В чому полягає значення культурної спадковості, культурного генофонду у формуванні та розвитку культури
 Скачать 327.5 Kb.
|
|
1)В чому полягає значення культурної спадковості, культурного генофонду у формуванні та розвитку культури? Створюючи ключові цінності культура передає від покоління до поколінняцю своєрідну естафету.Саме в цьому і полягає її роль.Комунікативна функція культури зводиться до передачі історичного досвіду поколінь через механізм культурної спадковості та формування на цій основірізноманітних способів і типів спілкування між людьми;Ця функція зберігає досвід поколінь за допомогою складної знаковоїсимволічної системи, яка зберігає досвід поколінь в словах, поняттях,формулах науки, обрядах релігії, засобах виробництва, предметахспоживання. Змістовну основу складає культурний генофонд народу, що включає елементи етнічної культури, такі як: мова, народне мистецтво, матеріальна культура народу, національні звичаї і традиції, народна філософія і традиційна система виховання, етика народу і так далі.культура виступає як спосіб фіксації, збереження і передачі інформації з накопиченого досвіду національної спільності як в рамках одного покоління, так і між поколіннями, що змінюють один одного. 2)Дайте характеристику самобутнім загальним рисам української культури. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Цим самим вони розвивали не лише національну культуру, але й зробили вагомий внесок у скарбницю світової. Характерною особливістю української культури є її відкритість і стабільність, здатність сприймати й українізовувати різні культурні впливи. Завдяки цьому українська культура протягом своєї історії двічі змогла відродитись і зберегти духовний генофонд нації в умовах колоніального гніту. Українська культура століттями розвивалась в лоні литовської, польської, російської. Тому вона оцінювалась окремими дослідниками як похідна та "провінційна". На розвиток української культури негативно впливала відсутність власної державності, єдиної національної політики в галузі культури. В умовах колоніальної залежності сковувався творчий дух і самобутність нації, гальмувались або ставали неможливими культурні процеси. Здобуття Україною незалежності, розбудова самостійної держави, зростання самосвідомості нації і складний процес переходу до нового суспільства на зламі епох вимагають нового висвітлення культурологічних проблем, відкривають нові обрії розвитку української культури. 3)Проаналізуйте духовний розвиток племен трипільської культури та його значення. Особливістю Трипільської культури була велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі лишилося в культурі і побуті українців до сьогодні. Наприклад, слово "зять" походить від слова "взять". Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала собі його за чоловіка. Цікаво, що ще в позаминулому сторіччі на Україні існував звичай, згідно з яким дівчина могла прийти додому до хлопця, який їй подобався, сказати йому і його батькам, що вона хоче вийти за нього замуж і в 99% випадків так і ставалося (відмова хлопця в такому випадку вважалася для нього і його сім'ї великою ганьбою). Найпоширенішим був культ плодючості, який асоціювався з образом праматері.На жаль, зараз навряд чи вдасться відтворити картину первісних уявлень трипільців, але дещо можна дізнатись з нових досліджень цієї культури. У трипільців було циклічне уявлення про час. Вони представляли його собі як безкінечну дорогу, що рухається навколо центру Всесвіту. Населення Трипілля усвідомлювало періодичність глобальних криз і катаклізмів як загибель старого і зародження нового. І декілька сюжетів з їхньої міфології доводять це. Дослідження поховального обряду трипільців показали наявність грунтових та підкурганних поховань з трупоспаленнями та трупопокладеннями, у яких помітні відмінності між чоловічими та жіночими похованнями. Як особливість дівчаток ховали в урнах, дорослих – без урн. Відмічені окремі дуже багаті поховання знаті. 4)Визначити характерні особливості скіфської культури і культури народів Пн. Причорноморя. Зброя, кінське спорядження, так званий "звіриний" стиль, деяке металеве й інше начиння, а також знаряддя праці, почасти костюм і деякі прикраси на всіх цих територіях подібні майже в дрібних деталях. Це і є те загальне для скіфів і сусідніх народів, що з повним правом поєднується як скіфське в побуті їх усіх. Але в поселеннях і житлах, у посуді із глини й у деяких прикрасах, а особливо в похоронних спорудженнях і обрядах є специфічні відмінності по областях, наміченим у науці як території цих народів. Скіфські божества персоніфікували природні стихії, космічні явища і родючість землі. . Скіфи зводили значних розмірів курганні насипи, іноді завершуючи їх кам'яними скульптурами.у причорноморї різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. 5)Дайте оцінку матеріальній та духовній культурі племен дословянської доби. Дословянська доба - це період від появи людини на території сучасноїУкраїни і її розвиток до VI–IX ст. нашої ери, коли в процесі вдосконалення знарядь праці, техніки і технології землеробства,піднесення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та несення ремесла і торгівлі, а звідси і класової диференціації та розгляду родово-общинного ладу з’являються перші протодержави, які сприяли створенню фундаменту, на якому у IX ст. зросла могутня будова Древньоруської держави.до цієї доби відносяться кімерійська скіфська, сарматська, трипільська культури,та народів північного причорноморя. 6)Проведіть аналіз ранніх форм культури на східнословянських землях. Ранні релігії стародавніх слов'ян були анімістичними . Людина вірила, що все навколо неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за існування. Тому до природи стародавні слов'яни ставились як до живої істоти. Культ природи лежав в основі первісного релігійного світогляду. Анімістичний світогляд був основою всіх стародавніх вірувань, він глибоко проник в художню культуру, навіть нашу мову. Ранні релігійні вірування народів східних словян у своєму розвитку, крім анімізму, пройшли такі стадії: фетишизм, магія, тотемізм, землеробські культи, шаманство.Всі ці форми ранніх релігійних вірувань були властиві релігії і міфологічному світогляду стародавніх слов'ян. З допомогою ранніх форм релігійних вірувань люди вчились узагальнювати свій життєвий досвід, розвивати уяву про навколишній світ, шукати першопричину буття. Так у стародавніх слов'ян складалась уява про богів і першооснову світу, про походження життя (з'єднання небесного вогню і води, за стародавніми віруваннями, творить життя) тародавні слов'яни мали свій особливий добре розроблений релігійний календар. Його характерною рисою був тісний зв'язок з природою та хліборобством, він охоплював увесь господарський цикл. Усі свята в цьому календарі були пов'язані з однією ідеєю: вшанування Сонця і його супутних богів, боротьба літа з зимою, тепла з холодом. Усе це складає основу хліборобства, важливого для селянина. Стародавні слов'яни вірили у безсмертя душі, але досить своєрідно. Вони вважали, що після смерті небіжчика в залежності від його чеснот душа могла вселитись в раба, стати добрим духом дерева, птаха або тварини, могла вселятися в іншу людину. Незалежно від перевтілень душі, вона завжди відгукувалась добром на поклик людини.Вагомою складовою частиною світогляду стародавніх слов'ян була міфологія. За функціями й актуальністю слов'янська міфологія ділиться на декілька рівнів. 7)Поясніть суть першої християнської реформи Володимира. Перша релігійна реформа (980р.), яка була проведена Великим київським князем Володимиром, успіху не мала. Покровителя великої княжої бога Перуна було проголошено верховним богом Русі. Князь заснував пантеон, який складався з шести головних богів, їх ідолів спорудили в Києві біля княжеского терему. Реформа була половинчатою по характеру та серйозних позитивних наслідків не мала. У «Повести временных лет» є легендарна розповідь про вибір великим князем Володимиром нової віри. Відкинувши західне християнство, іслам, іудаїзм, князь віддав перевагу візантійському(східному) варіанту християнства – православ’ю. За цим рішенням стояли давні торгівельні, культурні і династичні зв’язки Русі з Візантією. 8)Дайте характеристику основних центрив давньоруської культури. Давньоруська держава згуртувала розрізнені народи Східної Європи, створила сприятливі умови для розвитку їх економічного, політичного і культурного життя, зробила країну не тільки оборо¬ноздатною, але й грізною для ворогів. Однак, починаючи вже з другої половини XI століття, в результаті розвитку феодального землеволодіння, політичного посилення великих землевласників, еко¬номічного і політичного зростання окремих міст, які стали новими центрами окремих земель Київської держави, кожна з яких стала проводити свій власний курс, поступово набирав сили процес розпаду Київської Русі.На кінець XII ст. нові політичні центри посилились і від¬окремились настільки, що можна вести мову про чотири групи земель, всередині яких існували особливо тісні економічні й політичні взаємини: 1. Київська, Чернігівська і Сіверська. 2. Галицька і Волинська. 3. Новгородська, Псковська, Смоленська, Полоцька і Вітебська. 4. Ростово-Суздальська, Рязанська, Устюзька, Му-ромська. Основною рисою розвитку культури на Галицько-Волинській землі були її тісні культурні зв.язки з іншими землями Київської Русі. Приєднання Волині і Прикарпаття до Києва за часів Воло¬димира Святославича і Ярослава Мудрого стало основою для тривалих культурних і політичних зв.язків. Волинь і Галичина були зв.язані з Києвом економічними взаємовідносинами, єдністю мате¬ріальної і духовної культури. Тому продовження традицій Київської Русі в духовному житті стало логічним для населення Галицько-Волинської держави. Близьке ж сусідство із Заходом принесло українському народові нові культурні впливи і надбання. На заході Галицько-волинська Русь була форпостом східносло¬в.янської духовності. Різні сфери її культури, зокрема такі як осві¬та, мистецтво, філософія, література, розвивалися під впливом захід¬ної та східної культур. Через такі культурні центри, як Володимир, Холм, Галич і Львів культурні впливи давньоруських земель надхо¬дили до східних слов.ян в Угорщину і держави Центральної Євро¬пи. У той же час Галицько-Волинські землі зазнавали істотних куль¬турних впливів своїх західних сусідів. засвоєні духовні і матеріальні цінності передавались іншим землям Стародавньої Русі. Але основа культури Галицько-волинського князівства була українська, спільна з іншими князівствами Стародавньої Русі. 9)Розкрийте значення осередків культурного життя Київської Русі. Церкви та монастирі стали осередками писемності та освіти. Церква сприяла розвиткові мистецтв та ремесл, так як церковники добре розуміли, що високе мистецтво, звернене до людських емоцій, часто куди ефективніше посилює віру, ніж богослов’я, що апелює до розуму. У справі поширення освіти на Русі важко переоцінити роль Софії Київської. Книги, які виходили із її стін, слугували основою для створення нових бібліотек, у тому числі й великої бібліотеки Печерського монастиря (з кінця XI ст. – найбільшого осередку культурного життя Київської держави). Згодом у кожному єпископському місті, а також у великих монастирях, за прикладом Софії виникли свої книгописні майстерні, котрі разом із бібліотеками склали базу для розвитку давньоруського літописання – видатного явища в культурному житті не тільки Київської Русі, а й усієї середньовічної Європи. Крім Києва, літописання велося в Новгороді, Чернігові, Переяславі, Галичі, Володимирі-Волинському та інших містах Русі. У XII-XIII ст. поряд із традиційними з’являються нові форми історичних творів: сказання, сімейні та родові хроніки, воєнні пові 11) Дайте оцінку культурі Київської Русі як джерелу культури українського народу. Поступово на основній території Київської Русі з тої самої людяності формувалася українська нація. Культурні здобутки давніх русичів, коріння яких сягало сивої давнини, частково трансформовані та пристосовані до умов християнської церкви, склали фундамент національної української культури. Носієм національної духовності народу, що формується протягом тривалого історичного періоду, є мова. Вона зберігає надбання культури народу, його традиції. Збереження і розвиток мови — це збереження і розвиток самого народу. Українська мова сформувалася на терені давньослов'янської мови. Вона інтенсивно розвивалась протягом XIV—XVIII ст., вдосконалюючи граматичну будову і збагачуючи свій лексичний склад. У духовній культурі українського народу провідне місце належить обрядам, звичаям, народній творчості, мистецтву, які своїм корінням сягають у давні часи родоплемінних відносин. Так, основним змістом аграрно-календарних обрядів є поклоніння Землі, Сонцю, силам природи. Вони передавали нащадкам знання, навички і традиції сільськогосподарського виробництва. З давніх часів збереглися такі обряди, як різдвяні колядки, свята весни, надії на успішний збір урожаю, осінні свята тощо. Роль релігії в житті людей дуже велика. Східні слов'яни були язичниками. Утворення держави Київська Русь привело до прийняття ЇЇ народом християнства. Нині християнство найбільш поширене в Україні. Будуються нові храми, реставруються давні. 12)В чому полягає історико-культурологічне значення християнізації Русі? Прийняття християнства – одна з найважливіших подій історії Київської Русі. Воно не було випадковим, мало передумови і причини, а також велике історичне значення. Передумовами були тісні зносини з християнськими державами. Знайомство слов’ян з християнством у V-VII ст. прийняття християнства сприяло зміцненню держави. Сприяло розвитку писемності, зодчества, іконопису. Підвищило міжнародний авторитет Київської Русі. Християнізація Русі мала великий вплив на розвиток її культури та державності. Зміна релігії спричинила великі світоглядн і зміни в людей - політеістична поганська релігія змінилась на монотеістичну - православне християнство (яке правда потерпіло досить великих видозмін протягом століть - відбулась так звана «асиміляція» деяких язичницьких вірувань та традицій з віруваннями та есхатологічними уявленнями релігіїї християнської). Щодо змін в культурі, то християнізація Русі справила великий вплив на розвиток кам'яної, архітектури, створила умови для виникнення такого виду мистецтва як іконопис, який набув самостійного розвитку, традиції візантійської іконографії послабились, і почали створюватися самобутні, яскраві шедеври церковного живопису. Також запровадження християнства сприяло розвитку освіти та книгописання. Звичайно, ці зміни не були одномоментними, але все ж таки, як ми бачимо, вже за сто років, в ХІ сторіччі й пізніше, християнство досить міцно займає свої позиції в Київській Русі. І, безумовно, велике значення в історії мала постать хрестителя Русі - князя Володимира Святославича 13)Визначте цивілізаційну роль Візантії у розвитку укр. культури. Вже з IX ст. починаються активні контакти Візантії та Київської Русі знаменитим шляхом "з варягів у греки". З легендарного походу князя Аскольда на Царгород у 860 р. було фактично започатковане хрещення Русі. У середині X ст. поїздка київської княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного мала велике . значення у дальшому розвитку торгово-політичних відносин між обома країнами і поширенні християнства на Русі. Шлюб сестри візантійського імператора Василія II — Анни з київським князем Володимиром довершив перетворення християнства на державну релігію Русі (акт хрещення 988 ) Запровадження християнства на Русі сприяло поширенню серед її населення слов'янської писемності — кирилиці. З Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, був запозичений церковний спів. Найпомітніший вплив Візантії на мистецтво Київської Русі. Давньоруські князі запрошували до Києва, а згодом і до Володимира візантійських архітекторів і художників для спорудження храмів та монастирів. Збудований Ярославом Мудрим у Києві 13-ку-польний собор Св.Софії був спроектований візантійськими зодчими, що використали й традиції давньоруської архітектури. У створенні його мозаїк і фресок, поряд з візантійськими митцями, брали участь і місцеві майстри, переймаючи досвід. У Володимирі під час розпису Дмитріївського собору місцеві майстри працювали над фресками вже на рівні з художниками, запрошеними із Константинополя. Як і в Росії, українське богослов'я, іконопис, церковна архітектура та література тривалий час дотримувалися візантійської традиції. Мотиви візантійської філософії відчутні в українській православній полемічній літературі, творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди. Відомими центрами освіти, науки, будівельного та образотворчого мистецтва візантійської орієнтації в Україні були Київ і Чернігів. 14. Зробіть аналіз спадщини матеріальної культури Київської Русі. Основні заняття і суспільні відносини. Основою культури Київської Русі була багатовікова самобутня культурна традиція східнослов'янських племен. Археологічні матеріали свідчать, що до середини I тисячоліття нашої ери в господарському укладі слов'ян давно вже переважало землеробство - підсічно-вогневе в поліській зоні й орне - у лісостепу. Для обробки землі предки сучасних українців застосовували плуг і соху, використовували тяглову силу волів і коней. До цього часу в лісостепу давно переважало двопілля - одне поле засівалося, а друге залишалося під паром. Скотарство, полювання, рибальство і бортництво (лісове бджільництво) для основного населення Русі стали до того часу підсобними, хоч і дуже важливими, промислами. Досить високого рівня досягло до Х віку і ремесло. Виготовленням виробів із заліза і кольорових металів займалися переважно майстри-професіонали. Ковальська справа вважалася заняттям почесним і навіть чаклунським Розвивалися гончарна справа, ткацтво, вичинка й обробка шкіри, різьблення покаменю і дереву. З льону, конопель і вовни слов'янки ткали чудові сукна і полотна, їм було знайоме складне малюнкове ткання і вишивка. Високим умінням відрізнялися майстри обробки шкір. 15. |