Иб. Вади розвитку. Структурні порушення, що виникають до народження дитини і виявляються відразу або невдовзі після народження і зумовлюють порушення функцій органів це уроджені вади розвитку
 Скачать 21.17 Kb.
|
|
Структурні порушення, що виникають до народження дитини і виявляються відразу або невдовзі після народження і зумовлюють порушення функцій органів – це уроджені вади розвитку. Вони посідають чільне місце в структурі причин інвалідності та смертності у дітей раннього віку. Найбільш важкими щодо прогнозу є множинні уроджені вади розвитку, уроджені вади розвитку центральної нервової системи, уроджені вади серця, шлунково-кишкового тракту та нирок. Залежно від стадії, на якій проявляються генетична або екзогенна дія, усі порушення, що відбуваються у онтогенезі, поділяють на гаметопатії, бластопатії, ембріопатії і фетопатії. Значні порушення розвитку на стадії зиготи чи бластули призводять до загибелі зародка. Ембріопатії, що виникають в період від п’ятнадцяти до 75 діб є причиною розвитку уроджених вад. Фетопатії (виникають з 76-ї доби) – це патологічні стани, для яких не характерні значні морфологічні порушення, але спостерігаються відхилення від загального розвитку у вигляді зниження маси, затримки інтелектуального розвитку, різних функціональних порушень. Народження дітей з уродженою патологією виникає під дією тератогенних чинників, чинників зовнішнього середовища, що впливають на внутрішньоутробний період розвитку організму майбутньої дитини, а також пов’язане з далекими предками – членами родини інших поколінь, що мають назву спадкові захворювання, які впливають на стан здоров’я людини. Таким чином, в залежності від причини всі вроджені вади розвитку поділяються на спадкові, екзогенні, мультифакторіальні. Спадковими називають вади, що виникають через ураження статевих клітин батьків, які проявляються хромосомними і генними мутаціями. Спадкові захворювання неоднорідні за своєю природою і поділяються на генні та хромосомні залежно від того, де відбулася мутація – у генах або в хромосомах соматичних чи статевих клітин. Якщо мутація відбулася в соматичних клітинах, то зміни, що виникли в них, не передаються від батьків до дітей, тобто не успадковуються. З покоління в покоління передаються тільки зміни, що виникають в результаті мутацій в статевих клітинах батьків. Нерідко мутації обумовлені дією навколишнього середовища – іонізуючою радіацією, різними хімічними речовинами, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві (пестицидами, гербіцидами), у харчовій промисловості (харчовими добавками, консервантами), у медицині (лікарськими препаратами, вірусними інфекціями). Мутація може сприяти недорозвиненню або появі невластивої організму ознаки, що раніше не існувала. Доведена залежність частоти мутацій від віку батьків. Із зростанням віку батьків зростає частота народження дітей із УВР. Так, у матерів у віці 45-50 років діти з різними уродженими захворюваннями народжуються в 3 рази частіше, ніж у матерів до 28 років. Оптимальним дітородним віком є період з 20 до 30 років. Батьки старше 35 років входять в групу ризику і повинні пройти комплексне обстеження та підготовку, щоб народити здорову дитину. Тому, щоб уникнути різних уроджених каліцтв у дітей, краще народжувати дітей у молодому віці. Здоров’я майбутнього покоління визначається здоров’ям батьків. Той факт, що велика чисельність хвороб матері можуть чинити несприятливий вплив на внутрішньоутробний розвиток дитини, сумніву не підлягає. Встановлено, що такі хронічні захворювання матері, як ревматизм, вади серця, гіпертонічна хвороба, гіпотензія, судинні неврози, цукровий діабет, анемія, хвороби легенів і нирок, гінекологічні захворювання, токсикози вагітності та інші, викликають складні зміни в організмі вагітної, що спричиняють негативний вплив на розвиток плоду та сприяють народженню недоношеної дитини або дитини з уродженою гіпотрофією. Затримка розвитку плода пов’язана з розладом матково-плацентарного кровообігу, порушенням газообміну. Плід найбільш чутливий до різних несприятливих подразників переважно в перші 3 міс. вагітності. Уповільнення швидкості кровообігу у плода, зменшення кількості крові, що надходить до плаценти, спричиняють порушення обмінних процесів між матір’ю та плодом, викликають кисневе та білкове голодування плоду, який, опинившись у дискомфортних умовах, починає відставати у фізичному розвитку. Екзогенними називають вади, які виникають під дією тератогенних чинників (алкоголь, наркотики, тютюновий дим, промислові отрути, лікарські препарати, харчові добавки, віруси тощо), тобто чинників зовнішнього середовища, які впливають під час ембріогенезу і порушують розвиток тканин і органів. Дуже чутливі до шкідливого впливу органи в період найбільшої кількості клітинних поділів і швидкої диференціації (для зародка людини критичний період з 15-го до 60-го дня ембріонального розвитку, але слід зауважити, що для кожного органу є свій найбільш чутливий період, коли можуть виникати найбільші порушення морфогенезу). Механізм виникнення вроджених вад розвитку при дії екзогенних чинників такий самий, як і при генетичних. В результаті прояви генетичних і екзогенних вад дуже подібні і називаються фенокопії. Грають роль і медикаменти. Не існує ліків, які можуть бути визнані повністю безпечними, особливо на ранніх термінах вагітності. Під час вагітності приймати ліки слід лише з призначення лікуючого лікаря і з урахуванням їх можливого впливу на плід. Слід пам’ятати, що плоду добре, коли добре матері. Вживання вагітною алкоголю у великих дозах може привести до розвитку фетального (враження плоду) алкогольного синдрому – вродженого захворювання, що супроводжується чисельними вадами розвитку, який іноді несумісний із життям. Якщо Вас хвилює питання про ризик «нетверезого зачаття», обов’язково порадьтеся із лікарем. Тютюнокуріння великої кількості цигарок під час вагітності призводить до відставання дитини у фізичному розвитку. Відіграє роль і вплив токсичних хімічних речовин. Це можуть бути хімічні чинники, які здатні накопичуватися в організмі жінки та проникати через плаценту, фізичні чинники (вібрація, електромагнітне поле комп’ютера), радіаційний вплив. В окремих випадках необхідним є повний або тимчасовий перевід жінки з шкідливих умов праці. Жінкам, які за родом своєї діяльності мають контакт з активними хімічними речовинами, слід планувати вагітність. За 2-3 місяці до зачаття та увесь період вагітності (особливо в терміни до 14-16 тижнів) бажано виключити контакт з хімічними чинниками, які можуть викликати тератогенний ефект у плоду. Не можна виключити з числа чинників, які впливають на формування плоду, якість харчування вагітної жінки. Такий вплив обумовлений, в основному, дефіцитом мікроелементів. Найбільш повно вивчений дефіцит цинка, магнія, міді. Важливо, щоб раціон був збалансований за мікроелементами, вітаміном та білками. Щоденне вживання фолієвої кислоти або полівітамінів, які містять 0,8 мг її, в період, який передує зачаттю та в перші місяці вагітності значно знижує ризик народження дітей з дефектами головного, спинного мозку та іншими вадами розвитку. Мультифакторіальними є вади, які розвиваються під впливом, як генетичних, так і екзогенних факторів. До чинників, які викликають тератогенні інфекції (інфекційні захворювання, які передаються від матері до плоду) належать вірусні захворювання (краснуха, цитомегаловірус, простий герпес, грип, епідемічний паротит, вітряна віспа). Особливу групу займають інфекції, які передаються статевим шляхом – токсоплазмоз, сифіліс, хламідіоз, уреаплазмоз. Суттєве значення має термін зараження. Внутрішньоутробні інфекційні захворювання дітей виникають, коли мікроби або віруси з організму хворої матері проникають у плід, відбувається внутрішньоутробне зараження. Відомо, що приблизно 90% захворювань немовлят пов’язані із внутрішньоутробними ураженнями плоду, наслідки яких проявляються тільки після народження. Ураження зародка інфекцією приводить або до його загибелі, або до виникнення вад розвитку одного або декількох органів. Якщо плід уражується інфекцією в більш пізній термін вагітності (після 29 тижня), то він або гине, або народжується з вадами, або захворювання проявляється в перші дні після народження. В перші 7 тижнів вагітності дають ймовірність формування вад розвитку у 50-60% новонароджених, впродовж 3-го місяця – у 15%, після 4-го місяця – в 1,1% випадків. Шляхи проникнення інфекції від матері до плоду різні: через плаценту; під час пологів, шляхом вдихання або заковтування інфікованого слизу пологового каналу або навколоплідних вод. Серед збудників внутрішньоутробної інфекції в усіх країнах світу широко поширена токсоплазма, яка відноситься до найпростіших мікроорганізмів. У нашій країні токсоплазмозом, який характеризується хронічним плином і довічним збереженням паразита в різних органах і тканинах, інфіковано близько 25% дорослого населення. Стійкі форми токсоплазми виділяються в зовнішнє середовище тільки домашньою кішкою. Особливо небезпечні бродячі кішки, які забруднюють землю, пісочники для дітей і токсоплазма попадає в організм через забруднені руки. Досить часто зараження відбувається через їжу (м’ясо хворих сільськогосподарських тварин і птахів), коли пробують сирий м’ясний фарш або вживають м’ясні страви без достатньої термічної обробки. Зараження можливе й при вживанні сирих курячих і гусячих яєць. Відомо, що токсоплазма здатна проникати в плід через плаценту, переважно в другій половині вагітності. Однак клінічні ознаки внутрішньоутробної токсоплазменної інфекції можуть виявитися через місяці й роки. У деяких випадках діти народжуються вже хворими з ознаками запалення головного мозку, судомами, косоокістю, мимовільним тремтінням очних яблук, паралічами й парезами (неповним паралічем), ушкодженням печінки, селезінки, кишечника тощо. Можливий розвиток вроджених каліцтв – мозкові грижі, вади серця та ін. У таких випадках діти відстають у розумовому розвитку. Однак тільки у 0,5% інфікованих жінок народжуються діти з вродженим токсоплазмозом, що, як вважають, залежить від форми та важкості захворювання у вагітної. Також можливе внутрішньоутробне інфікування і розвиток вродженого лістеріозу у дітей, причиною якого є паличка лістерела. Зараження відбувається в період вагітності при контакті жінки з хворими тваринами, особливо гризунами, або при вживанні зараженої їжі та води. Нерідко лістеріоз має непомітний перебіг, з ушкодженням тільки сечостатевої системи. Захворювання проявляється з перших днів після народження і має перебіг, подібний до жовтяниці, запалення оболонок мозку (менінгіт), висипи на шкірі. У період вагітності не слід контактувати зі свійськими тваринами. Жінки, що доглядають за сільськогосподарськими тваринами, на період вагітності переводяться на іншу роботу. Забороняється пробувати сирий м’ясний фарш (особливо свинячий), заводити кімнатних декоративних птахів, голубів (можна заразитися також орнітозом), вживати сире молоко, особливо козяче. До внутрішньоутробних інфекційних захворювань дітей відноситься мікоплазменна інфекція, збудником якої є мікоплазма, яка займає проміжне положення між вірусами й бактеріями. Вражаючи плід внутрішньоутробно, мікоплазма може бути причиною народження недоношених дітей. Зараження плоду відбувається від вагітної, хворої на ГРВІ або запальними захворюваннями сечостатевої системи. Мікоплазменна інфекція внутрішньоутробно вражає всі внутрішні органи та центральну нервову систему плода. У немовлят мікоплазменна інфекція частіше має перебіг за типом запалення легень. При внутрішньоутробному зараженні на сифіліс, плід інфікується тільки від хворої матері. При зараженні в перші місяці вагітності відбувається мимовільний викидень, в більш пізній термін зараження дитина народжується недоношеною з ознаками вродженого сифілісу: шкіра щільна, покрита міхурами з прозорим або кров’янистим вмістом, які лопаються, на їхньому місці утворюються скоринки; уражуються селезінка та печінка. Внутрішньоутробне захворювання плоду може бути також пов’язане з такими хвороботворними бактеріями, як стрептококи, стафілококи й кишкові палички, що викликають гнійно-септичні захворювання, які розвивається при наявності гострих або хронічних вогнищ інфекції у вагітних – запалення мигдаликів (тонзиліт), жовчного міхура (холецистит), сечової системи (пієлонефрит, цистит) або зовнішніх статевих органів жінок (вульвовагініт). Внутрішньоутробне інфікування плоду стафілококом спостерігаються рідко, частіше діти заражаються в перші дні після народження. Внутрішньоутробна стафілококова інфекція призводить, як правило, до загибелі плоду; якщо діти народжуються живими, то через загальне зараження організму гнильними мікробами (сепсису) вони незабаром помирають. Для попередження гнійно-септичних захворювань вагітна насамперед повинна дотримуватись правил особистої гігієни. З метою вироблення несприйнятливості вагітної й немовляти до стафілококової інфекції проводяться щеплення стафілококовим анатоксином – на 32-34-у тижнях, на 36-38-у тижнях вагітності та при прийомі в пологовий будинок. Ці щеплення зовсім нешкідливі як для матері, так і для майбутньої дитини. Внутрішньоутробне зараження кандидозом можливе у випадку запального процесу в жіночих статевих органах, викликане дріжжеподібними грибками. Діти народжуються або з різними каліцтвами, або з ознаками вродженого кандидозу (висипами на шкірі, запаленням легенів). У ряді випадків діти народжуються недоношеними або мертвими. Дріжжеподібні грибки роду кандиди є нешкідливими мешканцями шкіри та слизових оболонок здорових людей і дітей, однак за певних умов (зниженні опірності організму, неправильному застосуванні антибіотиків тощо) вони можуть набувати хвороботворні властивості, посилено розмножуватися й викликати гострі та хронічні захворювання різних органів і систем – шкіри, слизових оболонок, легенів, кишок, сечостатевої системи. Небезпечними є вірусні інфекції. Віруси краснухи, герпесу простого, цитомегалії, інфекційного гепатиту та паротиту, грипу, парагрипу, ентеровіруси, викликаючи в ранній період вагітності захворювання навіть у легкій формі можуть інфікувати зародок і плід. В результаті розвиваються різні ускладнення – мимовільний аборт, народжуються недоношені або мертві діти. Такі вірусні інфекції у матері – як краснуха, грип, вірусний гепатит, поліомієліт, порушують тканинний обмін зародка, що розвивається, призупиняють ріст клітин; в результаті виникає дефект відповідного органу і діти народжуються з каліцтвами. Якщо жінка в перші 2-3 міс. вагітності перехворіла на краснуху, у немовляти можуть виникнути катаракта (помутніння кришталика ока), глухота, уроджені вади серця, пошкодження центральної нервової системи (мікроцефалія – череп малого розміру, спинномозкова грижа, гідроцефалія – водянка мозку), ушкодження кісткової тканини (розщеплення твердого піднебіння, арахнодактилія тощо). У багатьох країнах світу (США, Великобританії, Італії, Німеччині) і в нашій країні проводиться вакцинація проти краснухи дівчат у віці 10-15 років, оскільки саме для цього вірусу встановлено тісний зв’язок народження дітей із вадами розвитку – синдром вродженої краснухи (вроджена катаракта очей, вроджена нейросенсорна глухота, уроджена вада серця). У зв’язку з цим, вагітна повинна уникати зайвих контактів, менше бувати в багатолюдних місцях, особливо в період епідемічних і спорадичних спалахів. У випадку виникнення інфекційного захворювання в родині вагітної варто користуватися марлевою маскою, а хворого краще ізолювати. Слід зазначити, що плід уражається не завжди і не при кожному інфекційному захворюванні вагітної, тому що і у вагітної, і у плода є природні протиінфекційні фактори захисту. Сімейній парі, яка готується до народження дитини, необхідно попередньо пройти медичне обстеження, провести профілактичне лікування усіх хронічних захворювань. Під час вагітності слід ретельно слідкувати за здоров’ям, уникати контакту з інфекційними хворими. В Чернівецькій області на базі Обласного медико-діагностичного центру працює Антенатальний центр охорони плоду та медичної генетики, де батьки можуть отримати консультацію відносно здоров’я майбутньої дитини та ймовірності того чи іншого вродженого захворювання чи УВР. Таке обстеження особливо необхідне, якщо в сім’ї вже були спадкові захворювання або батьки піддавалися впливу будь-яких особливо шкідливих чинників. У всіх вищеперерахованих випадках партнерам, які планують вагітність, варто пройти медико-генетичного консультування в умовах Антенатального центру плоду та медико-генетичного консультування. Спеціалісти-генетики складуть родовід та визначать ризик народження дитини із спадковим захворюванням. Попередити появу дитини з уродженими вадами розвитку можна за допомогою планування вагітності. Перший етап – медико-генетичне консультування до настання вагітності. Другий етап – за 2-3 місяця до зачаття чоловікові та дружині призначається комплекс мікроелементів з обов’язковим вмістом фолієвої кислоти, збалансоване харчування, збагачене продуктами з підвищеним вмістом фолієвої кислоти впродовж 2-3 місяців. Фолієва кислота в комплексі з вітамінами групи В сприяє нормальному розвитку плоду. |