радянсько-фінська війна. Радянськофінська війна 19391940 рр
 Скачать 18.43 Kb.
|
|
Радянсько-фінська війна 1939-1940 рр. Минуло вже два десятиліття як розпався Радянський Союз, але процес переосмислення радянського періоду історії країн пострадянського простору лише набирає обертів. Радянська ідеологічна машина працювала таким чином, що невигідні факти внутрішньої і зовнішньої політики подавалися неправдиво, були фальсифіковані, або, взагалі, замовчувались. Вітчизняна історична наука була одним із інструментів цієї ідеологічної системи і тому події радянсько-фінської війни до останнього часу були маловідомі як широкому загалу, так і фахівцям-історикам, які не мали вільного доступу до документів відповідного періоду. Наразі ситуація змінилась і у багатьох наших співвітчизників з'явилось багато можливостей дізнатись правду про будь-які історичні події з джерел, що стали більше доступними. Давайте коротко пригадаємо про причини, хід подій, наслідки однієї з таких війн маловідомих нам і дотепер. Історія радянсько-фінських відносин складалась досить складно. Про радянсько-фінську війну 1939-1940 рр. в колишньому СРСР не говорили з багатьох причин. Однією з них є те, що війна з Фінляндією була безпосереднім наслідком пакту Молотова-Рібентропа, який зруйнував останні гальма в розв'язанні війни. Радянсько-фінська війна була невід’ємною частиною початкового етапу Другої світової війни. Якщо розділ Польщі, радянська пропаганда подавала як визволення західних українських і білоруських земель, то у випадку з Фінляндією пристойного аргументу не знайшлося. СРСР виступив у цій війні відвертим агресором, за що був виключений з Ліги Націй у грудні 1939 р. І нарешті, не любили говорити тому, що війна призвела до величезних втрат з радянського боку та в свою чергу, продемонструвала згуртованість фінського суспільства в захисті національного суверенітету. Як же виглядав мінімум радянських претензій до Фінляндії: - оренда півострова Ханко, розташування на ньому радянської військово-морської бази; - постійне перебування кораблів Балтійського флоту в затоці Лаппохайя; - передача Радянському Союзу п'яти островів у Фінській затоці; - перенесення кордону на Карельському перешийку на 20- 25 км на захід фінської території; - передача СРСР східної частини півострова Рибачий; - передача Фінляндії території площею 5567 кв. км в області Репола у Карелії; - зобов'язання сторін не створювати нових оборонних споруд та демонтувати вже існуючі; - заміна існуючого пакту про ненапад новим договором про дружбу, взаємодопомогу і співробітництво . Таким чином, Фінляндія втрачала 2 761 кв. км своїх кращих сільськогосподарських земель, акваторію інтенсивного прибережного риболовства, а головне позбутися статусу нейтральної держави, якого вона притримувалась з 20-х років ХХ-го ст. Очевидно з Фінляндією мало б відбутись те, що відбулося з Естонією, Латвією та Литвою. Спроби фінської делегації апелювати до міжнародного права не брались до уваги. Додатковими аргументами на свою користь стало висунення Радянським Союзом у кінці жовтня 1939 р. на кордон з Фінляндією 25 дивізій. Після цього фінські дипломати, не діставши суттєвої міжнародної підтримки, почали згоджуватись на часткові поступки, але вони не влаштовували радянську сторону. 8 листопада Молотов заявив, що політики з своєю роботою не впорались, і тепер настав час воєнних дій. В радянських засобах масової інформації почалась кампанія проти «зарвавшихся белофинских авантюристов» . Населення Фінляндії в 1939 р. складало 3,5 млн. осіб, відповідно армія мирного часу не перевищувала 35 тис. осіб. На її озброєнні було 60 легких танків і півтори сотні бойових літаків. Це було дуже мало у порівнянні з кількісними показниками радянської армії, керівники якої вважали, що надзвичайно легко переможуть фінські збройні сили. Наприкінці листопада 1939 р. на радянсько-фінському кордоні відбулося декілька провокацій: «невідомі» обстріляли радянські прикордонні частини. Внаслідок обстрілу, ніби то, загинуло кілька радянських солдатів. Ці інциденти стали приводом для початку війни. 29 листопада уряд СРСР розірвав договір про ненапад з Фінляндією, а наступного дня о 8-й годині ранку радянська армія перейшла в наступ. Проти Фінляндії було кинуто понад 400 тис. бійців і командирів РСЧА, біля 1,5 тис. танків, 1,5 тис. гармат, 1,2 тис. літаків. Дії сухопутних військ підтримували кораблі Балтійського та Північного флотів, що значно перевищувало потенціал фінських збройних сил. Військові дії розгорнулись практично по всьому радянсько-фінському кордону, який мав протяжність 1 200 км . Головний театр військових дій розгорнувся на Карельському перешийку. Атаки радянських військ супроводжувались потужним артилерійським супроводом, діями танків та авіації. Однак, планам командування Червоної Армії завершити війну за два тижні не судилося збутися. Фіни героїчно оборонялися. Тільки до 11 грудня частини 7-ї армії РСЧА змогла здолати передові фінські позиції. Наступ радянської армії виявився малоуспішним, різні роди військ погано взаємодіяли один з одним. Сильні морози і відсутність достатньої кількості доріг, лісова місцевість заважали маневреності погано підготовленої армії. Фіни навпаки організували маневрені невеликі загони, забезпечені лижами, які несподівано атакували ворога на марші і завдавали йому суттєвих ударів. Велику психологічну дію на радянських солдат мали ефективні дії фінських снайперів. Замість запланованого просування на 200-250 км Червоною Армією було подолано лише 50-70 км. До того ж, через нетривалий час. вони потрапили на укріплення лінії Манергейма. Це була потужна фортифікаційна лінія оборони, яку Фінляндія спромоглася побудувати за 10 попередніх років. Лінія являла собою три смуги укріплень на просторі довжиною біля 135 км і глибиною до 90 км. Вона перетинала Карельський перешийок від Фінської затоки до Ладозького озера. В склад лінії входило майже п'ять тисяч оборонних об'єктів. Під Сумма по фінських позиціях було випущено близько 150 тисяч снарядів. Радянська авіація за один тільки день (17 грудня) скинула на ворожу територію 15 тисяч авіабомб. Але й це не дало бажаних результатів. Втрати Червоної Армії були дуже великими, лише в грудні загальні втрати становили майже 70 тис. Радянському військовому керівництву довелося терміново зміцнювати сили свого угруповання, міняти командуючих армій. На початку 1940 р. на Карельський перешийок прибуло поповнення у складі 13 стрілецьких дивізій. Загалом до початку другого наступу у війні проти Фінляндії було задіяно 1,3 млн солдат і офіцерів, 1,5 тис. танків, 3,5 тис. гармат, 2,7 тис. літаків. Лише 11 лютого 1940 р. Червона Армія змогла перейти у рішучий наступ, неймовірними зусиллями і героїзмом солдат лінія Манергейма була прорвана . До березня 1940 року фінський уряд вичерпав мобілізаційні ресурси своєї країни і усвідомив, що, зовнішньої військової допомоги, окрім добровольців, Фінляндія від союзників не отримає. За цих умов стримати наступ Червоної Армії було неможливо. Виникла загроза повного захвату країни, за яким не важко було собі уявити сценарій включення Фінляндії до складу СРСР. Тому, уряд Фінляндії виступив з пропозицією почати мирні переговори. 7 березня в Москву прибула фінська делегація, а уже через п'ять днів був підписаний мирний договір. Його умови передбачали: 1. Перехід до СРСР Карельского перешийка, міст Выборгу та Сортавала, ряду островів у Фінській затоці, частини півостровів Рибачого і Середнього. У межах СРСР повністю опинилось Ладозьке озеро. 2. СРСР отримав в оренду на 30 років частину півострова Ханко (Гангут) для будівництва там воєнно-морської бази . Радянсько-фінська війна тривала всього 105 днів. За цей час Радянський Союз втратив 126 875 військовослужбовців. Загальні втрати у фінських військах за час війни були вдвічі менші — 67 тис. осіб. У війні брали участь дві дивізії, які комплектувались в Україні. Це 44-та та 70-та стрілецькі дивізії . Перша з них потрапила в оточення і майже вся загинула, намагаючись вирватись з ворожого кільця. Але й ті, хто вирвався, були піддані військово-польовому суду. Командир дивізії, начальник штабу, начальник політвідділу, комісар були розстріляні. Загалом репресій зазнали кілька тисяч учасників цієї війни. Повчально, що фінська сторона впорядкувала могили загиблих радянських бійців. У місті Суомуссалмі встановлено монумент воїнам 44-ї дивізії. Фінська війна показала недостатню підготовку керівництва радянської армії до ведення масштабних військових операцій. Великі втрати та неефективність ведення військових операцій Червоною Армією схилили Гітлера до плану блискавичної війни проти СРСР. Зважаючи на те, що тема радянсько-фінських відносин до останнього часу не досить досліджена і різні джерела й довідники надають доволі різнобічну інформацію як про учасників бойових дій, так і полеглих в снігах Суомі. Чернігівська область теж зазнала втрат у цій війні. За відомостями, які знаходяться в Поточному архіві Пошукового агентства по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією» на фронтах радянсько-фінської війни в лавах Червоної Армії воювали тисячі наших земляків, а загинули і поховані на чужині 269 осіб . Відомо, що дев’ятеро чернігівчан за мужність і відвагу були нагороджені «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу. Це Брагинець Микола Григорович, Дудко Федір Михайлович (посмертно), Кирпонос Михайло Петрович, Кулик Опанас Трофимович, Нетреба Василь Гаврилович, Радус Федір Никифорович, Руденок Яків Федорович, Ткаченко Андрій Григорович, Шевенок Демид Якович. |