ІНДЗ Туранов. Положення про вчені звання та наукові ступені в Україні. Класифікація наукових ступенів в системі української освіти. Класифікація вчених звань в системі української освіти. Присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук
 Скачать 31.29 Kb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка Кафедра комп’ютерних технологій ВЧЕНІ ЗВАННЯ І НАУКОВІ СТУПЕНІ В УКРАЇНІ ІНДЗ з основ наукового дослідження Студента інженерно-педагогічного факультету групи КТ–43 Вінічука Петра Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент Туранов Ю. О. Тернопіль – 2018 План Вступ.
Висновки. Список використаних джерел. Вступ В процесі формування університетської освіти ще з 12 століття виробилася система наукових ступенів і звань, яку прийняли усі університети світу. Наукові ступені (інша назва — вчений або академічний ступінь, інколи вживають як вчені титули) запроваджено ще в середньовічних університетах. Це насамперед науковий (вчений) ступінь доктора наук (в класичних університетах це звичайно ступені доктора філософії, доктора права, доктора медицини і доктора теології). Вперше ступінь доктора наук присуджено в Болонському університеті у 1130 році. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Вищою атестаційною комісією України. Вчене звання старшого наукового співробітника на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Вища атестаційна комісія України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Україна володіє достатньо вагомим науково-технічним кадровим потенціалом, який відчутно впливає на її соціально-економічний розвиток. За рівнем такого впливу – 4,6 дослідника на 1000 осіб економічно активного населення – Україна дещо поступається країнам ЄС (5,7 – для перших 15 країн ЄС), проте випереджає нових членів цього Союзу, зокрема Словенію (4,5), Словаччину та Угорщину (3,7), а також Польщу (3,3). Згідно з чинним законодавством України, у системі вищої освіти та науки для характеристики кадрового потенціалу використовують наукові ступені та вчені звання. Ст. 32 Закону України "Про освіту" визначає, що вченими званнями є старший науковий співробітник, доцент і професор. Учені звання присвоюються на основі рішень вчених рад вищих закладів освіти, наукових установ і організацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У ст. 20 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначено, що вчені мають право на здобуття наукового ступеню кандидата наук і доктора наук. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Наявність відповідного наукового ступеню або вченого звання є кваліфікаційною вимогою для заняття науковим працівником відповідної посади. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Не слід плутати вчені звання з посадами науково-педагогічних працівників, які у деяких випадках збігаються. Так, у ст. 48 Закону України "Про вищу освіту" зазначено, що основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів І і II рівнів акредитації є: – викладач; – старший викладач; – голова предметної (циклової) комісії; – завідувач відділення; – заступник директора; – директор. Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації е: – асистент; – викладач; – старший викладач; – директор бібліотеки; – науковий працівник бібліотеки; – доцент; – професор; – завідувач кафедри; – декан; – проректор; – ректор.
Науковими ступенями в Україні є: – кандидат наук; – доктор наук. Наукові ступені присуджують спеціалізовані Вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих Вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються МОН. Основною формою підготовки науковців для захисту кандидатських та докторських дисертацій є аспірантура або докторантура, які функціонують при академічних та науково-дослідних інститутах. Іншою формою підготовки науковців є співпошукацтво. Співпошукувачі – особи, які мають вищу освіту і значний досвід роботи за спеціальністю та можуть самостійно працювати над дисертацією. За даними НАНУ, в Україні станом на грудень 2010 р., налічувалося понад 110 тисяч кандидатів та докторів наук, з яких лише трохи більше 20 тисяч працювали у науково-дослідних установах і вищих школах. Кандидат наук Кандидат наук – науковий ступінь, який присуджується на підставі захисту кандидатської дисертації та використовується в Україні й деяких інших країнах колишнього СРСР. Вперше запроваджений після Жовтневого перевороту постановою Раднаркому від 13 січня 1934 р. Цей ступінь був успадкований Україною після розпаду СРСР, що докладніше розглянуто у попередній темі. Порядок присудження наукового ступеню "кандидат наук" визначено Постановою КМУ "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника" від 07.03.2007 р. № 423 та Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України "Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію" від 17.10.2012 р. № 1112. Доктор наук Доктор наук – вищий науковий ступінь в Україні, який присуджується на підставі захисту докторської дисертації. Порядок присудження наукового ступеня "доктор наук" визначено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника" від 07.03.2007 р. № 423 та Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України "Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук та про їх апробацію" від 17.10.2012 р. №1112.
До вчених звань, що використовуються в системі освіти та науки України, належать: – старший науковий співробітник; – доцент; – професор. Старший науковий співробітник Вчене звання старшого наукового співробітника присвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації або наукових установах та організаціях, до них прирівняних, і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектора, лабораторії), завідувача кафедрою або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві – без співавторів. Вчене звання може бути присвоєне за спеціальністю, яка належите до іншої галузі науки, ніж галузь, у якій здобувачеві присуджено науковий ступінь кандидата наук, за умови, що опубліковані наукові праці містять отримані здобувачем нові науково обґрунтовані результати, які у сукупності розв'язують конкретне наукове завдання, що має істотне значення для відповідної галузі науки. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоює МОН на підставі рішення вченої (науково-технічної) ради вищого навчального закладу або наукової установи, яке приймається таємним голосуванням. Засідання вченої (науково-технічної) ради є правомочним, якщо в його роботі взяло участь не менш як дві третини її складу. Рішення ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні. Доцент Доцент (від лат. docere – "навчати") – в Україні та інших країнах вчене звання викладачів вищих навчальних закладів, що виконують функцію університетських лекторів; вчене звання співробітників наукових установ; посада у вищих навчальних закладах. Учене звання доцента присвоюється МОН на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, наукових установах, вчене звання доцента присвоюється на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації за основним місцем роботи. Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання доцента, є атестат. В Україні визнаються дійсними атестати, видані атестаційними органами СРСР і Російської федерації за результатами рішень вчених рад до 1 вересня 1992 р. Вчене звання доцента присвоюється працівникам вищих навчальних закладів III–IV рівнів акредитації або закладів післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації: 1) яким присуджений науковий ступінь кандидата (доктора) наук; 2) які мають: – стаж педагогічної роботи не менш як 5 років у зазначених закладах на посаді асистента, викладача, старшого викладача, доцента, професора, завідувача (начальника або його заступника) кафедри, декана факультету (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи), проректора (заступника начальника вищого військового навчального закладу з навчальної чи наукової роботи), у тому числі останній календарний рік на одній кафедрі на посаді доцента, професора, завідувача кафедри (начальника факультету або його заступника з навчальної чи наукової роботи, начальника кафедри або його заступника) з оплатою праці не менш як 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати); – навчально-методичні праці, що використовуються в навчальному процесі, наукові праці, зокрема не менш як п'ять наукових праць після захисту кандидатської дисертації, опублікованих у фахових наукових виданнях України, включених до затвердженого Міністерством освіти і науки України переліку, чи провідних наукових виданнях інших держав; 3) які викладають навчальні дисципліни на високому науково-методичному рівні, що підтверджено висновком кафедри вищого навчального закладу. Професор Професор (від лат. professor – викладач, вчитель) – вчене звання (науково-педагогічне), посада викладача вищого навчального закладу чи співробітника наукової установи. Професор веде навчальну та методичну роботу, читає лекційні курси, проводить наукові дослідження, керує самостійною підготовкою та науково-дослідною роботою студентів, підготовкою наукових та педагогічних кадрів. Учене звання професора присвоюється МОН молоді і спорту на основі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, наукової установи. Науковим, науково-педагогічним працівникам, які працюють у двох або більше вищих навчальних закладах, наукових установах, вчене звання професора присвоюється на підставі рішення вченої ради вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації або закладу післядипломної освіти III–IV рівнів акредитації, наукової установи за основним місцем роботи. Документом, що засвідчує присвоєння вченого звання професора, є атестат. В Україні визнаються дійсними атестати, видані атестаційними органами СРСР і Російської федерації за результатами рішень вчених рад до 01.09.1992 р.
Наукові ступені кандидата і доктора наук присуджуються рішенням спеціалізованої вченої ради за результатами прилюдного захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня осіб, які мають повну вищу освіту (для здобувачів доктора наук — науковий ступінь кандидата наук), глибокі фахові знання і значні досягнення в певній галузі науки, та затверджуються МОН молоді та спорту з одночасною видачею відповідних дипломів, на підставі атестаційного висновку експертизи дисертаційних робіт і розгляду атестаційних справ здобувачів. Кваліфікаційною науковою працею на здобуття наукового ступеня є дисертація, що виконується особисто здобувачем у вигляді спеціально підготовленого рукопису або опублікованої монографії та містить науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати досліджень, наукові положення, а у випадку прикладних — додатково відомості і документи, що підтверджують практичне використання отриманих здобувачем результатів, сукупність яких може кваліфікуватися як нове наукове досягнення, або вирішення наукових проблем, що мають важливе соціально-культурне, господарське значення, або як науково обґрунтовані технічні, економічні чи технологічні рішення, впровадження яких вносить значний вклад у розвиток економіки України та підвищення її обороноздатності. Основні результати дисертації, підтверджуючі наукові досягнення — додаткові відомості і документи, публікуються в провідних рецензованих наукових журналах і виданнях. Наукова дисертація також супроводжується окремими друкованими авторефератами, де викладаються основні ідеї і висновки дисертації, зазначається внесок автора в проведене дослідження, ступінь новизни і практична значимість результатів досліджень. Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється закладами вищої освіти III — IV рівнів акредитації, науково-дослідними установами або їх відокремленими підрозділами. Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура, що створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Підготовка кандидатської чи докторської дисертації виконується здобувачем, звичайно, (але не обов'язково) під час навчання в аспірантурі, під керівництвом відповідно наукового керівника або наукового консультанта, що призначається спеціалізованою вченою (науково-технічною) радою з одночасним затвердженням, для кожного здобувача окремо, теми дисертації, яка, як правило, пов'язується з напрямами основних науково-дослідних робіт закладу вищої освіти або наукової установи. У випадку здобуття наукового ступеня кандидата наук, здобувач, з одночасною підготовкою дисертації, складає ряд кандидатських іспитів, так званий «кандидатський мінімум», як правило, з філософії науки, іноземної мови та спеціальності, а у разі відсутності повної вищої освіти в галузі науки, з якої підготовлено дисертацію — додаткові кандидатські іспити. Перед захистом дисертації здійснюється ряд проміжних етапів: Попередня експертиза дисертації організацією, де виконувалася робота або до якої був прикріплений здобувач з видачею висновку про її наукову та практичну цінність. Ознайомлення наукової громадськості з доробком здобувача, для чого примірники дисертації та авторефератів передаються у вільний доступ до бібліотеки закладу вищої освіти (наукової установи), де спеціалізованою вченою радою прийнято дисертацію до захисту, також надсилаються членам спеціалізованої вченої ради, офіційним опонентам, фахівцям даної галузі науки і заінтересованим організаціям, визначених спеціалізованою вченою радою та МОН молоді і спорту. Попередній розгляд дисертації спеціалізованою вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи), яка визначає повноту викладу матеріалів дисертації в опублікованих працях. Повідомлення про прийняття дисертації до захисту і призначення офіційних опонентів публікується в офіційному друкованому виданні МОН молоді і спорту. Незалежна експертиза кандидатської і докторської дисертації відповідно двома або трьома офіційними опонентами, призначених спеціалізованою вченою радою з числа компетентних учених зі спеціальності, за якою подано дисертацію. Офіційний опонент на основі вивчення дисертації та праць, опублікованих за темою дисертації, подає до спеціалізованої вченої ради відгук. Подальший розгляд та захист дисертації проводиться за наявності менше двох негативних відгуків, які надійшли від офіційних опонентів. Прилюдний захист дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук проводиться на правоможному засіданні спеціалізованої вченої ради, що уповноважений МОН молоді спорту розглядати дисертації по певному колу спеціальностей, за участю відповідно обов'язково двох чи трьох офіційних опонентів у форматі наукової дискусії. Під час захисту дисертант робить наукову доповідь за результатами дисертаційної роботи, відповідає на критику опонентів і на питання аудиторії. Рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня вважається позитивним, якщо за нього проголосувало шляхом таємного голосування не менш як три чверті членів ради, які брали участь у засіданні. Проведення контролю за науковим рівнем дисертацій, їх наукової та практичної цінності, за роботою спеціалізованих вчених рад та дотриманням єдиних вимог до здобувачів наукових ступенів, а також експертиза дисертацій здійснюється МОН молоді і спорту за участю експертних рад. Експертні ради на основі аналізу дисертації та визначення відповідності рівня підготовки здобувачів — науковому ступеню кандидата або доктора наук, подає до МОН молоді і спорту атестаційний висновок, на підставі розгляду котрого Атестаційною колегією МОН молоді і спорту затверджується рішення експертної ради про присудження наукових ступенів кандидата або доктора наук та видається відповідні дипломи. Атестаційна справа здобувача наукового ступеня зберігається у спеціалізованій вченій раді протягом десяти років, дисертація — Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, а її електронний примірник — в Українському інституті науково-технічної та економічної інформації. Відгуки про дисертацію та автореферат, стенограма (розшифрована і засвідчена фонограма) засідання та протокол голосування залишаються у спеціалізованій вченій раді. Висновки Отже, наукові ступені і вчені звання є кваліфікаційною системою в науковій та науково-педагогічній діяльності, державним визнанням рівня кваліфікації вченого, що є критерієм ранжування наукових і науково-педагогічних працівників. В Україні присуджують наукові ступені— кандидата і доктора наук. Вчені звання доцента (по кафедрі), професора (по кафедрі, за спеціальністю) та старшого наукового співробітника (за спеціальністю) — присвоюють за рішенням вченої ради Міністерством освіти і науки України. Вчені звання доцента та старшого наукового співробітника присвоюють кандидатам і докторам наук, а вчене звання професора, як правило, — докторам наук. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Міністерством освіти і науки України. Наукові ступені доктора філософії і доктора наук присуджуються спеціалізованими вченими радами вищих навчальних закладів, наукових установ та організацій у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань є державним визнанням рівня кваліфікації вченого. Порядок присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань встановлюється Кабінетом Міністрів України. Список використаних джерел 1. Артюх С. Основи наукових досліджень: [підручник] / Українська інженерно-педагогічна академія. — Х. : УІПА, 2006. — 277с. 2. Афанасьєв А. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2005. — 96с. 3. Білоусова Т. Основи наукових досліджень: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. ун-т. — Кам'янець-Подільський, 2004. — 120с. 4. Габович А. Основи наукових досліджень: Підруч. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом "Інформаційна безпека" / Державний ун-т інформаційно-комунікаційних технологій / Володимир Олексійович Хорошко (ред.). — К. : ДУІКТ, 2006. — 174с. 5. Грищенко І. Основи наукових досліджень: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : Вид-во КНТЕУ, 2001. — 185с. 6. Ковальчук В. Основи наукових досліджень: Навчальний посібник/ Володимир Ковальчук, Лев Моїсєєв; Під наук. ред. В. О. Дроздова; М-во науки і освіти України, Акад. пед. наук України, Південний наук. центр АПН України. - 3-є вид. перероб. і доп.. - Київ: ВД "Професіонал", 2005. - 238 с. 7. Крушельницька О. Методологія та організація наукових досліджень: Навчальний посібник/ Ольга Крушельницька,. - К.: Кондор, 2003. - 189 с. 8. Малюга Н. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник/ Наталія Малюга,; Ред. Ф. Ф. Бутинець; М-во освіти і науки України, ЖДТУ. - Житомир: ПП "Рута", 2003. - 475 с. |