охорона труда. Предметом охорони праці як галузі знання є умови праці, а обєктом її дослідження виступає виробнича система, яка включає людину, машину (виробниче устаткування) та середовище, в якому здійснюється виробничий процес
 Скачать 71.14 Kb.
|
|
- вивчення освітленості робочих місць та розробка заходів і засобів з його нормалізації; - розробка методів і засобів контролю умов праці; - розробка та впровадження індивідуальних засобів захисту; - розробка та обґрунтування вимог до санітарно-побутового забез-печення працівників. Виробнича санітарія – система організаційних заходів і засобів, які запобігають чи зменшують дію шкідливих виробничих факторів на працюючих. До виробничої санітарії належить санітарна техніка (системи і при-строї вентиляції, опалення, кондиціювання повітря, теплопостачання, во-допостачання, освітлення, захисту людини від шуму і вібрації, шкідливих випромінювань і полів, санітарні й побутові споруди і пристрої тощо). Санітарія і гігієна праці розглядають ряд факторів, що можуть впли-вати на здоров'я і самопочуття людини, визначають джерела цих факторів і встановлюють способи захисту від них. Відтак, основними завдання гігієни та санітарії є створення безпеч-них умов праці. 19. Правила безпеки при поводженні з електроприладами. Щоб уникнути ураження електричним струмом, а також запобігти виникненню пожежі при експлуатації електротехнічних приладів необхідно: проводити монтаж і експлуатацію електротехнічних приладів згідно з інструкціями виробника; не користуватися електротехнічними приладами по закінченню терміну їх служби; не експлуатувати електротехнічні прилади, якщо порушені їх цільність чи пошкоджений корпус; не проводити ремонт електротехнічних приладів власноруч. Це мають робити лише фахівці спеціалізованих сервісних служб; не користуватися нестандартними електричними приладами; не розміщувати обігрівальні електричні прилади біля електропроводки та штепсельних розеток; не перевантажувати електричні з’єднувачі електричними приладами, сила струму яких у сукупності перевищує допустимі значення для таких пристроїв; не торкатися мокрими руками та не витирати вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади які ввімкнені в електромережу; не залишати без нагляду ввімкнуті електричні прилади; при залишенні робочого місця перевіряти, щоб всі електроприлади були вимкнені. Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними може призвести до виникнення пожежі. 20. Невідкладна допомога. Насамперед постраждалого звільняють від контакту з електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Вимикають джерело електроживлення, а якщо це неможливо, відкидають обірваний провід діелектричним предметом (дерев'яним сухим ціпком). Якщо той, хто надає допомогу, одягнений у гумові чоботи і гумові рукавички, то можна відтягнути потерпілого від електропроводу. При зупинці дихання проводять штучне дихання, вводять серцево-судинні засоби (0,1% розчин адреналіну - 1 мл, 10% розчин кофеїну -1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють дихання (1% розчин лобеліну - 1 мл внутрівенно чи повільно внутрішньом'язово), потім накладають стерильну пов'язку на електроопікову рану. Штучне дихання продовжують киснево-повітряною сумішшю чи чистим киснем через маску, внутрівенно вводять 40% розчин глюкози з 0,5 мл 0,006% розчину корглікону. Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці серця - непрямий масаж серця, 0,1 % розчину адреналіну - 1 мл і 10 мл 10% розчину хлориду кальцію. Госпіталізація.Транспортування в положенні лежачи на ношах в опікове чи хірургічне відділення. 21. Організаційні та технічні заходи при роботі з СДОР. Робота з СДОР проводиться з дозволу особи, відповідальної за організацію робіт з СДОР. Приміщення, де проводяться роботи з СДОР, повинні: • відповідати вимогам санітарних норм, • мати раковину з підведенням гарячої і холодної води, • мати аптечку з медикаментами для надання першої допомоги, • мати в наявності необхідну кількість знешкоджуючих розчинів, • мати роздільні шафи для особистого одягу і захисних засобів. Робота з СДОР (зважування, приготування розчинів, подрібнення, нагрівання, фільтрування і т.д.) необхідно проводити в витяжних шафах або ваннах з бортовими схилами, фільтрами і кришками, які відкривають тільки на період завантаження і вивантаження деталей. У приміщеннях, в яких працюють з СДОР, потужність припливно-витяжної вентиляції повинна забезпечувати не менше ніж 15-кратний обмін повітря в годину і розрядження по відношенню до суміжних приміщень. Газоподібні або пароподібні продукти СДОР, якщо вони не використовуються в роботі, повинні на виході з приладу або установки затримуватися поглиначем; випуск їх в вентсистеми без фільтра не допускається. Лабораторний посуд для роботи з СДОР повинні мати етикетки з написом "Отрута" і назву речовини. Після закінчення роботи залишки СДОР повинні бути здані відповідальній особі. Забруднена в процесі роботи посуд після закінчення роботи повинен бути знешкоджений.Прання спецодягу повинна проводитися в спеціальних пралень. При роботі з СДОР забороняється: • проводити роботи, які не передбачені технологічними документами; • перебувати одному в приміщенні; • курити і приймати їжу; • зливати розчини, забруднені СДОР, в загальну каналізацію без знешкодження; • зберігати робочу і особистий одяг в одній шафі. Після закінчення роботи з СДОР необхідно ретельно вимити руки з милом, а рот прополоскати водою. Руки після миття слід обробити сумішью для дегазації: • 3-5% розчином аміаку; • хлораміном; • 0,5% розчином марганцевокислого калію. Приміщення, де проводяться роботи з СДОР, повинні бути оснащені автоматичними сигналізаторами про перевищення гранично-допустимої концентрації застосовуваного СДОР в повітрі зі звуковою і світловою сигналізацією. 22. Правила поводження з вибухонебезпечними та пожежно небезпечними речовинами 1. До роботи з легкозаймистими та горючими рідинами (ЛЗР і ГР), іншими вогненебезпечними та вибухонебезпечними речовинами (ОВ і ВВ) допускаються особи, не молодше 18 років, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань, пройшли інструктаж з охорони праці та пожежної безпеки в терміни, визначені керівником установи. 2. Працівник повинен бути забезпечений спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до норм видачі і правильно їх використовувати під час роботи. 3. До найбільш небезпечних у використанні ЛЗР відносяться спирт, ефір, бензин, гас, різні органічні розчинники. Вони здатні створювати вибухонебезпечні концентрації парів у повітрі, займання яких може статися від іскри або відкритого вогню. Причинами виникнення пожеж можуть бути несправна електроапаратура і проводка до неї, необережне поводження з вогнем та електронагрівальними приладами, розряди статичної електрики. 4. Місця для роботи з ЛЗР, ГР, ОВ повинні бути забезпечені необхідними засобами пожежогасіння, надання невідкладної медичної допомоги, справної витяжною вентиляцією і автоматичною пожежною сигналізацією. 5. У виробничих, складських та інших приміщеннях з наявністю горючих матеріалів, а також матеріалів і виробів у горючій упаковці електричні світильники повинні мати закрите або захищене виконання (із скляними ковпаками). Освітлювальна арматура та мережі електроживлення у вибухонебезпечних зонах повинні бути у вибухозахищеному виконанні і відповідати класу приміщення. 6. У лабораторіях та інших приміщеннях допускається зберігання ЛЗР у кількостях, що не перевищують змінну потребу. 7. Місця зберігання ЛЗР, ГР, ОВ повинні відповідати вимогам правил пожежної безпеки. 23. Вимоги безпеки під час роботи зі склом або скляними приладами. 3.1. Необхідно користуватися скляними трубками, що мають оплавлені краї. 3.2 Підбирати для з єднання гумові й скляні трубки однакових діаметрів , а кінці змочувати водою, гліцерином або змазувати вазеліном. 3.3 Використовувати скляний посуд без тріщин. 3.4 Не допускати різких змін температури або механічних ударів. 3.5. Бути обережним, вставляючи корки в скляні трубки або виймаючи їх. 3.6. Отвір пробірки або шийку колби під час нагрівання в них рідин спрямовувати від себе та учнів, якщо проводиться демонстраційний дослід. 3.7. Якщо посудина розірветься, уламки скла не дозволяється прибирати незахищеними руками, використовуючи для цього щітку та савок. 3.8.Уникати підвищених тисків у посуді незалежно від його міцності. 3.9. Під час виконання практичних та лабораторних робіт ,учням не дозволяється користуватися приладами з написом "Тільки для проведення дослідів вчителем". 3.10. Під час виконання робіт на встановлення теплового балансу воду треба нагрівати не більше 70 °С. 3.11 У таких випадках, коли за умовами досліду необхідно створити в скляному посуді підвищений тиск, слід пам'ятати, що надлишок тиску має бути не більше 0,2 атмосфер. 3.12. Створювати розрідження в скляному посуді ємністю 0,25 л можна лише в кругло донних колбах. 24. 6.1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві організовує роботодавець відповідно до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094. Нещасний випадок, про який безпосереднього керівника чи роботодавця потерпілого своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після отримання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Контроль за своєчасністю і об'єктивністю розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, Фонд відповідно до їх компетенції. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених з питань охорони праці та профспілки через виборні органи і своїх представників. Ці органи мають право вимагати від роботодавця складення акта за формою Н-1 або його перегляду, якщо встановлено, що допущено порушення вимог цього Положення або інших нормативно-правових актів про охорону праці. У разі відмови роботодавця скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок чи незгоди роботодавця, потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта розслідування нещасного випадку, акта за формою Н-1 питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Спеціальне розслідування нещасних випадків Спеціальному розслідуванню підлягають: - нещасні випадки із смертельним наслідком; - групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; - випадки смерті на підприємстві; - випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати засобами зв'язку повідомлення за встановленою формою: - відповідному територіальному органу Держнаглядохоронпраці; - відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку; - відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду; - органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності - відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування); - відповідній установі (закладу) санітарно-епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь); - профспілковій організації, членом якої є потерпілий; - вищестоячому профспілковому органу; - відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності). Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищестоячі органи (організації) згідно з установленим порядком. Зазначене повідомлення надсилається також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше. Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, випадку смерті, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець, - орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - відповідна місцева держадміністрація або виконавчий орган місцевого самоврядування). Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. До складу комісії із спеціального розслідування включаються: посадова особа органу державного нагляду за охороною праці (голова комісії), представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, представники органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, роботодавця, профспілкової організації, членом якої є потерпілий, вищестоячого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної установи (закладу) державної санітарно-епідеміологічної служби. Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування. За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляється карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов'язаний із гострим професійним захворюванням (отруєнням). Акт за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого складається відповідно до акта спеціального розслідування у двох примірниках, підписується головою та членами комісії із спеціального розслідування і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання цих документів. Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність згідно із законодавством. Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам. Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, зобов'язані аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам. Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці, Фонд та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів щодо виявлення та усунення порушень Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а також Фонд ведуть облік усіх пов'язаних з виробництвом нещасних випадків. Центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Держнаглядохорон-праці ведуть оперативний облік пов'язаних з виробництвом нещасних випадків, потерпілих унаслідок групових нещасних випадків та нещасних випадків із смертельними наслідками, про які складено акти за формою Н-1. Збирання статистичних даних та розроблення державної статистичної звітності про потерпілих від нещасних випадків на підприємствах, про які складено акти за формою Н-1 або НТ, здійснюють органи державної статистики. Розслідування та облік хронічних професійних захворювань Усі вперше виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь (далі - професійні захворювання) підлягають розслідуванню. Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичного закладу, якому надано таке право МОЗ. У разі необхідності, до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, робочого органу виконавчої дирекції Фонду, профспілкової організації, членом якої є потерпілий. Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається відповідною установою (закладом) державної санітарно-епідеміологічної служби за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та робочого органу виконавчої дирекції Фонду. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, або спеціаліста з профпатології міста (області), завідуючого відділенням профпатології міської (обласної) лікарні. |