кримінальне право задачі. задачі. Щодо ч. 3 ст. 357 Кку Обєктом злочину
 Скачать 22.74 Kb.
|
|
Задача 1 Гришин i Федоров за вкраденими паспортами на iм’я їх власникiв зареєстрували декілька приватних пiдприємств, з використанням яких здiйснювали незаконнi конвертаційні операцiї. З легально дiючими суб’єктами господарської дiяльностi вiд iменi створених пiдприємств укладались удавані угоди на поставки товарiв чи надання послуг, за якими такi суб’єкти перераховували безготiвковi кошти на рахунки створених приватних пiдприємств, а взамiн їх керiвники отримували готівкові кошти в національній чи іноземній валюті. Безготівкові кошти за удаваними угодами перераховувалися на рахунки інших суб’єктів господарської діяльності, від яких Гришин і Федоров отримували готівкові кошти, отримані цими суб’єктами вiд незаконної реалiзацiї контрабандно ввезених товарiв (смартфонів відомих брендів). Дайте кримiнально-правову оцiнку дiй Гришина, Федорова та їх клiєнтiв. Аргументація Для Гришина і Федорова: ч.3 ст.27 ККУ + ч. 3 ст. 357 ККУ + ч. 2 ст.205 ККУ + ч. 2 ст. 209 ККУ Для клієнтів: ч. 2 ст. 27 ККУ + ч. 2 ст. 201 ККУ + ч. 2 ст. 209 ККУ Щодо ч. 3 ст. 357 ККУ: Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Предметом злочину є паспорт. Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. З ст. 357 ККУ у незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Щодо ч. 2 ст. 205 ККУ: Основний безпосередній об’єкт злочину - встановлений законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим об’єктом можуть бути встановлений порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція, право власності. Об’єктивна сторона злочину виражається в створенні юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми - суб’єкта підприємницької діяльності; Стаття 205 встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними. При цьому особи, які стоять за створеним або придбаним суб’єктом підприємництва, насправді мають на меті не зайняття повноцінною, самодостатньою підприємницькою діяльністю, а зовсім інше - прикриваючись комерційною юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність. Доказами фіктивності конкретного підприємства можуть визнаватися, зокрема: реєстрація підприємства на підставну особу, за підробленими, втраченими, позиченими або викраденими документами, документами померлих осіб, за вигаданою юридичною адресою; внесення в установчі документи неправдивих даних про засновників і керівників підприємства або про інші обставини; залучення до протиправної діяльності у формі призначення на посаду керівника реально існуючого громадянина із специфічним соціальним статусом (малозабезпечені, психічно хворі тощо); відсутність ознак діяльності фірми, зазначеної в установчих документах; короткий термін існування підприємства (як правило, не перевищує одного податкового періоду, що зводить нанівець можливість контролю за його діяльністю; звідси і відповідна термінологія: фірми-одноденки, квартальні фірми, проліски тощо); відсутність руху коштів підприємства на його банківських рахунках або, навпаки, занадто великий обсяг фінансових операцій на банківських рахунках підприємства, яке нещодавно зареєструвалось. Злочин вважається закінченим з моменту створення зазначеної у ч. 1 ст. 205 юридичної особи. Дії, які вчинюються від імені фіктивного підприємства, з його використанням і містять ознаки іншого, відмінного від фіктивного підприємництва злочину, повинні діставати самостійну кримінально-правову оцінку. Сукупність відповідних злочинів має місце і в тому разі, коли особи під прикриттям фіктивного підприємства досягають конкретної злочинної мети, наприклад, відмивають «брудні» гроші, здійснюють фіктивне банкрутство, ухилення від сплати податків або контрабанду, продають викрадене майно, вчинюють ухилення від повернення валютної виручки чи шахрайство з фінансовими ресурсами. Суб’єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набувач суб’єкта підприємництва - юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб’єкт. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Щодо ч. 2 ст. 209 ККУ: Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений з метою протидії залученню в економіку «брудних» коштів порядок здійснення господарської діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подібного використання майна, не пов’язаного з господарською діяльністю. Предмет цього злочину - кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також права на кошти та майно. Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівковій формі (перебувають на банківському рахунку і їх обіг регулюється зобов’язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою. Об’єктивна сторона злочину може альтернативно виражатись в одній з чотирьох форм: вчинення фінансової операції з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; укладення угоди з такими коштами та майном; вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження або переміщення; набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення фінансової операції або укладення угоди з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, або з моменту набуття володіння чи використання такого майна. Суб’єкт злочину загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Щодо ч. 2 ст. 201 ККУ Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим об’єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування, громадська безпека, здоров’я населення. Об’єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України. Контрабанда є злочином з формальним складом і визнається закінченою з моменту фактичного перетину предметом злочину митного кордону. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Задача 2 Гр. України П. вирішив вчинити терористичний акт, за допомогою чого мав на меті привернути увагу громадськості до певних поглядів, а саме, на його думку, неналежної підготовки закладів охорони здоров’я до боротьби з епідемією COVID-19, щоб за допомогою цього спонукати органи державної влади до активізації вирішення питань подолання цієї епідемії. Про свої злочинні наміри П. розповів у відповідній закритій Telegram-групі та запропонував допомогти йому у вчиненні цього задуму. Поділяючи погляди П. щодо неналежної боротьби з епідемією COVID-19 у світі громадяни іншої держави М. та В. знайшли для П. в Інтернеті інструкцію по виготовленню вибухівки, яку гр. М. скинув у ту ж Telegram-групу. Виготовивши власноруч три саморобні вибухівки за отриманою інструкцією, П. поклав їх біля сміттєвих баків поблизу трьох лікарень, після чого підключив до них мобільні телефони, при дзвінку на які повинні були статися вибухи. Далі гр. П. примусив шляхом обману свого знайомого гр. України Г., учасника тієї ж закритої Telegram-групи, зі свого мобільного здійснити три дзвінки на закладені ним телефони, щоб зініціювати вибухи. Зателефонувавши на ці мобільники, гр. Г. здогадався про справжній задум П. та, злякавшись відповідальності, зателефонував у поліцію. Жодна вибухівка після дзвінків гр. Г. не спрацювала. Вирішіть питання про відповідальність гр. П., М., В. та Г. Аргументація Кваліфікація для М., В. – ч. 5 ст. 27 ККУ (пособництво) + ч. 2 ст. 258 ККУ Кваліфікація для П. – ч. 2 ст. 15 ККУ (закінчений замах) + ч. 3 ст. 27 ККУ (організатор, виконавець) + ч. 2 ст. 258 ККУ + ч. 1 ст. 258-1 ККУ Щодо ч. 2 ст. 258 ККУ: Під тероризмом звичайно розуміють залякування населення і органів влади з метою досягнення злочинних намірів. Він полягає у погрозі насильством, підтриманні стану постійного страху з метою досягнути певних політичних чи інших цілей, спонукати до певних дій, привернути увагу до особи терориста або організацій, які він представляє. Заподіяння чи загроза заподіяння шкоди є своєрідним попередженням про можливість спричинення більш тяжких наслідків, якщо вимоги терористів не буде сприйнято. Характерною ознакою тероризму є його відкритість, коли про мету заподіяння шкоди чи погрози, про вимоги широко розголошується. Об’єктом злочину, передбаченого ст. 258, є громадська безпека від проявів тероризму. Об’єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах: застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків; погроза вчинення зазначених дій. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Суб’єктивна сторона терористичного акту характеризується прямим умислом і хоча б однією спеціальною метою, зазначеною в диспозиції ч. 1 ст. 258: а) порушення громадської безпеки, залякування населення; б) провокація воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення; в) вплив на прийняття рішень чи вчинення або не вчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами; г) привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста). Щодо ч. 1 ст. 258-1 ККУ: Об’єктивна сторона злочину характеризується вчиненням таких дій: втягнення особи у вчинення терористичного акту; примушування до вчинення терористичного акту. Втягнення особи у вчинення терористичного акту - це дії, внаслідок яких інша особа спонукається до участі у терористичному акті, у такої особи виникає бажання вчинити дії, передбачені ст. 258. Причому, на відміну від примушування, особа згодом вчинює бажані для винного дії за власною волею. Втягнення полягає у впливі на свідомість конкретної особи завдяки переконуванню в доцільності, вигідності певної поведінки. Воно може здійснюватися шляхом умовлянь, підкупу, розпалювання почуття помсти, заздрощів або інших низьких спонукань, розповідей про легкість і доступність певних дій, навчання способам та прийомам їх виконання тощо. Примушування до вчинення терористичного акту полягає у діях, унаслідок яких інша особа всупереч своєму бажанню повинна вчинити терористичний акт. Способами примушування є: обман; шантаж; використання уразливого стану; фізичне насильство чи погроза його застосування. Закінченим втягнення у вчинення терористичного акту та примушування до його вчинення є з моменту виконання дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 258-1, незалежно від їх успішності (результативності), тобто незалежно від того, чи вчинила терористичний акт особа, яку втягували чи примушували до вчинення цього злочину. Суб’єкт втягнення у вчинення терористичного акту - загальний. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і метою добитися, щоб інша особа вчинила терористичний акт. |