тема 1. Тема 1 Головну мету підприємства називають місією. Місія
 Скачать 21.63 Kb.
|
|
Тема 1 Головну мету підприємства називають місією. Місія – це чітко окреслена причина існування підприємства. На основі місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі. • цілі підприємства мають бути конкретними й піддаватися вимірюванню. • цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. • цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності. • цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей. При здійснені своєї діяльності, що підпорядкована місії, підприємство виконує велику кількість видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об’єднати в окремі головні напрямки діяльності. Відповідно до логіки і послідовності стадій відтворювального процесу основні напрямки поділяють за наступним чином: маркетингова діяльність: 1. вивчення ринку товарів (ситуаційний аналіз) передбачає комплексне дослідження ринку, рівня конкурентоспроможності й цін на продукцію, методи формування попиту та каналів товарообігу, зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства; 2. комерційна діяльність – дійова реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції, розвиток системи товарних бірж; менеджмент – діяльність з управління підприємством, тобто постановкою цілей, розробкою алгоритму їх досягнення, організації ресурсів, мотивації працівників, розподілу повноважень і відповідальності тощо фінансова діяльність – визначення обсягів і джерел фінансування діяльності підприємства, управління фінансовими потоками, здійснення податкових платежів, визначення витрат, оцінка ефективності реалізації інвестиційних проектів тощо; виробнича діяльність – побудова виробничого процесу у часі та просторі, впровадження визначеної технології виробництва, запуск та експлуатація обладнання тощо; обліково-контрольна діяльність – формування облікової звітності, організація системи управлінського обліку, контроль витрат за напрямками, виконавцями товарами тощо; інноваційна діяльність – це пошук і розробка нових рішень у всіх сферах діяльності підприємства, запровадження нових технологій, модифікація товарів згідно споживчих вимог, удосконалення організації виробництва тощо; Слід також виділяти два інтегрованих напрямки діяльності всіх підприємств: економічна діяльність – стратегічне та поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна та фінансова діяльність; соціальна діяльність – істотно впливає на ефективність усіх напрямів, результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки та компетентності всіх категорій працівників, дійовості застосовуваного мотиваційного механізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці та життя трудового колективу. До цих принципів належать: 1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; 2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; 3) вільний найм підприємцем працівників; 4) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик; 5) вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; 6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд Тема 2 В господарській практиці не існує єдиних вимог до структури Статуту. В основному він містить такі розділи: 1) загальні положення; 2) завдання і функції підприємства; 3) виробничо-господарська діяльність; 4) майно підприємства; 5) управління підприємством (права та обов’язки зборів, конференції та дирекції; порядок передачі повноважень); 6) організація та оплата праці; 7) звітність і контроль діяльності; 8) зовнішньоекономічна діяльність; 9) внесення змін і доповнень до статуту; 10) реорганізація та припинення діяльності підприємства. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом: Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Картель – асоціація незалежних промислових підприємств, які виробляють однотипну продукцію, організована для досягнення монополістичного контролю над певним ринком. Комбінат – об’єднання різних підприємств, які представляють виробничі галузі, що пов'язані між собою. Трест – монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним власникам в єдиний виробничого-господарський комплекс, з повною втратою їх самостійності. Транснаціональна корпорація – підприємства, що базується своїм майном в декількох країнах світу та провадить свою діяльність без прив’язки до певної країни. IBM, TOYOTA, SIEMENS, FORD Одноосібне володіння – це така організаційна форма, при якій власником бізнесу є фізична особа або сім’я. До переваг одноосібного володіння відносять: - простота заснування та припинення (ліквідації) бізнесу; - невеликі витрати на заснування та реєстрацію; - спрощена схема оподаткування; - повна самостійність, незалежність та оперативність підприємницьких дій; - високий рівень мотивації до ефективного ведення бізнесу; - конфіденційність діяльності. До недоліків одноосібного володіння відносять: - складність отримання великих за обсягами кредитів; - повна відповідальність за зобов’язаннями, що виникають у процесі підприємницької діяльності; - низький рівень спеціальних знань у різних питаннях управління та господарської діяльності; - невизначеність строків функціонування; - значні фізичні та психологічні навантаження. Товариство – це підприємство, створене на засадах угоди про об’єднання майна та фінансових ресурсів двох або більше окремих фізичних або юридичних осіб за умови розподілу ризику, прибутків і збитків на основі рівності, спільного контролю результатів діяльності та безпосередньої участі у її здійсненні. До переваг товариств (партнерств) відносять: - фінансова незалежність і збільшення фінансових можливостей за рахунок об’єднання капіталів кількох партнерів; - можливість отримання значних за обсягами кредитів у банках; - свобода та оперативність господарської діяльності; - зростання ефективності функціонування бізнесу за рахунок спеціалізації партнерів на окремих аспектах управління та господарської діяльності. До недоліків товариств відносять: - необхідність спільної відповідальності за збитки товариства у випадку неефективних дій одного із партнерів; - можливість особистих конфліктів і неузгодженість у діях партнерів; - складність у процесі розподілу прибутку; - складність адміністративних процедур у випадку припинення чи ліквідації бізнесу. Корпорація – це форма організації бізнесу, коли власниками компанії є акціонери, які відповідають за її зобов’язаннями лише в межах капіталу, інвестованого в акції корпорації. До переваг корпорації відносять: - широкі можливості залучення капіталу для здійснення діяльності; - можливість мобілізації фінансових ресурсів як за рахунок банківських кредитів, так і за рахунок інструментів фондового ринку (цінних паперів); - можливість постійного розвитку господарської діяльності; - невисокий ризик збитків акціонерів, що може компенсуватись за рахунок вкладення капіталу в акції інших корпорацій; - чітка орієнтація на довгострокове функціонування бізнесу; - можливість швидкої зміни існуючих і залучення нових власників на основі простої процедури купівлі-продажу акцій. До недоліків корпорацій відносять: - складність розподілу окремих функцій контролю та управління між акціонерами та менеджерами корпорації; - високий рівень та застосування процедури подвійного оподаткування прибутку корпорації та дивідендів акціонерів; - значні засновницькі витрати; - конфліктність інтересів між окремими групами акціонерів. |