Походження давньогрецького театру.. Походження давньогрецького театру. 1 Давньогрецький театр виник з сільських святкувань на честь бога Діоніса. 2
Скачать 28.84 Kb.
|
Походження давньогрецького театру.1 Давньогрецький театр виник з сільських святкувань на честь бога Діоніса. 2 Спочатку Діоніс вважався богом продуктивної сили природи, і греки зображали його у вигляді козла або бика. Проте пізніше, коли населення стародавньої Греції познайомилося з обробітком виноградників, Діоніс став богом виноробства, а потім і богом поезії і театру. 3 Кілька разів на рік відбувалися святкування, присвячені Діонісу, на яких співали дифірамби (хвалебні пісні). 4 На цих святкуваннях виступали і ряджені, котрі складали свиту Діоніса. Учасники мазали особу винною гущавиною, надягали маски і козлині шкури. Разом з урочистими і сумними, виспівували веселі, а часто і непристойні пісні. Урочиста частина свята дала народження трагедії, весела і жартівлива – комедії. 5 Трагедія, за свідченням Аристотеля, веде свій початок від заспівувачів дифірамба, Слово трагедія походить від двох грецьких слів: трагос – козел і оді – пісня, тобто пісня козлів, оскільки супутниками Діоніса були сатири, козлоногі істоти, що прославляли подвиги і страждання бога. Міфологія греків виросла з прагнення пояснити навколишній світ, і була тісно пов’язана з релігією. Грецька трагедія цілком ґрунтується на міфології. Але крізь міфологічну оболонку драматург відображав в трагедії сучасне суспільне життя, виказував свої політичні, філософські і етичні переконання. Використання міфології робило трагедію надзвичайно дохідливою. У кожній п’єсі глядач зустрічав вже знайомих йому осіб і події, і міг вільніше стежити за тим, як ці міфи переробляла творча фантазія драматурга. За свідченням самих греків, трагедія вже в другій половині 6 ст. до н.е. досягла значного розвитку, використавши багату спадщину епосу і лірики. Посиленню дієвої сторони трагедії дуже сприяло нововведення трагіка Феспіда. Він виділив з хору особливого виконавця – актора. Феспід був першим афінським трагічним поетом. 6 Перша постановка його трагедії відбулася навесні 534 р. до н.е. на святі Великих Діонісій. Цей рік за традицією прийнято вважати роком народження світового театру. Ранні грецькі трагедії нагадували, швидше за все, ліричні кантати і майже суцільно складалися з пісень хору і актора. 7 а комедія – пійшла від заспівувачів фалічних пісень. Слово комедія теж походило від двох грецьких слів комос і оді. Слово комос позначало хід натовпу ряджених, що обсипали один одного жартами і насмішками на сільському святі на честь Діоніса. Отже, слово комедія позначає пісню комоса. З’явилась з аттичного комоса і стародавня аттична комедія (V ст. до н.е.), яка була політичною за своїм змістом. Вона постійно піднімала питання політичного устрою. 8 Свого вищого виразу театральне мистецтво V ст. до н.е. досягло у творчості трьох великих трагіків – Есхіла, Софокла, Еврипіда – і комедіографа Аристофана. 9 Організація театральних вистав Театр в Греції був державною установою, і організацію театральних вистав брала на себе сама держава, призначаючи для цієї мети спеціальних людей. 10 Драми ставили на трьох святах на честь Діоніса: Малих або Сільських Діонісіях (в грудні – січні); Ленеях (в січні – лютому); Великих або Міських Діонісіях (в березні – квітні). Драматичні вистави проходили як змагання драматургів. В них брали участь три трагічних і комічних поета. Кожний з трагіків повинен був представить по чотири п’єси: три трагедії і одну сатирову драму Змагання продовжувалися три дні. 11 Щодня з ранку грали три трагедії і одну сатирову драму. Надвечір виконували комедію одного з комічних поетів, що брали участь в змаганні. 12 всі витрати, пов’язані з навчанням хору, брали на себе багаті співгромадяни (хорег). Хорег повинен був організувати хор на свої гроші, виготовити для нього костюми. Для драматичних змагань було необхідно шість хорегів: три – для тетралогій і три – комедій. В хореги обирали любителів театру,. Вважалося, що хореги, актори і члени хору знаходяться під особливим заступництвом божества. Всі вони на час підготовки до драматургічних змагань звільнялися навіть від військової служби. 13 Судили на змаганні особливі виборні особи. Для драматургів, що перемогли, було встановлено три нагороди. Драматург, що зайняв на змаганні третє місце, вважався потерпілим поразку. Окрім гонорару, драматург одержував від держави як нагороду вінок із плюща. 14 На долю хорегів, які готували хор для драматургів, що перемогли, випадала велика честь. Такий хорег мав право спорудити пам’ятник в ознаменування своєї перемоги. На цьому пам’ятнику писали час вистави, ім’я драматурга, що переміг, назву його п’єси, а також ім’я хорега. Результати змагань заносилися до дидаскала, який зберігався в державному архіві Афін. Маски 15 Всі актори надягали маски, причому для кожної ролі - особливі маски. З рота маски стримів рупор, який підсилював голос. Маски зображували людей найрізноманітнішого типу, віку, суспільного становища, навіть передавали душевний стан і моральні якості. Змінюючи маску, один актор міг по ходу дії грати декілька різних ролей, правда, маски позбавляли можливості бачити міміку актора, але ця обставина компенсувалася його виразними рухами тіла. 16Маски виготовлялися з дерева і полотна. Полотняні маски накладалися на гіпсовий каркас, а потім розфарбовувалися. 17 Біла маска означала, що перед глядачами жінка, а темна - чоловік. Психологічний стан і риси характеру персонажів теж визначалися за кольором масок: 18 багровий - злість і дратівливість, рудий - хитрість; жовтий - хвороба. 19 Міфологічні боги зображувалися значно більшими, ніж звичайні люди, для чого актори взували спеціальне взуття з високими дерев'яними підошвами - ембатами у греків і котурнами у римлян (до 20 см), носили високий головний убір і підкладали під одежу прокладки, щоб здаватися могутнішими. Цей реквізит був необхідний ще й тому, що грецький театр був великих розміров . 20 Комічні персонажі повинні були викликати сміх. Тому їх вигляд був підкреслено непропорційний: товстий живіт, величезний зад і карикатурні маски. Комічний костюм мав дві пікантні подробиці, які в наш час можна було б прийняти за непристойні: майже всі персонажі мали великих розмірів шкіряні фалоси, а також хітони, що оголювали сідниці. Усе, що мало хоча б якесь відношення до запліднення і народження, вважалося пристойним і прекрасним. 21 Архітектура давньогрецького театру 22 Давньогрецький театр споруджувався на відкритому повітрі і складався з 3-х основних частин: орхестри, театрона і скени. Найдавнішою із цих частин є орхестра – круглий майданчик, на якому виступали хор і актори. Спочатку глядачі вільно розміщувалися навколо орхестри. Пізніше з’явилися особливі місця для публіки, розташовані на схилах прилеглих пагорбів і гір. Скена, що спочатку була призначена тільки для переодягання і виходів акторів, знаходилася ззовні кола орхестри. Оскільки в трагедії дія майже завжди відбувалася перед палацом або храмом, то, на думку німецького архітектора і археолога В.Дерпфельда, проскеній звичайно мав вигляд колонади або портика; ця колонада проходила або вздовж всього фасаду скени, або займала тільки її центральну частину. На обох кінцях будівлі скени були збудовані дві бічні прибудови, які називалися параскеніями. Параскенії служили , місцем зберігання декорацій та іншого театрального майна; в тих випадках, коли драма вимагала наявності двох або трьох жител, параскенії могли зображати ці житла. 26 Між скеною й місцями для глядачів, які займали дещо більше половини круга, знаходилися проходи – пароди, через які вступали на орхестру хор і актори, які по ходу п’єси прибували з міста, гавані або з чужої країни. 27 Планування грецького театру було розраховане на добру чутність. Крім того, для посилення звуку в деяких театрах застосовувалися резонуючі посудини, які поміщалися серед глядацьких місць. Якщо, стоячи в центрі орхестри, кинути на камінь підлоги монету або розірвати клаптик паперу, то дзвін монети, що впала, шерех листа, що розривається, будуть чутні в самому верхньому ряді. Завіси в грецькому театрі не було, хоча можливо, що в деяких п’єсах які-небудь частини проскенія тимчасово завішувалися від глядача. |