Інструментальні жанри епохи бароко.. СЕМІНАР2. План загальна характеристика епохи Сюїта кончерто гроссо соната висновок бароко
 Скачать 47.51 Kb.
|
|
СЕМІНАР 2 Інструментальні жанри епохи бароко. ПЛАН: -Загальна характеристика епохи - Сюїта -Кончерто гроссо -Соната -Висновок БАРОКО – (з італ. – чудернацький, дивний) – це художній стиль, який панував в європейському мистецтві у кінці ХVІ – середині ХVІІІ століття Характерні риси бароко: контрастність; емоційна напруга – афектація; динамічність образів – експресивність; прагнення до величності та пишності, до сумісництва реальності та ілюзії. На прикладі архітектури бароко, можна зрозуміти, що стиль бароко втілював урочистість, пишність,динамічність. Бароко – визнає критичне мислення культури нового часу, яка визнає домінантним науковий світогляд. Світоглядна парадигма – злам свідомості різні точки зору, багато деталей) прикладом цього є картина Караваджо «Лютнист» СЮЇТА(від фр.– ряд, послідовність). У XVII-XVIII ст. сюїти писали для оркестру, скрипки, віолончелі, лютні, клавесина. Були національні різновиди: італійські, французькі, німецькі. Оркестрові сюїти епохи бароко їх іноді називали увертюрами, це оркестрові багаточасткові циклічні твори з різною кількістю п'єс, танців і частин. Відомими прикладами оркестрових сюїт є "Музика на воді" (1717) і "Музика феєрверка". Музика для королівського феєрверку” (1749 р.) Ф. Генделя. Їх виконували спочатку спеціально запрошені танцюристи, згодом – особи найвищого суспільства. ТАНЦЮВАЛЬНА СЮЇТА. Такий твір складався з контрастних за характером танцювальних п’єс, що змінювали одна одну зі строгою послідовністю танцювальних частин: сувора та помірна алеманда (4/4); швидка куранта (3/4); повільна сарабанда (3/4); стрімка жига (3/8). Алелеманда - серйозна, некваплива. Як побутовий та придворний танець. Алеманда з'явилася в Англії, Франції та Нідерландах у середині XVI століття. Вона народилася з вітальних сигналів трубачів, що звучали під час зустрічі високих осіб - князів, графів та герцогів. Під ці вітальні звуки рухалася урочиста хода придворних, тому розмір танцю парний, як у маршу - 2/4. Куранта (courante - біжить, тече). Це французький танець теж придворного походження, але досить швидкий. Про це говорить назва, він відрізняється складними фігурами. Розмір його тридольний - ^3/_4 або ^3/_8. Сарабанда зовсім інша. Це повільний, величний танець, що народився Іспанії. Він виник з урочистого похоронного обряду, коли всі, хто був присутній на похованні, мовчки ступали навколо труни. Походження танцю відбилося у його назві - sacra banda - іспанською - свята хода. Дався взнаки в сарабанді і гордовитий іспанський характер. Незважаючи на те, що сарабанда - танець-хода, розмір її 3/_4 Жига (від англ. jig) – старовинний танець англійських моряків, швидкий, веселий, невимушений. Музика його ніби ллється безперервно, рівними тріолями, як веселий струмок, у розмірі 3, 6, 9 або 12 восьмих.  Слово «Концерт», як назва музичного твору, з'явилося в Італії наприкінці XVI ст. Концерт складається зазвичай із 3-х частин (крайні частини – у швидкому русі). У XVIII ст. симфонія, у якій інструменти місцями виконували соло, називалася CONCERTO GROSSO У.кончерто.гроссо.зустрічаються..3..фактури: 1.поліфонічна; 2.гомофонна; 3.акордова (хоральна).Переважає фактура синтетична – гомофонно-поліфонічного складу) Кончерто гроссо (дослівно з італійської – великий концерт) – жанр стародавньої інструментальної музики, що розрахований на змагання між собою 2-3 груп оркестру. До речі, оркестр у XVIІ ст. був камерним і переважно струнним. Спочатку кончерто гроссо складався з 4-5 частин, які співставлялися між собою за принципом контрасту (повільно-швидко) і складався для струнно-смичкового ансамблю. Пізніше кончерто гроссо зменшується до 3-4 частин, до складу ансамблю вводяться духові інструменти (труба, флейта, гобой, валторна). Одним із творців цього жанру є Арканджело Кореллі. Арканджело Кореллі СОНАТА – (з італ. – звучати). жанр надзвичайно поширений в інструментальній музиці від XVII століття до нашого часу. Тріо-сонати складалися для двох солюючих інструментів (наприклад, двох скрипок) з акомпанементом (переважно клавішних інструментів). Серед барокових тріо-сонат виділяються два основні види: церковна соната (sonata da chiesa) – інструментальна музика для публічного виконання; камерна або світська соната (sonata da camera) - інструментальна музика для домашнього музикування. Сонати першого типу складалися зазвичай у чотирьох розгорнутих поліфонічних частинах (повільно – швидко – повільно – швидко: І частина – імітаційна, ІІ і ІV частини – фуговані, ІІІ частина – гомофонна. ). Сонати другого типу містили більше коротких частин і нагадували танцювальні сюїти. Виконувались вони переважно 1-2 струнно-смичковими інструментами у супроводі клавесину і могла складатисьвід 1 до 5 частин.. Сонати обох типів іноді служили вступами до великих вокально-інструментальних форм: наприклад, назва «соната» вживається у значенні «увертюра» ще 1715 року, в кантаті № 182 І.С.Баха. Протягом 18 ст, з розширенням сфери світської музики, соната перетворилася на самостійний жанр камерної музики, і різницю між «церковною» та «домашньою» сонатами зникло. Музична культура бароко справила величезний вплив на розвиток подальшої епохи класицизму. І не тільки цієї епохи. Навіть зараз можна почути відголос бароко в інструментальних жанрах. Використана література: - Бочаров Ю. Жанры инструментальной музыки эпохи барокко - Грубер Р. Всеобщая история музыки. |