Семінар 1 дистанційно. Семінарське заняття 1 Естетика і поетика класицизму
 Скачать 38.34 Kb.
|
|
Семінарське заняття № 1 Естетика і поетика класицизму Проаналізуйте наведені уривки з трагікомедії П. Корнеля «Сід». Визначте елементи сюжету і мотиви, що є типовими для класицистичного художнього методу. Вкажіть, яким є художній пафос даних фрагментів і засоби досягнення цього пафосу. Як втілюється у поданих фрагментах класицистична концепція людини? Які засоби психологізму використовує П. Корнель у змалюванні характерів своїх персонажів? Зробіть висновок щодо художніх можливостей класицизму у відтворенні внутрішніх переживань людини. ДІЯ 1. СЦЕНА VI Дон Родріго На смерть поранений стрілою, що як грім У серце влучила і все життя розбила, Бездольним месником за справедливе діло, У жертву випадкам принесений грізним, Незрадного меча не в силі я підняти,— Стою й не рушусь мов заклятий. Щасливий видився кінець, Сіяла радість перед мене — І от образу мій отець Дістав із рук отця Хімени. Які чуття страшні в душі моїй киплять! Кохання там і честь у битві затялися. За батька відплатить — коханої зректися! Любові звіритись — поштивість ізламать! Прийшло до вибору — або безчестя чорпе, Або страждання необорне. Що маю, боже, я вчинить? Яка дорога перед мене? Образу лютую простить Чи покарать — отця Хімени! Веління гордості і пристрасті полон, Кохана, батько, честь, єдині чисті мрії... Життя однаково навіки спопеліє, Чи серце я стопчу, чи батьківський закон. Душі одважної пораднице в двобої, Ти невблаганна, вірна зброє! Віщуючи покару й гнів, Навіщо ти в руці у мене? Щоб долю я свою розбив? Щоб я убив отця Хімени? Умерти, зникнути! Живого пе мине Із рук обранниці трутизна безнадії: Як не помщуся я — зневагою окриє, Помщуся — чорною клятьбою проклене. І хоч презирство я, хоч гнів її побачу — Навіки наречену втрачу! Шкода рятунку вже й шукать І ліків не найти для мене... Коли сконати — то сконать, Але не скривдивши Хімени! Та вмерти, батьківський зламавши заповіт! Щоб у літописі іспанськім записали Мене між зрадників, що честь і рід топтали! Ім'я знеславили на цілий славний світ! Коханню слугувать — безумне то бажання, Коли прийшов кінець кохання! Так геть спокусу навісну! Злі думи, пріч ідіть від мене! На бій піду і честь верну, Як не вернути вже Хімени! Мій розум був пригас, та він ясніє знов. Не мила, ні! Отець закон мені найвищий. Упасти — то впаду на чеснім бойовищі. І чисту кров проллю, а не зрадливу кров! Як обов'язок міг забуть я на хвилину?      Вперед — до помсти чи загину Чи міг буть інший рішенець? Чи інша путь була у мене? Образу мій старий отець Прийняв із рук отця Хімени… ДІЯ 2 СЦЕНА II Граф, дон Родріго. Дон Родріго Прошу уваги я. Граф Я слухаю. Дон Родріго Чи знаєш Ти Дон Дієго? Так. Дон Родріго Чи славу пам'ятаєш, Якою він навік ім'я своє повив? Чи тямиш, що усіх цей муж перевершив? Граф Ну, може й так. Дон Родріго Огонь у погляді мойому — То спадок батьківський. Граф Гаразд — і що ж потому? Дон Родріго Ходімо — знатимеш. Граф Зухвалець молодий! Дон Родріго Вгамуйся! Хто в душі заховує своїй Чуття шляхетності і честі дух високий, Той не зважатиме, чи повні має роки,— І стане сміливо між сміливі бійці. Граф Ти ж зброї ж не тримав іще в своїй руці — І хочеш мірятись, безумче, ізо мною? Дон Родріго Таких, як я, за мить в руках держати зброю Навчають гордощі і справедливий гнів. Граф Ти знаєш, хто я? Дон Родріго Так. Хтось інший би тремтів, Самого імені злякавшися твойого. Укрита лаврами життя твого дорога Мене, одважного, рокує на загин. Та я устав тепер як месник і як син, І хай всі дні твої тріумфами повиті — Неподоланного не може бути в світі. Граф Хоробрість, що бринить у мужніх цих речах, Іще раніше я в твоїх ловив очах. Я бачив, як ростеш ти лицарем завзятим І наректи тебе хотів коханим зятем. Родріго! Тішусь я, що силу ти знайшов Ім'ям повинності перемогти любов, Що величчю душі ти подолав кохання, Що справді гідний ти мого пошанування. Дочку збиравшися віддать до тебе в дім, Не помилився я у виборі своїм. Тепер, милуючись на сміливість безкраю, До піку юного великий жаль я маю. Спинися ж! Не ступай на цю фатальну путь: Замало честі я у тому б міг здобуть, Якби зборов тебе в нерівному двобої. Там тільки славою вінчаються герої, Де небезпека їм перетинає шлях. А знавши наперед, що ти в моїх руках, Я каяття собі на цілий вік придбаю. Дон Родріго Ціною честі я життя окрити маю? Хто сміє це казать? Граф Іди відсіль. Дон Родріго Ходім: Доволі тих розмов. Граф Чи ти в житті своїм Уже зневірився? Дон Родріго Чи ти боїшся смерті? Так! Правда! Синові годиться краще вмертп, Ніж батькову ганьбу ганебно пережить. Дія 5 Сцена 1 Дон Родріго Не на двобій іду — іду на страту я. Любов велить мені життя не захищати, Коли ви смертної жадаєте заплати. Зберіг я сміливість,— та силу трачу там, Де треба берегти, що ненависне вам. Вже й цеї ночі б я з землею попрощався, Коли б не за народ і короля змагався. Я був би зрадником, якби в такім бою Правицю опустив незранену свою, І хоч життя мені і гірко, й тяжко нести,— Продати я б не міг його ціною честі. Тепер, як річ іде лиш об мені однім, Я перед вироком склоняюся тяжким; Ви руку іншого підносите на мене,— Шкода! Не гідний я покари з рук Хімени! Та як же можу я ті рази відбивать, Де чути голос ваш і волю вашу знать? Та ж б'ється він за вас — і радий та щасливий Я буду, що в йому ваш дух зустріну мстивий І, не змагаючись, одкрию груди ці Рукою вашою керованій руці. Хімена Коли повинності неподоланна сила, Що мститися мені жорстоко присудила, Тобі наказує піддатися в борні Тому, хто меч і кров присвячує мені, Згадай, засліплений, що в хвилю ту криваву, Життя утративши, утратиш ти і славу, І хоч живий верстав ти тріумфальну путь,— Тебе убитого подоланим назвуть. Дорожча честь тобі від мене: задля неї Ти руки збагряпив отця мого крівлею, Відрікся сміло ти, щоб догодити їй, Од мене — од своїх щонайсолодших мрій. Яка ж це дивина зчинилася з тобою, Що хочеш датися противцеві без бою? Чом дух лицарський твій ганебно так упав? До чого він тобі рапіше слугував? Чи тільки був тоді ти гордий та великий, Коли мені життя розбити мав навіки? Чи легко так мого ти переміг отця, Щоб стерпіти побій од іншого бійця? Я мушу мститися — ти мусиш боронити Ім'я своє і честь, хоч би й не хтівши жити! Дон Родріго Подужав графа я, я маврів переміг,— До слави доказів чи треба ще яких? Що можу виграти я в поєдинку цьому? Кому ж із нашого лицарства невідомо, Що сміливість моя не знає перепон, А честь — єдиний скарб, єдиний мій закон? Ні, ні, хай сам себе на жертву я призначу, Та слави у бою безславному не втрачу, Ніхто не вважиться подоланим назвать Того, хто сам себе дозволив подолать. Всі скажуть: "Він любив Хімену нещасливу І жити не хотів, її зазнавши гніву; Жорстокій долі він без роздуму уліг І милій склав себе офірою до ніг: Вона-бо голову його хотіла мати — Він тільки виконав її бажання свято. Для честі занедбав він щастя і любов, А для коханої пролив останню кров. Дорожча-бо, хоч мрій душа і не згубила, За милу честь йому, за існування — мила". І ви побачите, Хімено: смерть моя Новою славою пов'є мені ім'я І честь мені зросте, коли вже буду мертвий, Що вищої ніхто б не міг зложити жертви. Хімена Коли й життя, і честь — принади вамалі, Коли ніщо тебе не вабить на землі,— Родріго! Пригадай, що любий був мені ти, Візьми меча свого,— Хімену захистити Од Санчо-нелюба, од пут отих гірких, Що привела б мене обітниця до них. Доволі слів! Іди на бій, а не на згубу, Щоб не побачив світ лихого того шлюбу, І пам'ятай, що хто поборе в цім бою,— Той руку матиме у дар собі мою... Іди ж... Від сорому обличчя паленіє. Дон Родріго ( сам) О, з усіма тепер змагався б на землі я! Наварці, маври, гей! Кастільці запальні! Усе, що смілого є в нас і в чужині,— З'єднайтеся, в одну на мене станьте лаву,— Я провідну зорю найшов свою яскраву, Надія у грудях прокинулась моїх,— І для одважного замало вас усіх. Текст П. Корнеля у перекладі Максима Рильського https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8546 Визначте засоби зображення жіночих характерів в трагікомедії «Сід» Корнеля. Проаналізуйте поведінку Хімени у першій сцені 5 дії. У чому сила та слабкість Хімени? З якою метою Корнель наводить монолог інфанти одразу після цієї сцени? Який сенс у 2 сцені 5 дії? Для чого необхідна друга сюжетна лінія? Як жіночі образи твору виражають класицистичну концепцію особистості? Текст П. Корнеля у перекладі Максима Рильського https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=8546 |