спідофовія. Реферату Спідофобія. Етичні проблеми цього явища

• Название: Реферату Спідофобія. Етичні проблеми цього явища
• Дата: 26.10.2022
• Размер: 230.39 Kb.
• Имя файла: спідофовія.docx
• Тип: Реферат; #754759

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДАРОВ’Я УКРАЇНИ

Запорізький державний медичний університет

КАФЕДРА: охорони здоров’я соціальної медицини та лікарсько-трудової експертизи

ТЕМA РЕФЕРАТУ:

«Спідофобія.Етичні проблеми цього явища»

Винокав:

Стдентка 1 курсу 1групи

2-го міжнародного факультету

Лісбет Ріваденейра Сакінаула
Керівник:
доцент кафедри Різник О.І
Запоріжжя

2019

Спідофобія

Етичні проблеми цього явища

Страх перед ВІЛ в останні кілька десятиліть став настільки великий, що багато людей турбуються про те, що у них розвивається це захворювання, навіть після отримання негативного результату аналізу на ВІЛ.

Страх перед ВІЛ в останні кілька десятиліть став настільки великий, що багато людей турбуються про те, що у них розвивається це захворювання, навіть після отримання негативного результату аналізу на ВІЛ.  Спідофобія мають проблеми не медичного, а психологічного характеру, і виражаються вони в підвищеній тривожності, сильне почуття провини, компульсивном поведінці, розвитку депресій, фобій, ірраціональних страхів.

Причини розвитку Спідофобія як одного з різновидів іпохондрії

І похондрія - стан людини, що виявляється в постійному неспокої з приводу можливості захворіти однією або кількома хворобами.

Спідофобія є однією з форм іпохондрії, при цьому вона супроводжує хворобу буквального з самого початку її виникнення. Складно уявити більш «підходяще» захворювання для розвитку іпохондрії, ніж СНІД, і на те є кілька вагомих причин:

У людей, які страждають від Спідофобія, існує маса нічим не підтверджених забобонів і ірраціональних страхів. У суспільстві вже давно усталене уявлення про ВІЛ-інфекції, як про невиліковну, страшної хвороби. Також дуже часто перебільшується ступінь ймовірності передачі ВІЛ.

При бажанні будь-які симптоми ВІЛ знайти у себе може практично кожен. Хронічна втома, збільшені лімфовузли, висип або навіть звичайна застуда можуть бути прийняті за один із симптомів ВІЛ. Цей страх тільки підкріплюється думкою про те, що захворіти ВІЛ можна після одного незахищеного контакту.

Почуття провини і каяття у своїх вчинках, яке може виникнути в результаті зради, вживання наркотиків, або іншого вчинку, сполученого з можливістю придбання ВІЛ. Так, досить часто Спідофобія може розвиватися у одружених чоловіків, що мали сексуальний контакт на стороні.

Як розпізнати Спідофобія?

Як правило, такі ознаки вказують на присутність у людини Спідофобія:

• 
  Людина впевнений, що будь-який виникає у нього симптом, - це первинне прояв ВІЛ / СНІД.
  
• 
  Людина частіше ніж раз на півроку здає аналізи на ВІЛ, незважаючи на те, що всі результати виявляються негативними.
  
• 
  Людина не вірить у правдивість результатів аналізу на ВІЛ, пояснює їх неточністю тест-систем або некомпетентністю лікарів.
  
• 
  Людина боїться того, що у нього рідкісний різновид ВІЛ, що не обумовлена ​​звичайними тест-системами.
  
• 
  Людина здає всі існуючі аналізи на ВІЛ: на вірусне навантаження, антигени, ПЛР, імунний статус, ВІЛ-2; витрачає на це чималі гроші.
  
• 
  Людина неодноразово дзвонить на телефон довіри з питань СНІДу, задає одні й ті ж питання.
  
• 
  Людина активно відвідує сайти про ВІЛ / СНІД, вишукує підтвердження своїх підозр.
  

Руйнівний вплив Спідофобія

Спідофобія однаково часто зустрічається і у жінок, і чоловіків, найбільш схильні до цього психологічного розладу люди від 20 до 30 років. Характерна ознака Спідофобія - це постійний страх, що отруює життя людині. Є в цій формі іпохондрії і багато інших вкрай негативних моментів:

• 
  Спідофобія приносить реальний економічний збиток . Людина, що страждає цим розладом, не шкодує грошей на проведення десятків абсолютно непотрібних тестів на ВІЛ. Крім тестів на ВІЛ, «Спідофобія» витрачають гроші на аналізи на вірусне навантаження і імунний статус, у великій кількості приймають непотрібні ліки.
  
• 
  Підвищена чутливість до будь-яких процесів, що протікають в організмі.Відчуття, на які люди, які не страждають від іпохондрії, навіть не звернуть уваги (наприклад, поколювання в боці або слабка головний біль), «Спідофобія» сприймаються як дуже погане самопочуття або сильний біль.
  
• 
  Постійне перебування в стані стресу . Хронічний стрес супроводжується такими симптомами, як посилене серцебиття, головний біль, безсоння, шкірні висипання. Природно, людина сприймає все це, як явними ознаками ВІЛ, що, в свою чергу, лише посилює стрес.
  

Фахівці відзначають, що всі дії людини, що страждає Спідофобією, перш за все, спрямовані на те, щоб убезпечити себе від страху перед важкою хворобою і можливою смертю. «Спідофобія» щиро вірить, що, якщо постійно стежити за своїм здоров'ям, консультуватися у лікаря після кожного болючого відчуття, то можна буде дивним чином запобігти розвитку захворювання.

Позбутися від Спідофобія - реально

Н а щастя, для «Спідофобія» є і обнадійлива новина - від цього психічного розладу можна позбутися! Добре, якщо Спідофобія проходить сама по собі (а таке цілком може статися), коли людина після чергового негативного результату аналізу на ВІЛ, заспокоюється і, нарешті, повертається до нормального життя. Однак в деяких випадках різні форми іпохондрії лікуються тільки з використанням методів сучасної медицини.

Так, істотно знизити ступінь впливу психічного розладу на організм можуть деякі антидепресанти, зокрема, препарати, які відносяться до інгібіторів (речовина, що уповільнює швидкість хімічної реакції) виборчого зворотного захоплення серотоніну. Відзначимо, що такі лікарські засоби повинен підбирати тільки досвідчений лікар, а прийом препаратів повинен відбуватися під його пильним н аглядом.

Ще один дієвий спосіб позбутися від Спідофобіі- це записатися на курси психотерапії. Особливо ефективна когнітивна терапія, в результаті проходження якої людина усвідомлює всю ірраціональність своїх думок щодо власного здоров'я і вчиться контролювати їх.

Якщо ви або ваші близькі ніяк не можете позбутися нав'язливої ​​боязні ВІЛ / СНІДу, вам слід негайно звернутися за допомогою до кваліфікованого фахівця психотерапевта. При правильному підборі методики лікування він допоможе вирішити вашу психологічну проблему і назавжди забути про страх перед ВІЛ-інфекцією, який заважає вам жити повним життям. 

У чому вона проявляється по відношенню до оточуючих

Людина зі Спідофобією навряд чи толерантний до людей з ВІЛ-статусом. Більш того, він так болісно зосереджений на думках захворіти, що уникає контактів з оточуючими як з потенційними джерелами інфекцій. Зазвичай агресивних дій з цього приводу вони не виявляють, скоріше, їх стан можна оцінити як аутоагресію (аутоагресія проявляється в самозвинувачення, самоприниженні, нанесенні собі тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості аж до самогубства, саморуйнівну поведінку. - Прим. Ред.).

Хто частіше схильний до Спідофобія

До ризику розвитку фобічних розладів більше схильні люди з вродженою тендітної психічною конституцією, тривожні особистості, люди з психотравмой. Достовірних статистичних даних про кількість людей з встановленим діагнозом нав'язливих станів з приводу ВІЛ немає, оскільки не всі люди з цією проблемою звертаються до лікаря, не усвідомлюють свій стан як психологічну проблему, яку варто лікувати. І випадки, коли у людей з фобією дійсно виявляли ВІЛ, мені не відомі. Спідофобія якраз проявляється в тому, що об'єктивно людина здає численні тести на ВІЛ і отримує негативний результат, але суб'єктивно він не впевнений в надійності тестів.

Як боротися з фобією

Перше, що важливо для подолання нав'язливого страху перед захворюванням, - усвідомлення свого стану як психологічної проблеми. Поки людина вважає, що його проблема виключно стосується вірусної інфекції - йому неможливо допомогти. Тому перший етап надання психологічної допомоги людині з С підофобією, - робота над його усвідомленням чи не уявлюваного, а реальної проблеми.

Потім, як говорилося вище, необхідно отримати консультацію лікаря-психіатра, який визначить характер проблеми і стратегію надання допомоги. На думку психіатрів, найкращий ефект лікування нав'язливих станів, до яких відноситься Спідофобія, найчастіше досягається при поєднанні медикаментозної та психологічної допомоги. Психотерапевт навчає людину свідомої саморегуляції, контролю над своєю нав'язливістю. Приклади такі відомі, проте кожна історія людини з Спідофобією унікальна. Це відноситься і до способів її лікування.

ВІЛ і іпохондрія

Зв'язок між ВІЛ-інфекцією та іпохондрією є унікальною. Не буде перебільшенням сказати, що іпохондрія у зв'язку з ВІЛ (СНІДофобія), стала справжнім прокляттям, супроводжуючим епідемію СНІДу з самого її початку. Для розвитку іпохондрії ВІЛ - ідеальний кандидат в усіх відношеннях.

По-перше, в нашому ВІЛ-інфекція належить до так званих стигматизованою захворюванням, тобто по відношенню до ВІЛ існує маса ірраціональних страхів і абсурдних забобонів. Зокрема в суспільстві усталеність уявлення про ВІЛ-інфекції, як про "страшну хворобу". Крім того, ймовірність передачі ВІЛ зазвичай сильно перебільшується.

Крім того, "симптоми ВІЛ" знайти у себе простіше простого. У будь-якої людини можуть бути симптоми застуди, хронічна втома, збільшення лімфовузлів, або якась висип. У той час як онкологічне захворювання розвивається саме по собі, "підхопити" ВІЛ можна в будь-який момент, досить лише одного незахищеного контакту.

Плюс, додайте до цього співчуття і каяття у своїх вчинках. Може йтися про зраду, секс за гроші, перший гомосексуальний досвід, вживанні наркотика, будь-якому поведінці, через якого людина може відчути провину, і яке пов'язане з ймовірністю передачі ВІЛ. Фаллон пише про те, що багато хто з його пацієнтів з тугою - це одружені чоловіки, у яких був секс на стороні. В результаті, у них розвинувся нав'язливий страх того, що у них є ВІЛ, і вони можуть передати його своїй дружині, навіть якщо вони вже кілька разів отримували негативні результати тесту на ВІЛ. "Жаль, депресія і іпохондрія - ця трійця часто залишається разом", - пише Фаллон.

Іпохондрія часто розвивається у людей, які недавно пережили смерть або хвороба близької людини. Наприклад, якщо улюблений і дорогий чоловік помер від СНІДу, навряд чи дивно, якщо у горюющего почалася іпохондрія у зв'язку з ВІЛ. В інших випадках причина іпохондрії не так очевидна і мати глибокі психологічні "коріння". Наприклад, якщо чоловік не приймає свою гомосексуальність, він може відчувати серйозну СНІДофобія після будь-якого сексуального контакту з іншим чоловіком. Якщо людина відчуває себе винуватим перед дружиною, але все одно користується послугами секс-бізнесу, він може легко стати СНІДофобія, навіть якщо займався сексом з презервативом.

З чим це пов'язано

Іпохондрія зазвичай розвивається у людей у ​​віці від двадцяти до тридцяти років, і однаково часто зустрічається і у чоловіків, і у жінок. Крім страху, що постійно отруює життя людей, вона приносить реальний економічний збиток. Так, робляться тисячі і тисячі абсолютно не потрібних тестів на ВІЛ, які часто оплачуються за державний рахунок, люди витрачають гроші на аналізи на імунний статус, вірусне навантаження, приймають не потрібні ліки.

Зазвичай у іпохондриків є одна характерна особливість - підвищена чутливість до всього, що відбувається в їхньому організмі. Відчуття, на які інші люди навіть не звернуть уваги, при іпохондрії переживаються як сильний біль і вкрай погане самопочуття. Більшість людей навіть не замислюватися про легке поколювання в боці, іпохондрик - запідозрить як мінімум рак печінки.

Крім того, при іпохондрії людина постійно перебуває в стані стресу. Однак, у хронічного стресу теж можуть бути симптоми: головний біль, шкірні висипання, серцебиття, болі в животі, безсоння і т. Д. Природно, у випадку зі СНІДофобією людина твердо впевнений, що це симптоми ВІЛ. Що, в свою чергу, збільшує стрес. В результаті, посилюються симптоми. І так до нескінченності.

Фаллон також став одним з перших лікарів, які вказали на зв'язок іпохондрії і обсесивно-компульсивного розладу - неврозу, при якому людина відчуває непереборне бажання виконувати будь-які дії, навіть якщо йому самому вони здаються абсурдними. Люди, які страждають обсесивно-компульсивним розладом, можуть до безкінечності перевіряти, чи вимкнене світло і т. Д. Схожим чином люди з іпоходріей можуть постійно міряти температуру і обмацувати лімфовузли. В обох випадках людей переслідує страх, що з ними відбувається щось жахливе, а також відчуття невизначеності.

Багато фахівців відзначають, що поведінка людини з тугою фактично направлено на те, щоб захистити себе від страху перед хворобою і смертю. Іпохондрику може здаватися, що якщо постійно стежити за станом здоров'я, консультуватися у фахівця з приводу кожного хворобливого відчуття, міряти температуру 5-6 разів на день - то якимось чарівним чином це запобігає розвитку захворювання, якого він так боїться. Але якщо це дійсно так (а це не так), невже найкращий спосіб провести життя - знаходиться в постійному страху її втратити?

прокляття Інтернету

Інтернет став справжнім прокляттям всіх фахівців, що займаються лікуванням іпохондрії. Інтернет пропонує швидкий доступ до великої кількості інформації і дуже корисний для большінтства людей. Але тільки не для іпохондриків.

Люди з тугою, в тому числі і СНІДофобія, часто відчувають нав'язливе бажання читати все підряд про захворювання, яке вони вибрали своєю мішенню. Вони вивчають медичні довідники і енциклопедії до тих пір, поки остаточно себе не налякають. За знань щодо "свого" захворювання вони можуть "переплюнути" багатьох лікарів. Не дивно, що Інтернет став для людей з тугою вкрай важливим джерелом. Зрештою, якщо ви твердо вирішили дізнатися, як виглядає саркома Капоши і де саме вам належить шукати лімфому - наберіть потрібні слова в пошуковій системі. І адже є від чого затурбуватися - яскраві і лякаючі заголовки статей, нескінченні переліки "симптомів СНІДу", форуми і чати, де можна поділитися симптомами з "побратимами по нещастю".

Інтернет не дуже допомагає іпохондрикам, скоріше навпаки. У мережі вкрай багато псевдомедичних сайтів, на яких публікується недостовірна і некоректна інформація. Крім того, навіть хорошу інформацію легко можна переінакшити, якщо прочитати її поза загальним контекстом. А якщо на різних сайтах інформація суперечить одне одному? Що ж, тоді людина приходить до висновку, що "відносно СНІДу ще багато незрозумілого, лікарі самі нічого не знають, і мій негативний результат аналізу ще ні про що не говорить".

Вчіться довіряти лікарю

Я кщо ваш доктор - вкрай отталківющая особистість, несерйозно относящ до ваших страждань - знайдіть іншого! Якщо у вас іпохондрія, важливо мати можливість проконсультуватися з лікарем, якому ви довіряєте. Зрештою, за вашими численними симптомами дійсно може ховатися реальна хвороба.

У той же час не забувайте, що якщо у вас іпохондрія, ви самі можете зіпсувати відносини з лікарями. Не кидайте свого лікаря тільки тому, що він або вона не вважає за потрібне турбуватися через кожного вашого чиха! Якщо ваш лікар вважає, що вам не потрібен аналіз на цитомегаловірус, імунограма або повторний УЗД - він має цілковиту рацію. Тим більше, що багато медичні процедури можуть бути шкідливі для здоров'я.

Так, ми живемо в світі, де ні в чому не можна бути впевненим до кінця. Іноді лікарі виявляються недостатньо компетентні, і кожен поважаючий себе іпохондрик вважає, що саме в його разі не був поставлений правильний діагноз. А що якщо це був помилково негативні результати? Може бути, у мене якесь рідкісне захворювання і антитіла до цих пір не виробилися? Що ж теоретично можливо все, і якщо ваш лікар говорить, що немає стовідсоткової гарантії, то тільки тому, що її не буває в принципі. Невизначеність - це просто частина нашого життя, так що просто змиріться з цим фактом, так само як і з тим, що це не дуже переконливий привід, щоб не довіряти результатам тесту на ВІЛ. Піклуйтеся про своє здоров'я, виконуйте розпорядження лікаря і не перетворюйте своє життя в кошмар наяву за допомогою фрази: "А що, якщо ...".

реальне лікування

Хороша новина в тому, що іпохондрія - це не назавжди. У багатьох людей вона з часом проходить сама по собі, і людина, яка отримала черговий негативний результат аналізу, заспокоюється і повертається до нормального життя. В інших випадках може знадобитися професійна допомога. Був час, коли вважалося, що іпохондрія дуже важко піддається лікуванню, але сучасна медицина оптимістичніше налаштована.

Не так давно лікарі встановили, що деякі антидепресанти, можуть значно зменшити симптоми іпохондрії. У всякому разі перші клінічні випробування в цій області виявилися цілком багатообіцяючими. Зазвичай в цьому випадку призначають препарати, що відносяться до інгібіторів виборчого зворотного захоплення серотоніну. Природно подібні препарати може підібрати тільки досвідчений лікар, і їх прийом повинен відбуватися під його наглядом.

Також може виявитися корисною психотерапія, що проводиться психологом або психотерапевтом. Терапія може замінити прийом препаратів, або проводиться в поєднанні з ними. Зазвичай з цією метою проводиться когнітивна терапія, спрямована на те, щоб людина усвідомила свої ірраціональні думки щодо свого здоров'я і навчився контролювати і змінювати їх.