Органична хімія. Робоча програма дисципліна органічна хімія галузь знань 1202 Фармація
 Скачать 0.81 Mb.
|
|
Частина 6 Вуглеводи (моно-, ди- та полісахариди). Терпени. 25 Тема 30. Вуглеводи. Моносахариди. Будова, класифікація, стереоізомерія. Визначення величини кута питомого обертання розчину глюкози. Тема 31. Моносахариди.Хімічні властивості.Малий практикум. 4 26 Тема 32. Дисахариди. Малий практикум. Тема 33. Полісахариди. Малий практикум. 4 27- 28 Тема 34. Ліпіди. Терпени і терпеноїди. Стероїди. Малий практикум. 8 29 Підсумкове залікове заняття, складання практичних навичок 4 Всього: 116 ПРИМІТКА: Підсумкове заняття проводиться на розсуд кафедри з метою визначення засвоєння студентом матеріалу тем розділів навчальної дисципліни. Визначається кафедрою як рубіжний (тематичний) контроль; оцінка, отримана студентом на підсумковому занятті, прирівнюється до оцінки, отриманої на практичному занятті та на загальних умовах враховується при підрахунку середнього балу за поточної успішності. 9. Теми лабораторних занять – не передбачено 10. Самостійна робота № з/п Назва теми Кількість годин Розділ 1. Основи будови органічних сполук. Вуглеводні (алкани,циклоалкани, алкени, алкадієни, алкіни, арени) та їх функціональні похідні (галогено-, азотовмісні сполуки, гідроксипохідні вуглеводнів. Альдегіди та кетони. Частина 1. Основи будови органічних сполук. (класифікація і номенклатура, хімічний зв’язок і взаємний вплив атомів в органічних сполуках, ізомерія, кислотно-основні властивості органічних сполук, класифікація реакцій та реагентів). Вуглеводні (алкани, алкени,алкадієни, алкіни, арени). 1 Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять 65 1.1 Типи хімічного зв'язку. Квантово-механічні основи теорії хімічного зв’язку. Види гібридизації атомнихорбіталей нітрогену, оксигену. Основні характеристики ковалентних s- і p-зв’язків (довжина, енергія, полярність, здатність до поляризації, напрямленість). 2 1.2 Структурна ізомерія органічних сполук (ізомерія карбонового ланцюга, ізомерія положення та ізомерія функціональних груп). 2,5 1.3 Енергетичні умови протікання реакцій. Загальні уявлення про 2 16 методи встановлення механізму реакцій. 1.4 Жорсткі і м’які кислоти і основи. 2,5 1.5 Способи добування алканів та циклоалканів. 2 1.6 Крекінг алканів. 1 1.7 Ідентифікація алканів та циклоалканів. 1 1.8 Способи добування алкенів, алкінів, алкадієнів. 5 1.9 Арени. Способи добування. Реакції приєднання. 2 1.10 Хімічні властивості багатоядерних неконденсованихаренів (біфеніл, дифенілметан, три-фенілметан). Будова та номенклатура їх похідних. 3 Частина 2. Галогено- та нітрогенопохідні вуглеводнів 1.11 Основні способи добування моно-, ди- і полігалогено- алканів та галогеноаренів. Нітросполуки. Методи нітрування органічних сполук. 5 1.12 Ізомерія органічних сполук. Просторова будова молекул біологічно активних сполук: конформаційна, геометрична, оптична ізомерії. 5 1.13 Алкіламіни. Ариламіни. Антранілова кислота та її похідні. Поняття про кислотно-основні властивості. 5 1.14 Фізичні основи хромофорно-ауксохромної теорії колірності. Уявлення про азобарвники. 5 Частина 3. Гідроксипохідні вуглеводнів (спирти, феноли, етери). Альдегіди. Кетони. 1.15 Способи добування спиртів. 2 1.16 Аміноспирти. Хімічні властивості аміноспиртів як біфункціональних сполук. 1 1.17 Етери. Будова, ізомерія, номенклатура, способи добування та хімічні властивості. 1 1.18 Тіоспирти та тіоетери. Номенклатура, способи добування, хімічні властивості. 2 1.19 Способи добування фенолів. 2 1.20 Багатоатомні феноли. 2 1.21 Способи добування та реакції полімеризації альдегідів. 4 1.22 Підготовка до підсумкового залікового заняття, складання практичних навичок 8 Розділ 2. Карбонові кислоти, гетероциклічні та природні сполуки Частина 4. Карбонові кислоти (моно-, дикарбонові, насичені, ненасичені, ароматичні), функціональні похідні карбонових кислот, гетерофункціональні карбонові кислоти. Сульфокислоти. Вугільна кислота. 2 Самостійне опрацювання тем, які не входять до плану аудиторних занять 59 2.1 Способи добування карбонових кислот. 2 2.2 Способи добування гетерофункціональних карбонових кислот. 3 2.3 Галогенокарбонові кислоти. 3 2.4 Жири. Бджолиний віск. Спермацет. Твіни. 2 2.5 Сульфокислоти. Номенклатура, способи добування, будова сульфогрупи, хімічні властивості. 3 2.6 Гуанідин, та його властивості. 2 Частина 5 17 Гетероциклічні сполуки (3-, 4-, 5-ти членні гетероцикли з одним гетероатомом, 5- та 6-тичленні гетероцикли з одним та двома гетероатомами, конденсовані системи. 2.7 Оксетан, азетидин, способи добування, хімічні властивості. 1 2.8 Способи добування п’ятичленних гетероциклів з одним гетероатомом. 2 2.9 Методи ідентифікації піролу, фурану, тіофену. 2 2.10 Найважливіші похідні індолу. 1 2.11 Найважливіші похідні піролу, фурану, тіофену. Способи добування п’ятичленних гетероциклів з двома гетероатомами. 2 2.12 Найважливіші похідні піразолу. Лікарські препарати на основі піразолону-5: антипірин, амідопірин, анальгін. 2 2.13 Оксазол. Ізоксазол. 1 2.14 Способи добування піридину. 1 2.15 Найважливіші похідні піридину (піколіни, гідроксипіридини). 2 2.16 Лікарськи препарати на основі піридинкарбонових кислот. 2 2.17 Похідні кумарину та хромону. 2 2.18 Фенотіазин. 1 2.19 Піримідинові основи (урацил, тимін, цитозин). 2 2.20 Пуринові основи (аденін, гуанін). Поняття про нуклеїнові кислоти. 2 2.21 Поняття про алкалоїди. 2 2.22 Птеридин. Флавін. 1 Частина 6 Вуглеводи (моно-, ди- та полісахариди). Терпени. 2.23 Моносахариди, способи добування. Окремі представники дезокси- і аміноцукрів. 3 2.24 Гетерополісахариди. 2 2.25 Ліпіди. 2 2.26 α-Амінокислоти, пептиди, білки. Нуклеїнові кислоти. 3 2.27 Підготовка до підсумкового залікового заняття, складання практичних навичок 8 Разом 124 11. Індивідуальні заняття – за бажанням студента – виконання контрольних робіт 12. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, ВНЕСЕНИХ У МАТРИКУЛИ № з/п Назва практичної навички Рівень опанування Лінія матрикула 1 Виконувати фільтрування при атмосферному та при пониженому тиску 3 2 2 Проводити перегонку при атмосферному тиску 2 2 3 Проводити якісні реакції на кратний зв’язок, хімізм реакцій 3 2 4 Якісне виявлення елементів C, H, N, O, S, Hal в органічних сполуках, хімізм реакцій 3 2 5 Проводити ідентифікацію аміногрупи в аліфатичних та ароматичних амінах, хімізм реакцій 3 2 6 Проводити виявлення спиртів (в тому числі - діольного фрагменту) та фенолів різної будови серед 3 2 18 інших класів органічних сполук, хімізм реакцій 7 Проводити виявлення карбонілвмісних сполук (альдегіди, кетони) серед інших класів органічних сполук 3 2 8 Використання йодоформної проби з метою ідентифікації відповідних органічних сполук 3 2 9 Проводити якісну реакцію на функціональні похідні карбонових кислот (гідроксамова проба) 3 2 10 Проводити ідентифікацію карбонових кислот (форміатна, ацетатна, оксалатна, бензоатна, саліцилатна, тартратна, лактатна, цитратна) 3 2 11 Проводити реакції виявлення амінокислот і білків: нінгідринову, біуретову, ксантопротеїнову, цистеїнову 3 2 12 Складати план-схему синтезу органічних сполук згідно програми 1 2 13 Проводити ідентифікацію вуглеводів 3 2 13. Методи навчання За джерелами знань використовуються такі методи навчання: словесні – розповідь, пояснення, лекція, інструктаж; наочні – демонстрація, ілюстрація; практичні – практична робота, задачі. За характером логіки пізнання використовуються такі методи: аналітичний, синтетичний, аналітико-синтетичний, індуктивний, дедуктивний. За рівнем самостійної розумової діяльності використовуються методи: проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. 14. Методи та форми контролю Форми контролю і оцінювання дисципліни При оцінюванні знань студентів приділяється перевага стандартизованим методам контролю: тестування (усне, письмове, комп’ютерне), структуровані письмові роботи, структурований контроль практичних навичок. Оцінка з дисципліни визначається як сума балів за практичні заняття та складання іспиту. Оцінювання заняття здійснюється у 12-бальній рейтинговій шкалі, яка по завершенню вивчення дисципліни конвертується у 120-багатобальну шкалу. За практичні заняття максимально можна отримати 114 балів, ще 6 балів можна отримати за виконання індивідуального завдання. Іспит складається з двох частин: тестовий контроль в центрі незалежного тестування знань студентів та усна співбесіда з викладачем. За іспит максимально можна отримати 80 балів, причому 60 балів студент може отримати за складання тестового контролю в центрі незалежного тестування знань студентів та 20 балів під час усної співбесіди з викладачем. Якщо одна із частин іспиту студентом не складена, то вважається, що іспит не складений в цілому, і студент одержує незадовільну оцінку за іспит в цілому. Таким чином, рейтингова багатобальна оцінка за дисципліну визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності та оцінки іспиту і виражається за 200 бальною системою. Форми контролю Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно до конкретних цілей теми. На всіх практичних заняттях застосовується об’єктивний контроль теоретичної підготовки та засвоєння практичних навичок. 19 Форми поточного контролю: Теоретичні знання – тестові завдання, комп’ютерне тестування, індивідуальне опитування, співбесіда, хімічні диктанти, письмові роботи. Практичні навички та уміння – самостійне виконання хімічних дослідів та вміння робити висновки уміння самостійно виконувати окремі операції, написання схем хімічних реакцій та перетворень. Підсумковий контроль здійснюється на основі теоретичних знань, практичних навичок та умінь. Підсумковий контроль здійснюється у формі іспиту і вважається зарахованим, якщо студент набрав за тестовий контроль не менше 37,5 балів та під час усної співбесіди з викладачем – не менше 12,5 балів. Форми підсумкового контролю: Теоретичні знання – система питань письмового та комп’ютерного тестування. Практичні навички та уміння – самостійно хімічним шляхом довести наявність певних функціональних груп; вміти провести якісні реакції та виконати елементний аналіз органічних сполук; знати правила і способи складання лабораторних установок. ПРИМІТКА: Кафедра визначає форми контролю відповідно до навчального плану з дисципліни. 15. Розподіл балів, які отримують студенти Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні дисципліни – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами іспиту – 80 балів. Оцінювання поточної навчальної діяльності: Студенту за одне практичне заняття за всі види його діяльності (практична частина, участь в обговоренні, письмовий контроль) виставляється оцінка за 12-бальною шкалою. Оцінка за практичне заняття вважається позитивною, якщо вона становить 4,0 і більше балів. При цьому враховуються всі види робіт, передбачені методичною вказівкою для студентів при вивченні теми практичного заняття. На практичній частині за кожен етап роботи виставляється оцінка наступним чином: 1. На початку практичної частини студенти повинні допуститися до проведення практичної роботи (вони повинні знати хід проведення якісних реакцій, аналітичний ефект та ін.). За цей етап студент може максимум набрати 1 бал. 2. За виконанням практичної роботи ретельно слідкує викладач, в кінці він оцінює одержаний результат. Максимум за даний вид роботи студент може отримати 1,5 бали. 3. Захист практичної роботи. На цьому етапі студент може отримати максимум 3,5 бали. 4. За участь в семінарському обговоренні, виконанні індивідуальних завдань, тестовий контроль знань студенти можуть максимально одержати 6 балів. Примітка: за недооформлені протоколи практичних занять з дисципліни від загальної кількості балів за практичне завдання віднімається 3,0 бали. 20 Бали Критерії оцінювання 1 Виставляється у тих випадках, коли студент не розкриває зміст навчального матеріалу,не виконав практичної роботи, не оформив протокол. 2 Виставляється студенту, коли він погано орієнтується в навчальному матеріалі, що виявляється шляхом пропонування йому додаткових запитань, виявляє незнання змісту виконання практичної роботи. 3 Виставляється студенту, коли він фрагментарно розкриває зміст навчального матеріалу, допускає грубі помилки у визначенні понять та при використанні термінології, виконав практичну роботу, частково оформив протокол. 4 Виставляється, коли студент орієнтується в основному матеріалі, але не може самостійно і послідовно сформулювати відповідь, спонукаючи викладача пропонувати йому навідні питання, фрагментарно виконав практичну роботу. 5 Виставляється студенту, коли він фрагментарно розкриває зміст навчального матеріалу, показує початкову уяву про предмет вивчення, виконав практичне завдання не до кінця. 6 Виставляється студенту, коли він відтворює основний навчальний матеріал, але при його викладенні допускає суттєві помилки, наводить прості приклади, визначення біологічних понять недостатні, характеризує загальні ознаки хімічних реакцій, недооформив протокол заняття. 7 Виставляється студенту у випадку, коли він розкриває основний зміст навчального матеріалу; допускає незначні порушення у послідовності викладення матеріалу, при використанні наукових понять та хімічних термінів, нечітко формулює висновки, орієнтується в методиці виконання практичної роботи, виконав її не в повному обсязі. 8 Виставляється у випадку, коли студент розкриває основний зміст навчального матеріалу; дає неповні визначення понять; допускає неточності при використанні наукових термінів, нечітко формулює висновки, виконав практичну роботу, але допустив незначні помилки під час проведення дослідження. 9 Виставляється студенту, коли він розкриває основний зміст навчального матеріалу; дає повні визначення хімічних понять та термінів, допускаючи незначні порушення у послідовності викладення, самостійно, зі знанням методики виконав практичну роботу, але допустив неточності у послідовності проведення роботи. 10 Виставляється у тих випадках, коли студент виявляє повне знання фактичного матеріалу, вміє аналізувати, оцінювати та розкривати суть хімічних явищ і процесів; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; логічно будувати висновки, оформив протокол практичного заняття, допускаючи незначні помилки при застосувані наукових термінів і понять. 11 Виставляється студенту, коли він показує глибокі, міцні та системні знання в об’ємі навчальної програми, безпомилково відповідає на всі запитання, обґрунтовано формулює висновки, використовуючи матеріали, що виносяться на самостійну роботу студента, грамотно і послідовно, зі знанням методики, виконав практичну роботу; в повному об’ємі оформив протокол практичного заняття, правильно застосовуючи наукові терміни та поняття. 12 Виставляється студенту, коли він самостійно, грамотно і послідовно, з вичерпною повнотою, використовуючи дані додаткової літератури, відповів на запитання з проявом вміння характеризувати різноманітні хімічні явища та процеси; чітко та правильно дає визначення та розкриває зміст наукових термінів і понять, самостійно та правильно виконав практичну роботу, без помилок оформив протокол практичного заняття. Розподіл балів, що присвоюються студентам № Розділ №1 (поточне тестування) Оцінка 1 Частина 1 Заняття 1 12 Заняття 2 12 Заняття 3 12 21 Заняття 4 12 Заняття 5 12 2 Частина 2 Заняття 6 12 Заняття 7 12 Заняття 8 12 Заняття 9 12 3 Частина 3 Заняття 10 12 Заняття 11 12 Заняття 12 12 Заняття 13 12 Заняття 14 12 ІНДЗ 3 бали № Розділ 2 (поточне тестування) Оцінка 1 Частина 4 Заняття 15 12 Заняття 16 12 Заняття 17 12 Заняття 18 12 Заняття 19 12 2 Частина 5 Заняття 20 12 Заняття 21 12 Заняття 22 12 Заняття 23 12 Заняття 24 12 3 Частина 6 Заняття 25 12 Заняття 26 12 Заняття 27 12 Заняття 28 12 Заняття 29 12 ІНДЗ 3 бали Середній бал за заняття переводиться у шкалу оцінювання 114 балів ІНДЗ 6 балів Іспит 80 РАЗОМ за дисципліну 200 Мінімальний середній бал, з якою студент допускається до складання підсумкового контролю модуля – 4 бали. Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні дисципліни за поточну успішність, дорівнює 120 балам. 22 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПОТОЧНОЇ УСПІШНОСТІ Оцінювання поточної успішності проводиться шляхом підрахунку середнього балу поточної успішності по завершенню вивчення дисципліни. При цьому заокруглення ОЦІНКИ здійснюється за схемою: в діапазоні від 0 до 0,24 заокруглюється до меншої одиниці; в діапазоні від 0,25 до 0,74 заокруглюється до 0,5; в діапазоні від 0,75 до 0,99 заокруглюється до більшої одиниці. Переведення оцінок за поточну успішність з 12-ти бальної шкали у 120-ти бальну шкалу здійснюється наступним чином: |