Потік свідомості один з провідних прийомів літератури модернізму. Потік свідомості
 Скачать 19.85 Kb.
|
|
10. Потік свідомості як стильовий прийом в англомовній літ Поті́к свідо́мості — один з провідних прийомів літератури модернізму. «Потік свідомості» в художній літературі є екстремальною формою внутрішнього монологу, яка імітує безпосередню передачу хаотичного процесу внутрішнього мовлення людини. В зарубіжній літературі 20 ст. яскравим представником цього прийому є Джеймс Джойс. Школа "потоку свідомості" сформувалася на початку XX ст. її представники (Дж. Джойс, Марсель Пруст, Вірджинія Вулф, Гертруда Стайн) використали "потік свідомості" насамперед як "техніку", спосіб розповіді, який полягав у тому, щоб показати психічний процес детально, з точнішою фіксацією думок, почуттів, підсвідомих поривань, у вигляді "потоку", "ріки". Термін належить американському філософу Вільяму Джеймсу, який вважав, що свідомість — це потік, ріка, в котрій думки, переживання, асоціації, спогади постійно перебивають одне одного і «неологічно», спонтанно перетинаються. Термін розвинувся зокрема під впливом ідей філософії Анрі Берґсона, який у своєму головному творі «Творча еволюція» проводив паралелі між нескінченним творчим потоком природи та художньою творчістю. o Підкреслена увага до духовного життя особистості. o Спонтанність виникнення думок та образів. o Відсутність чіткої послідовності. o Поєднання свідомого та несвідомого, раціонального та чуттєвого. o Підвищена емоційність. o Зменшення ролі автора на користь "я" героя. o Безперервність процесу внутрішньої діяльності особистості. o Глибокий психологізм. Стилістично "потік свідомості" виявився у синтаксичній невпорядкованості мовлення, використанні невласне прямої мови, оповідної манери, ремінісценсій, ліричних відступів. Джеймс Джойс --- Улісс, Джакомо Джойс, Портрет художника замолоду, Дублінці, Помилки за Фіннеганом «Улісс» Текст роману --- на голос автора нашуровується внутрішнє мислення персонажа. Всі події роману – протягом 1 дня. Події роману мали часові і просторові рамки. Кожний епізод прив'язаний до певної години доби, і в цілому складав хронометраж одного дня життя людини. Місце дії - Дублін - перетворив на місто - символ людського існування. Джойс не ставив за мету відтворити зміст гомерівського твору у сучасному варіанті. У ньому не було певного сюжету і чітких послідовних подій. Автор відмовився від розділових знаків, місцями не вживав початкової літери, використовував прийоми звукозапису, паралельно розгортав два рядки думок, обривав фрази і навіть слова, надав читачеві можливість самому відтворити хід думок героїв. Роман став, свого роду, енциклопедією декадентства. Прозаїк описав день за днем життя кожного з трьох героїв: Блума, Меріон і Стівена - 16 червня 1904 року. Не всі сучасники зрозуміли Джойса. В. Вульф – зрозуміла. «Портрет художника» внутрішній потік свідомості, самоаналіз зовнішні події відсуваються на ІІ план вплив психоаналізу Фройда ++ Вірджинія Вулф - «На маяк», «Місіс Делоуей».. «Місіс Делоуей» схоже з Джойсом: потік свідомості, події протягом 1 дня, самих подй – мало відмінність – у мові: Джойс змінює мову оповіді в кожному розділі, залежно від персонажа, Вулф – практично не змінює ретроспектива: місіс Делоуей пригадує про колишні події. Тут спогади важливіші для сюжетної лінії, ніж згадування минулого у Джойса - Основним завданням свого мистецтва представники "психологічної школи" уважали дослідження психологічного життя людини, що вони ізолювали від соціального середовища. - Навколишній світ цікавив їх лише в тій мері, у якій він відбивався у свідомості героїв - своєрідна подорож углиб особистоості, - пошуки нових шляхів у мистецтві, прагнучи до граничної глибини психологічного аналізу, до виявлення безмежних глибин духовного початку в людині. Звідси вільна форма діалогів і монологів, імпресіоністична манера опису обстановки й пейзажу, своєрідна композиція романів, в основі якої відтворення потоку почуттів, переживань, емоцій героїв, а не передача подій - необхідність звернути увагу на те, що прийнято вважати малим, – на мир душі. - художнє дослідження внутрішнього життя героя сполучається з розмиванням границь його характеру, що в добутку немає ні зав’язки, ні кульмінації, ні розв’язки, а, отже, немає в ньому й строго канонічного сюжету - Звідси й імпресіоністська манера зображення й опису: стильове явище, що характеризується відсутністю чітко заданої форми й прагненням передати предмет в уривчастих, миттєво фіксуюче кожне враження штрихах, вести оповідання через схоплені навмання деталі |