Спілкувальний етикет. Вербальні компоненти
 Скачать 17.88 Kb.
|
|
4) Сукупність мовних і немовних засобів спілкування, якими послуговуються у різних комунікативних ситуаціях, становить спілкувальний етикет. Вербальні компоненти – засоби мовного коду, тобто слова, словосполучення, речення, тексти, за допомогою яких передається інформація. Невербальні засоби спілкування – елементи комунікативного коду, які мають немовну (але знакову) природу і разом із засобами мовного коду служать для створення, передавання і сприйняття повідомлень. Невербальні повідомлення мають певні особливості. Як правило, вони: неструктуровані, їх неможливо розкласти на окремі складники. Це вияв темпераменту людини, її емоційного стану, самооцінки, соціальних статусів, належності до певної групи, субкультури тощо, прив’язані до умов спілкування. Декодуються “тут і тепер” у межах конкретного контексту й ситуації, неінтенціональні, спонтанні (інтенціональні, відпрацьовані лише у професійних акторів), більшою мірою вроджені, ніж набуті. Як правило, засвоюються кожним носієм певної культури шляхом спостережень, копіювання невербальної поведінки інших людей, витворюються під домінантним впливом правої півкулі головного мозку. 5) Під час виконання професійних обов’язків безліч разів повторювалися стандартні стереотипні ситуації, що мають етикетний характер. Ці етикетні ситуації представлені парадигмою мовних формул, якими варто послуговуватися і добре їх знати. Вітання. Першим вітається молодший зі старшим, підлеглий з керівником, чоловік із жінкою, молода жінка з літнім чоловіком. Вітаючись, треба привітно усміхнутися і дивитись людині у вічі, зняти капелюх та окуляри та ін.. Звернення до незнайомої людини має таку послідовність: вітання, вибачення і прохання, подяка, прощання. Знайомлення. При знайомстві обов’язково треба представитись(ім’я чи прізвище, або всі три компоненти – ім’я, прізвище, по батькові). Залежно від ситуації можна назвати посаду, фах, місце проживання тощо. Порада – пропозиція, вказівка, як діяти за будь-яких обставин, допомога добрим словом у скруті. Адресат має на пропозицію відповідно відреагувати та подякувати. Відмова. Якщо людина не завжди може задовольнити прохання, прийняти ту чи іншу пропозицію, вона змушена відмовити. Відмова має бути коректною, доброзичливою і переконливою (на жаль, дуже шкода, вибачте тощо). Варто уникати відмови, вживаючи слово Ні!. Зауваження, критика. Критикувати людину необхідно так, аби не образити. При цьому слід дотримуватися наступного: вказувати на помилки лише віч-на-віч; уникати прямої критики; робити це по-дружньому; схвалювати те, що співбесідник виконує як слід; просити вибачення за зроблене зауваження тощо. 7. Комплімент. Основне його призначення – зробити приємне співрозмовникові, викликати взаємну симпатію. Не слід робити багатозначних компліментів. Комплімент повинен бути щирим. Варто уникати незрозумілих слів. |