«Поведінкова економіка» – КР – Робота. (л.2-18). Зміст Вступ Поняття невизначеності та ризику Характеристика економічного ризику
 Скачать 137 Kb.
|
|
ЗМІСТ: 1. Вступ 2. Поняття невизначеності та ризику 3. Характеристика економічного ризику 4. Фактори виникнення економічного ризику та його функції 5. Класифікація ризиків « Коли Ви бачите великий успіх, це означає, що хтось колись пішов на великий ризик » (Пітер Друкер, американський спеціаліст з менеджменту) Ризик притаманний будь-якій сфері людської діяльності. Це пов’язано з багатьма умовами та чинниками, які впливають на позитивний результат рішень, що приймаються. Ризик недоотримання прогнозних показників почав більш яскраво проявлятись при товарно-грошових відносинах, конкурентній боротьбі суб’єктів господарського процесу. Будь-який суб’єкт ринкових відносин проявляє власну готовність іти на ризик в умовах невизначеності, тому що поряд з ризиком втрат існує можливість додаткових доходів. Тому становлення ринкових відносин, побудованих на економічних законах, зумовило необхідність вивчення теорії ризику. « Невизначеність та ризик – головна складність та головний шанс бізнесу » (Девід Хертц, американський юрист) 2. Поняття невизначеності та ризику У повсякденному житті найкращим прикладом невизначеності є формування людиною думок та суджень щодо майбутнього розвитку подій – вартості нерухомості через місяць, величини попиту на нову комп’ютерну програму чи врожаю сільськогосподарських культур восени. Можливість отримання абсолютного точного знання існує лише у випадках, пов’язаних із визначенням фізичних параметрів (розмірів, маси, сили тощо) об’єктів оточуючого середовища та за умови використання складних лабораторних методів. У повсякденному житті знання щодо майбутнього, яке знаходиться під впливом значної кількості факторів, що не піддаються вивченню та передбаченню, базуються на основі приблизних оцінок, що і формує поняття невизначеності. Невизначеність має постійний та об’єктивний характер незалежно від того, береться вона до уваги чи ігнорується. Але, як показує досвід, недооцінка невизначеності є небезпечною та іноді загрозливою не лише для окремого суб’єкта, а й для людства в цілому. На сучасному етапі розвитку людства та господарських систем зокрема невизначеність розглядається невід’ємною характеристикою ринкового середовища, яке знаходиться в постійному русі та зміні. Це, у свою чергу, потребує адаптації поведінки економічних суб’єктів, зокрема через прийняття ними господарських та управлінських рішень в умовах невизначеності. У загальному сенсі “невизначеність” означає неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору видів їх прояву. Тобто невизначеність не піддається оцінці. П. Самуельсон зазначає, що “невизначеність створює невідповідність між тим, чого люди чекають, і тим, що насправді відбувається”. Ступінь невизначеності залежить як від характеру невизначених параметрів, так і від терміну прогнозування (зростає зі збільшенням останнього). В економічній сфері поняття невизначеності тісно пов’язане з проблемою повноти знання про середовище функціонування, зокрема обмеженістю інформації (як одним з видів ресурсів), яка необхідна для прийняття господарських рішень. У даному випадку обмеженість інформаційного ресурсу викликана невідповідністю його основним якісним характеристикам, серед яких: − повнота – відображення всіх економічних процесів та явищ, які є суттєвими та важливими для прийняття раціонального господарського рішення; − зрозумілість – доступність її усвідомлення тим користувачем, для якого вона призначена; − достовірність – об’єктивність та відповідність реальному стану речей; − актуальність – відповідність поточному моменту часу. Виходячи з цього, невизначеністю є недостатність інформації про умови, в яких буде здійснюватися економічна діяльність чи реалізовуватися проект, що обумовлює складність визначення кінцевих результатів господарської діяльності на всіх рівнях економічної системи. Наприклад, відсутність інформації щодо прогнозованого рівня інфляції країни у наступному році ускладнює розрахунок норми віддачі на вкладений інвестором капітал у проект з будівництва торговельного комплексу (на мікроекономічному рівні) чи орієнтовної вартості кредитних ресурсів у банківській системі (на макроекономічному рівні). Поняття невизначеності є досить широким і складним зі значним спектром різновидів прояву. Розглянемо її ключові класифікаційні ознаки. У загальному сенсі невизначеність означає неможливість оцінки майбутнього розвитку подій як з точки зору ймовірності їх реалізації, так і з точки зору видів їх прояву. Тобто невизначеність – це те, що не піддається оцінці. В економічній сфері невизначеність пов’язана з обмеженістю інформаційного ресурсу та означає недостатність інформації про умови, у яких буде здійснюватися економічна діяльність чи реалізовуватися проект. Класифікація невизначеності 1. За природою походження невизначеність може бути: − істинною, яка зумовлена властивостями економічних процесів та явищ. У даному випадку мова йде, з одного боку, про об’єктивну неможливість врахування впливу випадкових чинників та обмеженість людського пізнання на певному етапі його розвитку, а з іншого – численність економічних суб’єктів з власними інтересами та особливою поведінкою; − інформаційною, яка викликана обмеженістю інформації щодо об’єктивних процесів та економічної поведінки суб’єктів. 2. За причинами виникнення невизначеність буває: − інформаційна, яка обумовлена дефіцитом (надлишком) інформації, її недостовірністю чи неактуальністю, та (або) асиметрією інформації на ринку. Проблема асиметрії інформації на ринку стала центральною в дослідженнях нобелівських лауреатів 2001 року – американських економістів Дж. Ейкерлофа, М. Спенса та Дж. Стігліца, та характеризує ситуацію, коли одні суб’єкти ринку володіють інформацією, якої не мають інші зацікавлені сторони, призводячи до неефективності використання засобів та ресурсів в економіці; − часова, пов’язана з динамізмом зовнішнього середовища функціонування економічного суб’єкта (наприклад, зміною кон’юнктури ринку, асортименту продукції, поведінкою конкурентів) та, відповідно, впливом фактора часу на прийняття ним управлінських рішень; − соціально-економічна, зумовлена нестабільністю умов функціонування економічної системи країни – податкової чи бюджетної політики держави, стабільності національної грошової одиниці, обсягів іноземних інвестицій в країну, рівня безробіття, стану освіти та медицини, демографічної ситуації; − політико-правова, пов’язана зі змінами законодавчих вимог та норм права, політичної системи (в т.ч. політичної стабільності та спрямованості державної політики); − екологічна, яка обумовлена глобальними змінами екологічної ситуації, зокрема пов’язаними з забрудненням навколишнього середовища, глобальним потеплінням, обмеженістю природних ресурсів та ін.; − технологічна, яка безпосередньо пов’язана з темпами науково-технічного прогресу, рівнем інноваційності національної економіки країни тощо. 3. За ймовірністю настання подій невизначеність існує у вигляді: − повної невизначеності, яка характеризується майже близькою до 0 прогнозованістю настання подій; − повної визначеності, для якої характерним є близька до 1 прогнозованість настання подій; − часткової невизначеності, яка має більш практичний характер, порівняно з вищенаведеними варіантами, та характеризується ступенем прогнозованості настання подій в діапазоні від 0 до 1. Так, у процесі прийняття управлінських рішень невизначеність потребує обов’язкового урахування, частіше за все шляхом формалізованого її опису, зокрема усіх можливих варіантів та умов реалізації проекту з подальшим перетворенням інформації щодо факторів невизначеності в інформацію щодо ймовірності їх реалізації. Таким чином, невизначеність слугує необхідною та достатньою умовою виникнення ризику. Тільки за умови багатоваріантності розвитку майбутнього та наявності елементів непередбаченості можна говорити про існування ризику (за умови визначеності ризики відсутні). Невизначеність є необхідною умовою виникнення ризику. Невизначеність – це одна з причин виникнення ризику. Ризик є невід’ємною складовою будь-якої сфери життєдіяльності суспільства. Виникнення поняття відносять до сфери азартних ігор та необхідності оцінювання небезпеки, на яку наражаються в процесі гри її учасники. Термін “ризик” походить від латинського “risicare”, що означає “зважитися”. Хоча зустрічаються й інші варіанти трактування: від грецького “ridsikon, ridsa” – скеля; італійського “risiko” – небезпека, загроза; французького “risqoe” – погроза, ризикувати. У ринкових умовах ризик зазвичай пов’язаний з результатами господарської діяльності, які можуть бути як позитивними (у даному випадку ризик виступає можливістю), так і негативними (ризик виступає загрозою). Відтак ризик виникає тільки за умови наявності мінімум двох сценаріїв розвитку подій, відповідно двох і більше можливих результатів. Альтернативні наслідки реалізації ризику дозволяють визначати його передусім як ймовірність 1) виникнення негативних наслідків дій; 2) будь-якого відхилення від запланованих результатів; 3) виникнення як позитивних, так і несприятливих наслідків. Одним із поширених наслідків реалізації ризику є помилковість прийнятих рішень, що призводить до втрат. Втрати можуть бути: − матеріальними (у вигляді виникнення непередбачених витрат на утримання обладнання, придбання сировини, оплату енергії тощо); − трудовими (вимірюються втратою робочого часу внаслідок виникнення непередбачених обставин); − фінансовими (оцінюються завданою грошовою шкодою, пов’язаною з виплатою непередбачених платежів, податків, а також недоотриманими доходами); − втратами часу (визначаються годинами, днями, місяцями затримання необхідного результату); − специфічними втратами (наприклад, моральними – втратою репутації, соціальними – втратою довіри з боку споживачів тощо). Об’єктом ризику виступає зазвичай матеріальний об’єкт (індивідуум або майно) чи майновий інтерес (нематеріальна властивість об’єкта, наприклад, прибуток). Водночас ризик – це не лише результат певних дій чи ймовірність настання певної події, сутність ризику розкривається також і через причини його виникнення (джерело ризику). Причиною ризику є певна подія, ймовірність реалізації якої можна визначити, а ось час та місце її виникнення точно визначити неможливо. Вона обумовлена специфікою ринкових відносин, впливом зовнішніх факторів (навколишнього середовища) та внутрішніх (в т.ч. суб’єктивних особливостей осіб, що приймають рішення). Відтак з точки зору природи походження ризик має три сторони: об’єктивну, суб’єктивну, об’єктивно-суб’єктивну. Об’єктивна сторона передбачає притаманність ризику реально існуючим явищам та процесам незалежно від його усвідомлення та врахування індивідуумом. Суб’єктивна сторона означає індивідуальність оцінювання величини ризику внаслідок моральних, психологічних та ідеологічних принципів тощо. Об’єктивно-суб’єктивна сторона ризику означає його визначеність процесами як суб’єктивного, так і об’єктивного характеру. До основних джерел виникнення ризику належать: − невизначеність природних процесів та явищ (проявляється у вигляді стихійних сил природи – землетрусів, ураганів, граду тощо, та, як наслідок, негативного впливу на результати економічної діяльності); − випадковість подій (обумовлена ймовірнісною сутністю соціально-економічних та технологічних процесів та неможливістю передбачення настання певного результату); − суперечливість інтересів і тенденцій (наприклад, конкуренція); − інформаційна обмеженість (неповнота чи недостатня якість інформації); − неможливість однозначного пізнання об’єктів, процесів та явищ; − різноманітність соціально-психологічних установок та оцінок індивідуумів у процесі прийняття рішень. Отже, структурно ризик являє собою взаємопов’язану сукупність таких складових, як джерело ризику (події або групи подій, які несуть у собі загрозу виникнення втрат або шанс отримання додаткових вигод порівняно з ситуацією відмови від ризику); об’єкт ризику (те, на що впливає джерело ризику); наслідки реалізації ризику (результат реалізації загрози або шансу) (рис. 1.).
Рисунок 1. – Структура ризику Крім того, структурно ризик можна описати за допомогою наступних характеристик: − небезпека; − охоплення ризиком; − вразливість (чутливість до ризику); − ступінь взаємодії ризиків. Небезпека – потенційна загроза виникнення збитків або іншої форми реалізації ризику, обумовлена специфікою об’єкта, особливостями ризикової ситуації і природою зазначеної шкоди. Небезпека є ключовою характеристикою ризику, без неї ризик просто неможливий. Охоплення ризиком – характеристика ситуації, яка загрожує виникненням збитків або іншої форми реалізації ризику. У технічному сенсі це кількість одиниць спостереження. Залежно від особливостей ризику під ним можуть розумітися різні речі: при аналізі смертності це може бути кількість осіб у досліджуваній групі; а при аналізі ризику природних катастроф – площа небезпечної території. Уразливість – інтенсивність, з якою може виникнути збиток різного розміру відносно розглянутого об’єкта. По суті уразливість являє собою з одного боку кількісний вимір ризику, а з іншого – виявлення впливу різних чинників на величину ризику. Взаємодія з іншими ризиками – розгляд групи ризиків (портфеля ризиків). При цьому взаємозв’язок ризиків розуміється в самому широкому сенсі слова, а не тільки в значенні наявності або відсутності статистичної залежності. 3. Характеристика економічного ризику Для економічної діяльності важливою є вартісна оцінка реалізації ризикової події, тому під економічним ризиком слід розуміти вартісну міру наслідків реалізації загрози або шансу, ймовірність яких обумовлена впливом події або групи подій, що слугують джерелом ризику, на об’єкт. «Економічний ризик» є вартісною мірою наслідків реалізації загрози або шансу, ймовірність яких обумовлена впливом події або групи подій, що слугують джерелом ризику, на об’єкт. Отже, базовими складовими поняття “економічний ризик” є наступні моменти: − можливість виникнення збитку (наприклад, виробництво якої-небудь продукції може супроводжуватися виникненням збитків і т.д.). Ситуації, в яких наперед відомо, що збиток зі 100 % ймовірністю не виникає, в загальному випадку до ризикових не належать. Тобто в заданих умовах суб’єкт господарювання діє в без ризикових умовах; − невизначеність, непередбачуваність, випадковість цієї можливості. Функціонуючи на ринку в умовах конкуренції, суб’єкт господарювання не завжди може передбачити, як поведе себе конкурент, тобто змушений діяти в умовах невизначеності. Інший приклад – інноваційна діяльність: продукуючи інновації, суб’єкт господарювання не знає напевно, як на них відреагує ринок; − небажаність виникнення збитку. Якщо поява збитку не зачіпає інтересів суб’єкта, з яким даний збиток може бути пов’язаний, то це вже не є ризиком даного суб’єкта. Наприклад, якщо уявити ситуацію, за якої у суб’єкта господарювання на виробництві сталася пожежа, в результаті якої було пошкоджено старий склад з певними матеріалами. У випадку, коли цей суб’єкт мав намір ці матеріали використати у виробництві – маємо справу з економічним ризиком. Якщо ж склад лишився цілим, а доля пошкоджених матеріалів для цього суб’єкта байдужа, бо вони не мали ніякої цінності – економічний ризик відсутній; − грошовий вимір збитку, який дозволяє кількісно оцінити можливі ризики та збитки (в природній для бізнесу формі), а також керувати ними за допомогою різних економічних інструментів і методів, що дозволяють працювати з грошовими сумами. Наприклад, ризик втрати здоров’я внаслідок хвороби або нещасного випадку носить фізіологічну природу. Однак якщо Ви витрачаєте кошти на лікування та несете таким чином фінансові витрати на придбання ліків або недоотримуєте прибуток внаслідок втрати працездатності, відповідно виникає економічний ризик. Розрізняють дві теорії пояснення сутності ризику. Перша теорія – класична (сформульована Дж. Міллем, І. У. Сенсором) – розглядає ризик з позиції очікуваних втрат, що можуть виникнути внаслідок прийняття певного рішення, тобто збитку. З метою врахування потенційного збитку (внаслідок реалізації ризику) представники теорії пропонували виокремлювати в структурі підприємницького доходу поряд з процентом (платою за вкладений капітал), заробітною платою тощо, також і плату за ризик. Західний економіст Дж. М. Кейнс також пропонував враховувати ризики під час прийняття економічних рішень, зокрема це стосувалося формування вартості товару. Так, класик виокремлював три види ризику для врахування: ризик позичальника, ризик кредитора та ризик інфляції. Представники іншої теорії – неокласичної, а саме А. Маршал та А. Пігу, визначали ризик через величину можливих коливань розміру очікуваного прибутку. Згідно з неокласичною теорією процес прийняття рішень індивідуумом обумовлений концепцією граничної корисності, а тому підприємець обере той варіант рішення, який характеризується найменшим коливанням очікуваного прибутку.
Рисунок 2. – Характеристики поняття «економічний ризик» Характерними рисами поняття “ризик”, пізнання яких сприяє більш повному розкриттю його економічної природи, є: − суперечливість. У даному випадку мова йде про ряд протиріч, якими характеризується ризик. З одного боку, ризик зазвичай супроводжує діяльність, пов’язану з отриманням результатів нетрадиційними новими способами (прикладом може слугувати інноваційна діяльність). Це дозволяє долати консерватизм, психологічні бар’єри тощо та сприяти генеруванню новаторських ідей, ініціатив, що, у свою чергу, має важливі економічні, соціальні, духовні наслідки та прискорює суспільний і технічний прогрес. З іншого боку, ризик обумовлює розповсюдження авантюризму та волюнтаризму, що в умовах невизначеності є передумовою понесення втрат; − альтернативність. Передбачає необхідність вибору з кількох можливих варіантів рішення, оскільки відсутність можливості вибору унеможливлює наявність ризику; − невизначеність. Ризик є засобом усунення невизначеності, яка існує через ряд суб’єктивних та об’єктивних факторів та означає відсутність достовірних знань. Виникнення ризику можливе за таких умов: − існування невизначеності, тобто достатньої та достовірної інформації для прийняття рішення; − наявність високорозвинутої економіки, зокрема дотримання свободи вибору, підприємництва та незалежності товаровиробників, добросовісної конкуренції, економічної свободи тощо; − існування матеріальної зацікавленості у кінцевих результатах прийняття рішень. Отже, ризик є інструментом зняття невизначеності в суспільстві та об’єктивною реальністю, яка потребує обов’язкового врахування під час прийняття рішень економічним суб’єктом з метою уникнення потенційних фінансових, матеріальних, трудових втрат тощо. Ризик є невід’ємною складовою ринкових відносин, поєднує об’єктивні та суб’єктивні риси, завдяки сприянню інноваційній та новаторській діяльності виступає стимулятором науково-технічного та суспільного прогресу в цілому. 4. Фактори виникнення економічного ризику та його функції Сучасні умови господарювання характеризуються посиленням ролі ризиків, які все більше набувають глобального характеру. Ряд особливостей, притаманних ринковим відносинам, а саме дія 16 конкуренції, кон’юнктурні зміни, нестабільність цін тощо спричиняють невизначеність та невпевненість в одержанні бажаного кінцевого результату. Відтак підприємницька діяльність характеризується посиленою ризиковістю. Різноманіття факторів, які обумовлюють виникнення ризиків, пов’язане як зі специфікою певного виду діяльності, так і з загальними рисами невизначеності умов господарювання. Фактори виникнення економічного ризику (так звані ризикоутворюючі чинники) відображають сукупність процесів та явищ, які сприяють виникненню певного ризику, тобто це рушійні сили (причини), які породжують ризикові процеси. З метою узагальнення причин виникнення ризику існує класифікація факторів виникнення ризику залежно від таких ознак, як масштаб впливу, можливості ідентифікації та управління ризиком, характер походження та впливу (рис. 1.3).  Рисунок 3. – Класифікація факторів виникнення ризику В розрізі ознаки “масштаб впливу” розрізняють мега-, макро-, мезо- та мікроризики. В умовах поширення інтеграційних процесів та тенденцій глобалізації народного господарства виникають ризикоутворюючі фактори на рівні мегасередовища, тобто фактори наднаціонального рівня. Характерною ознакою таких ризиків є їх системні властивості, тобто їх реалізація впливає на декілька країн одночасно та має тривалий часовий горизонт дії (до 10 та більше років). Умовно мегаризики можна поділити на економічні (включають фіскальні, валютні, газові та нафтові кризи, хронічне безробіття тощо), екологічні (обумовлені як природними катаклізмами (землетруси, повені), так і антропогенними (порушення екосистем, дефіцит питної води, кліматичні зміни), геополітичні (охоплюють сферу політики, дипломатії, злочинності, тероризму, воєнних конфліктів), технологічні (пов’язані з посиленням ролі інформації, кібератаками, розвитком генної інженерії) та соціальні (до складу яких входять проблеми майнової нерівності, продовольчі кризи, пандемії тощо). За даними Світового економічного форуму, ключовими глобальними ризиками на 2014–2024 рр. є посилення майнового розриву між багатими і бідними та макроекономічні ризики, пов’язані з фіскальними кризами та економічними труднощами. Сутність та види макроекономічних ризиків аналогічні мегаризикам, але їх вплив обмежується лише однією країною. Мезоризики діють на рівні окремих галузей, а відтак галузеві ризики можна визначити як ймовірність відхилення фінансових результатів господарюючого суб’єкта галузі внаслідок змін в економічному стані цієї галузі. Специфічними рисами галузевого ризику є його безпосередній зв’язок зі ступенем змін в економічному та фінансовому стані галузі, рівнем внутрішньогалузевої конкуренції, схильність стану окремих галузей до циклічних коливань (наприклад, сільськогосподарська галузь) та стадії життєвого циклу (наприклад, кожна стадія розвитку галузі характеризується специфічними для неї темпами продажу, рівнем доходів тощо). Група мікроризиків діє на рівні окремого суб’єкта господарювання і пов’язана з дією ряду факторів суб’єктивного та об’єктивного характеру. За критерієм можливості ідентифікації ризиків та подальшого управління ними фактори поділяються на контрольовані та неконтрольовані. Фактори, визначення яких стає можливим ще на етапі якісного аналізу прийняття відповідного рішення з подальшим їх усуненням чи управлінням, вважаються контрольованими. У свою чергу, неконтрольовані фактори можуть бути: − невизначеними – оцінка ймовірності виникнення таких ризиків ускладнюється та обмежується зазвичай визначенням числових діапазонів зміни значень можливих їх наслідків. У даному випадку стає необхідним використання методів визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, які базуються на теорії ігор, статистичному інструментарії тощо; − визначеними – оцінка ймовірності виникнення таких ризиків здійснюється шляхом використання відповідних статистичних величин (математичне очікування, дисперсія тощо). За характером походження фактори виникнення економічного ризику поділяються на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фактори пов’язані безпосередньо з функціонуванням конкретного господарюючого суб’єкта та охоплюють всі процеси та явища, які виникають як у сфері виробництва та обігу, так і в сфері управління. Такими факторами можуть слугувати стратегія фірми, принципи її діяльності, особливості ресурсної бази, рівень використання новітніх технологій тощо. У свою чергу, внутрішні фактори можуть бути об’єктивними (їх виникнення мінімально залежить від людського чинника) та суб’єктивними (пов’язані з людським фактором). До перших належать: непередбачені зміни у виробничому процесі, розробці та впровадженні технологій, недосконалість внутрішньої інформаційної системи фірми тощо. Суб’єктивними внутрішніми факторами виникнення ризику зазвичай є всі фактори, пов’язані з якістю трудових ресурсів фірми. Наприклад, це низький рівень компетентності персоналу (як наслідок високий ризик виникнення помилок), відсутність внутрішньої корпоративної етики та культури тощо. Існування зовнішніх факторів обумовлене навколишнім середовищем функціонування фірми, відповідно не залежить від неї та потребує максимальної адаптації від господарюючого суб’єкта з метою уникнення негативного впливу та максимального використання всіх потенційних можливостей. За характером впливу зовнішні фактори поділяються на фактори прямої та опосередкованої дії. Прямий вплив на виникнення ризиків під час функціонування фірми здійснюють такі чинники, як: − законодавче та нормативно-правове поле, яке регулює підприємницьку та господарську діяльність в країні; − особливості бюджетної та грошово-кредитної системи країни; − дії органів центральної та місцевої влади, їх скоординованість та узгодженість; − дії економічних суб’єктів-контрагентів (постачальників, конкурентів, споживачів, регулятора ринку); − дії криміналітету та інших незаконних угруповань. Опосередкованими факторами виникнення ризику є: − стабільність політичної, економічної, соціальної, демографічної, екологічної ситуації в країні та/або певному регіоні країни; − форс-мажорні обставини, пов’язані з виникненням стихійних лих та інших природних катаклізмів; − особливості зовнішньоекономічної політики держави та її геополітичне положення в світі; − науково-технічний прогрес. Незважаючи на те, що ризик зазвичай асоціюється з можливістю понесення втрат фірмою, некоректним є його дослідження виключно з негативної сторони. Ризик виконує певну роль в соціально-економічному житті суспільства, яка проявляється в таких функціях, як: − інноваційна; − захисна; − регулятивна; − аналітична. Інноваційна функція проявляється в тому, що існування ризику змушує господарюючого суб’єкта до використання нетрадиційних (новаторських) способів організації підприємницької діяльності з метою уникнення чи мінімізації ризиків. Це створює передумови для започаткування інноваційної діяльності, розвиток якої має позитивні наслідки як для споживачів (у вигляді інноваційної продукції та послуг), конкретної фірми (у вигляді прибутку), так і для країни в цілому шляхом підвищення її конкурентоздатності на зовнішніх ринках. Захисна функція обумовлена здатністю господарюючого суб’єкта до пошуку та використання різноманітних інструментів та методів попередження втрат внаслідок реалізації ризиків, а саме у вигляді правових, політичних, економічних гарантій чи соціальному захисті. Прояв регулятивної функції ризику виявляється в його здатності впливати на діяльність фірми шляхом необхідності постійного вивчення ризикованої ситуації, прогнозування ступеня ризику та коригування вже прийнятих рішень. У даному випадку розрізняють конструктивний (позитивний вплив шляхом стимулювання новаторської діяльності) та деструктивний прояв регулятивної функції (негативний вплив у вигляді підвищення ймовірності понесення втрат внаслідок прийняття необґрунтованих рішень та неврахування ризиків). Аналітична функція ризику реалізується у необхідності проведення господарюючим суб’єктом аналітичної роботи в процесі прийняття рішень шляхом використання інтуїції, минулого досвіду чи спеціальних методів аналізу з метою прийняття оптимального рішення та уникнення втрат. 5. Класифікація ризиків Сучасна практика господарювання характеризується різноманітністю ризиків. З метою забезпечення можливостей повного врахування ризиків, точної їх оцінки та ефективного вжиття відповідних заходів з їх усунення або мінімізації, тобто задля цілей управління ними виникає необхідність класифікації ризиків. Це означає виділення однорідних груп ризиків за певними ознаками (критеріями). Складність розробки єдиної та узгодженої класифікації ризиків обумовлена наступними чинниками: − існування різноманітних критеріїв та принципів поділу ризиків на відповідні групи; − один вид ризику може одночасно входити до складу декількох класифікаційних груп, що може призвести до подвійного його врахування; − сукупність ризиків визначається специфікою сфери господарювання економічного суб’єкта (наприклад, банківська чи торговельна сфера). Пропонується класифікувати всі ризики з точки зору основних стадій управління ними, зокрема ідентифікації (визначення) ризику, його оцінки, прийняття рішення щодо його нейтралізації та наслідків управління ризиками. Для стадії ідентифікації ризиків важливо враховувати наступні види ризиків: 1. За характером походження: внутрішні та зовнішні по відношенню до діяльності підприємства. Внутрішні ризики – це ризики, які безпосередньо залежать від діяльності господарюючого суб’єкта та можуть бути обумовлені: − некваліфікованим фінансовим менеджментом; − неефективною структурою активів; − надмірною схильністю керівництва до ризикових операцій; − неправильною оцінкою фінансово-економічного стану партнерів; − нестабільним фінансовим становищем господарюючого суб’єкта та іншими аналогічними факторами. У свою чергу, внутрішні ризики можуть бути: − комерційними (пов’язані з процесами реалізації товарів та послуг, наприклад, зниження обсягів реалізації чи підвищення закупівельних цін товару); − виробничими (обумовлені процесом виробництва продукції – збільшення матеріальних витрат чи фізичний та моральний знос устаткування); − операційними (пов’язані з прийняттям рішень на всіх рівнях структури управління, наприклад, це помилки персоналу чи його некомпетентність); − фінансовими (виникають під час здійснення фінансових угод та зазвичай представлені валютними, кредитними, процентними та інвестиційними ризиками); − інноваційними (пов’язані з виробництвом інноваційних товарів та ймовірністю відсутності очікуваного попиту на виготовлену продукцію на ринку); Джерелом виникнення зовнішніх ризиків є зовнішнє середовище, тому цей ризик не залежить від діяльності господарюючого суб’єкта, який не може здійснювати вплив на зовнішні фінансові ризики, проте може передбачати і враховувати їх у своїй діяльності. Визначене коло ризиків виникає при зміні окремих стадій економічного циклу, зміні кон’юнктури фінансового ринку, в результаті непередбаченої зміни законодавства у сфері фінансової діяльності господарюючого суб’єкта, в результаті нестійкого політичного становища і в ряді аналогічних випадків, на які суб’єкт господарювання в процесі своєї діяльності впливати не може. В цілому зовнішні ризики бувають такі: − соціально-політичні; − економічні; − законодавчі; − ринкові; − зовнішньоекономічні (міжнародні); − екологічні. 2. За масштабом впливу: глобальні (мегаризики), ризики країни (макроризики), регіональні та галузеві (мезоризики), ризики окремих економічних суб’єктів (мікроризики). 3. За джерелом виникнення: систематичні (обумовлені загальними ринковими процесами та притаманні всім суб’єктам господарювання, наприклад, підвищення валютного курсу в країні) та несистематичні (специфічні для окремих суб’єктів – наприклад, ризик неврожаю для сільськогосподарського підприємства). 4. За причинами виникнення: пов’язані з обмеженістю інформації, невизначеністю майбутнього чи суб’єктивним чинником. На стадії оцінки ризиків вони бувають: 1) за рівнем потенційних втрат: мінімальні, підвищені, критичні та катастрофічні; 2) за можливістю прогнозування: прогнозовані та непрогнозовані; 3) за можливістю страхування: страховані та не страховані (наприклад, форс-мажорні обставини); 4) за часом виникнення: ретроспективні, поточні та майбутні; 5) за характером оцінки: кількісні та якісні. Для стадії прийняття рішення щодо нейтралізації ризику характерними є такі ризики, як: 1) за ступенем обґрунтованості рішень: виправдані (допустимі) та невиправдані (недопустимі) ризики; 2) за своєчасністю прийняття рішень: попереджувальні (завчасно ідентифіковані), поточні та запізнілі (вчасно не передбачені). На стадії визначення наслідків управління ризиками вони представлені: 1) за характером кінцевого результату: чисті (передбачають отримання нульового чи негативного результату, наприклад, погодні ризики) та спекулятивні (реалізуються у вигляді як позитивного, так і негативного результату, наприклад, інвестиційний ризик); 2) за фактом реалізації: реалізовані та нереалізовані. Представлену класифікацію звичайно не можна вважати вичерпною та вона може бути доповнена залежно від цілей дослідження ризиків. Список використаних джерел: 1. Економічний ризик: методи оцінки та управління: навч. посібник / [Т. А. Васильєва, С. В. Лєонов, Я. М. Кривич та ін.] ; під заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Т. А. Васильєвої, канд. екон. наук Я. М. Кривич. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2015. – 208 с. 2. Економічний ризик : навчальний посібник. 2-ге вид., доп. і перероб. / С. М. Ілляшенко. – К. : Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с. 3. Экономика и информация: экономика информации и информация в экономике : энциклопедический словарь / Л. Г. Мельник. – Сумы : ИТД, “Университетская книга”, 2005. – 384 с. 4. Экономика. – Том 1 / П. Самуэльсон. – М. : НПО “АЛГОН”, 1994. – 225 с. 5. Восприятие риска в психологии и экономической науке / К. Эрроу // THESIS. – 1994. – № 5. – С. 81–90. 6. Ризики економічної діагностики підприємства : навчальний посібник / І. І. Сахарцева, О. В. Шляга ; за ред. І. І. Сахарцевої. – К. : Кондор, 2007. – 285 с. 7. Економічні ризики та методи їх вимірювання : навчальний посібник. / Л. І. Донець. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с. 8. Обґрунтування господарських рішень та оцінка ризиків : навчальний посібник / Балджи М. Д., Карпов В. А., Ковальов А. І. та ін. – Одеса : ОНЕУ, 2013. – 670 с. |
