Розділ ІІ. Виникнення міжнародного права
 Скачать 339.5 Kb.
|
|
існування міжнародного суспільства з приблизно однаковим культурним і цивілізаційним рівнем розвитку, наявність держав, наявність спільних інтересів в цих держав, усвідомлення ними своєї незалежності і вимоги підкоритися у взаємовідносинах праву, наявність писаних джерел міжнародного права, наявність міжнародних союзів держав, вимоги торгівлі і економіки, вимоги міжнародного культурного обігу та ін. Доводячи, що міжнародне право виникло в стародавній період, дослідники часто базуються на етатичній концепції появи права, як результату вольової діяльності держав. Відтак, вони доводять, що і міжнародне право з’являється в стародавній період внаслідок державного волевиявлення. В той же час, тривалий час в давнину держав як таких не існувало (це були вождества, кланові об’єднання, інші політичні утворення додержавного типу). Дослідники йшли від противного – оскільки відносини між ними регулювались правом, то і ці утворення були державами. Дещо осібно до інших теорій, стоїть марксистська теорія. Критерії, необхідні для появи міжнародного права, виводились радянськими вченими з марксистської класової теорії. Основними передумовами виникнення міжнародного права радянська доктрина називала поділ первісного суспільства на антагоністичні класи – появу класового суспільства та держави, як апарату класового примусу у такому суспільстві: “Міжнародне право виникло одночасно з поділом суспільства на класи і виникненням держав, тобто було результатом досягнення людством певного рівня економічного, політичного і соціального розвитку.”29 Цього ж висновку доходили і представники інших соціалістичних держав.30 Деякі радянські вчені вказували й на інші крім появи класового суспільства та держав необхідні для виникнення міжнародного права критерії, а саме: потребу врегулювати міжнародні відносини на певному етапі їх розвитку, достатній рівень цих відносин, усвідомлення державами необхідності в міжнародному праві. Проф. І.І. Лукашук стверджував: “Міжнародне право є продуктом усвідомленої діяльності держав, які не лише формулюють норму, але й погоджуються надати їй юридичну силу … Поява в держави певних функцій, а отже і права, викликана головними і загальними потребами країни … Усвідомлення державами необхідності правового врегулювання міжнародних зв’язків, тобто виникнення міжнародно правової свідомості, - одна з необхідних передумов МП.”31 Передумовою виникнення міжнародного права автор вважав такий стан у міжнародному суспільстві коли “МП об’єктивно необхідне для забезпечення нормального функціонування системи міжнародних відносин і створення міжнародних умов для життя кожної країни”32 Радянські вчені, як і більшість західних, були єдині в тому, що міжнародне право у давнину було регіональним і мало в основному звичаєве походження. В іншому ж позиції розходилися. На думку проф. Лукашука, “право тієї епохи не лише не відбивало ідею співробітництва між народами, але й було проникнуте ненавистю до всього іноземного …Міжнародні відносини характеризувались загальною ворожнечею та війнами. На про яку спільність інтересів держав не було й мови …елементарне регулювання міжнародних відносин здійснювалось політичними нормами та нормами релігійної моралі.”33 Ідеологічні уяви радянських вчених було перенесено і на їхні дослідження стародавнього міжнародного права. Так, вважалося, що, “однією з характерних рис правових поглядів пануючих класів в ту епоху було уявлення про неприпустимість рівності між людьми і державами в галузі політичних та інших зносин.”34 Питання про виникнення міжнародного права в радянській доктрині вирішується досить неоднозначно. З одного боку, її представники визнавали існування міжнародно-правового регулювання міждержавних відносин, починаючи з стародавнього періоду, а з іншого – вони наполягали на тому, що, “початок новому періоду в становленні МП, перехідному періоду від передісторії до історії, поклала Велика Жовтнева соціалістична революція.”35 Цим самим стверджувалось, що історія міжнародного права починається після 1917 року, а отже до цього воно не існує. Концепція "де суспільство, там і право" доводить існування міжнародного права в давні часи. Основні принципи концепції: неподільність суспільства і права та якщо є суспільство, повинно існувати і право. Згідно з основними положеннями цієї теорії, “право не просто існує там, де існує суспільство, воно повинно там існувати, оскільки право є необхідною умовою існування суспільства як такого, необхідною умовою будь якої систематизованої форми взємовідносин.”36 Досліджуючи ближче стародавню епоху, можна дійти висновку, що тоді вже міжнародне суспільство вимагало певних міжнародно-правових норм та принципів для внормування своєї життєдіяльності. Про це свідчить велика договірна і звичаєва база стародавнього світу. Це підтверджують і два взаємодоповнюючі елементи даної концепції – право існує лише в суспільстві, та не може бути суспільства держав без права. Концепція “ubi societas ibi jus” поклала наукову основу для виникнення згаданої вище теорії про притаманність міжнародного права будь – якій міжнародній спільноті. 3. Датування виникнення міжнародного права періодом європейського Середньовіччя із визнанням окремих його зародків (міжнародного протоправа) в стародавній період. Третій напрям датування появи міжнародного права говорить про те, що певні його зародки виникали в стародавні часи, які можна охарактеризувати як період міжнародного передправа чи протоправа, проте воно (як система регулювання міжнародних відносин) виникає в Середньовіччі. Даний напрям є об’єднуючим щодо вищенаведених двох підходів. Проф. І.Лукашук найбільш влучно сформулював суть цього напряму, як доктрину "передісторії міжнародного права": "Міжнародне право, як і внутрішнє, виникає одночасно з державою… Міжнародне право, як юридичний засіб регулювання міждержавних відносин знаходить визнання в практиці держав лише в кінці середніх віків"37. Даний напрям склався здебільшого із запозичення аргументів концепції, яка обстоює існування протоправа в первісному суспільстві з його подальшою трансформацією в рабовласницьке міжнародне право. Різниця полягає в тому, що представники цього напряму протоправом називають рабовласницьке міжнародне право, а правом – феодальне. Одні (А.Нусбаум) вважали, що швидше слід говорити про існування в стародавній період своєрідного зародкового міжнародного права, а у середньовіччі виникнення вже нового, сучасного міжнародного права; інші (А.Фердрос) вважали, що взагалі говорити про виникнення міжнародного права як такого можна лише з етапу Середньовіччя, а в стародавній період існували лише окремі протоправові прояви, неправові правила поведінки, які згодом лише увійдуть як юридичні норми до системи міжнародного права. А.Нуссбаум висловлювався з більшою прихильністю до існування міжнародного права в більш давні за період античного Середземномор’я часи: "Виразна концепція права народів як права превалюючого між незалежними державами з’явилась лише протягом останніх кількох століть… В широкому сенсі історія права народів співпадає з документальною історією людства. Вона починається з первісних мирних договорів Близькосхідного регіону”.38 Критерієм виникнення міжнародного права А.Нуссбаум називає укладання між державами міжнародних договорів, що дійсно співпадає з періодом давніх часів. В даному випадку слід розрізняти укладання писаного міжнародного договору як причину виникнення міжнародного права і як свідчення його дії, існування. В першому варіанті, якщо розглядати такий правовий акт як передумову появи права, то можна дійти до відверто невірних висновків, оскільки міжнародний договір є лише формою існування, впливу міжнародного права, актом, що фіксує його дію. Тому до появи такої форми, міжнародне право мало пройти довгий шлях – мали створитись умови для його виникнення, формування звичаєвих, усних договірних та інших форм, а лише потім – письмового міжнародно – правового договору. Якщо ж розглядати цей критерій у другому варіанті, то укладання писаних міжнародних договорів було для дослідників міжнародного права суттєвим аргументом на користь існування його зародків у стародавній період. В той же час не можна, як це роблять деякі дослідники (“Поява письмових кодексів співпадає для юристів з зародженням власне права”39), пов’язувати появу права із виникненням писемності. Міжнародне право виникло і почало розвиватись задовго до винайдення писемності. Відтак слід погодитись із юристами – антропологами, які вважають, що “Писемність змінює характер права, але не створює права, а є його формуючим елементом. Немає нічого дивного втому, що “писемні” цивілізації не є обов’язково самими правовими.”40 Будучи чи не найбільш популярним в науці аргументом виникнення міжнародного права, фактор укладання міжнародних договорів не замінює собою всі інші причини і передумови походження міжнародного права, як і свідчення його існування. “До появи писаних договорів, - наголошував професор В.Кузнєцов, - людство пройшло довгий шлях розвитку, в ході якого родові відносини призвели до появи племен, потім виникли союзи племен і т.д. Договорам про союз племен передувало усвідомлення необхідності таких союзів як форми відносин племен, а це може означати тільки одне – норма як форма усвідомлення з’явилась задовго до письмових договорів.”41 Іншим критерієм появи міжнародного права вчені даного напряму вважали виникнення і правотворчу діяльність держави. Цим пояснюється і їх позиція щодо ідеї передісторії міжнародного права – в стародавній період держави лише почали з’являтись, в класичному вигляді про держави можна говорити лише з періоду розвиненого середньовіччя. Міжнародне право регулює відносини своїх суб’єктів в усій їх сукупності; в стародавній же період окрім держав такими суб’єктами були й інші утворення чи особи. “В давнину і в середньовіччі ще не існували держави в сучасному розумінні. – писав Нгуен Куок Дінь, - ... Однак міжнародне право слід розглядати перш за все як право “міжобщинне” або “міжгрупове”. Коли це право застосовується щодо держав, воно розглядає їх як окремі і незалежні “політичні співтовариства”. Але такі політичні співтовариства, хоч вони і не були державами, існували вже в античні часи і в середні віки. Відповідно, ще в суспільному середовищі античності і середньовіччя виникали мінімальні умови, необхідні для появи міжнародного права.”42 В той же час, тоді існували об’єктивні вимоги у правовому врегулюванні міжнародних відносин, на що і наголошують представники даного напряму датування виникнення міжнародного права. Що ж до самого міжнародного права, то основні положення третього напряму полягають в тому, що в стародавні часи існували певні його інститути. Але вони ще не складали системи, що свідчить про існування тоді періоду передісторії міжнародного права. Протягом цього періоду оформлювались правові підвалини, базуючись на яких міжнародне право як система виникає в середні віки. На сьогодні напрям, що розглядає стародавній період як етап “передісторії” міжнародного права, а власне його виникнення датує середніми віками найпоширеніший. Його представники (переважно в ХХ ст.) дійшли компромісу між традиційним і класичним в науці розумінням сутності міжнародного права, як такого, що виникає в середньовічній Європі з відповідними передумовами і критеріями цього процесу та незаперечними даними минулого, зокрема міжнародно-правової практики стародавнього періоду. Сам цей напрям містить в собі декілька теорій, що розглядають необхідними передумовами появи міжнародного права вже відомі критерії укладання писаних договорів, державного волевиявлення та ін. Серед найбільш вивірених і доказових із них – існування відповідних міжнародно-правових джерел чи інститутів міжнародного права в стародавній період. Проте, це є лише свідченням існування у той час цього права, але не пояснює як саме воно виникло, і які причини викликали його до життя. Питання ж механізму зародження міжнародного права є ключовим при з’ясуванні не лише його історії, але й сутності і характерних рис Основні досягнення вчених, котрі розглядали стародавній період як період передісторії міжнародного права полягають у примиренні міжнародно - правового позитивізму і нормативізму в царині історії міжнародного права із свідченнями історії і міжнародно-правових джерел стародавнього періоду. 4. Датування виникнення міжнародного права первісним періодом. Четвертий напрям датування появи міжнародного права є відносно новим і полягає в тому, що міжнародним правом керувались ще в міжплемінних відносинах. В чомусь він пов’язаний із попереднім, оскільки його представники розглядають в первісний період виникнення лише початків міжнародно-правового регулювання і виникнення міжнародного права як такого в стародавні часи. Наприкінці ХХ ст. він почав здобувати більше прихильників. Основним критерієм такого датування є об’єктивна необхідність унормування тих відносин первісних племен, які виходили за їх межі. Таким критерієм стало поняття “саморегуляції первісного суспільства”. Функція соціального регулювання, або права, на думку представників цього напряму, виникає вже в первісний період, як основна передумова встановлення стабільності у відносинах. Оскільки відносини всередині племен ще могли врегульовуватись за допомогою неправових звичаїв, магії, ритуалів, вірувань, то відносини ззовні вимагають більш чіткого закріплення. Останнє могло дати лише право; відтак, прихильники даного напряму говорять про первинність міжнародних елементів в праві взагалі. В основному спротив щодо цього напряму датування виникнення міжнародного права викликало те його основне положення, що міжнародне право виникає до появи держави з метою регулювання міжплемінних відносин; іншим її положенням, що суперечило традиційній науці було визнання можливості існування міжнародного права в неєвропейському середовищі. Прихильники ідеї про походження міжнародного права у первісний період наполягають на тому, що міжнародним правом покликані були регулювати свої відносини (які об’єктивно виникали внаслідок економічної, політичної чи воєнної взаємодії між ними) ще квазідержавні утворення, які передували формуванню держави як такої (зокрема вождества та інші протодержавні формування). Такі вчені стверджують, що міжнародно-правове регулювання відносин існувало ще в додержавний період, а первинні міжнародно-правові відносини сформувались ще на рівні племінних утворень, об’єднань, союзів і окремих племен. Представники даного напряму обстоювали саму можливість появи міжнародного права в бездержавному суспільстві і висували такі критерії і передумови його походження: "по-перше і найважливіше, мають існувати окремі незалежні політичні утворення з їх власними урядами, можливо й примітивними, а згодом такими як племінні, феодальні, монархічні, республіканські чи олігархічні. По-друге, має бути конечна необхідність у взаємовідносинах між ними. В розвитку цих взаємовідносин, який вимагає регулювання і таким чином пов'язаний із raison d'etre міжнародного права"43. В даному випадку очевидно, що автор говорить про виникнення міжнародного права на етапі формування вождеств. Представники даного напряму мали рацію в тому, що міжнародне право володіє тяглістю своєї традиції внаслідок існування докорінних проблем в міжнародних суспільних відносинах, які воно покликане вирішувати. Вони вважали, що оскільки два або більше суб’єктів вступають у міжнародні взаємовідносини між собою, то між ними неодмінно має виникнути правове врегулювання таких відносин, навіть якщо це суб’єкти таких відносин, що знаходяться у зародковому стані і між ними існує лише зародкове правове врегулювання (Г.Шварценбергер). На таку позицію вплинув розвиток науки антропології і правової антропології. Її предтавники (Е.Дюркгайм) вважали, що оскільки існує певне суспільство людей між ними неодмінно, спонтанно виникають правові норми для регулювання їх відносин. неодмінність і неминучість виникнення права в соціальному середовищі є основним постулатом правової антропології. Цього напряму притримуються в основному вчені скандинавських держав (Е. Аннерс, Г.Сакеларіу, А. Берман, Р.Ньюмелін та ін.), які вперше і висунули теорії про можливість існування в стародавній (первісний) період права взагалі і міжнародного права, зокрема висунули тезу про первинність останнього. Даний напрям датування виникнення міжнародного права великою мірою зобов’язаний досягненням правової антропології. Її представники нерідко висували ідею про більш раннє походження міжнародного права аніж внутрішнього і про запозичення останнім загальних принципів права, структури й змісту правової норми, основних напрямів і засад правового регулювання, розроблених у міжнародній сфері. Як правило таку думку висували фахівці інших галузей права, або й взагалі не юристи, базуючись на даних загальної історії, археології чи етнографії, аналізуючи перш за все загальні аспекти міжплемінних відносин. Даного висновку доходить Е.Аннерс: "Для припинення воєнних дій між родовими групами у племені була відповідна владна інстанція у формі народних зборів, які могли укладати мир між ворогуючими в племені родовими групами. Народні збори являли собою представницький орган племінного суспільства, який раніше оформився, який міг приймати рішення про воєнні походи… з переговорів про примирення, які мали місце в родовому суспільстві, в подальшому і виникло примирливе право, яке … було договором про примирення, чи іншими словами, договором про укладення миру між ворогуючими родовими групами".44 Цей напрям мав прихильників і в Радянському Союзі. Так, деякі радянські дослідники стверджували, що “на початку міжнародне право формувалося на основі міжплемінних звичаїв, яким рабовласницькі держави надали юридичний характер і силу права.”45 Найвиразніше тезу про походження міжнародного права з міжплемінних стосунків висловив Р.Ньюмелін, досліджуючи історію дипломатії (для нього первісне міжнародне право ототожнюється з концепцією «первісної дипломатії»): “слід визнати початок міжнародного права в зіткненні та взаємовідносинах двох чи більше незалежних племен чи народів.”46 Це він доводить тим, що для виникнення міжнародного права достатньо існування певної кількості звичаєвих соціальних, моральних норм поведінки між спільнотами, які їх визнають та дотримуються (“первісне моральне право створило передумову міжнародного”). До найбільш авторитетних юристів-міжнародників прибічників даного напряму можна віднести В.Е.Грабаря: “З самого початку існувало одне тільки міжродове і міжплемінне “право”... Все первісне “право” було міжродовим; в міжродовому договорі містилися норми взаємної поведінки родів; в ньому надавалася взаємна гостинність (hospitum), право зносин і торгівлі з юридичним захистом (commercium), при більш тісних зносинах — право шлюбних зв’язків (conulium). Закон (lex) в його первісному значенні був угодою, договором: inter pogulus lex convenit.”47 З утворенням римської держави jus gentium роздвоюється на jus gentium, яке до цього було міжродовим, а стало внутрідержавним правом (jus Quiritium, jus civile), і на власне jus gentium, яке виконувало ті ж функції, але тепер уже із зовнішніми для об'єднаного Риму політичними утвореннями. * * * Теорії, які заперечують існування міжнародно-правових інститутів у давні часи, переносять сучасні уявлення про міжнародно-правові принципи і інститути на ті, що існували у стародавньому світі. Відсутність універсального міжнародного права та його системи у давнину часто розглядається, як відсутність міжнародно-правового регулювання взагалі у той час. Погляд на стародавні часи як період роз’єднаності між суб’єктами міжнародних відносин випливає з недостатньої уваги до явища природного права, яке було у той час важливим фактором поєднання держав. Оскільки, з одного боку, консолідація європейських держав у "європейську спільноту націй" на чолі з католицькою церквою відбувається саме в середні віки, з іншого боку — в той же період починають формуватись у тому вигляді, в якому вони є сьогодні, різні інститути й принципи міжнародного права, то й його появу відносять саме до того періоду. Чи не першим виник критерій релігійний: наявність єдиної церкви – необхідна умова появи міжнародного права. Найбільш поширеними критеріями появи міжнародного права є етатичні: одночасне існування багатьох держав, виникнення самостійних християнських держав (критерій, близький релігійним концепціям), усвідомлення державами свого суверенітету тощо. З появою і розвитком науки міжнародного права почали з’являтися суто правові критерії для пояснення його виникнення: поява ідеї рівності, ідеї права, усвідомленням державами необхідності підкоритися нормам права задля національних і інтернаціональних інтересів, наявність юридичних санкцій за порушення угод, визнання в правосвідомості необхідності правопорядку, укладання між державами міжнародних договорів, наявність писаних джерел міжнародного права. Для вчених ХІХ століття характерними були культурно-цивілізаційні критерії, критерії культурної єдності держав як необхідні для виникнення міжнародного права: відповідний культурний рівень, наявність держав приблизно однакової могутності, спільність культури й інтересів держав, відповідний рівень розвитку суспільної моральності. Часто висувались критерії миролюбності держав: відсутність частих війн, стану ворожнечі між ними, ворожого ставлення до іноземців. Загальний критерій – усвідомлення державами своїх потреб, які можливо задовольнити лише за умови взаємних зносин – є властивим практично всім дослідникам ХХ століття. З розвитком відносин між державами, появою відповідних інституційних механізмів (загальних органів, конференцій) вчені часто почали звертатися до критеріїв, що стосуються власне міжнародних відносин. При цьому одні з них обмежувалися просто вимогою наявності постійних зносин, інші вважали, що такі відносини повинні мати високий рівень розвитку, без чого не можливе започаткування міжнародного права. Радянська доктрина, запозичивши марксистський підхід, висунула критерій появи антагоністичних класів, і розглядала історію міжнародного права паралельно з розвитком і зміною формацій. 2.2. Передумови походження міжнародного права. На початкових етапах розвитку людства |