1 тема. Складові частини жувальної системи
 Скачать 18.26 Kb.
|
|
Тема 1. Рефлекси жувальної системи. Поняття про атипове протезування. Підготовка ротової порожнини перед ортопедичним втручанням. Складання плану лікування стоматологічного хворого. Нозологічні форми захворювань зубощелепної системи. Види діагнозу в ортопедичній стоматології. Види зубного протезування. Методи спеціальної підготовки порожнини рота до протезування. Психологічна підготовка хворих перед протезуванням. Складові частини жувальної системи. Функціональні одиниці жувальної ланки. Рефлекси жувальної системи за Рубиновим. Механізми перебудови жувальної системи. Чинники, які ведуть до зміни висоти прикусу. Складові частини жувальної системи У жувально-мовний апарат входять: - лицевий скелет і скронево-нижньощелепний суглоб; - жувальні м'язи; - органи, призначені для захоплення, просування їжі, формування харчової грудки, для ковтання, а також звуковимовна система: губи, щоки з їх мімічними м’язами, піднебіння, язик; - органи відкушування і подрібнення їжі (зуби) та її ферментативної обробки (слинні залози). Підготовка ротовї порожнини перед ортопедичним втручанням Видалення зубів ВЩ З точки зору фіксації протеза: одиничний зуб – видаляємо Якшо при є одиничний зуб, але альв.відросток, склепіння піднебіння добре виражені – не видаляєм, бо тоді зможемо зменшити базис протезу і хворий швидше до нього звикне. Якшо втрачається остання пара антагоністів – втрачається фіксована міжальвеолярна висота, перебудова дільності жув.м’язів. Абсолютні показання до збереження одиничних зубів на ВЩ: мікрогнатія, вади тв.піднебіння, рубці перехідної складки та протезного поля. Відносні показання: невпевненість хворого у надійній фіксації ПЗП, підвищенний блювальний рефлекс. Недоцільно зберігати центральні і бокові різці за значної атрофії альвеолярного відростка і плоского піднебіння. Малозручні для кламерної фіксації одиничні премоляри на верхній щелепі, які мають невелику висоту коронки і слабо виражений екватор. Найзручніші для вказаної мети ікла і моляри НЩ Якщо є одиничний нерухомий або 1-2 ст рухомості з рецесією на ½ кореня зуб, то бажано зберегти для кращої фіксації протезу, щоб не скидався Використання коренів зубів Зберігається корінь. Встановлюється штифт і фіксується протез, проте не надовго. Спеціальна підготовка ротової порожнини до протезуванння Терапевтична: санація, лікування каріозних уражень, ендодонтія, лікування СОПР і пародонту. Хірургічна: Видалення зубів Резекція екзостозів Операція на альвеолярному відростку Видалення тяжів та рубців слизової оболонки Поглиблення присінку рота Поглиблення дна порожнини рота ( при адентії щелепно-під’язиковий м’яз скорочується і його волокна піднімаються – протез скидається) Видалення рухомої слизової оболонки ( кістка атрофується – надлишок слизової, яку треба видалити) Видалення торусу Ортопедична: Вирівнювання оклюзійної поверхні шляхом підвищення міжальвеолярної висоти ( підвищення на одиничних коронках, мостах та інших протезах, роз*єднання може бути не більше 1-2 мм) лікування вториннних деформацій Ортодонтичне лікування: Знімний накушувальний протез – пластиковий протез із кламерами. Штучні зуби ставлять із збільшенням міжальвеолярної висоти і так шоб вони контактували лише із зміщеними зубами, через 2-3 дня контрольний огляд – корекція протезу, потім візит скорочують до 1 р на 2 тижні, після цього на штучні зуби накладають швидкотвердіючу пластмасу шоб відновити міжальвеолярну висоту, і так робиться поки не вправляться зуби Функціональні одиниці жувальної ланки 1) опорна частина (пародонт), 2) моторна частина (мускулатура), 3) нервоворегулююча частина, 4) відповідна система кровоносних судин і трофічної іннервації, що забезпечує живлення і регуляцію обмінних процесів органів і тканин жувальної ланки Рефлекси за Рубіновим Періодонто-мускулярний рефлекс здійснюється під час жування за допомогою природних зубів де сила скорочення жувальної мускулатури регулюється мірою чутливості рецепторів періодонта. Гінгіво-мускулярний рефлекс здійснюється при втраті зубів, де сила скорочення жувальної мускулатури регулюється рецепторами ясен і альвеолярних гребенів. Міотатичний рефлекс здійснюється при функціональних станах, які пов’язані з розтягуванням жувальної мускулатури. Початок "міостатичному", або міотатичному, рефлексу дають імпульси, що виникають в рецепторах, які знаходяться безпосередньо в жувальних м'язах і їх сухожиллях. Ці рецептори подразнюються при розтягуванні м'язів, внаслідок чого останні рефлекторно скорочуються (мал. 5). Чим більше опущена нижня щелепа, тим більше розтягується жувальна мускулатура, збільшується число розтягнутих м'язових волокон. У відповідь на розтягування настає рефлекторне скорочення м'язів, пов'язане із зворотною аферентацією, що йде з власних рецепторів м'язів (веретен). Об'єктивно процес розтягування проявляється в змінах тонусу м'язів як в стані статики, так і в динаміці. Механізми перебудови жувальної системи Роз’єднання прикусу природними зубами: взаємодія міотатичного і періодонто-мускулярного рефлексів, бо рецептори періодонту регуляють силу силу скорочення розтягнутої мускулатури. Роз’єднання прикусу шляхом пристосувань, які передають тиск на слизову оболонку порожнини рота: взаємодія міотатичного і гінгіво-мускулярного рефлексів. Рецептори прилягаючої слизової оболонки регулюють силу скорочення розтягнутої мускулатури. У перші дні роз’єднання прикусу статичний тонус розтягнутих м'язів починає підвищуватися і приблизно до 4-5-го дня перевищує в 2-2,5 раз початковий тонус фізіологічного спокою цих же м'язів. Потім цей підвищений тонус тримається 6-8 днів (період підвищеного тонусу), після чого починається зниження тонусу (період зниження тонусу) і до 10-14-го дня відбувається повернення до початкового тонусу – стан фізіологічного спокою Динамічний тонус (стиснення зубних рядів) розтягнутих жувальних м'язів проходить ряд фаз. У перші дні роз’єднання прикусу тонус скорочення розтягнутих м'язів при стисненні зубних рядів знижується в 2-3 рази в порівнянні з тонусом стиснення зубних рядів до роз’єднання. Потім цей понижений тонус тримається 6-8 днів, після чого поступово впродовж 12-14 днів підвищується після досягнення первинного рівня скорочення. У ряді випадків при подальшому користуванні роз'єднуючими апаратами тонус стиснення розтягнутих м'язів незначно перевищує початковий тонус. |