«Оздоровчі системи заходу та сходу. Основні їх відмінності та застосування у країнах Європи. Східні та Західні методи оздоровлення. Оздоровчі системи заходу та сходу. Основні їх відмінності та застосування у країнах Європи.
 Скачать 38.83 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» Кафедра «Фізичне виховання» Реферат з дисципліни «Фізичне виховання» Тема: «Оздоровчі системи заходу та сходу. Основні їх відмінності та застосування у країнах Європи.» Виконав студент групи: 1БЕМ(819к) Тихоненко А. О. Перевірив викладач: Дегтярьова І. В. ЗМІСТ ВСТУП……………………………………………………………………….…….3 1.СХІДНІ МЕТОДИ……………………………………………………………….5 1.1. Роль східних оздоровчих систем у формуванні здорового способу життя…………………………………………………………………………….…5 1.2. Основні східні методики……………………………………...……………...6 2.ЗАХІДНІ МЕТОДИ……………………………………………………………11 2.1. Сутність і характерні риси лікувально-оздоровчого туризму й спа-туризму в сучасному світовому господарстві……………………………………...…….11 2.2. Особливості класифікації лікувально-оздоровчих закладів у туристичній індустрії………………………………………………………………..…………13 3.ЄВРОПА ТА ОЗДОРОВЧІ МЕТОДИ СХОДУ ТА ЗАХОДУ……………....16 ВИСНОВОК………………………………………………………………….......19 ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….20 ВСТУП Актуальність дослідження. Збереження і зміцнення здоров'я всіх верств населення є однією з головних стратегічних завдань нашої країни. Вона регламентується такими правовими документами, як Закони України "Про освіту", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" та "Про охорону здоров'я населення". Звернення до теми вивчення традиційних східних оздоровчих методик обумовлено ще й тим, що вони мають багатовікову історію і в Україні не одне десятиліття розвивається такий напрямок, як Східна медицина, створюються відділення східної медицини в лікувальних центрах, де практикуються різні китайські системи оздоровлення. У сучасних умовах дані методики оздоровчих систем все популярнішими. Східні методики і нетрадиційні оздоровчі системи - це всілякі види йоги, цигун, тайцзи-цюань і багато інших вчень, що прийшли до нас зі Сходу чи виникли в результаті взаємодії східних і західних загальнооздоровчих систем. До Західних методів відносять першочергово туризм. Лікувально-оздоровчий туризм дає змогу в комфортних і невимушених умовах підтримувати стан здоров’я у належному стані, тому його розвиток останніми роками є вкрай динамічним як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичних ринках. Постійно зростаюча конкуренція в сфері туристських послуг вимагає розвитку нових видів туризму в світі та Україні зокрема. На Заході попит на SPA-відпочинок, що є всесезонним турпродуктом, настільки великий, що багато країн були змушені переглянути свою політику в галузі туризму.Загальносвітова мода на здоровий зовнішній вигляд поступово охоплює Україну: за останні десять років вітчизняний ринок оздоровчого закордонного туризму зріс майже на третину. З огляду на те, що Україна має один із найкращих природних лікувально-оздоровчих потенціалів у Європі, питання вдосконалення санаторно-курортного комплексу стає одним з найпріоритетніших напрямів розвитку вітчизняного туризму, зокрема його лікувально-оздоровчого виду, що призводить до поповнення бюджету і зміцнення державної економіки в цілому.Мета і завдання дослідження. Метою дослідження розглянути оздоровчі системи заходу та сходу. Основні їх відмінності та застосування у країнах Європи.1.СХІДНІ МЕТОДИ Роль східних оздоровчих систем у формуванні здорового способу життя Східні оздоровчі системи - це цілісні комплексні напрямки соціокультури Сходу, що поєднують функції оздоровлення, лікування, освіти та тренування, які впливають не тільки на окремі органи і системи, а й на весь організм людини в цілому, на його духовне, моральне і фізичне здоров'я, це наука про духовне і фізичне вдосконалення людини. Основною особливістю східних оздоровчих систем є ставлення до проблеми Вищого "Я", яке об'єднує воєдино всі сторони і форми прояву буття в усіх філософсько-світоглядних навчаннях - це з'єднання з Абсолютом, пізнання себе як частини Абсолюту і контроль свого психофізичного стану, які є методологічною основою східних оздоровчих систем - даосизму, буддизму, індуїзму, конфуціанства. Такий підхід зумовив багато специфічних особливості як теоретико-методологічних, так і практичних засад застосування східних оздоровчих систем. Дуже важливою, в теоретичному і практичному плані, рисою східних оздоровчих систем є, наприклад, нерозривність союзу самосвідомості людини в стані медитації - як статичної (сидяча медитація), так і динамічної, тобто при виконанні вправ, з вищою Свідомістю. Східні оздоровчі системи включають в себе: медитативні практики; східні оздоровчі гімнастики, східну медицину; східні єдиноборства. Головною особливістю східних оздоровчих систем є використання різних медитативних практик. Медитативні практики Сходу - це спеціальні методики, що застосовуються в різних сферах східної культури і мистецтва та призначені для розширення розумово-психічних можливостей людини, досягнення осяяння і прозріння в результаті тривалого роздуму в стані поглибленої зосередженості психіки і розуму. [1] 1.2. Основні східні методики Японський масаж або масаж Шиацу(Шиатсу) (Ши - пальці, АЦУ - натиснення) - це метод лікування натисканням пальцями. Система Шиатсу вважає, що організм людини має здатність до самовідновлення, намагаючись самостійно впоратися з різними порушеннями у своїй роботі. Завдання людини - повірити у свої природні сили, допомогти організму. Майстри Шиацу рекомендують робити розтяжки, що поліпшують кровопостачання та живлення тканин, енергетичний тонус людини. В Японії метод Шиацу (Шиатсу) трактується міністерством охорони здоров'я Японії наступним чином: Японський масаж Шиацу є таким видом лікування, при якому пальці рук і долоні використовуються для чинення тиску на певні точки з метою нормалізації регуляторних процесів в організмі, зберігання та поліпшення здоров'я. Він також сприяє лікуванню певних хвороб. Принципи цього виду масажу аналогічні тим, що використовуються в акупунктурі. Шиацу бере свій початок в двох інших широко розповсюджених методиках - це японський масаж амма і китайський масаж туйна. Так само як акупунктура та інші східні терапевтичні техніки, шиацу впливає на енергетичну систему тіла, яка складається з декількох меридіанів (енергетичних каналів), контролюючих функції внутрішніх органів, а також фізичне, емоційне і духовне самопочуття. Метод лікування масажем шиацу відомий з давніх часів, і поєднує в собі кілька систем, що підходять багатьом людям. За допомогою Шиацу стимулюється рух життєвої енергії з метою поліпшення здоров'я людини. Вважається, що проходить по тілу через меридіани потік ки повинен бути плавним, в іншому випадку настає дисгармонія, яка проявляється соматичними та психологічними порушеннями. Для відновлення в організмі необхідної рівноваги в шиацу терапії застосовується натискання, натиснення, розтягування й інші прийоми. З точки зору фізіології шиацу стимулює циркуляцію в тілі пацієнта крові та лімфатичної рідини. Це сприяє виведенню токсинів, зняттю глибокого м'язового напруження і стимулює вироблення гормонів. На більш тонкому рівні шиацу дозволяє людині глибоко розслабитися і відчути кожну частину свого тіла, одночасно задіюючи здатності організму до самозцілення. Багато видів масажу засновані на задоволенні природної людської потреби в дотиках. Шиацу-терапія особливо дієва, тому що використовує тактильний вплив ефективними способами. Також він впливає на циркуляцію рідини в організмі (крові, лімфи, внутрішньоклітинної рідини), стимулюючи роботу внутрішніх органів. Шиацу-терапія також ефективна в лікуванні захворювань кишечника, органів кровообігу і дихання, гормональних розладів. Здатність розслабляти тіло на глибинному рівні і працювати з тонкими енергетичними аспектами робить цей метод корисним для лікування тривоги, напруги, депресії та емоційної нестабільності. Вивчивши цей метод масажу Шиацу (Шиатсу), кожен може проводити просте лікування, спрямоване на усунення втоми, больових відчуттів а плечах, попереку, зубному болю, підвищеного артеріального тиску і навіть нічного нетримання сечі як у інших людей, так і у самого себе. Акупунктурний масаж.Власне акупунктура - це не тільки вплив на органи людини за допомогою голок, але також і за допомогою рук, пальців, а в останні роки з'явилися і нові види впливу, такі апаратні методи, як вплив лазером або електричним струмом, електромагнітне випромінювання на точку безконтактним способом. В основі практики лежить робота з особливими, акупунктурними точками на тілі, розташованими вздовж енергетичних меридіанів. При правильній дії на ці точки досягається зцілення організму. Застосовуватися може як в якості заспокійливого, так і тонізуючого інструменту, а ще в безлічі патологічних станів і для лікування захворювання, а також у хірургії. В акупунктурі застосовуються 650 точок на людському тілі, впливом на які можна регулювати життєву енергію, а також контролювати регенераторні процеси в організмі. Акупунктура не тільки лікує, вона також попереджає хвороби, зміцнює імунну систему організму і відновлює його енергетичний баланс - і це найголовніше. Існують точки, вплив на які підтримує шкіру молодою, оживляє тканини і оберігає волосся від посивіння. А лікування астми, радикуліту, артриту, серцево-судинних захворювань, депресій і стресів за допомогою впливів на акупунктурні точки - все це робить акупунктуру незамінним способом для підтримки краси та здоров'я. Йога.Йога прийшла до нас зі сходу, від таємничих буддистських ченців, які вміли повністю підпорядкувати своє тіло розуму і з'єднуватися з Абсолютом. На жаль, ті відгомони давньої культури, які дійшли до нас, є лише обривками цієї унікальної духовної і фізичної практики. За європейським терміном "йога" розуміється хатха-йога, група вправ, створених для підготовки тіла до медитації. Буддійські ченці вірили, що всі хвороби людини приходять від неправильного розподілу життєвої енергії (прани) в тілі. Щоб зцілитися, потрібно виконати певні вправи (комплекси так званих асан), які допоможуть правильно енергії розподілитися в організмі. Таким чином, виліковуються не лише фізичні, а й психічні, духовні проблеми. Оздоровлення організму досягається завдяки методичному виконанню асан, які включають в себе правильну позу, правильне дихання і фокусування уваги на правильну точку. Як це не дивно, але дослідження сучасних вчених, пов'язані з біополями і фізіологічними процесами, підтверджують правильність багатьох переконань йогів. Більше того, сьогодні навіть лікарі погоджуються з незаперечним позитивним впливом цих практик на здоров'я людей і визнають східні методики як дієвий спосіб оздоровлення організму. Йога як спосіб оздоровлення організму починається з уміння розподіляти життєву енергію, накопичувати сили, досягати душевної рівноваги. Крім безпосередньо асан, східна практика дає дієві поради з приводу розподілу часу, вміння концентруватися на тих чи інших проблемах і всього темпу життя в цілому, так що до вправ йоги необхідно підходити в потрібному душевному стані і з правильними думками. За століття практики йоги зуміли розробити дивно гармонійні і корисні комплекси вправ, які захоплюють кожну частину людського тіла. При цьому навантаження на різні групи м'язів розподіляється таким чином, що жодна з них не перенапружується, а тому людина, що володіє майстерністю, не втомлюється, не задихається і не потіє при їх виконанні. Йога впливає на найослабленіші органи, відновлюючи і зміцнюючи їх, поліпшує діяльність серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, органів травлення. Більше того, через якийсь час людина осягає, як самостійно управляти роботою внутрішніх органів, як перерозподіляти свою вагу, виводити з організму шкідливі елементи і додавати тілу правильні пропорції. Йога не тільки формує ідеальне тіло, вона також впливає на колір ваших очей - вже через кілька занять він буде яскравішим, а також на голос - він стає більш глибоким. Робота всього організму виходить на новий рівень: зникають проблеми зі сном, опірність вірусам і бактеріям підвищується. Людина краще переносить спеку і холод, біль і стреси. Ще однією незаперечною перевагою йоги є відновлення вашого психічного здоров'я. Після занять йогою людина стає більш спокійним, контролює свої емоції і настрій, легше концентрується на необхідні речі і може мислити більш чітко і логічно. [2] Практика йоги допомагає сучасним людям, що зазнають постійні стреси, розлади, залишає собі дуже мало часу на відпочинок, зосередитися на своїх відчуттях, досягти гармонії зі своїм організмом, зі своїм розумом і душею. Йога дає людині можливість піти з скаженого зовнішнього світу всередину себе, краще зрозуміти свої спонукання і бажання. Але крім цього йога ще й дуже дієвий спосіб контролювати своє здоров'я, наближаючись до фізичної досконалості. Йогівський метод лікування включає три компоненти: 1) правильне харчування; 2) правильні практичні заняття йогою; 3) правильні уявлення про речі, які мають значення в житті людини. Якщо їх дотримуватися, хвороба виліковується. Заняття йогою помітно покращують самопочуття, будять приховані резерви організму, відкривають його нові можливості. Заняття йогою не тільки тренують фізичне тіло, вони допомагають стабілізувати нервову систему, протистояти стресам і знайти гармонію. Цигун. Це стародавня східна система зміцнення і розвитку тіла і духу. "Ци" означає "енергія", "життєва сила"; "Гун" - "робота". Цигунце система вправ, яка заснована на цілісному сприйнятті людини, яке включає в себе духовну, енергетичну і фізичну складові. Такий підхід традиційний для китайських технік психофізичного самовдосконалення. Концепція щасливим і гармонійним життя, наповненого глибоким духовним змістом, спирається на турботу як про душу, так і про тіло людини. Саме з цією метою були розроблені цілі комплекси вправ, які мають у Китаї назву "Оздоровчий Цигун". [3] 2.ЗАХІДНІ МЕТОДИ 2.1 Сутність і характерні риси лікувально-оздоровчого туризму й спа-туризму в сучасному світовому господарстві В Україні, як, і в усьому світі, зростає популярність СПА (SPA). Навколо історії виникнення і значення цього модного терміну досі не стихають дискусії. Аналіз фахової літератури показав, що при дослідженні даної галузі вживається низка різноманітних термінів. Однак, аналіз дефініцій цих термінів дає чітко зрозуміти, що поняття «спа-лікувальний туризм» є тотожним як за змістом, так і за обсягом поняттю «лікувально-оздоровчий туризм», який вживається у вітчизняній літературі, та поняттю «health tourism» (подорожі за здоров'ям), поширеному в англомовній літературі. Поряд з цим у англомовній фаховій літературі також вживаються терміни «wellness tourism», «health care turism», «cure tourism», «holistic tourism», «wellbeing tourism», «spa tourism», «medical tourism», «health and wellness tourism тощо. Одночасно українська фахова література вживає терміни «лікувальний туризм», «санаторно-лікувальний туризм», «оздоровчий туризм», «медичний туризм», зустрічаються «спа-туризм», «велнес-туризм» та інші інтерпретації. Хоча ці терміни інколи замінюють одне одного, й навіть вживаються замість поняття «спа-лікувальний туризм» чи «оздоровчо-лікувальний туризм», в більшості випадків під кожним з цих термінів маються на увазі різні концепції. У світовій практиці єдності у термінології в даній галузі немає. Досягнення такої єдності визначено одним із завдань на найближче майбутнє. За останні десятиліття лікувально-оздоровчий туризм зазнає суттєвих змін. Традиційні курорти перетворюються на поліфункціональниі оздоровчі центри, які розраховані на широке коло споживачів. У світі зростає кількість людей, які потребують відновлювальних антистресових програм і хочуть підтримувати гарну фізичну форму. Переважно це люди середнього віку, які не байдужі до активного фізичного відпочинку. В умовах курорту для даної групи рекреантів можливе проведення широкого спектру різноманітних рекреаційних програм та послуг, серед яких: оздоровча ходьба, різноманітні спортивнорекреаційні вправи, ігри та ін. Лікувально-оздоровчий туризм – видається одним з найперспективніших видів туризму України. Він розвивається за рахунок значних ресурсів: морського узбережжя, гарячих, теплих і холодних мінеральних джерел, лікувальних лиманових родовищ грязі, лісів тощо, якими багата країна. Інтерес до лікувально-оздоров-чого туризму в Європі постійно зростає, що в значній мірі обумовлено демографічними тенденціями. Проте знака рівності між лікуванням, оздоровленням у санаторнокурортних і лікарняно-поліклінічних умовах не може бути, оскільки окремі компоненти (наприклад, використання в лікувально-профілактичних цілях бутильованої води) не можуть замінити цілого комплексу лікувальнооздоровчої дії на людину курортної місцевості. Лікувально-оздоровчими властивостями володіє уся сукупність чинників природного комплексу курортно-рекреаційної місцевості в їх взаємозв'язку і взаємодоповненні, що включає як бальнеологічні, так і ландшафтно-кліматичні ресурси. Сучасна курортологія – це, насамперед, фізична реабілітація за допомогою кінезотерапії – «лікування рухом». Останніми роками на курортах України 11 відроджуються традиційні теренкури, чудові паркові зони, гірські маршрути, стежки ближнього і дальнього лікувального туризму та інші способи, що в світовій курортній практиці позначаються терміном recreation facility (оздоровчі послуги). [4] 2.2 Особливості класифікації лікувально-оздоровчих закладів у туристичній індустрії Лікувальний туризм (більш традиційний лікувальний, санаторнокурортний, медичний/клінічний) спрямований на подолання конкретних захворювань та реабілітацію або корекцію тіла, то оздоровчий та велнес-туризм є принципово новою течією, розрахованою на фізично і ментально здорових людей та спрямованою на підтримання загального здоров'я та соціального благополуччя. З точки зору попиту «лікувальні/медичні» туристи подорожують в основному з метою лікування конкретної хвороби чи медичного стану, а «велнес» туристи вирушають у подорож з тим, щоб покращити власне здоров'я та самопочуття й таким чином досягти вищих рівнів благополуччя. Окрім того, якщо «лікувальні» туристи прагнуть відновити здоров'я, то «велнес» туристи вже усвідомлюють себе здоровими і прагнуть підсилити це усвідомлення. На думку теоретиків велнесу, його не слід асоціювати з лікувальним туризмом, оскільки велнес передбачає первинну профілактику захворювань, тоді як лікувальний туризм являє собою профілактику другого-третього рівня чи навіть реабілітацію, що спрямовані на перешкоджання розвиткові вже існуючих захворювань чи відновлення втраченого стану. Виходячи з цього, поняття спа-лікувальний / лікувально-оздоровчий туризм (heаlth tourism) є узагальнюючою категорією, що охоплює оздоровчий (велнес) та лікувальний (більш традиційний лікувальний, санаторнолікувальний, медичний) туризм. При чому термін «спа» може відноситися як до спа-велнес концепції, так і до концепції традиційного лікувального туризму. Схематично, співвідношення цих категорій зображено. [5] З точки зору пропозиції на практиці дуже важко розмежувати оздоровчий та лікувальний туризм, оскільки обидва напрямки (оздоровчий/велнес та лікувальний) можуть поєднуватися в межах одного закладу і досягатися одними і тими ж засобами. Якщо у дефініціях секторів туризму, пов'язаних зі спа-лікувальним туризмом, все-таки прослідковуються певні узагальнення, то у класифікації спа-закладів (або лікувально-оздоровчих закладів) взагалі відсутній єдиний стандарт. Різні державні та недержавні організації, професійні об'єднання пропонують свої класифікації спа-закладів. Найбільш повну класифікацію спазакладів запропонувала Європейська СПА Асоціація ISPA). Відповідно до неї розрізняють: спа-клуби, медичні спа, мінеральні спа, спа-готелі, денні спа, спакруїзи (морські, річкові, озерні тощо). На бальнеологічному курорті як головний лікувальний чинник використовуються природні мінеральні води. Вони рекомендуються для зовнішнього застосування (ванни) і внутрішнього (інгаляції, пиття і т. д.) споживання. Мінеральні води допомагають вилікуватися від багатьох хвороб. Серед пацієнтів, які приїжджають на бальнеологічні курорти, в основному люди із захворюваннями шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної і нервової систем, дихальних шляхів і опорного рухового апарату. Лікування на цих курортах дає результати, з ефектом дії звичайних лікарських препаратів, але при цьому виключаються побічні ефекти, неминучі при прийомі ліків, подовжується період ремісії, знижується ймовірність подальших загострень і їх інтенсивність. Грязеві курорти прив'язані до родовищ лікувальної грязі (пелоїдів). Грязелікування показане переважно при патології суглобів, нервової системи травматичного походження, а також при гінекологічних і деяких інших захворюваннях. Кліматичні курорти такі ж різноманітні, як і сам клімат. У структурі кліматичних курортів світу лісові (рівнинні) складають приблизно 11,3%, гірські – 24,2%, кліматокумисолікувальні – близько 4,2%. Кожному з них властива унікальна комбінація кліматопогодних чинників (температура, атмосферний тиск, сонячне випромінювання і т. д.), які використовуються з лікувально профілактичною метою. Від поєднання цих чинників залежить профіль курорту. Якщо лісові курорти з континентальним кліматом показані 19 людям, страждаючим захворюваннями верхніх дихальних шляхів, астмою, розладами нервової системи, те перебування на гірських курортах рекомендується при початкових формах туберкульозу і недокрів'ї. Найбільш поширений і популярний тип кліматичного курорту – приморський. Ці курорти складають 60,3% у структурі кліматичних курортів світу. Все більше число туристів відкривають для себе можливості поєднювати відпочинок на морі з ефективним лікуванням. Разом з трьома основними типами курортів – бальнеологічними, грязьовими і кліматичними – виділяються перехідні типи. Вони використовують відразу декілька природних лікувальних чинників, наприклад, мінеральні води і грязі або клімат і мінеральні води. Перехідні курорти широко поширені в Європі і все більше привертають туристів з різних країн. Останніми роками широкого поширення набули spa курорти. Такі курорти організовуються не тільки в рекреаційних зонах, але і у великих мегаполісах, навіть в готелях, призначених для ділового туризму. За прогнозами, попит буде і далі зростати, адже здорове тіло і здоровий дух – це не тільки дань моді. Розроблена фахівцями spa центру індивідуальна програма робить людину не тільки здоровішою, але і сприяє позитивнішому сприйняттю життя. Останнім часом дуже популярні готелі зі spa комплексами на бальнеокурортах, а також спеціальні spa готелі, де завдання оздоровлення, релаксації із застосуванням різноманітних водних процедур і інших засобів виходять на перше місце. [6] 3.ЄВРОПА ТА ОЗДОРОВЧІ МЕТОДИ СХОДУ ТА ЗАХОДУ Головні райони лікувально-оздоровчого туризму у Європі розташовані у її центральній і східній частині. Список європейських держав, які є лідерами за туристськими прибуттями на санаторно-курортне лікування, очолює Чехія. Найбільш відомою і крупною оздоровницею у цій країні є Карлови Вари. За даними національної туристської адміністрації, щорічно місто відвідують приблизно 50 тисяч осіб з більше ніж 70 країн для лікування і приблизно 2 мільйони екскурсантів. Крім Карлових Вар, на території Чехії діє один з найстаріших у Європі курорт Тепліце, перший у світі радоновий санаторій Яхімов, курорти Мар’янске Лазнє і Франтішкове Лазнє, Лугачовіце, а також Янске Лазнє, де відкрили перший у Європі санаторій, що спеціалізувався на лікуванні дитячого паралічу. Головним конкурентом Чехії на європейському ринку лікувальнооздоровчого туризму сьогодні є Угорщина. Ця країна стала європейським центром водолікувального купання ще у дев’ятнадцятому столітті. Сьогодні 22 міста і 62 селища мають офіційно визнані лікувальними джерела. Відвідування бальнеологічних курортів є головною мотивацією подорожей в Угорщину. У 1998 р. кожен третій турист, що побував у цій країні, їхав на води. Особливо популярним відпочинок і лікування на угорських курортах є серед громадян Німеччини, США, Австрії, а також серед населення самої Угорщини. Частка цих країн у кількості міжнародних туристських прибуттів становить більше 50%. Туристські потоки в Угорщині спрямовані у двох напрямах – в Будапешт і на озеро Балатон. Ще у дев’ятнадцятому столітті столиця Угорщини отримала статус міста лікувальних вод. Польща представлена на ринку лікувально-оздоровчого туризму бальнеологічними і кліматичними курортами. Головними приморськими бальнеологічними і бальнеогрязевими курортами країни є Свіноуйсьцє, Камень Поморскі і Колобжег, що розташовані на узбережжі Балтійського моря. Проте вони є менш відомим, ніж чеські чи угорські, тому не можуть конкурувати з ними. Відсутність великих вкладень в рекламу, невисокий 10 рівень медичного обслуговування, а також холодне море – все це обмежує можливості польських курортів. В Німеччині найбільш відомим бальнеологічними курортами є Баден-Баден, Вісбаден, Баденвейлер, Вільдбад і Баєрсбронн, які розташовані у підніжжя гірського масиву Шварцвальд, Бад Хомбург і Бад Наухайм – поблизу Франкфурта, Ахен – на заході країни та багато інших. Серед кліматичних курортів переважають гірські і лісові (Кведлінгбург, Оберхоф, Фюссен та ін.), а також приморські (Вангероге, Даме, Травемюнде, Хайлігенхафен, Фленсбург). Хоча німці і віддають перевагу теплішим ніж Північне морям недостатньої кількості туристів ці оздоровниці не відчувають. В Австрії найвідомішим вважається бальнеологічний курорт Бадгастайн, що розташований на півдні провінції Зальцбург, у долині річки Гастайн. Його створили для використання гарячих радонових джерел. Крім поїздок на бальнеологічні і кліматичні курорти Австрія заохочує розвиток приозерного лікувально-оздоровчого туризму. Щорічно такі озера як Аттерзе, Мондзе, Осіахерзе чи Топліцзе відвідують приблизно 1 мільйон туристів. Приблизно 20 відсотків туристських прибуттів в країну здійснюється з лікувальною метою. Швейцарія поступається Німеччині і Австрії за кількістю курортів, але є не менш популярною як напрям лікувально-оздоровчого туризму. Щоправда, курортне лікування у цій країні є доступним лише для багатих клієнтів. Найвідомішими бальнеологічними оздоровницями Швейцарії є Баден, Бад Рагац і гірськокліматичні курорти Ароза, Давос, Санкт-Моріц, Зерматт та інші. Швейцарія стала першою практикувати лікування травами. [7] Тут розташований відомий і найбільший у Європі фітотерапевтичний центр Кран Монтана. Відвари і настоянки з трав допомагають активізувати захисні функції організму, позбавитися зайвої ваги і навіть затримати процес старіння. У центрі успішно лікують дерматоз, порушення обміну речовин, діабет, розлади нервової системи. Іспанія, Португалія і Греція притягують туристів своїми кліматичними приморськими курортами, які більш відомі як зони відпочинку і розваг. Спеціалізованих лікувальних курортів у цих країнах мало. У Західній Європі переважна більшість курортів зосереджена в Німеччині, Австрії та Швейцарії. Вони представлені головним чином двома типами: бальнеологічними і кліматичними. Південна Європа в лікувально-оздоровчого туризму представлена в основному Італією. Її бальнеологічні курорти зосереджені на північному сході країни, в області Емілія-Романія, і на острові Іск’я, який багатий не лише на термальні води, але й на лікувальні грязі. В Північній Європі лікувально-оздоровчий туризм розвинутий слабше, ніж в інших регіонах. Тут потрібно виділити приморські 12 кліматичні курорти Данії і Нідерландів і приозерні курорти Норвегії, Фінляндії і Швеції, але вони мають переважно внутрішнє значення. Східні ваннизбереглися і продовжують діяти з часів турецького панування шістнадцятогосімнадцятого століття. Ті туристи, що прагнуть поєднати лікування з відпочинком на воді, відправляються на одне з найбільших і найтепліших озер Європи – озеро Балатон. Це ідеальне місце для риболовлі, плавання, заняття вітрильним спортом, греблею і водними лижами. Щорічно на озеро приїжджає приблизно 100 тисяч туристів з різних країн. [8] ВИСНОВОК Отже, чим же відрізняються східні методи оздоровлення від західних методів. Обидва оздоровчі методи є дуже цінні в Європі та обидва мвють своє особливе поширення. Східні відрізняються тим, що більше орієнтованні на гімнастичні вправи, а ось західні більше на туристичні походи. Східні методи більше орієнтуються на медитативні практики; східні оздоровчі гімнастики, східну медицину; східні єдиноборства. За головну особливість східних оздоровчих систем можна взяти використання різних медитативних практик. Медитативні практики Сходу - це спеціальні методики, що застосовуються в різних сферах східної культури і мистецтва та призначені для розширення розумово-психічних можливостей людини, досягнення осяяння і прозріння в результаті тривалого роздуму в стані поглибленої зосередженості психіки і розуму. Основними особливостями східних оздоровчих систем є багатоспрямованість, і багатоступеневість: східні оздоровчі системи використовуються для самовдосконалення та саморозвитку не тільки фізичних, а й духовно-психологічних якостей людини, для профілактики і лікування організму. Дані оздоровчі системи дозволяють удосконалювати фізичні можливості і резерви багатьох систем організму. Західні методи відносять першочергово туризм. Лікувально-оздоровчий туризм дає змогу в комфортних і невимушених умовах підтримувати стан здоров’я у належному стані, тому його розвиток останніми роками є вкрай динамічним як на вітчизняному, так і на міжнародному туристичних ринках. ЛІТЕРАТУРА 1. Восточная гимнастика /Сост. Г.П. Сидоровкин. - Саратов: Приволж. кн. изд-во, 2007. - 272 с. 2. М. Бедаш, "Таємна магія. Йога. Теорія і практика "Вид: У-Факторія, 1999 р. 3. Л.В. Карні "Цигун" Вид: Майбутнє Землі, 2004 4. Всесвітня туристична організація [Електронний ресурс] :Офіційний сайт. - Режим доступу: http://unwto.org/ 5. Дмитревский Ю..Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие / Ю..Д..Дмитриевский. - Смоленск, 2010. – 316 с. 6. Державне агентство України з туризму та курортів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://www.tourism.gov.ua/ 7. Окладникова Е. А. Международный туризм. География туристских ресурсов мира / Е. А. Окладникова. – М. – СПб., 2010. – 384 с. 8. Редін В. Курорти як ринок лікування та відпочинку [Електронний ресурс] / В. Редін, І. Решетов, І. Ільчішина // Часопис соціально-економічної географії. Міжрегіональний збірник наукових праць. – 2009. – №6. – 117 Режим доступу до журн.: http://www.tourism.gov.ua/ Харків 2022 |