Задачі_ГПУ_підприємництво та економічна конкуренція. Монополізація та економічна конкуренція
 Скачать 30.36 Kb.
|
|
Тема: «Монополізація та економічна конкуренція» Задача 1 1. Громадянин З. та Т. домовились про те, що З. (будівельник за фахом) під час своєї літньої відпустки збудує камін на дачі у Т. На вимогу Т. між громадянами було укладено письмовий договір, який містив усі необхідні умови, в тому числі — строки, суму та порядок розрахунку. По закінченні робіт громадянин З., отримавши обумовлену договором грошову винагороду в розмірі 3000 грн., сплатив певну суму податку на доходи фізичних осіб. Але після розгляду декларації про сукупний річний дохід його було оштрафовано за те, що він займався підприємницькою діяльністю без державної реєстрації. 1.Чи можна вважати діяльність З. з побудови каміну підприємництвом? Які кваліфікуючі ознакипідприємницької діяльності? 2.Які органи розглядають справи, пов'язані із порушенням порядку зайняття підприємницькою діяльністю? ВИРІШЕННЯ Відповідно до ч.1 ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Разом з тим, у ЗУ «Про підприємництво» зазначено, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. Згідно із частинами другою та третьою ст. 45 Господарського кодексу України порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарського кодексу України та іншими законами. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою. Згідно з ч.2 ст. 50 ЦКУ фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Частиною 3 даної статті встановлено: «Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем». Верховним Судом України у пункті 4 Постанови Пленуму від 25 квітня 2003 року №3 “Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” роз’яснено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. З умов задачі відомо, що було сплачено податок на доходи фізичних осіб. Крім цього, діяльність платника податків характеризується самостійністю, ризикованістю, ініціативністю, системнітю та отриманням прибутку. Тож, можна визначити, що громадянин З. є самозайнятою особою відповідно до п.14.1.226 ПКУ: «cамозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності». 1.Чи можна вважати діяльність З. з побудови каміну підприємництвом? Які кваліфікуючі ознакипідприємницької діяльності? Отже, діяльність З. з побудови каміну є підприємницькою, оскільки така діяльність відповідає таким основним ознакам – самостійність, ініціативність, систематичність, ризикованість, діяльність з метою отримання прибутку. По суті, з умов задачі відомо лише про один єдиний випадок виконання таких робіт, проте, з іншої сторони було укладено відповідний договір на побудову каміну. Тобто, маємо справу з договором побутового підряду, який у свою чергу відноситься до публічних. А отже, його виконавцем має бути саме суб’єкт підприємницької діяльності. Крім того, здійснення діяльності з метою одержання прибутку вказує на підприємницький характер такої діяльності. Тому, якщо вона здійснюється фізичною особою без реєстрації як фізична особа-підприємець, це тягне за собою адміністративну відповідальність. Тож, З. має бути зареєстрований як підприємець у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань». У результаті ведення підприємницької діяльності без державної реєстрація як суб’єкта господарювання громадянин З. має понести відповідальність згідно з положенням статті 164 КУпАП. 2.Які органи розглядають справи, пов'язані із порушенням порядку зайняттяпідприємницькою діяльністю? Враховуючи те, що відповідальність за порушення порядку ведення господарської діяльності передбачена положеннями статті 164 КУпАП, то відповідно до статті 221 цього Кодексу такі справи розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Крім того, протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 164 відповідно до статті 255 мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції; фінансових органів; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальних органів; а також посадові особи органів ліцензування. Задача 2 2. До територіального відділення Антимонопольного комітету із заявою звернулось АП "Солеварний завод". У ній вказувалося, що під час укладання договорів постачання очищеного розсолу публічне АТ "Содовий завод" нав'язує додаткові послуги з перерахування коштів на реконструкцію розсолопромислу, що не стосуються предмета договору. Встановлюючи додаткові вимоги, відповідач ухиляється від укладення договору на постачання очищеного розсолу в наступному році. Територіальним відділенням було визнано, що публічне АТ "Содовий завод" займає монопольне становище на регіональному ринку розсолу очищеного. У ході розслідування справи підтвердилися факти, зазначені в заяві. Кваліфікуйте дії відповідача. Які санкції можуть бути застосовані до правопорушника? ВИРІШЕННЯ Відповідно до частини 1 статті 12 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Згідно зі статтею 13 цього ж Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. З умов задачі відомо, що під час укладання договорів постачання очищеного розсолу публічне АТ "Содовий завод" нав'язує додаткові послуги з перерахування коштів на реконструкцію розсолопромислу, що не стосуються предмета договору. Отже, на підставі цього можливо визначити, що у даному випадку зловживання монопольним становищем відповідно до пункту 3 частини 2 статті 13 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» полягає в обумовленні укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору. Відповідно до ч.3 ст.13 «Про захист економічної конкуренції» зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Згідно з положенням статті 1 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. У даному випадку недобросовісна конкуренція може полягати відповідно до статті 11 ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції» у схиленні постачальника до дискримінації покупця (замовника). Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) є спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника). Проте, у такому випадку, потрібна наявність конкурента покупця. А у нашому випадку така інформація відсутня. По суті, сторонами конфлікту є лише постачальник та замовник. Тож, ми можемо лише припускати про наявність спонукання постачальника конкурентом покупця. Відповідальність. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»). Відповідно до частини 1 статті 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання: юридичних осіб; фізичних осіб; групу суб’єктів господарювання - юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до статті 1 цього Закону визнається суб’єктом господарювання, у випадках, передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону (а саме, зловживання монопольним (домінуючим) становищем) накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом. Доход (виручка) суб’єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб’єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону (ч.3 ст.52 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»). 5. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел. 6. Рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях. 7. У разі, якщо суб’єкт господарювання працював менше одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб’єкта господарювання за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу. Відповідно до частини 1 статті 53 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» Якщо суб’єкт господарювання зловживає монопольним (домінуючим) становищем на ринку, органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище. Крім цього, відповідно до статті 55 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» 1. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. 2. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди. Відповідно до ч.3 ст.56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України (ч.5). Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч.9). Щодо ЗУ «Про захист від недобросовісної конкуренції. Стаття 21. Накладення штрафу за недобросовісну конкуренцію Вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав відомостей про розмір доходу (виручки), штраф, передбачений частиною першою цієї статті, накладається у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету. |