Особисті немайнові та майнові права та обов’язки подружжя. Сімейне право Марченко Є.Р.. Сімейне право
 Скачать 57.1 Kb.
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ «МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО- ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АКАДЕМІКА ЮРІЯ БУГАЯ» САМОСТІЙНА РОБОТА з дисципліни «Сімейне право» Виконала: студентка 3 курсу групи ЗП-01 Марченко Є.Р. КИЇВ 2022 р ВСТУП Шлюб та сім’я являє собою складне соціальне явище в юридичному контексті. Адже ці інститути мають розгалужений суб’єктний склад, поєднують права та обов’язки чоловіка та дружини, батьків та дітей, включають як майнові так і немайнові відносини. Усі ці елементи потребують детального дослідження та розкриття, адже саме повне розуміння їх сприяє досягненню цілей сім’ї та шлюбу. Турбота про дітей та їх виховання, на сьогоднішній день розглядається на конституційному рівні яке є як правом так і обов'язком батьків. Ця обставина диктує необхідність більш глибокого аналізу сутності та змісту батьківських прав у сучасній Україні. Крім того, перенесення акценту на права громадянина зобов'язує до принципово іншого погляду на інститут батьківських прав, наданих батькам державою заради досягнення головної мети - належного виховання підростаючого покоління. Гостроту проблеми наочно демонструє правозастосовна практика, яка свідчить про зростаючу тенденцію до зловживання батьківськими правами, невиконанню батьківських обов'язків, збільшенню числа дітей, позбавлених батьківського піклування. Звідси виникає необхідність профілактичної роботи з неблагополучною родиною, пошуку більш ефективних заходів сімейно-правової відповідальності батьків. Саме це і викликає актуальність дослідження даної теми. Об'єктом дослідження є сімені відносини, права та обов'язки батьків і дітей, подружжя, і підстави їх виникнення та припинення. Предметом дослідження є система нормативних актів, які регулюють сімейні правовідносини, а також аналіз спеціальної літератури яка присвячена розгляду проблем реалізації особистих немайнових і майнових прав і обов'язків батьків і дітей та подружжя. Метою дослідження є аналіз прав та обов’язків подружжя та дітей і батьків за сімейним законодавством України. 1. Особисті немайнові та майнові права та обов’язки подружжя Правове регулювання майнових та немайнових прав і обов’язків подружжя є одним з найактуальніших питань сімейного законодавства, що потребує постійного вивчення та удосконалення. У зв’язку з прийняттям Сімейного кодексу України 10 січня 2002 р., було встановлено нові положення, що стосуються не тільки особистого та спільного майна, він ввів поняття шлюбного договору, який додатково регулює права та обов’язки подружжя. Особисті права та обов’язки подружжя складають 6 главу СК України. До них належить обирати за власним бажанням прізвище одного із подружжя як їх загальне, або кожен з подружжя має право зберігати своє дошлюбне прізвище, або приєднати до свого прізвища інше тощо. Виховання дітей та інші побутові ситуації подружжям вирішуються спільно. Також кожний з партнерів вільний у виборі професії, занять та місця проживання [1, c. 400]. Всього немайнові відносини регулюються статтями 49– 56 СК України. Більше уваги у цьому правовому акті приділено саме майновим відносинам. За загальним правилом дружина та чоловік має право на набуття спільного майна, але також кожен із подружжя має право на своє власне майно. Майно, що належало кожному з подружжя до вступу у шлюб, а також одержане їм під час шлюбу в подарунок або в порядку спадкоємства, є роздільною власністю подружжя, тобто власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (взуття, одяг та ін.), навіть якщо вони були придбані під час шлюбу за рахунок спільних засобів подружжя (за винятком цінностей і предметів розкоші). Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається роздільним майном, що належить йому [2]. Одним із додаткових та актуальних способів регулювання майнових відносин подружжя є шлюбний договір. Про це говориться у ст. 92 «Право на укладення шлюбного договору СК України» [2]. Він (тобто шлюбний договір) може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Ст. 93 СК України акцентує увагу, що шлюбним договором визначаються майнові права та обов’язки подружжя, та регулюються майнові відносини між подружжям. Він укладається у письмовій формі і, як правило, нотаріально посвідчується. Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу, а коли його укладено подружжям, то він набирає чинності у день нотаріального посвідчення. В шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов’язків. Він може встановлювати чинність договору або окремих його положень і після припинення шлюбу [1, c. 215]. Варто зазначити, що у різних країнах цей інститут має свою специфіку, але суть його усюди одна: надання особам, що укладають шлюб можливостей відступити від того режиму подружнього майна, який передбачений у законодавстві даної країни та автоматично починає діяти з моменту укладення шлюбу. Шлюбний договір в країнах Західної Європи та США має давню традицію, натомість в українському законодавстві він з’явився лише в 1993 р. як «шлюбний контракт». При цьому відповідна норма мала значні недоліки. Так, шлюбний контракт не міг укладатися подружжям, хоча, можливо, саме особи, які вже перебували у шлюбі і мали відповідний досвід у «регулюванні» майнових відносин, у першу чергу були готові до укладення шлюбного контракту. По-різному тлумачилось положення, щодо змісту шлюбного контракту – фактично допускалась можливість регулювання у шлюбному контракті не тільки майнових але і особистих немайнових відносин (що тоді знайшло своє відображення у відповідній Постанові Кабінету Міністрів України). І головне – передбачалося, що шлюбний контракт не може погіршувати становище одного з подружжя в порівнянні з чинним законодавством. В такій редакції це положення фактично перекреслювало саму ідею шлюбного договору, оскільки він і укладається для того, щоб врегулювати майнові відносини подружжя у інший спосіб, ніж це передбачено законом. У Сімейному кодексі, який набрав чинності 2004 р., є окрема глава присвячена шлюбному договору. Під ним розуміють укладений у встановленому законом порядку письмовий нотаріально посвідчений договір осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжя, яке вже перебуває у шлюбі, щодо регулювання майнових відносин [3, c. 213]. У ст. 97 СК України передбачається, що у шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина, чоловік передає для використання на спільні потреби сім’ї, а також правовий режим майна, подарованого подружжю у зв’язку з реєстрацією шлюбу. Подружжя може домовитися про не поширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень про спільну сумісну власність і вважати його спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них. За домовленістю сторін може встановлюватися порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Йдеться і про можливість включення до шлюбного договору будь-яких інших умов щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства [2]. Отже, українське законодавство регулює особисті та майнові відносини подружжя. Сімейний кодекс України визначив головні аспекти, якими регулюється сумісна та роздільна власність. Набуло поширення поняття шлюбного договору. Норми, викладені у СК України, покликані не обмежувати подружжя у їх діях, а розвивати свої можливості щодо набування немайнових (духовних) прав і свобод, і майнових прав подружжя. 2. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ Знайти в Сімейному кодексі України статті, в яких закріплено особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей. Порівняти їх з нормами Кодексу про шлюб та сім’ю. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей закріплені в Главі 13 Сімейного кодексу України. Зокрема, до них відносяться: Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини; Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків; Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я; Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану; Визначення прізвища дитини; Визначення імені дитини; Визначення по батькові дитини; Зміна прізвища дитини її батьками; Зміна дитиною свого прізвища та (або) імені, та (або) по батькові; Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини; Права батьків щодо виховання дитини; Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання; Права батьків та дитини на спілкування; Права батьків по захисту дитини; Право батьків на визначення місця проживання дитини; Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб; Право на позбавлення батьківських прав; Право на поновлення батьківських прав; Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків. У Кодексі про шлюб та сім’ю, мала місце Глава 10, яка називалась «Особисті права та обов’язки батьків та дітей». Зокрема, вона закрпілювала такі з них: Прізвище дітей; Ім'я та по батькові дитини; Здійснення батьками прав і виконання ними обов'язків по вихованню і навчанню дітей; Право діда і баби на спілкування з онуками; Право батьків на відібрання дітей; Забезпечення інтересів дітей при розгляді спорів про них; Позбавлення батьківських прав; Поновлення в батьківських правах; Як бачимо, у Кодексі про шлюб та сім’ю, особисті немайнові права та обов’язки батьків і дітей є значно вужчими. За своїм змістом, вони не розкривали повною мірою їх значення, більшість з цих норм мали відсильний характер, не мали конкретики. Наразі, Сімейний кодекс є більш широким щодо закріплення особистих немайнових прав батьків та дітей, відповідає умова сучасності та сьогодення. Скласти схему особистих немайнових прав та обов’язків батьків. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА БАТЬКІВ Права батьків обирати ім’я та прізвище, місце проживання дітей, давати згоду на усиновлення, тощо Право звертатися до суду , органів державної влади та місцевого самоврядування, громадських організацій за захистом прав дітей без додаткових повноважень Батьки мають переважне право перед іншими особи на те, щоб дитини проживала із ними Батьки мають право вимагати відібрання дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків коли таке право обмежено законом Батьки мають переважне право на виховання дитини     ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ   ОБОВ’ЯЗКИ І ПРАВА БАТЬКІВ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДИТИНИ  ПРАВА ОБОВ’ЯЗКИ 1) переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини; 2) залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам; 3) обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. 1) виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) поважати дитину; 5) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 6) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я Зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану Записати підстави позбавлення батьківських прав. В ч. 1 статті 164. Сімейного кодексу України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Записати юридичні наслідки позбавлення батьківських прав. В ч. 1 стаття 166 Сімейного кодексу України( Правові наслідки позбавлення батьківських прав) вказано, що особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Скласти заяву про поновлення батьківських прав. Полтавський районний суд Полтавської області 36000, Полтавська обл., Полтава, вул. Європейська, 154 А Позивач: Мостова Валентина Віталіївна 03.06.1995 р.н. місце реєстрації: 36000, Полтавська область, Полтава, вулиця, вул. Довгополого, буд. 10, місце фактичного проживання: збігається з місцем реєстрації ІПН: 3604305525 тел.: (066) 366-97-20 офіційна електрона адреса: відсутня E-mail: відсутній Відповідач: Мостовий Станіслав Олегович 10.11.1993 р.н. місце реєстрації: 36000, Полтавська область, Полтава, вулиця, вул. Гірняцька, буд. 27, місце фактичного проживання: збігається із місцем реєстрації ІПН: 3531285571, тел.: (095) 612-81-77 офіційна електрона адреса: невідома E-mail: невідомий Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Полтавської районної ради 36000, Полтавська область, Полтава,, вул. Шкільна, буд. 20 Код ЄДРПОУ: 04045666 Засоби зв’язку: (05633) 5 – 11 – 11 офіційна електрона адреса: info@rada.pl.gov.ua Позовні вимоги носять немайновий характер ПОЗОВНА ЗАЯВА про поновлення батьківських прав 11 квітня 2019 року, за рішенням Полтавського районного суду Полтавської області, по справі № 123/12345/14, я була позбавлена батьківських прав відносно мого малолітнього сина – Мостового Євгенія Станіславовича, 13.10.2017 р. н. Законним представником мого сина залишився його батько - Мостовий Станіслав Олегович, за чиєю заявою і було позбавлено мене батьківських прав. На даний час я перебуваю у шлюбі з Головенько Олександром Петровичем , який було зареєстровано 15.09.2020 року, міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 45. В даний час радикально змінилися умови мого життя. Я веду добропорядний спосіб життя. Маю постійне місце проживання. Маю можливість і бажання виконувати всі батьківські обов'язки. Також, я офіційно працевлаштована, та працюю продавцем продуктових товарів. Мій чоловік працює, а також не заперечує проти поновлення мене у батьківських правах і зобов'язується надавати моєму сину належні піклування і утримання. Я бажаю і маю можливість приймати участь в житті сина, піклуватися про його фізичний та духовний розвиток, утримувати його матеріально, а також сприяти його розвитку та гарному вихованню. Спиртні напої та наркотичні засоби я не вживаю. Позитивно характеризуються за місцем проживання та місцем роботи. Крім того, маю хороші відносини з рідними та сусідами за місцем проживання. З 2020 року я регулярно спілкуюся з сином, забираю та приводжу його з дитячого садка, а також час від часу залишаю його на ночівлю та вихідні дні за місцем свого мешкання, надаю матеріальну підтримку. Син визнає мене як матір та бажання жити разом зі мною. Викладені обставини підтверджуються наступними доказами: характеристикою з місця роботи та місця проживання; письмовими свідченнями сусідів; характеристикою з дитячого садочка; фото та відео доказами. Зважаючи на те, що з моменту позбавлення мене батьківських прав, я кардинально змінила свою поведінку, переоцінила її та зробила відповідні висновки, а також з огляду на те, що на сьогоднішній день відпали підстави, які були причиною позбавлення мене батьківських прав, вважаю, що існують всі підстави для поновлення батьківських прав за мною, що також відповідає інтересам дитини. Згідно з ч.1 ст.18, ч.1 ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, вчиняють їх державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Приписами вказаної Конвенції, Закону України «Про охорону дитинства», Європейської Конвенції «Про здійснення прав дітей», ратифікованої Україною 03 серпня 2006 року, Конвенції «Про юрисдикцію, право, яке признається, виконується та співробітництво стосовно батьківської відповідальності та міру захисту дітей», ратифікованої Україною 14 вересня 2006 року, гарантовано та забезпечено право дитини з боку усіх державних та приватних структур, а також з боку батьків на належне батьківське виховання та піклування, забезпечення дитини сімейним затишком, розвиток індивідуальності та захисту всіх прав дитини навіть від самих батьків, що не суперечить вимогам ст. 150 СК України. Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у якій проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Таким чином, для забезпечення як найкращих інтересів мого сина, доцільним є поновлення мене у батьківських правах. У відповідності з п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що заходи досудового врегулювання спору не здійснювалися. У відповідності із п.10 ч.3 ст.175 ЦПК України підтверджую, що мною не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно із п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України повідомляю, що понесені мною витрати становлять 992 грн 40 коп. (оплата судового збору). На підставі викладеного і керуючись ст. 169 СК України, ст.ст. 4, 27, 175, 177 ЦПК України, - |