним курсом по відношенню до срібла. Крім того були в обігу банкноти і паперові гроші. Перші паперові гроші випустила Саксонія , а в 1772 р. тут війшли в обіг казначейські білети –від 1 до 100 талерів на загальну суму1,5 млн. В 1856 р прусія почала випускати паперові гроші з виокристанням багатобарвного друку. В 1875 р. почав функціонувати Рейхсбанк (Reichsbank) –центральний емісійний банк, якому вдалось одержати відносну монополію на випуск грошей лише після Першої світової війни і абсолютну –в 1935 р. До Першої світової війни паралельно з Рейхсбанком функціонували ще кілька емісійних банків. Перша світова війна привела до дуже глибокої фінансової кризи і найвищого рівня інфляції за всю історію Німеччини. Керівництво країни змушене було відмовитись від золотомонетного стандарту тому що необхідні були постійні емісії для проведення воєних кампаній . Військові витрати склали 150 млрд марок. В результаті до кінця війни грошова маса перевищувала довоєнні цифри в 5 разів. Ціни зросли приблизно в 2 рази. Поразка у війні вимагала ще більшої кількості грошей. Країни-переможниці наклали репарації в розмірі 132 млрд золотих марок, які необхідно було виплатити в короткий термін. Емісія після війни привела до того, що до червня 1923 р грошова маса збільшилась приблизно в 90 разів, ціни –в 180 разів, а курс долара –в 230 разів. Так один долар в червні 1921 р дорівнював 65 марок, а липні 1922р -420, в січні 1923 р. -7260, а в червні 1923 -100000, в жовтні 25млрд, в листопаді -4,2 трлн марок. В забепеченні репараційних сумпереможці з Німеччини все що, було цінного, а в 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рурську область, яка давала 90% вугілля і 50% металу Німеччини, щоб беперешкодно вивезти продукцію цих галузей. Рейхсбанк продовжував друкувати гроші і до кінця 1923 року об`єм паперових грошей досяг майже 500 квінтиліонів марок, а на чорному ринку курс долара склав 10 трлн рейхсмарок. Історія Німеччини того часу знає унікальні приклади цін. Хлібина коштувала 430 млрд марок (0,29 марки до війни). Для оплати елементарних послуг було необхідно мати буквально мішки готівкових грошей,які вже наступного дня втрачали свою цінність ситуація вимагала грошової реформи. В кінці 1923 р. була введена нова валюта –рентна марка, випущена Рентним банком. Вона обмінювалась у співвідношенні 1:1 трлн рейхсмарок і на сорок процентів забезпечувалася золотом та іноземною валютою. В перехідний період паралельно функціонували два емісійних банки –Рентний і Рейхсбанк. Капіталом Рентного банку було не золото, а боргові зобов`язання його засновників –власників сільськогосподарських земель, промисловців, торговцій і власників банків. Забезпеченням цих зобов`язань були закладні листки і облігації чотирьох процентної вартості їх підприємств. Однак зобов`язання засновникыв банку, як ы банкноти. Обыковувались в золотих марках. Ресурси склали 3,2 млрд марок. З них 1,2 млрд. кредитувались уряду для покриття його заборгованості Рейхсбанку і збалансування бюджета. Така ж сума передавалась Рейхбанку для кредитування приватних господарств, а залишкові марки залишались в резерві. Після завершення грошової реформи в серпні 1924 р і вилучення по мірі погашення заборгованості рентних марок із обігу Рентний банк перестав існувати, його функції передались реорганізованому Рейхсбанку. Був встановлений твердий курс -4,2 марки за долар, що точно відповідало довоєнного паритету золотої марки. Фактично країна перейшла до золотодивізного стандарту. До того ж в 1924 р. на допомогу Німеччині прийшли США вони запропонували план Дауеса, згідно якого Німеччина одержала від США і Англії позики в розмірі 30 млрд . золотих марок для відновлення промисловості. Прибутки промисловості повинні були йти на виплати репарацій Англії і Франції, а Англії і Франції - повернути свої воєнні борги США. В 1929 році план Дауеса був замінений планом Юнга. Цей план передбачав ще бвльші поступки Німеччині. Суми репарацій значно скорочувались і виплачувати їх Німеччина повинна була порівняно невеликими щорічними платежами до 1988 р. Але світова економічна криза перервала здійснення плану Юнгна. 1932році були скасовані всі репарації. Крім того, в кризовий період 1929-1933 роках був скасований золотодевізний стандарт і встановлена система нерозмінних кредитних грошей. В 1933 році до влади прийшов Гтлер і проголосив своє правління третім рейхом(третьою імперією). Закон про кредитну систему 1934 року надав Рейхсбанку виключні права, а з 1939 року Рейхсбанк повністю підкорився фюреру. Особливістю гітлерівської економіки стало жорстке регулювання цін,що порушило ринкові відносини. Був встановлений низький рівень цін на товари народного споживання, що призвело до їх дифіциту та і необхідності введення карткової системи на продовольство. Крім того, загальна мілітаризація економіки та початок Другої світової війни потребували грошових вливань і як наслідок кількість грошей збільшилась з56,4 млрд. До 298 млрд. Марок. Інфляція наближалась до 600% порівняно з довоєнним рівнем. Антиінфляційні міри зводились до контролю за цінами і зарплатою. Післявоєнна Німеччина була розділена на чотири окупаційні зони ( американську, англійську, французьку і радянську). В 1945 році в радянській зоні всі відділення Рейхсбанку були закриті. В 1946-1947 роках в американській і французьких зонах були відкриті центральні банки земель, які функціонували на принципах Федеральної резервної системи США. В 1948 році були засновані чотири центральних банки земель в британській зоні. З кінця 1946 року до весни1948 року в землях (адміністративно-територіяльні одиниці) в границях до воєнної Німеччини було відкрито11 центральних банків земель. Оскільки границі окупованих зон не співпадали з адміністративно-територіальним поділом, то, наприклад, на території землі Баден-В`юнтерберг, яка виявилась в трьох окупаційних зонах, в 1947 році було відкрито три ценральних банки. Першого березня 1948 році всі банки земель створили Банк німецьких земель так сформувалися два рівні грошової системи Німеччини: Банк німецьких земель і центральні банки земель. Головним архітектором економіки післявоєнної Німеччини став Л. Ерхард. Основними принципами перетворень були вільні ціни, підприємництво і грошова реформа. Вранці 21 червня 1948 року рейхсмарки були об`явлені не дійсними. Сорок з них кожен житель міг обміняти на сорок нових дойчмарок, пізніше ще двадцять. Таким чином шістдесят рейхсмарок обмінювались по курсу1:1 до дойчмарок. Всі марки поверх цієї суми мінялися по іншому курсу -1 дойчмарка прирівнювалась до десяти дойчмарок. Пенсії, заробітна плата, орендна плата переводились у співвідношенні1:1 тобто виплачувались в попередньому розмірі. Половину готівки і заощаджень можна було обміняти по курсу 1:10. Тим часово «заморожена» друга половина пізніше обмінювалась в співвідношенні 1:20. Грошові зобов`язання підприємств перераховувались у співвідношенні 1:10. Підприємства, одержавши готівку для виплати першої зарплати, в подальшому повинні були існувати за рахунок реалізації своєї продукції. В результаті всіх девальввацій середнє обміне співвідношення рейхс марок і нових дойчмарок склало 10: 0,65. Таким чином об`єм грошей зменшився на 93,5 % (по масі рейхсмарок). 24 червня 1948 року пройшла повна лібералізація цін. Зник «чорний ринок». Магазини заповнились товарами. Ціни до кінця року зросли не в звичних 2-4 рази, а лише на декілька процентів тим не менше, випущених в обіг грошей економіці було явно не достатньо і до кінця 1948 року грошова маса збільшилась більш ніж в два рази. Після приєднання до Бреттон-Вудської валютної системи і прийняття конституції ФРН в 1949 році був встановлений золотодоларовий стандарт. Німецька марка прирівнювалась до долара в співвідношені 3,33:1. В вересні 1949 року ціна долара зросла з 3,33 дойчмарки до 4,2 і лише в березні 1961 року була проведена ревальвація иарки (один долар=4 марки). Девальвація німецької марки Восени 1949 року була викликана дефіцитом торгового балансу. В 1950 році через раптовий зріст цін на імпортну сировину в результаті початку корейської війни дифіцит торгового балансу став ще більшим. В 1953 році ФРН вступила в Міжнародний валютний фонд, який зафіксував золотий вміст марки на рівні 0,211588 г чистого золота. В 1976 році золотий паритет був скасований. Перші гроші Німеччини після Другої світової війни друкувалися в Лондоні (купюра в п`ять марок ) і США з використанням офсетного друку. На купюрах були відсутні водяні знаки на території ФРН друкування грошей відновилося тільки в 1955. ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ГРОШОВОГО РИНККУ НІМЕЧЧИНИ Основним представником інтегрованої моделі регулювання фінансового ринку Німеччина. Основний принцип інтегрованої моделі регулювання фінансових ринків полягає у сукупному здійсненні пруденційного нагляду та контролю за корпоративною культурою в рамках єдиного регулюючого органу. «Інтегрована модель спочатку була визнана ефективною стосовно невеликих ринків, проте більшість великих економік адаптували консолідовані методи через їх гнучкість у швидко змінних фінансово-економічних умовах». Інтеграція регуляторів фінансового ринку знижує ризики міжвідомчих комунікацій, дублювання функцій, спрощує процес координації між структурними підрозділами усередині мегарегулятора. Фінансовий ринок Німеччини грає ключову роль у Європейському Союзі (ЄС), а й у світовій економіці за рахунок того, що в країні функціонують глобальні системно значущі фінансові інститути – Deutsche Bank AG, Allianz SE, Eurex Clearing AG; фінансова система має широкий спектр бізнес-моделей з великою кількістю невеликих банків та страхових компаній. Фінансовий ринок Німеччини вважається третім за величиною в ЄС з управління фінансовими активами, у той час як суверенний ринок облігацій є надійним притулком та орієнтиром для похідних фінансових інструментів із фіксованою прибутковістю у всьому світі. Стійкість фінансового ринку Німеччини підтримується великими реформами фінансового сектора, які рухаються загальноєвропейським та глобальним розвитком. При стагнації більшості країн ЄС загальна економічна ситуація Німеччини видається досить оптимістичною, про що свідчать наступні фінансово-економічні показники (табл. 1). Складено за даними Deutsche Bundesbank. Таблиця 1. Фінансово-економічні показники Німеччини
|