лекция по невротическим растройствам. 2 лекція для студ.. Невротичні розлади Тематичні питання

Название	Невротичні розлади Тематичні питання
Анкор	лекция по невротическим растройствам
Дата	02.11.2021
Размер	35.5 Kb.
Формат файла
Имя файла	2 лекція для студ..docx
Тип	Документы #261679

Тема 2. Невротичні розлади
Тематичні питання

1.Історія розвитку невротичних розладів

2.Визначення невротичних розладів

3.Теорії неврозогенезу

4.Роль невротичних конфліктів у неврозогенезі

5.Основні діагностичні критерії невротичних розладів

6.Класифікація невротичних розладів
Уперше спроба систематичного вивчення невротичних була зроблена Charcot, що описав ряд клінічних картин, які він, об'єднавши їх загальним терміном істерія й згідно існуючим сучасним на той час теоріям, вважав спадково детермінованими дегенеративними захворюваннями. Janet був першим, хто запропонував класифікацію невротичних розладів на основі динаміки їхнього розвитку. Найбільший вплив на сучасне розуміння невротичних розладів зробили роботи Freud, що показав високу залежність виникнення невротичних розладів від еволюції інстинктуальних спонукань індивідуума в ході його розвитку.

Невротичні розлади відносяться до так званої"малої психіатрії", що вивчає хвороби поза психотичним станом. Ці хвороби характеризуються не тільки малою інтенсивністю, але й малою тривалістю. На відміну від психопатії, при невротичних розладах страждає лише частина особистості, зберігається критичне відношення до хвороби та залежність психологічного здоров’я від впливу оточуючого середовища. На відміну від сучасного поняття «невротичні розлади» поняття "невроз" було введено в медицину в 1776 р. Cullen. У свій час це було прогресивним, тому що дозволило виділити з ряду соматичних захворювань психосоматичні розлади й зв'язати їх з порушенням нервової діяльності.

У наш час у поняття "невротичний розлад" вкладається різний зміст. Розрізняються й подання про причини виникнення невротичних розладів.

З погляду біхевіористів, реально існують лише окремі невротичні симптоми як результат неправильного навчання (H. Y. Eysench, J. Wolpe, S. Rachman). Eysench: "Немає неврозу, що ховається за симптомом, це просто сам симптом".

Екзистенціалісти (R. May) взагалі не вважають невротичні розлади хворобою: "Невроз – це форма відчуженого існування хворого" .

Прихильники гуманістичної психології (C. Rogers) говорять, що невроз – це незадоволена потреба в самоактуалізації.

Представники плину "Антипсихіатрія" зтверджують, що невротичні розлади – "нормальна поведінка у ненормальному суспільстві" .

В. М. М’ясищев вважає, що невротичний розлад має психогенну природу. Психогенії характеризуються наступними рисами:

Зв'язок з особистістю хворого, психотравмою; нездатність хворого самостійно адекватно розв’язати психотравмуючу ситуацію.

Виникнення й плин неврозу більш-менш пов'язані з патогенною ситуацією й переживаннями особистості: спостерігається певна відповідність між змінами психотравмуючої ситуації й динамікою стану хворого.

Клінічні прояви за змістом пов'язані із психотравмуючою ситуацією й переживаннями особистості, з основними найбільш сильними й глибокими її прагненнями, представляючи собою афективну реакцію, патологічну фіксацію тих або інших її переживань.
Відзначається висока ефективність психотерапії в порівнянні з медикаментозним лікуванням.

Таким чином, невротичний розлад – це "психопатологічні симптоми і синдроми непсихотичного рівня, які поєднуються з вегетативною дисфункцією, що виникає внаслідок дії на особистість актуальної психічної травми та недосконалості механізмів антиципації і психологічної компенсації.

На теперішній час, об’єднуючими різні психологічні підходи щодо оцінки значущих сторін неврозогенеза факторами, є: психічна травма та преморбідні психологічні особливості особистості з її базовими параметрами – темпераментом та характером.

Психічною травмою називається життєва подія, що торкається значущих сторін існування людини та призводять до глибоких психологічних переживань.

До невротичних розладів можуть призводити як епізоди та ситуації, так і оточення, зовнішнє середовище. Психотравмуючими вони стають не тільки у зв’язку з масштабністю або катастрофічністю, але й залежать від наступних їх характеристик:

інтенсивності;
сенсу;
значущості й актуальності;
патогенності;
гостроти (раптовості);
тривалості;
повторюваності;
зв’язку із преморбідними особистісними особливостями.

Так, В.М. М’ясищев ділив психічні травми на об’єктивно-значущі та умовно-патогенні. До об’єктивно-значущих, за за В.М. М’ясищевим, відносять життєві події (психічні травми), значущість яких є досить високою для більшості людей – смерть близької людини, розлучення, звільнення з роботи, повідомлення про невтішний медичний діагноз та т.і. Умовно-патогенними називають події, які стають психічними травмами, які викликають хвилювання через особливості ієрархії цінностей людини (наприклад, зникнення або крадіжка елементу будь-якої колекції). А конфлікти, що формуються на тлі психічної травми, В.М. М’ясищев ділив на такі:

істеричний;
обсессивно-психастенічний;
неврастенічний.

Таке розділення акцентувало увагу не так на психічній травмі, як на базових психологічних параметрах особистості. Істеричний конфлікт формується між зависокими вимогами особистості до оточуючих та ігноруванням вимог до себе та своєї поведінки, що стає підґрунтям до розвитку істерії. Обсессивно-психастенічний тип невротичного конфлікту формується між бажанням та обов’язком, між моральними принципами та особистісними прихильностями. На тлі такого конфлікту може формуватися невроз нав’язливих станів. І неврастенічний конфлікт, це – протистояння між можливостями особистості та надвисокими вимогами до себе, не звертаючи увагу на свої реальні можливості та сили. Цей конфлікт стає підґрунтям до неврастенії.

Для невротичного розладу, за В.М. М’ясищевим, характерні наступні риси:

оборотність патологічних порушень незалежно від тривалості;
психогенна природа;
специфічність клінічних проявів, що полягають у домінуванні емоційно-афективних і сомато-вегетативних розладів.

На сучасному етапі розвитку наукових знань доведена роль антиципації в етіопатогенезі невротичних розладів. У зв’язку з цим, особистість, попадаючи в несприятливу ситуацію, яку вона не змогла прогнозувати, не може використати свої потенціальні можливості аби володіти ситуацією і це формує невротичне підґрунтя.

За даними Б. Д. Петракова й Л. Б. Петракової, рівні поширення й темпи "нагромадження" хворих невротичними (і іншими психогениями) у більшості країн світу високі й продовжують рости. Деякі автори, у тому числі й відомий психіатр H. Hagner (1985), вважають, що теперішне покоління страждає психічними захворюваннями не частіше, ніж попереднє, але деякі дослідники вважають, що кількість невротичних розладів збільшується у зв'язку з технічним розвитком суспільства.
Класифікації невротичних розладів

Існує безліч класифікаційних розподілів невротичних розладів. Це результат відсутності єдиного погляду на етіологію й патогенез. В основі класифікацій лежать різні ознаки:

етіологічний: провина, фрустрація, агресія й ін.
інформаційний: (недолік або надлишок інформації);
ситуаційний і реактивний;
конституційний і реактивний по генетичному фактору;
за принципом зменшення ролі факторів середовища й зростання ролі факторів особистості;
за ознаками професії – неврози керівних кадрів, неврози акторів і т.д.;
по подіях у житті суспільства – військовий, штатний і т.д.

На сучасному етапі розвитку більшість вітчизняних авторів виділяють такі класичні форми невротичних розладів: тривожно-фобічні, обсесивно-компульсивні та дисоціативні (конверсійні) розлади (Ю.В. Попов, В.Д. Вид, А. М. Вейн).
Контрольні завдання:

1.Назвіть характерні риси невротичного розладу за В.М. М’ясищевим

2.Наведіть поняття невротичного розладу.

3.Окресліть роль стресу у формуванні невротичного розладу

4.Наведіть ознаки невротичних розладів

5.Охарактеризуйте основні форми невротичних розладів
Список рекомендованої літератури:

Аршава І.Ф., Основи нервових і психічних хвороб:[підручник]/ І.Ф.Аршава,В.В.Корнієнко. – Д.: Вид-в «Свідлер».2019. – 430 с.
Аршава І. Ф. Корниенко В.В. «Основи клінічної психології» - Д.:»Свідлер, 2020.- 149 с.
Лакосина, Н.Д. О.Ф. Клиническая психология: Учебн. для студ.мед.вузов. [Текст]/ Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова – Медпресс-информ, 2005. – 416с.

4. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство [Текст]/ В.Д. Менделевич– М.: МЕДпресс, 2001. – 592с. Николаева, В.В. Влияние хронической болезни на психику. [Текст]/ В.В. Николаева – М.: МГУ,1987 – 168с. .

5. Попов Ю.В. Современная клиническая психиатрия. . [Текст]/ Попов Ю.В., Вид В.Д. – СПб: ООО Изд.»Речь»,2000. – 402 с.

6. Аршава И.Ф., Корниенко В.В.Учебное пособие по патопсихологии: Д.: изд-во «Свидлер А.Л.» 2018 - 192 с.

7. Аршава І.Ф. Черненко М.І. Корнієнко В.В. Патопсихологічна діагностика в клініці. Навчальний посібник: Д.: РВВ ДНУ, 2006 – 54с.

8. Аршава, І.Ф, Капшукова О.Г. Навчальний посібник до курсу «Психологія здоров'я» – Д.: РВВ ДНУ, 2006. – 96 с.

9. Карвасарский, Б.Д. Клиническая психология :Учебное пособие – СПб.: Питер, 2000. – 498 с.

10. Клиническая психология / под. ред. М. Перре, У. Бауманна. – СПб.: Питер, 2002. – 1312 с.

11. Чуркин, А. А. Краткое руководство по использованию МКБ–10 в психиатрии и неврологи / А.А. Чуркин, А.Н. Мартюшов. – М.: Изд–во «Триада – X», 1999. – 232 с.
Тривожно-фобічні розлади
Тематичні питання

1.Теорії вивчення тривожно-фобічних розладів

2.Характеристика основних проявів агорафобії

3.Крітерії для діагностики соціальної фобії

4.Характеристика основних проявів специфічної фобії
Психодинамічна теорія Freud говорить, що основою фобії є страх появи панічного нападу в специфічній і, з погляду хворого, безвихідній ситуації. Це в принципі досить близько до сучасного розуміння фобічного розладу. Фобія бачилася як дезадаптивний захисний прийом, що дозволяв вихід з конфлікту між незадоволеним спонуканням і зовнішньою небезпекою, що виникала при спробах його задоволення, що первинно супроводжувався панічним нападом. Захист полягає в одночасному припиненні усвідомлення змісту й спрямованості спонукання, а також у заміщенні природного джерела зовнішньої погрози більше нейтральним об'єктом, якого можна уникати.

Поведінкові теорії виходять із того, що тривожні стани викликаються й визначаються зовнішніми причинами. Наприклад, відсутність матері (умовний подразник) приводить дитину до стану голоду (безумовний подразник), що викликає тривогу. Згодом дитина починає тривожно реагувати на відсутність матері й не випробовуючи почуття голоду. Подібна реакція на відсутність матері може зберігатися й пізніше, коли дитина знаходиться в стані вгамувати почуття голоду самостійно. Іншим прикладом може служити зв'язок якої-небудь загрозливої ситуації із прискореним серцебиттям, що може стати умовним подразником, викликаючи згодом умовно-рефлекторний напад тривоги й поза загрозливою ситуацією. Напад тривоги може бути також наслідком умовно-рефлекторної імітації аналогічних реакцій оточуючих. Хворі характеризуються підвищеною сугестивністю до впливу родичів, більшість із них описує своїх батьків як схильних до підвищеної опіки, що обмежує контроль, критику.

Діатез-стресова теорія етіопатогенезу говорить, що хворий має генетично закладену схильність, яка може бути переформована в маніфестний розлад у результаті кумулятивної дії стресорів навколишнього середовища.

Агорафобія

Американські автори дотримуються думки, що розлад завжди починається з панічного нападу, за яким у більшості випадків розвивається фобічне поводження. З «європейської» точки зору розлад може починатися й з первісної появи фобічних симптомів. Частіше розлад починається з панічного нападу, що виникає як у відсутності попередньої емоційної й фізичної напруги в ході повсякденної діяльності хворого, так і на тлі фізичного навантаження, сексуальної активності, помірного побутового стресу, а також у зв'язку з психотравмуючою ситуацією (серйозне захворювання, нещасний випадок, смерть близьких або розставання з ними, ранній післяпологовий період, вживання наркотичних засобів в минулому). На висоті тривоги хворі звичайно побоюються, що вмруть від зупинки серця або ядухи, або що божеволіють. Вони викликають швидку допомогу, вимагають проведення діагностичних обстежень.

Максимальної інтенсивності симптоми досягають не більш, ніж за 10 хвилин, весь напад триває 20-30 хвилин, рідко більше години. Під час нападу хворі часто не можуть пояснити, чого вони бояться, демонструючи в різному ступені виражені труднощі зосередження, порушення артикуляції, зниження пам'яті. Частота нападів варіює від щоденних до одного в кілька місяців. Плин у більшості випадків хронічний, хоча можливі багаторічні ремісії. Ризик суїцидального поводження не нижче, ніж в афективних хворих, він більше виражений у чоловіків. Симптоми зникають швидко або поступово.

Надалі, після серії панічних епізодів формується страх повторення нападу, супроводжуваний типовим для агорафобії униканням ситуацій, де хворому не може бути швидко надана допомога у випадку нападу. Хворий побоюється залишитися одному в будинку або бути поза будинком без супроводу близької особи, виявитися в місцях, звідки важко швидко вибратися. Це може бути вулична юрба (у буквальному перекладі агорафобія означає страх ринкової площі, тобто місця скупчення людей), театральні зали, мости, тунелі, ліфти, закритий транспорт, особливо метро й літак. У важких випадках хворі взагалі відмовляються виходити з будинку, хоча іноді в супроводі близької людини, якому довіряють, вони можуть не тільки залишати будинок, але й робити далекі поїздки. Надалі напади можуть повторюватися спонтанно або лише в ситуаціях, що викликають у хворого тривогу. Без лікування агорафобія може мати хронічну форму.

Критеріями для діагностики агорафобії є: 1) виражений і стійкий страх або уникнення щонайменше двох з наступних ситуацій: а) людська юрба, б) громадські місця, в) самостійні поїздки, г) поїздки на далекі відстані від будинку; 2) після появи розладу в загрозливим для хворого ситуаціях з'являються не менш одного разу одночасно щонайменше один з нижчеперелічених вегетативних і щонайменше один з інших симптомів (вегетативні симптоми): а) посилене серцебиття або тахікардія, б) потовиділення, в) тремор, г) сухість у роті, д) задишка, е) почуття ядухи, ж) болі або неприємні відчуття в грудях, з) нудота або почуття шлунково-кишкового дискомфорту, (психічні симптоми), і) запаморочення, слабість і непевність при ходьбі, к) симптоми дереалізації і деперсоналізації, л) страх втратити над собою контроль, збожеволіти, м) страх умерти (загальні симптоми), н) припливи жару або холоду, о) парестезії; 3) виразний емоційний дискомфорт внаслідок симптомів тривоги й поводження, яких хворий уникає, та усвідомлюється ним як нераціональні й неадекватні; 4) симптоми винятково або переважно обмежуються фобічними ситуаціями або уявною фіксацією на них; 5) стан не відповідає критеріям органічного, шизофренного, афективного або обсесивно-компульсивного розладу, а також специфічним культуральним поглядам.

Контрольні завдання

1. Окресліть етіологію та назвіть клінічні прояви агорафобії.

2. Охарактеризуйте основні психічні порушення унаслідок агорафобії.

3. Окресліть основні критерії діагностики агорафобії.

4. Охарактеризуйте психологічні особливості хворих на агорафобію.

Список рекомендованої літератури:

Аршава І.Ф., Основи нервових і психічних хвороб:[підручник]/ І.Ф.Аршава,В.В.Корнієнко. – Д.: Вид-в «Свідлер».2019. – 430 с.
Аршава І. Ф. Корниенко В.В. «Основи клінічної психології» - Д.:»Свідлер, 2020.- 149 с.
Лакосина, Н.Д. О.Ф. Клиническая психология: Учебн. для студ.мед.вузов. [Текст]/ Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова – Медпресс-информ, 2005. – 416с.